Постанова № 25686787, 13.08.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/2407/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В. В. при секретарі Коновчук Т.В. за участі:представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Славутське лісове господарство" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Шепетівська об'єднана державна фінансова інспекція про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі Акту планової виїзної перевірки ДП "Славутське лісове господарство" №221/23/00993314 від 24.04.2012 р. Славутською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає такими, що підлягають скасуванню, а тому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000312301 від 12.03.2012 р., №0000292301 від 12.03.2012 р., судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив внести у позовні вимоги уточнення та вважати дійсними позовні вимоги такого змісту: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської ОДПІ №0000312301 від 12.03.2012 р., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Славутськоїї ОДПІ №0000292301 від 12.03.2012 р. Позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі із підстав, визначених у позові.

Представником Славутської ОДПІ було подано суду клопотання про залучення у якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Шепетівську об'єднану державну фінансову інспекцію. Заявлені позовні вимоги представник Славутської ОДПІ не визнав, надав пояснення, детально позицію Славутської ОДПІ стосовно позовних вимог описав у письмових запереченнях на адміністративний позов, які просив долучити до матеріалів позову.

Представник третьої особи на стороні відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини викладених в письмових поясненнях.

Заслухавши доводи представника позивача, відповідача, третьої особи на стороні відповідача, дослідивши матеріали справи та докази, додані у ході судового розгляду у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі із підстав, наведених нижче.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа, та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

На підставі направлень, виданих Славутською ОДПІ від 16.01.2012 р. №38, №39, №40, від 20.01.2012 р. №63, від 26.01.2012 р. №72 та на підставі наказу Славутської ОДПІ від 05.01.2012 р. №24, відповідно до п.77.4 ст. 77 глави 8 Розділу Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства "Славутське лісове господарство" (ДП "Славутський лісгосп") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р.

Вказана перевірка проводилась у період з 16.01.2012 р. по 10.02.2012 р. За результатами перевірки складено Акт "Про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства "Славутське лісове господарство" код за ЄДРПОУ 00993314 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.200 8р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.200 8р. по 30.09.2011 р.". Перевіркою встановлено порушення:

1) п.п.4.1.1 п.4.1 , п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 , п.п.5.6.1 п.5.6 , п.п.5.7.1 п.5.7, п.п.5.2.5 п.5.2, п.5.9. п.п.10 п.5.4 , п.5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі у сумі 135194 грн., у тому числі:

2009 рік в сумі 4891 грн.

2010 рік в сумі 13584грн.

І кв.2011 року в сумі 116128грн.

2-3 кв.2011 року в сумі 4991 грн.

2) п.п. 7.4.1 . 7.4.4. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 , п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України - підприємством занижено податок на додану вартість у розмірі 19716 грн., в тому числі по періодах:

березень 2009 року на суму 791 грн.;

вересень 2010 року на суму 1250 грн.;

жовтень 2010 року на суму 1475 грн.;

листопад 2010 року на суму 1013 грн.;

грудень 2010 року на суму 1333 грн.;

квітень 2011 року на суму 531 грн.;

вересень 2011 року на суму 13323 грн.

На порушення п.п. "а" п. 200.4 та п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України підприємством завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 330 грн., у тому числі:

за квітень 2010 року - 299 грн.;

за березень 2011 р. - на суму 31 грн.

п.п.14.1.18 ст.14, п.п. „а" п.200.4 та п.200.6 ст.200 Податкового Кодексу України підприємством занижено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2011 року у розмірі 12867 грн., по декларації за серпень 2011 року у розмірі 24330 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу кредиту наступного податкового кредиту за вересень 2011 року у розмірі 26953 грн.

3) п.280.2 ст. 280 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума земельного податку, що підлягає сплаті за 9 міс. 2011р. становить 1048,81грн.

4) розрахункові операції проводилися з використанням книги обліку розрахункових операцій без додержання о порядку їх ведення, чим порушено п. 5 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

5) - 8.1.1., 8.1.2. пункту 8.1., ст.8 п.п. 19.2а) Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п. 54.2 ст.54, пп. 168.1.1 пп. 168.1.2. п.168.1 ст. 168, пп.129.1.1., пп. 129.1.3 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, ДП «Славутське лісове господарство» у перевіряємому періоді проводилось несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 2545846 грн. 27 коп. Станом на 01.10.2011 року залишок нарахованого та несплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб становить 596 551,99 грн.

- п.п. 16.4.1, п. 16.4, ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.54.2 ст.54, пп. 129.1.1, пп.129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб нараховується пеня в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення у його сплаті. Відповідно вищевикладеного підприємству ДП "Славутське лісове господарство" нараховано пеню за несвоєчасну сплату в сумі - 187684,50 грн.

- п.п. б) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 51.1 ст. 51 Розділу II Податкового кодексу України ДП «Славутське лісове господарство» у розрахунках за формою 1 ДФ в перевіряємому періоді не відображено відомості про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку в податкових періодах: «4 квартал 2008 року», «1 квартал 2009 року», «2 квартал 2009 року», «З квартал 2009 року», «4 квартал 2009 року», «1 квартал 2010 року», «2 квартал 2010 року», «З квартал 2010 року», «1 квартал 2011 року», «2 квартал 2011 року»,«3 квартал 2011 року»;

- п. 51.1 ст. 51 розділу ІІ Податкового кодексу України ДП «Славутське лісове господарство" в податковому періоді «З квартал 2011 року» подано з помилками податковий розрахунок про суми рахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку Форма 1-ДФ.

На підставі вказаного Акту перевірки, Славутською ОДПІ винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- 0000292301 від 12 березня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 24513 грн., у тому числі - за основним платежем - 19716 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4797 грн.;

- 0000312301 від 12 березня 2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 138713 грн., у тому числі за основним платежем - 135194 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3519 грн.

До такого висновку в Акті перевірки посадові особи державного податкового органу прийшли в зв'язку з тим, що у перевіряємому періоді ДП "Славутське лісове господарство" завищило валові витрати "інформаційно-консультаційних послуг методичного забезпечення виробничої діяльності", відповідно вищезазначених первинних документів від ДП "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" та витрати на виплату комісійної винагороди на загальну суму 185481 грн., у тому числі за 2009 рік у сумі 39262 грн., за 2010 рік у сумі 44995 грн., за 9 місяців 2011 р. у сумі 101225 грн., в результаті не підтвердження витрат відповідними первинними документами, які б відповідали правилам ведення бухгалтерського обліку та ПК України, та відсутністю зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

ДП "Славутське лісове господарство" укладено договори з ДП "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг":

- №22-284с від 30.12.2009 р. та №22-284 с від 07.02.2011 р. на надання послуг з електронного оформлення, перевірки та інформаційного супроводу зовнішньоекономічної діяльності пов'язаної з експортом лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів;

- №ХМ-163 від 01.11.2010 р., №ХМ-163 від 30.12.2010 р. на виконання робіт з інформаційного обслуговування та програмного забезпечення технологічних процесів єдиної державної системи електронного обліку деревини. Загальна вартість робіт становить 99,83 грн.

У вказаних договорах відсутні істотні умови договору, а саме: не визначено найменування та кількість наданих послуг, вимоги до їх якості, а також відсутні вимірники господарських операцій у вартісному виразі.

В актах здачі-приймання робіт (надання послуг) відсутні обов'язкові реквізити, тобто місце складання, посада осіб, їх прізвище відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт не було встановлено програмне забезпечення Державному підприємству "Славутське лісове господарство", тобто первинні документи не підтверджують факт здійснення господарської операції.

В актах здачі-приймання робіт (надання послуг) відсутні обов'язкові реквізити, тобто місце складання, посада осіб, їх прізвище відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції.

Натомість зміст операцій носить загальну назву. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять даних відповідно до якого розрахунку визначена вартість робіт, послуг. Крім того не вказано за який період виконано роботи, тобто первинні документи, зміст та обсяг зазначених в них господарських операцій не підтверджують факт здійснення операцій.

За таких же обставин державний податковий орган прийшов до висновку про включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по роботах, послугах, виконання яких не підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Із такими висновками податкового органу у Акті перевірки від 24.02.2012 року № 221/23/00993314 суд не погоджується, виходячи із наступних підстав.

Як встановлено судом із пояснень сторін та досліджених матеріалів справи між позивачем - Державним підприємством «Славутське лісове господарство» (Замовник) та Державним підприємством «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції» (виконавець) було укладено договір №22-284 від 30 грудня 2009 року, предметом якого є те, що виконавець у межах договірної ціни на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконує для Замовника роботи з перевірки та підготовки матеріалів для оформлення "Сертифікату про проходження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій". Вказаний договір діяв до 31 грудня 2010 року.

В послідуючому між сторонами був підписаний договір №ХМ-163 від 01.11.2010 р. на виконання робіт з інформаційного обслуговування та програмного забезпечення технологічних процесів єдиної державної системи електронного обліку деревини. Предметом даного договору є те, що виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконувати роботи з інформаційного обслуговування та програмного забезпечення технологічних процесів єдиної державної системи електронного обліку деревини, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві зазначені послуги згідно умов цього договору.

07 лютого 2011 року між ДП "Славутське лісове господарство" (Замовник) та ДП "Український лісогосподарський центр консалтингу і логістики "Укрлісконсалтинг" уклали договір №22-284, предметом якого є те, що Виконавець, в межах договірної ціни, власними або залученими силами і засобами надає Замовнику послуги з електронного оформлення, перевірки та інформаційному супроводу зовнішньоекономічної діяльності Замовника пов'язаної з експортом лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Необхідність забезпечення технологічних процесів єдиної державної системи електронного обліку деревини обумовлена розпорядженням Кабінету міністрів України від 16 вересня 2009 року № 1090-р, яким схвалено концепцію створення єдиної державної системи електронного обліку деревини на базі автоматизованої інформаційної системи Держкомлісгоспу.

З метою реалізації зазначеної концепції, розпорядженням Кабінету міністрів України від 18 листопада 2009 року № 1408-р, затверджено план заходів щодо реалізації концепції створення єдиної державної системи електронного обліку деревини, відповідальним за виконання якого визначено Держкомлісгосп України.

Відповідно до наказу Держкомлісгоспу України № 159 від 27 травня 2010 року «Про активізацію роботи щодо створення єдиної державної системи електронного обліку деревини» головним підприємством-оператором по впровадженню та організаційно-технічному супроводу системи електронного обліку деревини визначено державне підприємство «Український лісогосподарський центр консалтингу і логістики «Укрлісконсалтинг».

За таких обставин суд вважає, що роботи визначені договором № ХМ-163 від 01 листопада 2010 року на виконання робіт з інформаційного обслуговування та програмного забезпечення технологічних процесів єдиної державної системи електронного обліку деревини і є частиною робіт, виконання яких необхідне для впровадження державної системи електронного обліку деревини на державному рівні.

Необхідність укладення договорів № 22-284 від 30.12.2009 року про виконання робіт з перевірки та підготовки матеріалів для оформлення «Сертифікату про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій», № 22-284 від 07.02.2011 р. про виконання виконавцем послуг з електронного оформлення, перевірки та інформаційного супроводу зовнішньоекономічної діяльності замовника, пов'язаної з експортом лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, обумовлена тим, що відповідно до статті 3 Закону України від 08.09.2005 № 2860-IV "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" реалізація суб'єктами підприємницької діяльності лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім передбачених статтею 2 цього Закону, допускається за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів.

Порядок видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Сертифікат про походження лісоматеріалів видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері лісового господарства або його територіальним органом і підтверджує законність придбання лісоматеріалів.

Право експорту певної партії лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім передбачених статтею 2 цього Закону, має суб'єкт підприємницької діяльності, що отримав сертифікат про походження на партію лісоматеріалів, зазначену у відповідному сертифікаті.

Митні органи України здійснюють митне оформлення експорту лісо- та пиломатеріалів, крім передбачених статтею 2 цього Закону, за умови подання експортером разом з іншими необхідними документами сертифіката про їх походження.

Після митного оформлення товарів копія сертифіката про походження лісоматеріалів вилучається і зберігається митницею разом з іншими документами, що стосуються цієї експортної операції.

Сертифікат про походження лісоматеріалів не може передаватися іншим суб'єктам підприємницької діяльності при подальшій реалізації лісоматеріалів на внутрішньому ринку України.

Пунктом 11 «Програми боротьби з контрабандою та порушенням митних правил на 2008-2009 роки», затвердженої Указом Президента України «Про Програму боротьби з контрабандою та порушенням митних правил на 2008-2009 роки» від 04.03.2008 року № 195, передбачено створення та запровадження органами митної служби та іншими органами державної влади комплексної системи електронного документообігу дозвільних документів та здійснення зовнішньоекономічних операцій, передбачивши уніфікацію таких документів.

Відповідно до наказу Держкомлісгоспу України «Щодо врегулювання окремих питань роботи по видачі Сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів» від 16.12.2008 року № 339 державне підприємство «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції» забезпечує постійне ведення електронного документообігу (реєстр Сертифікатів) на здійснення зовнішньоекономічних операцій і надання відповідної інформації Держкомлісгоспу України та Державній митній службі України.

На виконання вказаного Указу Президента України Держкомлісгоспом України та Державною митною службою України затверджено Протокол погодження реквізитів та способу обміну інформацією між Держкомлісгоспом України та Державною митною службою України № 3 від 28.01.2009 року.

Згідно цього Протоколу Держкомлісгосп України надає Державній митній службі України на постійній, безоплатній основі у електронному вигляді інформацію щодо виданих дозвільних документів на здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Протоколом визначено, що від імені Держкомлісгоспу України відповідальною особою за надання інформації є державне підприємство «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції».

На підставі наказу Держкомлісгоспу України від 30.04.2010 року № 131 правонаступником державного підприємства «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції» стало державне підприємство «Український лісогосподарський центр консалтингу і логістики «Укрлісконсалтинг». Відповідно до Протоколу погодження реквізитів та способу обміну інформацією між Держкомлісгоспом України та Державною митною службою України № 3 від 28.01.2009 року були внесені відповідні зміни Протоколом № 43 від 28.07.2010 року, тобто відповідальною особою за надання інформації стало державне підприємство «Український лісогосподарський центр консалтингу і логістики «Укрлісконсалтинг».

Державне підприємство «Український лісогосподарський центр консалтингу і логістики «Укрлісконсалтинг» забезпечує ведення відповідного єдиного електронного реєстру Сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій та надає по електронній мережі інформаційні матеріали та електронні копії документів, що підтверджують легальність походження деревини до Державної митної служби України.

Аналіз визначених нормативних документів, встановлених обставин дає суду підставу не брати до уваги при вирішення спору заперечення представників відповідача, щодо того, що відсутній зв'язок витрат по вказаних договорах з господарською діяльністю платника податку.

Необхідність укладення таких договорів доведена у судовому засіданні представника позивача та дослідженими матеріалами справи.

Окрім цього, 01 березня 2011 року між ДП "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" (Комісіонер) та ДП "Славутське лісове господарство" (Комітент) укладено договір комісії №ХМ/5, відповідно до якого Комісіонер зобов'язується за комісійну плату здійснити продаж декоративних рослин, хвойних та листяних дерев, саджанців та іншого посадкового та декоративно-посадкового матеріалу, що є у розпорядження комітента.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставок оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, до 01.01.2011 року регулювалося Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, починаючи з 01.01.2011 року ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 3.2 статті 3 цього ж Закону встановлено, які операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, статтею 5 цього Закону визначено операції, що звільнені від оподаткування.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. (пункт 188. статті 188 ПК України).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. (пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до підпункту б) пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно підпункту в) пункту 186.3 статті 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Статтею 196 ПК України встановлено, які операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, статтею 197 ПК України визначено операції, що звільнені від оподаткування.

Аналізуючи вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість», ПК України суд приходить до висновку, що надання послуг позивачу по виконанню робіт з перевірки та підготовки матеріалів для оформлення «Сертифікату про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій», на виконання робіт з інформаційного обслуговування та програмного забезпечення технологічних процесів єдиної державної системи електронного обліку деревини на 2008, 2009, 2010, 2011 роки, продаж декоративних рослин, хвойних та листяних дерев, саджанців та іншого посадкового та декоративно-посадкового матеріалу, що є у розпорядженні комітента, згідно укладених договорів є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, базою оподаткування операцій з поставки таких послуг є їх договірна (контрактна) вартість, визначена за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обов'язкові реквізити.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися у операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як передбачено підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Згідно підпункту а) пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Ставки податку як це передбачено підпунктами а), б) пункту 193.1 статті 193 ПК України встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

Відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.8, 201.9, 201.10, 201.15 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Згідно до пункту 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Аналізуючи вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість», ПК України суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна.

У судовому засіданні встановлено, що під час проведення перевірки, податковому органу було надано договори, належно оформлені податкові накладні, платіжні доручення про перерахування коштів за отримані послуги, та документи бухгалтерського обліку, які підтверджують використання отриманих сертифікатів та інформації у господарській діяльності підприємства, копії сертифікатів, товарно-транспортні накладні.

Копії вказаних документів додані до матеріалів справи, вибірково додані копії самих сертифікатів. Оригінали електронних дисків, підтверджуючих виконання робіт з інформаційного обслуговування та програмного забезпечення технологічних процесів єдиної державної системи електронного обліку деревини досліджені у судовому засіданні і поверненні представникам позивача в зв'язку із неможливості приєднання їх копій до матеріалів справи.

Державним податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

До посилань державного податкового органу на те, що в укладених договорах відсутні істотні умови передбачені пунктами 2, 3, 4 статті 180 ГК України суд ставиться критично, оскільки договори в судовому порядку недійсними визнані не були, а наявність окремих недоліків в оформленні первинних документів не може бути підставою для висновку про те, що первинні документи не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0000292301 від 12 березня 2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 24513 грн., в тому числі 19716 грн., за основним платежем та 4797 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) необхідно визнати протиправним та скасувати.

Крім того відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312301 від 12 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 138713 грн..

Таке податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі таких же висновків акту перевірки, що і податкове повідомлення-рішення № 0000292301 від 12 березня 2012 року.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Пунктом 5.11 статті 5 цього ж Закону визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платників податків, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Склад валових витрат позивача в зв'язку з проведенням господарських операцій із державним підприємством «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції», в послідуючому із державним підприємством «Український лісогосподарський центр консалтингу і логістики «Укрлісконсалтинг», підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку і які додані до матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до закріпленого у ст. 11 КАС України принципу змагальності, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого рішення частково протиправним. Однак, це можливо у випадку, якщо цю частину рішення можна належним чином ідентифікувати (відокремити), і за її відсутності рішення, яке оскаржене, в іншій частині не втратить своє значення та цілісність. Рішення, у якому неможливо виділити (відокремити) частину, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню, повинне бути визнане протиправним та скасоване в цілому.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи, що суд не вправі проводити розрахунки та визначати в грошову виразі в якій частині таке податкове повідомлення-рішення є неправомірним, а в якій відповідає нормам податкового законодавства, тому за таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000312301 від 12 березня 2012 року необхідно визнати неправомірним та скасувати повністю.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги, як спосіб захисту порушених прав позивача, відповідають об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатніми, необхідними та такими, що повністю відновлюють порушене право позивача, є документально і нормативно обґрунтовані, а тому заявлені позовні вимоги слід задоволити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 104, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області №0000312301 та №0000292301 від 12.03.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2012 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя В. В. Матущак