Постанова № 25690355, 20.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.12 Справа № 4/13/5022-139/2012(3/25/5

20.08.12 Справа № 4/13/5022-139/2012 (3/25/5022-291/2011)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Марко Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Самолюк У.

за участю представників сторін:

від позивача -з'явився

від відповідача -з'явився

від третьої особи -з'явився

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»вих. № 2454-юд від 01.06.2012 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2012 року

у справі № 4/13/5022-139/2012 (3/25/5022-291/2011)

за позовом - Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», м.Київ

до відповідача - Кооперативу «СОЮЗ», м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський електромеханічний завод», м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 2 185 238, 29 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.04.2012р. становить 17 449 127, 74 грн. та 80 471, 43 грн. пені

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.05.2012 у справі № 4/13/5022-139/2012(3/25/5022-291/2011) позов задоволено частково. Стягнуто з Кооперативу «СОЮЗ» на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 7 635 318 (сім мільйонів шістсот тридцять п'ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 00 коп. боргу по кредиту, 3 160 903 (три мільйони сто шістдесят тисяч дев'ятсот три) грн. 69 коп. відсотків за користування кредитом, 68 732 (шістдесят вісім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 03 коп. пені, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що невиконання відповідачем умов укладеного Генерального договору на здійснення кредитних операцій №12/05-Гд-07, згідно якого банк (позивач) зобов'язався надати відповідачу послуги по здійсненню кредитних операцій, а саме: видача кредитів, відкриття кредитних ліній, надання гарантій, контргарантій, врахування та авалювання векселів, призвело до виникнення в останнього заборгованості.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»звернулось з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення змінити та прийняти нове рішення про стягнення заборгованості в сумі 2 185 238, 29 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.04.2012р. становить 17 449 127,74 грн. та 80 471, 43 грн. пені. Підставами для скасування рішення, позивач вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт зазначив, що аналіз судом першої інстанції положень Генерального договору та Кредитного договору є помилковим, а саме те, що борг позичальника не може перевищувати 7 635 318 грн. Прийнявши рішення господарського суду Тернопільської області від 21.05.10 р. як преюдиційне, суд першої інстанції порушив норми матеріального права. Грошове зобов'язання яке виникло на підставі Генерального договору №12/05-Гд-07 від 15.08.07 та кредитного договору №12/18-Кл-07 від 21.08.07 виникло на підставі письмового двостороннього правочину-договору, а не на підставі рішення суду, а відтак посилання суду першої інстанції на рішення господарського суду Тернопільської області від 21.05.10 р. є безпідставним.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів апелянта. Вважає рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.12 року таким, що прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та за повного з'ясування усіх обставин справи. Зокрема відповідач зазначив, що генеральний договір передує кредитному договору, відтак останній повинен заключатися на умовах встановлених попереднім, відносно кредитного. Позивач в порушення вимог ст.14 Цивільного кодексу України, звернувся в суд з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1 546 599,13 дол. США, які в гривневому еквіваленті становлять 12349594,05 грн. (виходячи з розрахунку 1дол.США=8 грн.), хоча в договорах не передбачено умови щодо дій в разі девальвації долара США.

Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 16.07.2012, 30.07.2012 та 13.08.2012 оголошувалась перерва.

У судових засіданнях, апелянт повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача надав аналогічні пояснення наведені у поданому відзиві.

Представник третьої особи заперечила проти доводів апеляційної скарги. Зазначила, що оскільки даний спір та спір у справі № 2/20-269 (14/103-1791) виникли за участі одних і тих же учасників, тому висновки господарського суду зроблені у рішенні від 21.05.10 р. у вищевказаній справі, мають преюдиційне значення для вирішення даного спору по суті.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав:

15.08.2007 між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк»(Банк) та Кооперативом «СОЮЗ»(Позичальником) було укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №12/05-Гд-07, відповідно до умов якого, Банк зобов'язався надавати Позичальнику послуги по здійсненню кредитних операцій, а саме: видача кредитів; відкриття кредитних ліній; надання гарантій; контргарантій; врахування та авалювання векселів.

Крім того, сторонами було укладено ряд договорів, а саме: 15.02.2008р. Додаткову угоду № 1 до Генерального договору; 27.06.2008р. Додаткову угоду № 2 до Генерального договору; 21.08.2007 року укладено кредитний договір № 12/18-Кл-07 (з відкриттям кредитної лінії) в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.08.2007р., згідно з умовами якого Банк зобов'язався здійснювати фінансування господарської діяльності Позичальника шляхом кредитування.

Відповідно до п. п. 3.1.- 3.3 кредитного договору № 12/18-Кл-07 від 21.08.2007р. - цей договір є невід'ємною частиною Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.08.2007р. та вступає в дію з моменту перерахування банком суми кредиту, чи будь-якої його частини. Дія Кредитного договору припиняється у випадках, передбачених чинним законодавством України та умовами Генерального договору.

На виконання умов кредитного договору № 12/18-Кл-07 від 21.08.2007р. (з відкриттям кредитної лінії) в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.08.2007р., Відкрите акціонерне товариство "Банк Універсальний" (правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк" відповідно до нової редакції статуту, затвердженої Загальними зборами акціонерів ВАТ "Універсал Банк" протоколом № 2-2009 від 22.06.2009р.) в особі Тернопільської філії ВАТ "Банк Універсальний" надало Кооперативу "СОЮЗ" кредит в сумі 1 546 599,13 доларів США, що підтверджується копіями документів наявних в матеріалах справи (том 1 а.с. 27-79), який відповідач зобов'язався повернути Банку до 13 серпня 2010 року.

20 лютого 2009 року ПАТ "Універсал Банк" надіслало на адресу кооперативу "Союз" вимогу № 113 від 19.02.2009р. про усунення порушень та виконання кредитних зобов'язань перед Банком щодо сплати заборгованості за кредитом у розмірі 1 546 599,13 доларів США та 80 955,47 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, що підтверджується реєстром на відправлення поштової кореспонденції за №223856-223863 (том № І). Однак, вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання за договором кредиту, згідно якого та в силу ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено апеляційним судом, 21 травня 2010р. господарським судом Тернопільської області прийнято рішення у справі № 2/20-269(14/103-1791) за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" м. Київ до Відкритого акціонерного товариства "Темза" та Кооперативу "Союз" про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно умов договорів іпотеки від 17.08.2007р. внаслідок невиконання генерального договору на здійснення кредитних операцій №12/05-Гд-07 від 15.08.2007р. та кредитного договору №12/18-Кл-07 від 21.08.2007р.

Вказаним рішенням визнано за Кооперативу "Союз" борг перед Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" станом на 17.09.2009р. у сумі 8 756 912 грн. 58 коп. (7 635 318 грн. 00 коп. -боргу за кредитом, 1 034 247 грн. 62 коп. 15, 25 % річних за користування кредитом за період з 27.08.2008р. по 17.09.2009р. та 87 346 грн. 96 коп. пені); проведено звернення стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки від 31.10.2008р. на земельну ділянку площею 0,9953 га, кадастровий номер 6110100000:02:0110038 та будівлі і споруди, загальною площею 5075,90 кв. м., розташовані в м. Тернополі, по вул. Д.Нечая, 25, яка є власністю Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод". Вилучені від продажу кошти зобов'язано перерахувати Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" в сумі 8 756 912 грн. 58 коп.; відмовлено в зверненні стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки від 17.08.2007р. на земельну ділянку для житлово, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів, площею 1,5000 га, кадастровий номер 6110100000:02:011:0019, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль вул. Д.Нечая, 25; визнано недійсним договір іпотеки від 17.08.2007р. на передачу в іпотеку 13 квартир, розташованих в м. Тернополі по вул. Нечая, 25; визнано недійсною додаткову угоду №1 від 15.02.2008р. до кредитного договору №12/18-КЛ-07 від 21.08.2007р.; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" вул. Полк. Д. Нечая, 25, м. Тернопіль (ідент. код 01267917) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ (ідент. код 21133352): 25 500 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ (ідент. код 21133352) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" вул. Полк. Д. Нечая, 25, м. Тернопіль (ідент. код 01267917): 85 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із ст. 35 ГПК України преюдиціальними є тільки факти, які встановлені рішенням господарського суду та знаходять своє відображення в резолютивній частині судового рішення.

Окремі обставини, яким дана відповідна оцінка в мотивувальній частині судового рішення не є преюдиціальними фактами в розумінні ст. 35 ГПК України.

Так, у постановах Верховного суду України № 07/009 від 19.12.2006р. у справі № 46/08-06 та № 2-26/8897.2-08 від 11.02.2009р. у справі № 2-26/8897.2-08, викладено такі ж правові позиції.

Отже, неодмінною умовою застосування наведеної норми є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або у справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

Рішенням у справі № 2/20-269(14/103-1791) господарським судом досліджено, що в генеральному договорі на здійснення кредитних операцій №12/05-Гд-07 від 15.08.2007р. банк і позичальник узгодили, що перший надає останньому кредит, ліміт якого не повинен перевищувати 7 827 500 грн. 00 коп., тому і сума боргу також не може перевищувати 7 827 500 грн. 00 коп., незважаючи на те, в якій валюті буде відкрита кредитна лінія, та дійшли висновку, що банк і позичальник погодили, що ризик зміни обставин несе банк і в разі знецінення гривні, ризик який пов'язаний із знеціненням національної валюти несе банк навіть в тому разі, коли кредитна лінія відкрита з врахуванням вартості долара на час укладання договору -5, 05 грн. за 1 дол. США ( 7 827 500 грн. 00 коп. = 1 550 000 дол. США), що відповідає вимогам ст. 345 Господарського кодексу України та ст. 533 ЦК України, якими визначено, що "кредитні операції полягають в розміщенні банком від свого імені та на власний ризик залучених коштів".

При винесенні даного рішення господарський суд виходив із того, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь -які умови договору, що не суперечить законодавству (п. 4 ст. 179 ГК України, ст. 6 та ст. 627 ЦК України), а також із того, що основний господарський договір сторони повинні укладати на умовах, передбачених попереднім договором (ст. 182 ГК України та ст. 635 ЦК України). Крім того, вищевказаним рішенням встановлено обов'язок позичальника сплачувати банку відсотки за користування кредитом за період з 27.08.2008р. по 17.09.2009р. у розмірі 15, 25 % річних на суму 1 034 247 грн. 62 коп.

В підтвердження факту підвищення процентної ставки з 12 % до 15, 25 % річних у справу долучені повідомлення ВАТ "Універсал банк" за вих. № 2722ГО/53 від 26.08.2008р. за підписом членів правління Маріте Йоцене та Ігора Дорошенка, виписки із кредитного рахунку за 15.09.2008р., 15.10.2008р. та копію рішення господарського суду м. Києва у справі № 4/357(2/16-273) від 16.07.2009р. за позовом кооперативу "Союз" до ВАТ "Універсал банк" про визнання пунктів договору недійсними. Враховуючи, що у розрахунку позову позивач нарахування річних здійснює із розрахунку 12 % річних, що не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів відповідача і не позбавляє його (позивача) права донарахувати їх і стягнути в майбутньому шляхом подання позову в установленому законом порядку, від так судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача в частині стягнення коштів за користування кредитом із розрахунку 12 % річних, що становить 3 160 903 грн. 69 коп. за період з 27.08.2008р. по 10.04.2012р.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 4 714 276 грн. 05 коп. боргу по кредиту, 1 938 630 грн. 00 коп. процентів за користування кредитом та вимог третьої особи про стягнення з відповідача 15,25% річних за користування кредитом, то такі вимоги є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.

Стаття 1050 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню), відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 2.4. кредитного договору № 12/18-Кл-07 від 21.08.2007р. (з відкриттям кредитної лінії) в межах Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.08.2007р., з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу, що за період з 17.03.2009р. по 17.09.2009р. становить 68 732 грн. 03 коп.. З огляду на встановлені обставини, у вимозі в частині стягнення 11 739 грн. 40 коп. пені, суд першої інстанції правомірно відмовив, як безпідставно заявленій.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вище встановлене, суд першої інстанції правомірно задоволив позов лише в частині стягнення 10 864 953 грн. 72 коп., в тому числі: 7 635 318 грн. 00 коп. боргу по кредиту, 3 160 903 грн. 69 коп. процентів за користування кредитом та 68 732 грн. 03 коп. пені.

Крім того, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо не спливу строку позовної давності, що не дає підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування відповідно до ст. 267 ЦК України позовної давності щодо стягнення пені.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2012 року у справі № 4/13/5022-139/2012 (3/25/5022-291/2011) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 ГПК України.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.

Повна постанова складена 21.08.2012р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.