Рішення № 25690084, 14.08.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.2012 Справа № 5008/483/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Індустрія деревообробки", м. Перечин

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс", м. Іршава

про стягнення заборгованості в сумі 92 852,83 грн.

Суддя Бобрик Г. Й.

Представники:

від позивача -Плахотник О. М., (представник за довіреністю №16-12 від 25.06.2012 року)

від відповідача -не з'явився (явка на власний розсуд)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Індустрія деревообробки", м. Перечин до товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс", м. Іршава про стягнення заборгованості в сумі 92 852,83 грн. (в т. ч. 90 010,98 грн. -основного боргу, 1 938,22 грн. -3% річних та 903,63 грн. -інфляційних втрат)

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача присутній, у судовому засіданні, письмовим клопотанням від 14.08.2012 року уточнив позовні вимоги в частині нарахованих до стягнення інфляційних збитків, зменшивши їх з 4 505,55 грн. до 903,63 грн. та підтримав позов в повному обсязі з урахуванням уточнення. Просить суд задоволити позов.

Отже, подальше провадження у справі здійснюється з урахуванням заяви про уточнення сум, яка судом прийнята на підставі ст. 22 ГПК України.

Відповідач на повторну вимогу суду письмові пояснення по суті спору з підтверджуючими матеріалами, контррозрахунок суми позову та копію довідки (витягу) з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб -підприємців, станом на день розгляду справи не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалах.

Суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь -яких доказів про відсутність боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням представника позивача, та у зв'язку з відпусткою судді, строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Індустрія деревообробки" протягом 2010 року поставляло Товариству з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс" товар, за який останній належним чином та у повному обсязі не розрахувався.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав у власність відповідача товар, що підтверджується:

- видатковими накладними: № ІД -0000101 від 15.04.2010 року, № ІД -0000103 від 15.04.2010 року, № ІД -0000110 від 30.04.2010 року, № ІД -0000087 від 19.05.2010 року, № ІД -0000142 від 27.05.2010 року, № ІД -0000156 від 09.06.2010 року;

- довіреністю серії ФТ № 0050 від 30.04.2010 року;

- актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки, сторони письмово не визначили строк виконання грошового зобов"язаня, то відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Враховуючи те, що відповідач після прийняття товаророзпорядчих документів, вартість отриманого товару (продукції) не оплатив, позивач 05.10.2011 р. надіслав на адресу відповідача претензію (вимогу) з проханням оплатити заборгованість в розмірі 90 010,98 грн. протягом семи календарних днів.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав претензію (вимогу) 07.10.2011 р., отже кінцевий термін погашення заборгованості сплив 14.10.2011р.

Між сторонами підписаний акт взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 року (знаходиться в матеріалах справи), який також підтверджує факт отримання відповідачем товару та заборгованості в сумі 90 010, 98 грн..

Незважаючи на те, що за приписами ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду, відповідач не здійснив такі дії і не поновив порушені ним майнові права позивача.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вартості товару, отриманого по спірних накладних, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості 90 010,98 грн. основного боргу, враховуючи приписи статті 196 Господарського кодексу України; статті 526 Цивільного кодексу України; п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунків позивача сума інфляційних витрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення з 14 жовтня 2011 р. по 1 червня 2012 р. від суми боргу складає 903,63 грн., а три проценти річних від простроченої суми відповідно 1 938, 32 грн..

Розрахунки сум пені, інфляційних та трьох відсотків річних містяться в матеріалах справи.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності відповідача є наявним на момент судового розгляду справи.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально -правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в сумі 90 010,98 грн. -основного боргу, 1 938,32 грн. -3% річних та 903,63 грн. - інфляційних втрат. Відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача з огляду його вину у виникненні спору.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Тойс" (м. Іршава, вул. Федорова, 36; код 32637320) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Індустрія деревообробки" (м. Перечин, пров. Червоноармійський, 6; код 33142018) суму 92 852,83 грн. (дев'яносто дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві грн. 83 коп., в т. ч. 90 010,98 грн. -основного боргу, 1 938,22 грн. -3% річних, 903,63 грн. -інфляційних втрат) та 1 929,00 грн. -судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена 14.08.2012 року.

Рішення підписано 21.08.2012 року.

Суддя Бобрик Г. Й.