Рішення № 25689622, 15.08.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.2012 Справа № 5008/469/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Плодоовоч - Уж", м. Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Автоміст", м. Мукачево

про стягнення заборгованості в сумі 9 669,90 грн.

Суддя Бобрик Г. Й.

Представники:

від позивача - Мерза Д. Б., (представник за довіреністю № юр-72/12 від 11.06.2012 року)

від відповідача - не з'явився (явка на власний розсуд)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Плодоовоч - Уж", м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „Автоміст", м. Мукачево про стягнення заборгованості в сумі 9 669,90 грн. (в т. ч. 8 636,59 грн. -основного боргу, 428,75 грн. -3% річних та 604,56 грн. -інфляційних втрат)

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача присутній, у судовому засіданні, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Просить суд задоволити позов.

Відповідач письмові пояснення по суті спору з підтверджуючими матеріалами та копію довідки (витягу) з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб -підприємців, станом на день розгляду справи не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалах.

Відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжувався на 15 днів та розгляд справи відкладався згідно з ст. 77 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ „Плодоовоч" (правонаступником якого являється ТзОВ „Плодоовоч -Уж") та ТзОВ „Автоміст" укладено договір поставки № 5/07-10 від 21.07.2010 року.

Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця у встановлений строк товар (габіонні ящики), а покупець зобов'язується прийнять товар і оплатити його вартість. Покупець оплачує кожну поставку на умовах відтермінування платежу до 60 календарних днів з дати поставки (п. 2.5 Договору).

Пунктом 2.4 Договору визначено загальну суму, що складає 10 000 грн. з ПДВ. Передача та приймання товару здійснюється згідно видаткової накладної.

Позивач передав у власність відповідача товар (габіонні ящики) тип 311 3*1*0,5 -4 штуки та тип 311 3 *2*0,5 -10 штук, а відповідач не оплатив вартість товару, чим порушив взяті на себе зобов'язання.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 8 636,59 грн. -основного боргу, що підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- видатковою накладною № ВПЦ -02569 від 05.08.2010 року;

- довіреністю серії ААВ № 069981 від 05.08.2010 року;

- рахунком -фактурою № Св -000001 від 05.08.2010 року;

- податковою накладною № 1472 від 05.08.2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія № юр-36/12 від 14.03.2012 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (габіонних ящиків) (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару (габіонних ящиків) є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% - річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України).

У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати за весь період прострочення , що за розрахунками позивача складає 604,56 грн. та відповідно 3 % річних, в сумі 428,75 грн.. (Розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, долучені до позовної заяви ).

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 428,75 грн. - 3 % річних та 604,56 грн. -інфляційних збитків заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Беручи до уваги, що позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та відсутність у матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості отриманого товару, позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Автоміст" (м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5; код 31019142) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Плодоовоч - Уж" (м. Ужгород, вул. Грушевського, 78А ; код 05528259) суму 9 669,90 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять грн. 90 коп., в т. ч. 8 636,59 грн. -основного боргу, 428,75 грн. -3% річних, 604,56 грн. -інфляційних втрат) та 1 609,50 грн. -судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена 15.08.2012 року.

Рішення підписано 21.08.2012 року.

Суддя Бобрик Г. Й.