Рішення № 25690553, 30.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.12 р. Справа № 5006/11/88/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 00178253,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 05763599,

про стягнення 13 406,19 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Шереметя Т.І. - за довіреністю,

від відповідача: Бутко В.М. - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення пені у сумі 13 406,19 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за контрактом №22/83-11 від 08.08.2011р., а саме прострочення поставки обумовленого правочином товару, внаслідок чого є наявними підстави для нарахування штрафних санкцій відповідно до п.5.2 вказаного договору.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: контракту №22/83-11 від 08.08.2011р. разом із специфікацією №1 до нього, приймально-здавальних актів №АМ/12/70-1 від 25.01.2012р., №АМ/12/22-1 від 11.01.2012р., платіжних доручень №59780 від 30.08.2011р. та №59781 від 30.08.2011р., претензії №8/1896 від 21.02.2012р., відповіді на претензію №009/Юр-455 від 22.03.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України.

30.05.2012р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надані пояснення до позовної заяви №8/5922 від 29.05.2012р., у яких наведений деталізований розрахунок пені, зазначено про відсутність між сторонами інших договірних відносин, окрім як на підставі спірного правочину, про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог та відомостей про існування відносно відповідача провадження по справі про банкрутство.

20.06.2012р. Позивачем до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень №91588 від 30.01.2012р., №91589 від 30.01.2012р., №92713 від 07.02.2012р., №94862 від 13.02.2012р., №94863 від 13.02.2012р., №95040 від 15.02.2012р., №97494 від 27.02.2012р.

11.07.2012р. представником Відповідача разом із супровідним листом №009/Юр-15/1043 від 10.07.2012р. надано відзив на позовну заяву №009/Юр-15/1041(7) від 10.07.2012р., копії листів №250/7 від 03.01.2012р., №250/106 від 23.01.2012р., №02-01/4154 від 27.12.2011р., витягу статуту підприємства, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, податкових накладних №1083005 від 30.08.2011р., №2012505 від 25.01.2012р., №2011101 від 11.01.2012р., списку поштових відправлень №867, фіскального чеку №1405 від 31.08.2011р., повідомлення про вручення поштового відправлення, а також довідку №009/Юр-15/1040 від 10.07.2012р. щодо відсутності існування провадження по справі про банкрутство відносно Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод».

У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки порушення ним строків поставки виробів за специфікацією №1 до контракту сталося, за твердженнями останнього, з вини Позивача, який у свою чергу порушив умови п.6.4 Контракту та своєчасно не надав автотранспорт для відвантаження виготовлених виробів. Отже, з огляду на означену бездіяльність Позивача Відповідач не мав можливості належним чином та своєчасно поставити виготовлену продукцію, виконання свого обов'язку з поставки було відстрочено на час прострочення кредитора (з надання автотранспорту) відповідно до приписів ст.613 Цивільного кодексу України. Тобто, за висновками Відповідача, за відсутності його вини, Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» не може бути притягнуто до відповідальності за прострочення поставки виробів за специфікацією №1 до контракту №22/83-11 від 08.08.2011р. Окрім того, вказує на інші порушення Позивачем умов спірного правочину, що виражені у несвоєчасності розрахунків за ним. Так, вважає наявним борг Позивача перед Відповідачем у загальній сумі 14 843,50 грн. (штрафні санкції за прострочення здійснення платежів, 3% річних та інфляційні витрати). Зауважує на наявності підстав для звернення із зустрічним позовом, у праві на подання якого позбавлено Відповідача внаслідок порушення судом приписів Господарського процесуального кодексу України та не повідомлення Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про розгляд справи.

11.07.2012р. представником Позивача до матеріалів справи долучено копії наступних документів: податкових накладних №2011101 від 11.01.2012р., №2012505 від 25.01.2012р., платіжного доручення №105405 від 13.04.2012р., платіжних вимог-доручень №2-26028 від 11.01.2012р., №2-26056 від 25.01.2012р., №22-16341 від 29.08.2011р.

11.07.2012р. представником Відповідача також через канцелярію господарського суду надано заяву №009/юр-15/1042 від 10.07.2012р. про відновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову.

25.07.2012р. представником Позивача надані заперечення на відзив №8/8576 від 24.07.2012р., відповідно до яких останній свідчить про своєчасне виконання обов'язку з внесення авансу за спірні вироби, посилається на умови FCA у редакції Інкотермс 2010 та наявність факту прострочення Відповідачем поставки товару.

30.07.2012р. Позивачем суду представлено доповнення до заперечень на відзив, у яких вказав на листи Відповідача №250/7 від 03.01.2012р., №250/106 від 23.01.2012р., якими останній повідомив про наявність відповідних частин товару у місці відвантаження та вказав дату, коли необхідно Позивачу надати транспортний засіб для завантаження, у які і було його представлено. Окрім того, зазначає, що Публічним акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівний завод» у відзиві на претензію №009/юр-455 від 22.03.2012р. визнано поставку виробів з простроченням строку її здійснення.

У судовому засіданні 30.07.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтвердив факт отримання листів №250/7 від 03.01.2012р., №250/106 від 23.01.2012р., при цьому точну дату не визначив, представник Відповідача проти їх задоволення заперечив за обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, зауважив про надання вказаних листів електронною поштою.

Розгляд справи ухвалою від 11.07.2012р. було продовжено на 15 календарних днів на підставі приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання Позивача.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

08.08.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівельний завод» та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» укладено контракт №22/83-11 строком дії у відповідності до п.14.1 даної угоди до 31.12.2012р.

Оцінивши зміст зазначеного контракту, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Відповідач (Постачальник) на підставі цього контракту зобов'язується поставити, а Позивач (Покупець) прийняти та оплатити запасні частини до прохідницьких комбайнів (вироби), зазначені у специфікації №1 (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору ціни на вироби, що постачаються за цим правочином, зазначені у специфікації №1 до контракту. Ціни встановлені на умовах FCA, ПАТ «НКМЗ», м.Краматорськ, згідно Інкотермс 2010.

Загальна сума контракту складає 914 316,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до положень розділу 4 означеного кантракту умови розрахунку такі:

форма оплати - передплата та наступна оплата, оплата здійснюється у національній валюті України - гривні, за цінами спірного правочину шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.4.1);

Покупець після підписання контракту та отримання відповідного рахунку від Постачальника зобов'язаний протягом 10-ти банківських днів перерахувати аванс за вироби, зазначені у специфікації №1 у розмірі 20% від суми контракту, яка зазначена у п.3.3, що складає 182 863,20 грн. При несвоєчасній оплаті Постачальник вправі перенести строк поставки на строк прострочення оплати (п.4.2);

кінцевий розрахунок за поставлену продукцію у розмірі 80% від суми контракту, що становить 731 452,80 грн. Покупець зобов'язаний здійснити протягом 10-ти календарних днів з дати поставки відповідної партії продукції та отримання рахунку від Постачальника (п.4.3);

при перерахуванні грошових коштів у платіжному дорученні покупець зобов'язаний зазначити номер контракту, найменування креслень виробів. Податкова накладна видається протягом 3-х днів з дати виникнення податкових зобов'язань (4.4).

Строк, порядок поставки та порядок відвантаження обумовлений у розділі 6 контракту №22/83-11 від 08.08.2011р. та полягають, зокрема, у наступному:

Постачальник зобов'язується поставити вироби, зазначені у специфікації №1 на умовах FCA, ПАТ «НКМЗ», м.Краматорськ згідно Інкотермс 2010р. (п.6.1);

строк виготовлення виробів зазначено у специфікації №1 (п.6.2);

дострокова поставка дозволяється за погодженням із Покупцем (п.6.3);

відвантаження готових виробів, вказаних у специфікації №1, здійснюється автотранспортом Покупця протягом 105 днів після отримання оплати у відповідності до п.4.2 контракту та надання автотранспорту Покупцем. Датою поставки виробів вважається дата погрузки виробів на автотранспорт Покупця (п.6.4).

Специфікацією №1 до договору №22/83-11 від 08.08.2011р. сторони обумовили поставку запчастин із чітко визначеним найменуванням та кількістю кожної, а також номер креслення, на загальну суму 914 316,00 грн. Строк виготовлення - через 3 місяці після оформлення контракту та отримання авансу згідно п.4.2 договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як було зазначено вище, відповідно до п.4.2 договору, встановлено зобов'язання Позивача здійснити перерахування Відповідачу авансу у розмірі 182 863,20 грн. протягом 10-ти банківських днів після підписання контракту та отримання відповідного рахунку.

Зобов'язання Відповідача, зокрема, полягає у здійсненні ним, згідно п.п.6.1, 6.4 договору, поставки готових виробів, зазначених у специфікації протягом 105 днів після отримання оплати у відповідності до п.4.2 контракту і надання автотранспорту Покупцем, на умовах FCA Інкотермс 2010р., ПАТ «НКМЗ», м.Краматорськ.

Наявна у матеріалах справи платіжна вимога-доручення №22-16341 на суму 182 863,20грн., що є сумою означеного авансу, датована 29.08.2011р.

Відповідно до платіжних доручень №59780 та №59781 Позивач 30.08.2011р. перерахував на рахунок Відповідача суму авансу з призначенням платежу: «оплата за запчастини зг.дог.22/83-11 від 08.08.2011р. рах.22-16341 від 29.08.2011р.».

Фактично товар передано 11.01.2012р. на суму 553 296,00 грн. та 25.01.2012р. на суму 361 020,00 грн., чому підтвердженням є приймально-передавальні акти №АМ/12/22-1 від 11.01.2012р. та №АМ/12/70-1 від 25.01.2012р.

Предметом позову є стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 13 406,19грн. на підставі п.5.2 контракту, застосування якої, за твердженнями Позивача, зумовлено простроченням Відповідачем строків поставки, що встановлені спірним правочином.

При цьому, спростовуючи наведені доводи Позивача, Відповідач вважає відсутнім власної вини з огляду на наявність прострочення кредитора, тобто Позивача, що виражено у ненаданні автотранспорту Покупцем для завантаження виготовлених виробів, як то передбачено умовами контракту.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідив представлені суду матеріали встановлено наступне.

Зважаючи на відсутність інших позначок стосовно дати укладання правочину, окрім 08.08.2011р. у преамбулі договору №22/83-11, суд дійшов висновку, що він є підписаним саме у вказану дату.

З огляду на сукупність обставин, що обумовлюють обов'язок Позивача виконати сплату авансу, як то підписання договору і отримання відповідного рахунку, приймаючи до уваги вищеозначені факти, виконання Позивачем свого зобов'язання у цій частині здійснено без прострочення. Дане у порядку ст.ст.4-2, 4-3, 32-38 Господарського кодексу України не спростовано.

Так, оскільки сума 182 863,20грн. сплачена Позивачем безпосередньо 30.08.2011р., у розумінні обумовленого специфікацією №1 до договору, граничний строк виготовлення виробів - по 30.11.2011р.

Відвантаження товару, що є поставкою, відповідно до п.6.1 та 6.4 контракту повинно бути здійснено на умовах FCA, ПАТ «НКМЗ», м.Краматорськ, згідно Інкотермс 2010. При цьому, строк фактично встановлений протягом 105 днів після отримання оплати у відповідності з п.4.2 договору.

Термін FCA Франко перевізник (..... назва місця) (редакція „Інкотермс", 2010р.) означає, що Продавець доставить товар, що пройшов митне очищення зазначеному Покупцем перевізнику до названого місця. Поставка, що здійснюється у приміщенні Продавця має наслідком відповідальність останнього за відвантаження. Даний термін може бути використаний при перевезенні будь-яким видом транспорту, включаючи змішанні перевезення. Продавець є таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару з моменту передачі його перевізнику або іншій особі, що зазначена Покупцем чи обраному Продавцем, у разі наявності прохання Покупця чи на підставі комерційній практиці, у випадку, якщо Покупець заздалегідь не надав інших вказівок (ст.ст.А.3, А4), а саме завантаження, з огляду на те, що у спірному правочині означено місце поставки.

Зважаючи на зміст п.6.4 договору, а саме (мовою оригіналу): «Отгрузка готовых изделий, указанных в спецификации №1 (Приложение №1), производиться автотранспортом Покупателя в течении 105 дней после получения оплати в соответствии с п.4.2 контракта и предоставления автотранспорта Покупателем» та наведені умови поставки за правилами встановленими Інкотермс 2010р., суд розцінює зауваження «предоставление автотранспорта Покупателем» як обумовлення порядку поставки, тобто яким саме чином вона буде реалізована та за чий рахунок.

Визначення «Датою поставки виробів є дата завантаження виробів на автотранспорт Покупця» є вказівкою на факт остаточної передачі у власність Позивача спірного товару та моменту виконання обов'язку в натурі.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що строком поставки є перебіг часу у кількості 105 днів, початок якого відраховується з моменту отримання авансу у сумі 182 863,20грн.

Оскільки, таке перерахування відбулось 30.08.2011р., що не спростовано у порядку передбаченому процесуальним законодавством, граничний строк поставки товару шляхом завантаження виробів на автотранспорт Покупця є 13.12.2011р.

Окрім того, заперечуючи факт прострочення, Відповідач у відзиві представленому суду, також визначив граничним строком 13.12.2011р., як дату по яку необхідно надати автотранспорт Покупцю для відвантаження виробів за контрактом №22/83-11 від 08.08.2011р., та, оскільки він не був представлений, вважає відсутнім вину та наявним прострочення кредитора з посиланням на ст.ст.526, 610, 612, 613, 614 Цивільного кодексу України.

При цьому, також визнав кінцевим строком виготовлення означених специфікацією №1 до договору виробів 30.11.2011р., що вбачається з вказівки на необхідність надання автотранспорту з 01.12.2011р.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає поняття порушення зобов'язання, ним є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює прострочення боржника, що полягає у тому, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 2. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. 3. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. 4. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 613 Цивільного кодексу України встановлено прострочення кредитора, який вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. 2. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. 3. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. 4. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Як вбачається, з спірних господарських відносин, Позивач є кредитором у зобов'язанні з поставки товару, а Відповідач відповідно боржником.

Наведені норми права вказують на те, що боржник не буде вважатися таким, що прострочив, якщо він невчасно виконав свій обов'язок внаслідок прострочення кредитора. Так, якщо відповідно до змісту зобов'язання кредитор має здійснити певні дії, пов'язані із забезпеченням виконання або із прийняттям виконання (наприклад, надати транспорт для вивезення товару зі складу продавця або передати технічне завдання для початку конструкторських робіт), невиконання боржником своїх обов'язків в даному випадку не буде вважатися простроченням, а отже не будуть наставати загальні наслідки, передбачені коментованою статтею. Прострочення кредитора виражене у, зокрема, не вчиненні дій, що встановлені договором чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Тобто, у розумінні наведеного повинно бути наявним прострочення Позивача як наслідок його вини для звільнення від відповідальності Відповідача за несвоєчасну поставку товару.

За змістом ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. 2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач вказує на наявність винних дій Позивача, що зумовили затримку поставки, а саме на ненадання автотранспорту у строк з 01.12.2011р. по 13.12.2011р.

При цьому, дослідивши фактичні обставини справи, суд не може погодитись з твердженнями Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» у цій частині, зважаючи на наступне.

По-перше, як свідчать умови контракту №22/83-11 від 08.08.2011р. укладеного між учасниками судового процесу, обумовлене надання автотранспорту, проте у якості визначення порядку відвантаження, що також вбачається з аналізу наведеного вище, і строк такого надання правочином не встановлений.

По-друге, слід зауважити на такому.

Застосування у внутрішніх договорах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс, 2010) легалізовано Указом Президента України №589/2011 від 19.05.2011р.

Сторонами спірного правочину визначено здійснення поставки на умовах FCA Франко перевізник (..... назва місця) (редакція „Інкотермс", 2010р.), тобто із застосуванням, а отже дотриманням положень даного терміну, як вбачається із правочину без обмежень у цій частині, при виконанні поставки, з огляду на п.6.1 договору.

Так, ст.А7 FCA „Інкотермс", означено, що Продавець зобов'язаний сповістити Покупця достатнім чином про поставку товару у відповідності до ст.А4. У разі, якщо перевізник не може прийняти товар в узгоджений строк у відповідності до п.4, Продавець зобов'язаний відповідно повідомити про це Покупця.

Приймаючи до уваги дане, а також специфіку обумовлених господарських відносин, у випадку, як на то вказує Відповідач, не надання автотранспорту для завантаження товару у обумовлений правочином строк, Продавець був повинен повідомити про це Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля».

Натомість, матеріали справи містять копії листів №250/7 від 03.01.2012р. та №250/106 від 23.01.2012р., якими повідомлено таке:

Листом №250/7 від 03.01.2012р. Відповідач повідомляє Позивача про те, що станом на сьогоднішній день на ПАТ «НКМЗ» виготовлені у відповідності, у тому числі до контракту №22/8-11 від 08.08.2011р., відповідний перелік запчастин до прохідницьких комбайнів, у зв'язку з чим просить надати автомобілі для завантаження продукції у строк 10-11.01.2012р.

Як свідчать матеріали справи, з огляду на приймально-передавальний акт №АМ/12/22-1 автотранспорт наданий 11.01.2012р. та на нього завантажено товар на суму 553 296,00 грн.

При цьому у наведеному листі зазначено, що Відповідач додатково повідомляє про планування відвантаження залишкової частини запчастин за діючими контрактами за їх готовністю у строк до 25.01.2012р.

Листом №250/106 від 23.01.2012р. Відповідач повідомив про готовність станом на 23.01.2012р. до відвантаження залишкової частини запчастин, у зв'язку з чим просить надати автотранспорт для завантаження у строк 24-25.01.2012р.

Як свідчать матеріали справи, з огляду на приймально-передавальний акт №АМ/12/70-1 автотранспорт наданий 25.01.2012р. та на нього завантажено товар на суму 361 020,00 грн.

Одночасно, матеріали справи містять копію листа з боку Позивача №02-01/4154 від 27.12.2011р.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються до суду в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України „Вимоги до оформлення документів" ДСТУ 4163-2003р., затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003р № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Отже, суд доводить до відома, що доданий лист не може бути прийнятий як належний доказ по справі, оскільки він не засвідчений належним чином, проте, суд вважає за необхідне навести зміст цього листа, за яким Позивач повідомляє Відповідача про порушення договірних зобов'язань за спірним правочином у частині поставки продукції, яка станом на 26.12.2011р. не поставлена. Одночасно висунуто вимогу, у стисли терміни здійснити поставку продукції за вказаним, у тому числі, контрактом.

Отже, за викладених вище обставин виходить, що вироби обмовлені у специфікації №1 не були виготовлені у строк по 30.11.2011р., а це є порушенням умов правочину з боку Відповідача, та фактично готові до відвантаження лише станом на 03.01.2011р. і станом на 23.01.2012р. кожної з певних партій, що унеможливлює виконання поставки у строк по 13.12.2011р. та необхідність надання автотранспорту Позивачм за таких обставин.

Окрім того, у відповіді на претензію №009/Юр-455 від 22.03.2012р. Відповідач підтвердив прострочення поставки, при цьому посилаючись лише на прострочення здійснення кінцевого розрахунку за отриманий Позивачем товар.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, з урахуванням встановлених обставин справи та проаналізувавши їх у сукупності, суд не вбачає наявності винних дій Позивача у не вчиненні дій (надання автотранспорту у строк з 01.12.2011р. по 13.12.2011р.), до вчинення яких Відповідач не міг виконати свого обов'язку, а отже не вбачає наявності прострочення кредитора (Позивача), та з огляду на таке, вбачає наявним факт прострочення поставки товару за договором №22/83-11 від 08.08.2011р. відповідно до специфікації №1 до нього, що є порушенням статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Доказів, що спростовують дане суду не представлено, тобто Відповідачем не доведено вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання з поставки товару за правочином. Твердження Відповідача стосовно порушення зобов'язань Позивачем у частині кінцевого розрахунку за отримані вироби не можуть вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, оскільки не є передумовою виникнення обов'язку поставки товару, зважаючи на положення наведеного договору, а отже не можуть бути прийняті до уваги судом у межах розгляду означеного питання.

На підставі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. До таких наслідків, зокрема, належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами, передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.2 контракту №22/83-11 від 08.08.2011р. у випадку порушення строку поставки Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочення поставки, але не більш 5% від вартості виробів, які не поставлені у строк за даним договором.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України принцип свободи договору, сторони вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов угоди на власний розсуд.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у загальному розмірі 13 406,19 грн. із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 14.12.2011р. по 11.01.2012р. (приймально-здавальний акт №АМ/12/22-1 від 11.01.2012р.) на суму 553 296,00 грн. та за період з 14.12.2011р. по 25.01.2012р. (приймально-здавальний акт №АМ/12/70-1 від 25.01.2012р.) на суму 361 020,00 грн.

Враховуючи встановлений факт порушення Відповідачем строків виготовлення продукції та як наслідок поставки за договором, перевіривши арифметичний розрахунок суми неустойки, порядок та період її нарахування, суд дійшов висновку про задоволення даних позовних вимог з врахуванням наступного.

Вироби відповідно до специфікації №1 до контракту №22/8-11 від 08.08.2011р.на загальну суму 914 316,00 грн. поставлені двома партіями: 11.01.2012р. на суму 553 296,00 грн. та 25.01.2012р. на суму 361 020,00 грн., коли граничним строком поставки товару є 13.12.2011р.

Отже, початком (першим днем) періоду прострочення поставки товару є 14.12.2011р.

Контрактом визначений порядок завантаження, який полягає у наданні автотранспорту Покупцем.

Позивач вважає, що він представив автотранспорт у строк визначений Відповідачем, проте цей строк поза межами обумовленого договором і тому граничний термін прострочення - по дату фактичного завантаження товару, приймаючи до уваги також і те, що датою поставки є саме завантаження товару.

Разом з тим, за змістом ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як свідчить Відповідач у судовому засіданні, та, що не заперечується Позивачем, листи №250/7 від 03.01.2012р., №250/106 від 23.01.2012р. направлені електронною поштою.

Факт отримання даних листів Позивачем також не заперечується.

У судовому засіданні судом поставлено питання представнику Позивача, коли саме були отриманні ці листи, на яке дано відповідь про неможливість точного визначення та надання інформації з цього питання.

Отже, керуючись приписами ст.ст.32-36, 43 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності інших обставин, які б спростовували наступне, зважаючи на підтвердження направлення даних листів електронною поштою, суд приймає за дату їх отримання дату, якою вони датовані, а саме: лист №250/7 - 03.01.2012р., №250/106 - 23.01.2012р.

Судом звернуто увагу, що у означених листах адресатом вказано ТОВ «ДТЕК», керівнику відділу обладнання та запасних частин, проте не вважає неналежним таке надіслання, з огляду на сполученість наведеного підприємства із Позивачем та підтвердження факту їх отримання представником Позивача.

Таким чином, як вже було вказано вище, повідомлення про готовність першої частини виробів до відвантаження надійшло 03.01.2012р., друге 23.01.2012р.

Судом встановлено відсутність у спірному правочині погодження строків надання автотранспорту Позивачем.

При цьому, зважаючи на принцип встановлений ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, обізнаність про готовність виробів до відвантаження 03.01.2012р. та 23.01.2012р., а також, що не менш важливе, необхідність надання автотранспорту Покупцем, останній мав можливість представити автомобілі починаючи з цих дат, оскільки вказівка Відповідача на дати 10-11.01.2012р. і 24-25.01.2012р. не є обов'язкової для Позивача, за наявності факту прострочення поставки на ці дати. Проте, з огляду на надання автотранспорту лише 11.01.2012р та 25.01.2012р. та у сукупності наведені обставини, Позивач не наполягав на поставці у період з 03.01.2012р. по 11.01.2012р. та з 23.01.2012р. по 25.01.2012р., не отримував відмови від Відповідача щодо поставки у цей термін, а отже не можна вважати наявними винні дії Відповідача у не поставці товару в обумовлені періоди. З огляду на таке, суд не вбачає підстав для застосування відповідальності за не поставку товару у період з 03.01.2012р. по 11.01.2012р. та з 23.01.2012р. по 25.01.2012р.

Доказів направлення автомобілів для завантаження у періоди з 03.01.2012р. по 10.01.2012р. та з 23.01.2012р. по 24.01.2012р. Позивач суду не представив.

Так, приймаючи до уваги викладене, дійсним періодом прострочення поставки товару за вини Відповідача, що є підставою для застосування відповідальності, з огляду на порушення ним господарського зобов'язання у цій частині, є перебіг часу з 14.12.2011р. по 02.01.2012р. на суму 553 296,00 грн. та з 14.12.2011р. по 22.01.2012р. на суму 361 020,00 грн.

Пеня за період прострочення з 14.12.2011р. по 02.01.2012р. на суму 553 296,00 грн. із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент порушення спірного господарського зобов'язання становить 4 697,94 грн., за період з 14.12.2011р. по 22.01.2012р. на суму 361 020,00 грн. - 6 123,18 грн.

Враховуючи зазначене, оскільки сума пені із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ не перевищує суму пені із розрахунку 5% від вартості виробів, що не поставлені у строк (обмеження правочину, встановлені у його п.5.2) сума штрафних санкцій за контрактом №22/83-11 від 08.08.2011р., що підлягає задоволенню, складає загалом 10 821,12 грн.

Одночасно, Відповідачем висунуто зауваження стосовно суттєвого порушення його права, встановленого ст.22 Господарського процесуального кодексу України, що, за його зауваженнями, безпосередньо полягає у: 1) суд не направив на адресу Відповідача (84305, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 5) копію ухвали, про порушення справи від 15.05.2012р., з огляду на що Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» не було повідомлено про порушення справи, про час та місце розгляду справи, про необхідність надання відзиву на позовну заяву тощо; 2) розгляд справи по суті розпочато за відсутності Відповідача у судовому засіданні, а отже право на подання до Позивача до початку розгляду господарським судом справи по суті зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом відсутнє.

Однак, наведене твердження є передчасним зважаючи на наступне.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

У позовній заяві Позивачем зазначено адресу Відповідача, як: 84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Артема, 6. За відсутності належного підтвердження існування іншої адреси, судом на виконання наведених приписів процесуального законодавства, у межах встановленого строку, направлено листом з повідомленням на ім'я Відповідача копію ухвали господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі №5006/11/88/2012р. від 15.05.2012р., у підтвердження чого на зворотній стороні означеного процесуального документу міститься відбиток штампу канцелярії суду датований 17.05.2012р.

Одночасно, з метою встановлення юридичного статусу Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», дійсного місцезнаходження, а також дотримання принципу, встановленого ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судом вилучено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14153091 станом на 27.06.2012р., згідно якого встановлено місцезнаходження Відповідача за адресою: 84305, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікізе, б.5.

Зважаючи на нововиявлені факти, ухвала про відкладення справи від 21.06.2012р., в якій вказано про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні, вже направлена за наведеною адресою та процесуальні, документи, що винесені у подальшому, також надсилались за нею.

Також, приймаючи до уваги викладене, розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України та строк розгляду справи продовжено на підставі ст.69 цього Кодексу, також з метою надання часу Відповідачу для подання відзиву на позовну заяву та виконання інших вимог суду, процесуальних прав, встановлених наведеним Кодексом.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві як його місцезнаходження, а також за тою, що міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14153091, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином та дотримано реалізацію права, передбаченого ст.22 Господарського процесуального кодексу, щодо надання відзиву тощо.

Окрім того, як свідчить підпис представника Відповідача на внутрішньому боці обкладинки справи, йому була надана можливість ознайомитись з матеріалами справи, яку він фактично використав, а отже обізнаний стосовно ходу розгляду справи, вчинених процесуальних дій у повному обсязі.

За змістом ст.60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємопов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів. Аналогічне відображено у ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3.15 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі подання зустрічного позову після початку розгляду справи по суті суддя відмовляє в його прийнятті на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК як такого, що поданий з порушенням припису частини першої статті 60 ГПК; при цьому не має значення, з яких причин (поважних чи неповажних) зустрічний позов не було подано до початку такого розгляду. У цьому разі відповідач не позбавлений можливості звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Приймаючи до уваги наведений Пленум Вищого господарського суду України, а також відсутність підстав для відкладення початку розгляду справи по суті на дату його розпочатку, у зв'язку з тим, що Відповідач не позбавлений можливості звернутись з окремою позовною заявою у загальному порядку та у такий спосіб реалізувати право на захист його порушених прав та охоронюваних інтересів, суд не вбачає вмотивованих підстав тверджень Відповідача означених вище.

Заява Відповідача №009/юр-15/1042 від 10.07.2012р. про відновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову не підлягає задоволенню за тих підстав, що такі процесуальні дії не передбачені Господарським процесуальним кодексом України, а отже не встановлені для застосування та не віднесені до компетенції суду.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград Дніпропетровської області, до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення пені у сумі 13 406,19 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (84305, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, б.5, ЄДРПОУ 05763599, р/р26006190409001 у Краматорському КБ «Приватбанк», МФО 335548) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Леніна, б.76, ЄДРПОУ 00178353, п/р26006330279300 у АТ «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005) 10 821,12 грн. пені.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (84305, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, б.5, ЄДРПОУ 05763599, р/р26006190409001 у Краматорському КБ «Приватбанк», МФО 335548) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Леніна, б.76, ЄДРПОУ 00178353, п/р26006330279300 у АТ «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 299,15 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. У судовому засіданні 30.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 03.08.2012р.

Суддя Соболєва С.М.