Ухвала суду № 25697074, 21.08.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/8822/2012 Провадження № 22-ц/0290/2512/2012Головуючий в суді першої інстанції:Федчишен С.А.Категорія: 57 Доповідач: Вавшко В. С.21.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Іващука В.А., Марчук В.С., При секретарі:Пишному О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду Вінницької області від 17 липня 2012 року,

по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, за участю третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», про скасування виконавчого напису нотаріуса та визнання його таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ленінського районного суду Вінницької області від 17 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

На таке рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2008 року між ПАТ «Ерсте Банк»та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 014/3951/3/12750, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 26000 доларів США на споживчі цілі зі строком користування до 31 березня 2018 року зі сплатою відсотків 13,5% відсотків річних.

В забезпечення виконання зобов'язання по вказаному кредитному договору між ОСОБА_6 та ПАТ «Ерсте Банк»був укладений договір іпотеки, предметом якого було належне їй на праві власності майно, а саме: однокімнатна квартира № 71, по вул. проспект Космонавтів, 23, у м. Вінниці.

Відповідно до п. 1.3. договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами у сумі 203 232 грн.

18 квітня 2011 року ПАТ «Ерсте Банк»було повідомлено ОСОБА_6 про виникнення у неї заборгованості по кредитному договору та надано їй 30-денний строк для виконання цього зобов'язання, але вона ніяким чином не відреагувала на дане повідомлення, яке отримала 25 травня 2011 року.

Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 02 вересня 2011 року був вчинений виконавчий напис, за яким було звернуто стягнення на квартиру позивача на користь ПАТ «Ерсте Банк». За рахунок коштів отриманих від реалізації квартири, пропонувалось задовольнити вимоги ПАТ «Ерсте Банк»у розмірі 23254 доларів 82 центи США- сума основного боргу за кредитним договором, 599 доларів 72 центи США -сума відсотків за користування кредитом, 646 грн.62 коп. -пеня за прострочення оплати відсотків, 2 368 грн.44 коп. -пеня за прострочення оплати тіла кредиту. Всього сума стягнення становить 193 160 грн.06 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у ОСОБА_6 на момент звернення до нотаріуса існував безспірний прострочений борг за кредитним договором на загальну суму 193 160 грн.06 коп., а ПАТ «Ерсте Банк»набув правових підстав щодо реалізації свого права на звернення іпотеки, а тому при вчиненні оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом ОСОБА_7 порушень не допущено.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.ст. 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Закон не покладає на нотаріуса обов'язок по перевірці наявності безспірної заборгованості боржника перед стягувачем шляхом дослідження інших документів, не передбачених Переліком.

Колегією суддів встановлено, що укладеним між сторонами договором іпотеки №14/3951/3/12750 від 01 квітня 2008 року передбачено порядок звернення на предмет іпотеки (розділ 5 цього договору, а.с.9).

Колегією суддів у судовому засіданні апеляційної інстанції досліджено копії наступних документів: кредитний договір № 014/3951/3/12750 від 01 квітня 2008 року (а.с.74-75); договір іпотеки № 014/3951/3/12750 від 01 квітня 2008 року (а.с.80-82); розрахунок суми заборгованості (а.с. 83-84); повідомлення-вимога про усунення зобов'язань за кредитним договором (а.с. 86).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 не було повідомлено про дострокове повернення грошового зобов'язання за кредитним договором, оскільки 25 травня 2011 року вона отримала повідомлення-вимогу про порушення основного зобов'язання і іпотечного договору (а.с. 86 ).

Доводи апеляційної скарги про те, що приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 не було перевірено безспірність заборгованості по кредитному договору, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки нотаріус вчиняє виконавчий напис на підставі документів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, які ПАТ «Ерсте Банк»надав нотаріусу (а.с.74-86).

Позивачка не надала суду доказів того, що сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі нотаріуса та у розрахунку Банку, є неправильною. Так, банком було направлено на адресу ОСОБА_6 повідомлення-вимога, у якому зазначалась сума заборгованості позивачки по основному боргу, відсотках і штрафних санкціях. Позивачка на вказану вимогу ніяким чином не відреагувала, що свідчить про її згоду з визначеним розміром заборгованості за кредитним договором.

Не заслуговують на увагу також доводи представника позивача на ту обставину, що нотаріус не врахувала часткову сплату заборгованості, що мала місце в листопаді 2011 року, оскільки у виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості позивачки визначалась станом на 18.08.2011 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з невиконанням зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором, ПАТ «Ерсте Банк»мав право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки, а тому приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій дотримався вимог Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду Вінницької області від 17 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя :

Судді :