Рішення № 25702592, 10.08.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/1478/2012 провадження № 22-ц/0390/1252/2012 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В. Категорія: 27 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Овсієнка А А,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Данилюк В.А.,

при секретарі Губарик К.А.,

з участю представника позивача Гея В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору, визнання припиненими зобов'язань за договорами поруки та договором іпотеки, а також за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання припиненими договорів поруки, за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

27 січня 2012 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з вищевказаним позовом, зазначаючи, що 22 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11300562000, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 168000 (сто шістдесят вісім тисяч) доларів США терміном до 22 лютого 2038 року під 12,4 % річних, зобов'язавшись повертати кредит, сплачувати проценти щомісячно рівновеликими платежами в сумі 466 доларів 67 центів США.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором 22 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк», а також між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено окремі договори поруки № 11300562000/1 та № 11300562000/2, якими передбачено солідарну з боржником відповідальність кожного окремо взятого поручителя у випадку невиконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань у повному обсязі, включаючи повернення кредиту, сплату процентів та неустойки.

Покликаючись на ту обставину, що боржник та поручителі взятих на себе зобов'язань не виконують, у визначені договором терміни кредит та проценти не повертають, ПАТ «УкрСиббанк» просив суд стягнути на його користь із ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_4 та із ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_5 195005 (сто дев'яносто п'ять тисяч п'ять) доларів 68 центів США заборгованості за кредитним договором.

17 квітня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк». Покликаючись у своїй позовній заяві на те, що послідуючі після укладення 22 лютого 2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» кредитного договору № 11300562000 світова економічна криза, значне зростання курсу долара США відносно національної валюти, а також зміни в сімейному становищі є в розумінні положень ст.652 ЦК України істотною зміною обставин, якими він керувався при укладенні даного кредитного договору, ОСОБА_3 просив суд розірвати згаданий вище кредитний договір, а також визнати припиненими зобов'язання за вищевказаними договорами поруки та договором іпотеки № 475 від 22 лютого 2008 року, укладеним між ним та АКІБ «УкрСиббанк».

22 травня 2012 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи кожна окремо як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору, звернулися до суду з позовами до ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 про визнання припиненими укладених 22 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк», а також між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» договорів поруки № 11300562000/1 та № 11300562000/2. Покликаючись на ту обставину, що вимога банку про дострокове повернення кредиту, сплату прострочених процентів та пені являє собою односторонню зміну кредитного зобов'язання ОСОБА_3 і вважаючи, що така зміна умов кредитного договору призвела до збільшення обсягу основного кредитного зобов'язання, а отже - в силу вимог ч.1 ст.559 ЦК України є підставою для припинення поруки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили визнати припиненими згадані договори поруки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2012 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 195005 (сто дев'яносто п'ять тисяч п'ять) доларів 68 центів США заборгованості за кредитним договором та 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. судового збору.

В задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Цим же рішенням частково задоволено позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 про визнання припиненими договорів поруки.

Визнано припиненими зобов'язання ОСОБА_4, як поручителя, за укладеним між нею та АКІБ «УкрСиббанк» договором поруки № 11300562000/1 від 22.02.2008 року, а також зобов'язання ОСОБА_5, як поручителя, за укладеним між нею та АКІБ «УкрСиббанк» договором поруки № 11300562000/2 від 22.02.2008 року. Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 107 (сто сім) грн. 30 коп. судового збору. В задоволенні вищевказаних позовів до ОСОБА_3 про визнання припиненими договорів поруки відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповноту їх з'ясування, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також в частині визнання припиненими зобов'язань ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за договорами поруки й ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк» у повному обсязі.

В решті вищевказане рішення суду не оскаржувалось.

В ході апеляційного розгляду даної справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, хоча всі без виключення були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями. І оскільки про причини своєї неявки зазначені особи суд не повідомляли, про відкладення розгляду справи не клопотали, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, то у відповідності з вимогами ст.305 ЦПК України колегією суддів було визнано за можливе апеляційний розгляд даної справи проводити за відсутності відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону відповідає не повністю.

Так, частково зодовольняючи позов ПАТ «УкрСиббанк» та стягуючи з ОСОБА_3 на користь банку 195005 (сто дев'яносто п'ять тисяч п'ять) доларів 68 центів США заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_3 як позичальником, прострочено повернення чергових частин кредиту та сплату процентів, то, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору, банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а також відшкодування неустойки.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як до поручителів, про стягнення з них солідарно з ОСОБА_3 кредитної заборгованості й при цьому одночасно задовольняючи позови останніх до банку про припинення договорів поруки, суд першої інстанції вважав, що вимагаючи дострокового повернення кредиту та сплати процентів і в зв'язку з цим нарахувавши пеню, банк тим самим в односторонньому порядку без згоди поручителів змінив умови кредитного договору щодо кінцевого терміну повернення кредиту, що призвело до збільшення обсягу кредитного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителів, а відтак, - в силу вимог ч.1 ст.559 ЦК України зобов'язання за договорами поруки є припиненими.

Однак, з такими висновками суду неможливо погодитьсь, оскільки вони значною мірою суперечать дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, судом першої інстанції встановлено і це підтверджується належними та допустимими доказами, що 22 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», на даний час перейменованим у Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11300562000, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 168000 (сто шістдесят вісім тисяч) доларів США терміном до 22 лютого 2038 року під 12,4 % річних, зобов'язавшись повертати кредит та сплачувати проценти щомісячними платежами в розмірі не менше 466 доларів 67 центів США відповідно до погодженого графіка (а.с.10-17).

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором 22 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк», а також між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено окремі договори поруки № 11300562000/1 та № 11300562000/2, якими передбачено солідарну з боржником відповідальність кожного окремо взятого поручителя у випадку невиконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань у повному обсязі, включаючи повернення кредиту, сплату процентів та неустойки (а.с.19, 20).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, а також п.4.1 кредитного договору передбачено сплату пені у відповідному розмірі у разі порушення зобов'язання.

Згідно наданого банком розрахунку (а.с.5-9) станом на 06.01.12 року ОСОБА_3 прострочив повернення кредиту в сумі 151 долар 96 центів США та сплату процентів в сумі 43771 долар 32 центи США, при тому, що загальна заборгованість за тілом кредиту становить 146685 доларів 14 центів США. Згідно цього ж розрахунку, пеня за прострочення сплати процентів за період з 06.01.11 по 06.01.12 складає 36347 грн. 36 коп., що еквівалентно 4549 доларам 22 центам США.

Таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням пені становить 195005 (сто дев'яносто п'ять тисяч п'ять) доларів 68 центів США.

Даний розрахунок є детальним та чітким, повністю ґрунтується на положеннях кредитного договору, і оскільки відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів, які спростовували б правильність даного розрахунку, то його підставно взято судом першої інстанції до уваги.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право банку вимагати повернення кредиту та нарахованих процентів достроково передбачено пунктом 6.1.2 вищевказаного кредитного договору.

З дотриманням вимог п.п.6.2, 7.7 кредитного договору, п.п.2.2, 5.7 договорів поруки банком попередньо надсилались рекомендованими листами боржнику ОСОБА_3, а також поручителям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вказаними ними в договорах адресами письмові повідомлення-вимоги про порушення позичальником термінів повернення кредиту, сплати процентів та про дострокове повернення кредиту (а.с.84-89).

Таким чином, дослідивши надані сторонами докази та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції з урахуванням наведених вище обставин, положень кредитного договору та норм чинного законодавства дійшов обґрунтованого висновку про необхідність дострокового стягнення частини кредиту, що залишилась, процентів та пені у зв'язку з порушення відповідачем ОСОБА_3 договірних строків повернення чергових частин кредиту та сплати процентів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, причому, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Однак, визнавши припиненими зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_5 за договорами поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України і у зв'язку з цим відмовивши в задоволенні позову банку до даних поручителів, суд першої інстанції припустився помилки внаслідок невірної оцінки фактичних обставин справи та неправильного тлумачення наведеної норми закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни забезпеченого нею зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Разом з тим, вимога банку про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, процентів та пені, обумовлена виключно порушенням позичальником строків повернення чергових частин кредиту, не може вважатися зміною умов кредитного договору в розумінні ч.1 ст.559, ст.ст.652-654 ЦК України, а являється передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України способом захисту порушеного права та цивільно-правовим наслідком невиконання договірних зобов'язань одним із контрагентів.

Крім того, стверджуючи про збільшення обсягу відповідальності поручителів внаслідок односторонньої зміни банком умов кредитного договору, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не навели на підтвердження таких своїх доводів жодного математично обґрунтованого порівняльного розрахунку, який переконливо доводив би, що вимога банку про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, а також процентів та неустойки дійсно тягне за собою збільшення розміру кредитного зобов'язання ОСОБА_3

Отже, повністю надуманими є твердження відповідачів (третіх осіб із самостійними вомогами) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що мала місце одностороння зміна банком умов кредитного договору без їхньої, поручителів, на те згоди і тим самим було збільшено обсяг відповідальності поручителів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами, не перевірив належним чином доводів кожної зі сторін, в порушення вимог ст.212 ЦПК України не дав належної правової оцінки всім встановленим обставинам та наявним у справі доказам в їх сукупності, у зв'язку з чим рішення в оскаржуваній позивачем частині ухвалене з порушенням норм матеріального права.

За таких обставин підлягає скасуванню дане рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором, судового збору та відмови в позові ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також в частині визнання припиненими зобов'язань ОСОБА_4, ОСОБА_5 за договорами поруки та стягнення на їхню користь із ПАТ «УкрСиббанк» судових витрат.

В цій частині слід ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити повністю та стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 195005 (сто дев'яносто п'ять тисяч п'ять) доларів 68 центів США заборгованості за кредитним договором.

В задоволенні позовів ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання припиненими договорів поруки слід відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивачем ПАТ «УкрСиббанк» при зверненні до суду та за подану апеляційну скаргу було сплачено 4828 грн. 50 коп. судового (а.с.1, 114), то, задовольнивши позов у повному обсязі, на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України зазначену суму судових витрат слід стягнути в рівних частках (по 1609 (одній тисячі шістсот дев'ять) грн. 50 коп.) з відповідачів ОСОБА_3, а також поручителям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2012 року в даній справі в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором та судового збору, в частині відмови в позові Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також в частині визнання припиненими зобов'язань ОСОБА_4, ОСОБА_5 за договорами поруки та стягнення на їхню користь із Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судових витрат скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 195005 (сто дев'яносто п'ять тисяч п'ять) доларів 68 центів США заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з кожного зокрема, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» по 1609 (одній тисячі шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Відмовити в задоволенні позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання припиненими зобов'язань за договорами поруки.

В решті рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді ,