Рішення № 25689157, 20.08.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2012 р. Справа № 5004/976/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс", с. Павлівка Іваничівського району

про стягнення 6465 грн. 76 коп.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ланевич І.М. -представник (дов. №4356 від 09.08.2012р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" 6465,76 грн., в тому числі 5763,72 грн. заборгованості по оплаті поставлених на виконання умов укладеного між сторонами договору на поставку товару з відстроченням оплати №14 від 03.01.2012р. у березні місяці 2012 року товарно-матеріальних цінностей, 270 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та порушення термінів розрахунків (за період прострочки платежів з 03.04.2012р. по 25.07.2012р.), 432,04 грн. двадцяти чотирьох відсотків річних, нарахованих у порядку, передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України, та з врахуванням положень п. 5.1 договору №14 від 03.01.2012р. за період 03.04.2012р. по 25.07.2012р.

Ухвалою господарського суду від 07.08.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача, надавши суду для долучення до матеріалів справи витребувані документи та матеріали, а також письмове клопотання (а.с. 39), пред'явлені до відповідача позовні вимоги зменшив. У зв'язку з допущенням при нарахуванні штрафних санкцій, підготовці позову, визначенні загальної ціни позову та при поданні відповідної позовної заяви до суду помилок, зазначив, що загальна ціна позову складає 6465,05 грн., просить при цьому суд стягнути з відповідача пеню в меншому, ніж це визначено в позовній заяві розмірі, а саме -269,29 грн., а суму заборгованості та відсотки річних в розмірі, визначеному в позовній заяві, поклавши на ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" обов'язок відшкодування ТзОВ "Укравтозапчастина" понесених у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат.

При цьому представник сторони посилається на укладення 03.01.2012р. між сторонами договору на поставку товару з відстроченням оплати №14, відпуск позивачем згідно умов цієї угоди відповідачу товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 11763,72 грн. згідно видаткової накладної №ЛцкРНк-01137 від 19.03.2012р., отримання товару товариством "Волинь Ліс Сервіс", проведення лише часткової оплати відпущених товарно-матеріальних цінностей та існування на даний час заборгованості по їх оплаті в розмірі 5763,72 грн., нарахування у зв'язку з цим сум штрафних санкцій та відсотків річних.

Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у зв'язку з чим спір судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 6465,05 грн.

Задовольняючи відповідне клопотання сторони суд виходив також і з того, що зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідачем всупереч вимогам суду не було представлено письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" не направило, хоча про день та час розгляду справи в суді було повідомлене належним чином (ухвала від 07.08.2012р. про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача: с. Павлівка Іваничівського району, вул. Лісна, 82, рекомендованою кореспонденцією та була вручена адресату 14.08.2012р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 45).

Здійсненим на запит господарського суду від 20.08.2012р. №14503974 (а.с. 41-44) Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців витягом підтверджується, що станом на зазначену дату відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" із ідентифікаційним кодом 37225588 зареєстроване в якості юридичної особи 27 липня 2010 року за адресою: Іваничівський район, с. Павлівка, вул. Лісна, 82, стан юридичної особи зареєстрований, статус відомостей про суб'єкта господарювання підтверджений.

З огляду на викладене суд вважає, що останнім було вжито всіх заходів спрямованих на повідомлення сторони у справі про розгляд судом справи за її участю, у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень (доводів та заперечень) з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ в особі Луцької філії товариства, м. Луцьк та товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс", с. Павлівка Іваничівського району було укладено договір поставки товару з відстроченням оплати №14 (а.с. 10-14) згідно з умовами котрого ТзОВ "Укравтозапчастина" було взято на себе зобов'язання щодо передачі у власність відповідачу товарно-матеріальних цінностей у визначених між сторонами асортименті та кількості, а товариством "Волинь Ліс Сервіс", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття товарно-матеріальних цінностей та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку.

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткової накладної №ЛцкРНк-01137 від 19.03.2012р. (а.с. 15, 30, 31) було відпущено ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс", а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 11763,72 грн.

На вимогу господарського суду представником позивача в судовому засіданні було надано для огляду оригінали зазначеного вище договору поставки та видаткової накладної.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що видаткова накладна №ЛцкРНк-01137 від 19.03.2012р. на відпуск товариством "Укравтозапчастина" відповідачу товарно-матеріальних цінностей підписана уповноваженими представниками сторін, містить всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображає зміст та обсяг здійсненої сторонами на підставі останньої, згідно умов підписаного договору поставки товару з відстроченням оплати №14 від 03.01.2012р. в березні місяці 2011 року господарської операції.

Поруч з цим представником позивача в підтвердження отримання відповідачем товарів, відпущених на виконання умов договору поставки №14 від 03.01.2012р., до матеріалів справи було долучено посвідчену у встановленому порядку копію, а в судовому засіданні надано для огляду оригінал, визначеної у накладній №ЛцкРНк-01137 від 19.03.2012р. довіреності №86 від 19.03.2012р., виданої ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" для отримання товарів від ТзОВ "Укравтозапчастина" на ім'я Трохимчука Ю.А. (а.с. 32).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що з моменту укладення договору поставки товару №14 від 03.01.2012р. та на момент розгляду справи судом про стягнення заборгованості по вказаному договору, інших договорів поставки між ТзОВ "Укравтозапчастина" та ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" укладено не було, що, в свою чергу, виступає підтвердженням того, що товарно-матеріальні цінності, відпущені позивачем згідно видаткової накладної №ЛцкРНк-01137 від 19.03.2012р., відпускались відповідачу саме згідно та на виконання умов договору поставки товару №14 від 03.01.2012р.

Згідно із пунктом 2.1 договору поставки №14 від 03.01.2012р. вартість останнього складає сукупну вартість товару, вказаного в видаткових накладних (актах приймання-передачі).

Пункт 2.2. вищевказаного договору встановлює, що покупець повинен здійснити оплату вартості товару в термін 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту отримання замовленого товару від постачальника.

З'ясувавши усі істотні умови договору, суд прийшов до висновку, що датою отримання товару вважається дата фактичної передачі товару замовнику. З огляду на викладені положення угоди суд вважає, що відповідачем було взято на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків по оплаті поставленого згідно видаткової накладної №ЛцкРНк-01137 від 19.03.2012р. товару в термін до 02.04.2012р. включно.

Проте, ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" взяті на себе згідно договору поставки товару №14 від 03.01.2012р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущених в березні місяці 2012 року товарно-матеріальних цінностей не виконало, їх вартість в повному об'ємі не оплатило у зв'язку з чим заборгувало товариству "Укравтозапчастина" 5763,72 грн.

Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість відпущених згідно видаткової накладної №ЛцкРНк-01137 від 19.03.2012р. товарів 11763,72 грн. за мінусом частково проведеної відповідачем протягом березня-травня місяців 2012 року оплати на суму 6000 грн. (докази оплати -платіжні доручення №1388 від 26.03.2012р. на суму 2000 грн., №1442 від 09.04.2012р. на суму 3000 грн., №13 від 11.05.2012р. на суму 1000 грн., а також банківські виписки про рух коштів на рахунку -а.с. 33-38).

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" своїх зобов'язань за договором поставки №14 від 03.01.2012р., позивачем 01 червня 2012 року було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату боргу (а.с. 17), котра з боку останнього залишилась без відповіді і належного реагування.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для звернення останнього до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки товару на умовах відстрочення оплати №14 від 03.01.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення боргу в сумі 5763,72 грн.

Сума боргу 5763,72 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем, визнається ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" у підписаному з позивачем акті звірки взаємних розрахунків станом на 28.05.2012р. (а.с. 16).

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 5.1 договору поставки №14 від 03.01.2012р. сторонами було визначено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Отже, сторони у п. 5.1 договору поставки №14 від 03.01.2012р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару у вигляді пені. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 5.1 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 5763,72 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" суми пені, котра згідно уточненого розрахунку та клопотання про зменшення позовних вимог становить 269,29 грн. та нарахована з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 5.1. договору поставки №14 від 03.01.2012р. за період прострочки платежів з 03.04.2012р. по 25.07.2012р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 269,29 грн., здійснивши перевірку періодів нарахування пені, суд вважає, що ці вимоги підставні, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

Одночасно з цим сторони пунктом 5.1. договору поставки №14 від 03.01.2012р. встановили, що у разі прострочення оплати товару покупець, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує постачальнику відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 24% річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 5763,72 грн., відповідно до п. 5.1. договору поставки №14 від 03.01.2012р., було нараховано відповідачу 432,04 грн. двадцяти чотирьох відсотків річних за порушення строків оплати відпущеного товару за період прострочки платежів з 03.04.2012р. по 25.07.2012р.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку сторони в п. 5.1. договору поставки №14 від 03.01.2012р. визначили можливість нарахування процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 24%. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 5.1. не визнавався. Оскільки, відповідач зобов'язання щодо повної оплати товару не виконав, тому сплата річних в обумовленому договором розмірі є його договірним зобов'язанням.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 24% річних в сумі 432,04 грн., перевіривши методику нарахування позивачем цих сум, господарський суд прийшов до висновку, що останні підставні і підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 546, 549, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" (Іваничівський район, с. Павлівка, вул. Лісна, 82, код ЄДРПОУ 37225588) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (м. Київ, вул. 1-го Травня, 1а, код ЄДРПОУ 30722204) 5763,72 грн. заборгованості, 269,29 грн. пені, 432,04 грн. двадцяти чотирьох відсотків річних, а всього 6465,05 грн., 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Суддя В. А. Войціховський

Повнерішення

складено

20.08.12