Постанова № 25686815, 20.08.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2012 року Справа № 2а/2370/1947/2012

12 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді: Паламар П.Г.,

при секретарі: Овсієнко О.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1 -особисто, представника позивача ОСОБА_2 - за довіреністю, представників відповідача Адамчук І.В., Бойка С.В. -за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003001701 від 31.05.2012 року про донарахування податку з доходів осіб в сумі 97382,50 грн. в т. ч. основного платежу в сумі 77906 грн., штрафних санкцій в сумі 19476,50 грн., № 0002991701 від 31.05.2012 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 129844,48 грн. в т. ч. основного платежу в сумі 103875,58 грн., штрафних санкцій в сумі 25968,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 17.05.2012 року № 1/17-01/НОМЕР_3, яким встановлено заниження податку на додану вартість та податку з доходів осіб внаслідок безпідставного відображення у податковому обліку господарських операцій з ПП «СТАР-ГОУ»та ПП «Агрофірма-Сатіс». Позивач вважає висновки перевірки безпідставними, так як на момент укладення договорів ПП «СТАР-ГОУ»та ПП «Агрофірма-Сатіс»зареєстровані в установленому законом порядку та перебували на обліку як платники податків; на підтвердження господарських операцій позивач надав відповідачу договори виконання робіт, акти прийому - передачі, податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, та банківські документи про оплату товару; господарські операції підтверджуються належними первинними документами бухгалтерського обліку та проведенням оплати за отриманий товар та надані транспортні послуги; крім того порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 ніяким чином не стосується позивача .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмових запереченнях, наданих до суду. Послався на обставини, які дають підстави вважати фіктивними правочини позивача з ПП «СТАР-ГОУ»та ПП «Агрофірма-Сатіс»з огляду на те, що не встановлено знаходження ПП «СТАР-ГОУ»за фактичною та юридичною адресою, директор та засновник ПП «Агрофірма-Сатіс» ОСОБА_6 дав пояснення, що підприємство він не реєстрував, нікому реєструвати його не доручав, ніяких первинних бухгалтерських документів, договорів, угод з контрагентами, інших документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП «Агрофірма-Сатіс», не оформляв та не підписував. Фактично реєстрацію підприємства та його фінансово - господарську діяльність здійснювала невідома особа. Надані для перевірки документи не підтверджують реальний характер здійснених господарських операцій, тому податкові повідомлення - рішення є законними, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

22.06.2012 року ухвалою суду за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено для отримання та надання до суду додаткових доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 156 КАС України 13.08.2012 року ухвалою суду провадження у справі було поновлено з ініціативи суду, в зв'язку з наданням представником відповідача додаткових доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець Христинівською районною державною адміністрацією 03.02.2003 року та взятий на облік як платник податків в Христинівській МДПІ 03.02.2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3.

Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, про що складено акт від 17.05.2012 року № 1/17-01/НОМЕР_3.

Відповідно до висновку акту перевірки позивачем порушено:

1. п. п. 5.2.1 п. 5.2 та п. п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон України № 334/94) та п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, чим завищено віднесені валові витрати в сумі 553128 грн., з них витрати сформовані ПП «СТАР-ГОУ»у 2 кварталі 2011 року -130350 грн., витрати сформовані від ПП «Агрофірма-Сатіс»- 422778 грн. у 4 кварталі 2010 року, та занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 82969 грн., з них у 2 кварталі 2011 року в сумі 19553 грн. та в 4 кварталі 2010 року в сумі 63416 грн.

Також в декларації про доходи за 4 квартал 2011 року занижені витрати в сумі 33752 грн., чим завищено податок з доходів фізичних осіб у 4 кварталі 2011 року в сумі 5063 грн.

Всього занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 77906 грн.

2. п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97 -ВР (далі - Закон України № 168), Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, завищено податковий кредит на загальну суму 110625,58 грн., а саме за червень 2011 року в сумі 26070 грн та листопад 2010 року на суму 84555,58 грн.

Занижено податковий кредит в сумі 6750 грн. в т. ч. за грудень 2011 року 6750 грн.

Всього завищено податок на додану вартість в сумі 103875,58 грн. грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002991701 від 31.05.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у сумі 129844 грн. 48 коп., з яких 103875 грн. 58 коп. за основним платежем та 25968 грн. 90 коп. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 31.05.2012 року № 0003001701, яким збільшено грошове зобов'язання позивачу по податку з доходів фізичних осіб у сумі 97382 грн. 50 коп., з яких за основним платежем 77906 грн. та 19476 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Оцінюючи встановлені обставини справи, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94 визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94 валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94 визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94 не включаються до складу валових витрат витрати на:5.3.1. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (далі -ПКУ).

Підпункт 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168 визначає, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 200.1 ст. 200 ПКУ визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом вказаних приписів правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та право на податковий кредит наступають за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (далі - Закон України № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства

Отже, будь-які документи мають силу первинного документа тільки у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем надані суду та досліджені договір з ПП «СТАР-ГОУ»№ 89 від 04.05.2011року на поставку товару рахунок фактура № СФ-51/06 від 06.06.2011 року, видаткова накладна № РН-46/06 від 06.06.2011 року, податкова накладна № 46 від 06.06.2011 року на отримання позивачем 28,44т мазуту М 100. Згідно п. 3.3 договору продавець зобов'язаний поставити товар згідно графіку затвердженого сторонами . П. 3.4 договору визначено, що покупець повинен надати довіреність на отриманий товар. Пункт 3.5 договору передбачає поставку за рахунок постачальника.

Позивачем не надано доказів відповідачу та суду про наявність зазначеної довіреності.

Крім того, згідно наданих документів мазут М 100 в кількості 28.44т отриманий позивачем 06.06.2011 року, а договір № 12 про поставку мазуту укладений з філією «Гайворонський автодор»15.06.2011 року. Відповідно до накладної № 1 від 15.06.2011 року акту приймання - передачі товару № 1 від 15.06.2011 року мазут М 100 переданий покупцю о 11 год.15 хв. 15.06.2011 року.

Проте, у матеріалах справи відсутні дані про місце зберігання вказаного товару з 06.06.2011 року по 15.06.2011 року та яким транспортним засобом здійснювалась доставка мазуту від позивача на філію «Гайворонський автодор».

Також судом встановлено, що на запит відповідача начальником Сімферопольської МДПІ направлено довідку від 09.09.2011 року № 374/23-02/36647793.

Згідно зазначеної довідки ПП «СТАР-ГОУ»за юридичною та фактичною адресою: 97570, с. Чистеньке, шосе Севастопольське, 4 не знаходиться. Станом на 19.07.2011 року стан платника 10 «запит на встановлення місцезнаходження».

Позивачем не надано суду договору на виконання робіт, надання транспортних послуг та поставку товару з ПП «Агрофірма-Сатіс».

Надані позивачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.11.2011 року № ОУ-0000003 від 03.11.2010 року № ОУ-0000004 не містять змісту та обсягу господарських операцій, а саме: які автопослуги грейдера надавались, які обсяги робіт у метрах, кубометрах чи інших одиницях виміру були виконані, місце їх виконання, які транспортні послуги надавались. Не надано суду товарно-транспортні накладні, які могли підтвердити надання транспортних послуг.

Крім цього, у договорах, актах здачі-прийняття робіт та податкових накладних зроблені підписи від ПП «Агрофірма-Сатіс»візуально різняться між собою та не зазначено особу, яка їх ставила. У той же час, у поясненні від 27.05.2010 року ОСОБА_6 зазначив, що ПП «Агрофірма-Сатіс»він не створював і нікому не доручав її створювати, не підписував жодних документів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства. За результатами перевірки ПП «Агрофірма-Сатіс»проведеної ВПМ Золотоніської ОДПІ 13.04.2012 року слідчим управління УМВС України в Черкаській області порушено кримінальну справу № 2511000055 ДП-3 відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). 18.08.2012 року постановою слідчого СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_5 притягнуто в якості обвинуваченого за ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 209, ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України.

Беручи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку, що акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) не відповідають вимогам ст. 9 Закону України № 996 та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, ПП «Агрофірма-Сатіс»не мало можливості здійснювати господарські операції у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та їх невідповідністю видам діяльності, тому господарські операції з придбання послуг відображені лише документально, без їх фактичного здійснення.

Позивачем не надано доказів поставки товару, надання транспортних послуг та виконання робіт ПП «Агрофірма-Сатіс».

Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними без реального вчинення господарських операцій з поставки товару чи послуг суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997року № 168/97 -ВР та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997року №283/97-ВР.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року № 742/114/13-11 при дослідженні руху активів у процесі здійснення господарської операції необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи і вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

Підстави для задоволення позову, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд зазначає, що при винесенні податкових повідомлень-рішень та під час перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувались з тією метою, з якою вони надані: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод чи інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст.ст.184-187 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар