Рішення № 25689906, 20.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.12 Справа№ 5015/3216/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М. Скірі, розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;

до відповідача: Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго», м. Червоноград львівської області;

про стягнення: 458640 грн. 96 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Вознюк Є.В. -представник на підставі довіреності № 14-310 від 07.02.2012 року;

відповідача: Сковронський Т.С. -представник на підставі довіреності № 1147 від 20.08.2012 року.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 03.08.2012 року порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»до Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго»про стягнення 458640 грн. 96 коп. Розгляд справи призначено на 20.08.2012 року.

В судовому засіданні 20.08.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов в повному обсязі.

Відповідач проти позову не заперечив, подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) та розстрочку сплати суми основного боргу строком на два роки.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

20.08.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2012 року.

Суть спору: Спір виник між позивачем та відповідачем у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(надалі по тексту рішення -позивач) звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 458640 грн. 96 коп. заборгованості та штрафних санкцій за спожитий природний газ.

Позивач в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2511/11 від 30.09.2011 року (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 договору якого позивач зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах договору.

Також вказує, що умови договору відповідач виконав лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 384647 грн. 46 коп. та просить суд стягнути з відповідача на його користь 36283 грн. 92 коп. пені, 26925 грн. 32 коп. штрафу, 2103 грн. 94 коп. втрат від інфляції та 8680 грн. 32 коп. трьох процентів річних.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(продавцем згідно договору) та Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» (покупцем згідно договору) було укладено договір на купівлю -продаж природного газу № 14/2511/11.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну території України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі -газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору.

Пунктом 2.1 встановлено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 12800,0 тис. куб. м. згідно узгодженого сторонами графіку.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу протягом жовтня 2011 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 3751 тис. куб. м. на загальну суму 1 514 647, 46 коп., що підтверджується актом приймання -передачі природного газу від 31.10.2011 року.

Відповідачем здійснено оплату частково в розмірі 1130000 грн. 00 коп., внаслідок чого станом на 05.07.2012 року його заборгованість перед позивачем складає 384647 грн. 46 коп.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.2 договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року, ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України відповідач нарахував 36283 грн. 92 коп. пені та 26925 грн. 32 коп. штрафу за період з 14.11.2011р. по 23.03.2012р., відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України -2103 грн. 94 коп. втрат від інфляції за весь час прострочення ним виконання грошового зобов'язання та 8680 грн. 32 коп. трьох процентів річних від простроченої суми.

В судовому засіданні 20.08.2012 року відповідач подав відзив № 1147 від 20.08.2012 року відповідно до якого він пояснив зволікання в оплаті низькою платоспроможністю споживачів послуг КП «Червоноградтеплокомуненерго»та просив з огляду на важке фінансове становище зменшити розмір штрафних санкцій (пені) та розстрочити сплату основного боргу за спожитий газ рівними частинами на два роки.

Позивач проти зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочки виконання рішення заперечує, посилаючись на те що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та заборгованість населення за надані послуги не є підставою для невиконання укладеного між сторонами договору та звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання шляхом зменшення розміру пені та надання розстрочення виконання рішення.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку встановлені договором.

Відповідно до п. 13 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729, постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100-відсоткової оплати грошовими коштами. Відповідно до п. 2 вказаної постанови, споживачі, які не уклали договір про закупівлю природного газу та/або не здійснюють розрахунків за використаний природний газ і послуги з його транспортування, обмежуються у газопостачанні або відключаються від газових мереж у встановленому порядку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та трьох процентів річних відповідачем не заперечувався та не спростовувався, математично розрахований правильно.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

20.08.2012 року відповідач звернувся із клопотанням про зменшення суми неустойки та розстрочення виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу терміном на два роки. Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами пункту 7.2 у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити або розстрочити виконання рішення (п. п. 3, 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Проте, суд звертає увагу на те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, заборгованість населення, бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання, наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий фінансовий стан відповідача, а також неперевищення розрахованої позивачем за умовами договору пені розміру збитків не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання шляхом зменшення розміру пені та надання розстрочення виконання рішення.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 384647 грн. 46 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача, задоволити позовні вимоги повністю та стягнути із відповідача 384647 грн. 46 коп. основного боргу, 36283 грн. 92 коп. пені, 26925 грн. 32 коп. штрафу, 2103 грн. 94 коп. втрат від інфляції та 8680 грн. 32 коп. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 23966248) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 384647 грн. 46 коп. боргу, 36283 грн. 92 коп. пені, 26925 грн. 32 коп. штрафу, 2103 грн. 94 коп. втрат від інфляції, 8680 грн. 32 коп. трьох процентів річних та 9173 грн. 00 коп. судового збору.

Відмовити в задоволенні клопотання, викладеного в тексті відзиву № 1147 від 20.08.2012 року, про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) та розстрочку сплати суми боргу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р. Матвіїв