Рішення № 25695370, 15.08.2012, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 22ц-793/12

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючої судді Варвус Ю.Д.,

суддів: Купельського А.В., Пастощука М.М.

при секретарі: Бондарі О.В.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк»на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -орган опіки та піклування Шепетівського міськвиконкому про звернення стягнення на майно,

в с т а н о в и л а :

У липні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що 18.05.2007р. між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № НМС0GА00002731, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 41800 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.05.2017р. Банк вказує, що відповідач не виконує належним чином свої кредитні зобов'язання, тому станом на 23 червня 2010 року у неї виникла заборгованість в сумі 43634,44 долара США, що складається: 34358,41 доларів США -заборгованість за кредитом, 6135,55 долара США -заборгованість про процентам за користування кредитом, 1140 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 2000,48 доларів США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

У зв'язку з цим позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу _______________

Головуючий у першій інстанції: Чевилюк З.А. Справа № 22ц-793

Доповідач: Купельський А.В. Категорія: 27, 42

вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанком»з укладенням від імені відповідача договору купівлі -продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідача з вищевказаної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі СГІРФО УМВС У м. Шепетівки та стягнути із відповідача судові витрати.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 13 грудня 2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача орган опіки і піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради.

Ухвалою суду від 20 грудня 2010 року до участі у справі в якості відповідача залучено ОСОБА_4

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк»в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Вважає це рішення незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Посилається на те, що судом не було враховано, що банк у відповідності до кредитного договору має право стягнути Кредит достроково шляхом звернення стягнення на заставлене майно у випадках затримання сплати частини кредиту та /або відсотків щонайменше на один календарний місяць, що мало місце в даному випадку. Також, на думку апелянта, суд неправомірно послався на ст. 39 Закону України «Про іпотеку», як на одну з підстав відмови в задоволенні позовних вимог, а саме на те, що допущене боржником порушення основного зобов'язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав, адже неналежне виконання умов кредитного договору завдає збитків кредитору, оскільки останній не отримує те, на що розраховував за кредитним договором при належному його виконанні. Також, не може бути обґрунтованою підставою для відмови у позові співмірність заборгованості із вартістю заставного майна, оскільки банк вимагав усунення заборгованості, що склалася станом на 15.09.2009р. і оскільки порушення протягом 30 днів усунуто не було, а тому у позивача виникло право на повернення усієї суми кредиту. Щодо прав малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на проживання у спірній квартирі, представник апелянта вказує, що відповідачка в порушення умов іпотечного договору зареєструвала малолітнього ОСОБА_6 без письмової згоди іпотекодержателя і останній не мав права користування спірним приміщенням.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 18 травня 2007 року між „ПриватБанк", правонаступником якого стало ПАТ КБ „Приватбанк, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір. Згідно умов даного договору ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 41800 доларів США і взяла на себе зобов'язання щомісячно його погашати в обговореному розмірі та сплачувати встановлені відсотки за користування кредитом до повної його виплати не пізніше 17 травня 2017 року. На забезпечення виконання зазначених зобов'язань 18 травня 2007 року сторони уклали іпотечний договір, де в іпотеку відповідач передала трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,9 кв.м, житловою площею 44,3 кв.м. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зазначених обов'язків утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 9273,03 долара США, що еквівалентно на час винесення рішення 14.01.2011р. 73751 грн.20коп.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд виходив з того, що розмір простроченої заборгованості складає 9277,99 доларів США, що в три рази менша вартості нерухомості, оскільки вартість предмета іпотеки складає 239875грн., що є орієнтовною і, що порушення ОСОБА_3 кредитних зобов`язань не завдасть збитків іпотекодержателю та не змінить обсяг його прав, і звернення стягнення на предмет іпотеки порушить права малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо.

Відповідно до п. 2.3.7 кредитного договору від 18.05.2007р., що укладений між «Приватбанком»та ОСОБА_3 банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 7.1 даного договору, в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно при настанні передбачених п. 2.3.3, а саме у випадку затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, що мало місце у даному випадку.

Договором іпотеки від 18.05.2007р. у пунктах 33.4 визначено узгоджену сторонами конкретну вартість предмету іпотеки у національній валюті на день укладення даного договору в сумі 239875 грн.

В судовому засіданні проведено будівельно-технічну експертизу, якою визначено вартість квартири АДРЕСА_1 в сумі 246925 грн.

Визначаючи вартість предмету іпотеки колегія суддів, враховує положення ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", п. 33.4 договору іпотеки від 18.05.2007року, висновок експерта щодо визначення вартості предмету іпотеки, і приходить до переконання, що предмет іпотеки, який перебуває у власності ОСОБА_3, підлягає реалізації за початковою ціною у розмірі 246925 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З урахуванням викладених обставин, вимог ст.525, 526, 589, 611 ЦК України, ст. 33 Закону України „Про іпотеку" та п. п. 16.7.1, 22 укладеного сторонами договору іпотеки, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_3 не виконує зобов'язань по кредитному договору, тому підлягають задоволенню вимоги позивача про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за даним договором на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1, що складається з 3-х жилих загальною площею 68,9 кв.м, житловою площею 44,3кв.м. за початковою ціною 246925 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині виселення відповідачів слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.9 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

В ч.1 ст.40 Закону України „Про іпотеку" зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. У ч.2 і ч.3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Встановлено, що в матеріалах справи відсутня письмова вимога позивача про добровільне звільнення відповідачами квартири і в ході судового розгляду не обговорювалось питання щодо дотримання зазначеної процедури виселення відповідачів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ „ПриватБанк" позовні вимоги про виселення до ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_6 не заявлялися.

А тому, доводи апеляційної скарги щодо виселення відповідачів не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на законність рішення суду в цій частині позову.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в зверненні стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення щодо задоволення даних позовних вимог, а рішення суду щодо позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»в частині виселення відповідачів слід залишити без змін, оскільки на момент розгляду справи відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні вимог ст. 3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Разом з тим, згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати, що підтверджуються платіжними дорученнями від 25.06.2010р. № UD30А0625В01GB, №UD30А0625B01GС підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»задоволити частково.

Заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2011 року скасувати та постановити нове рішення.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НМС0GА00002731 від 18 травня 2007 року в розмірі 43634,44 долари США звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що складається з 3-х жилих кімнат загальною площею 68,9 кв.м, житловою площею 44,3 кв.м. з початковою ціною предмету іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 246925 грн., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 18.05.2007р.) Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі -продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»( 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570, р 64993919400001) 1700 ( одну тисячу сімсот) грн. судового збору та 120 ( сто двадцять) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи.

В решті рішення Шепетівського міськрайонного суду від 14 січня 2011 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/ Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.В. Купельський