Постанова № 25686604, 06.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2012 року № 2а-8541/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтозахист Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008922304 від 12.12.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»- звернулось до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2011 №0008922304.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для їх скасування.

Відповідач -Державна податкова інспекція У Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби -заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтозахист Україна по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «Югтехенерго»за період січень, лютий, березень 2011 року та ТОВ «Дніпровська торговельно-технологічна компанія»за період квітень, травень та червень 2011 року. за результатом якої складено акт від 24.11.2011 №2435/23-04/33156387 (далі -акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач зійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено у квітні 2-011 року суму податкового кредиту на 806040,58 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в квітні 2011 року на суму 806040,58 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 №0008922304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 806042,00 грн. (за основним платежем 806041,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скаргу залишено без задоволення.

Як вбачається з Акту перевірки, порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Нафтозахист Україна»обґрунтовано нікчемністю господарських договорів, укладених з ТОВ «Югтехенерго»та ТОВ «Дніпровська торговельно-технологічна компанія».

Зокрема, відповідачем в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Югтехенерго»останню податкова звітність подало за грудень 2010 (вх. № 10074457 від 11.02.11), Розрахунок комунального податку за IV 2010 року (вх. № 10069916 від 27.01.11). Згідно бази даних, декларація з ПДВ по підприємству ТОВ «Югтехенерго»за січень 2011 року, яка має статус податкової звітності відсутня. Декларація по податку на прибуток за 9 місяців та IV квартал 2010 року не надавалась. Основні засоби у ТОВ «Югтехенерго»відсутні. Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у IV кварталі 2010 року складали 3 особи які, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могли здійснювати такий обсяг роботи. Підприємством прийнято рішення про припинення власником (розпочато ліквідаційну процедуру).

Також у пункті 3.1 акту перевірки зазначено наступне: За даними „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та декларацій з ПДВ за вересень, жовтень, грудень 2010 р. (з додатками та уточненими розрахунками) підприємством ПП „Селтік Юг" включено до податкового кредиту суми по податку на додану вартість, які сформовано за рахунок контрагента-постачальника ПП „Фобос Транс" (код 33590247).

Відповідно до листа ДПА у Херсонській від 17.02.11 № 1372/7/23-211 про надання інформації повідомлено: за результатами відпрацювання УПМ ДПА у Херсонській області ПП „Селтік Юг" та його контрагентів за період 2009-2010р.р. встановлено, що у відповідності до отриманих 10.02.11 пояснень від директора ПП „Фобос Транс" Тарана A.M., печатка та право підпису фінансових та податкових документів належить тільки йому особисто. Починаючи з квітня 2010р. по теперішній час ПП „Фобос Транс" не мало ніяких фінансово-господарських взаємовідносин з ПП „Селтік Юг", товарно-матеріальні цінності підприємству ПП „Селтік Юг" не постачались, розрахунків в готівковій, безготівковій, вексельній формах не проводилось. Довіреностей на ведення господарської діяльності ПП „Фобос Транс" не надавало.

Крім того, відповідачем встановлено, що взаємовідносини з ПП „Фобос Транс" - ПП „Селтік Юг" декларувало з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від контрагента-постачальника ПП „Фобос Транс" за вересень, жовтень, грудень 2010 p., що свідчить про те, що задекларовані ПП „Селтік Юг" правочини з ПП „Фобос Транс" не мали мети настання реальних наслідків.

Відповідачем встановлено, що операції з поставки по ланцюгу ПП „Селтік-Юг" -ТОВ „Югтехенерго" не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними.

На підставі викладеного відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що договір укладений між ТОВ «Нафтозахист Україна»та ТОВ «Югтехенерго»є нікчемним, а господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що позбавляє позивача на формування податкового кредиту.

Крім того відповідачем встановлено, що за даними „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та декларацій з ПДВ за квітень 2011 р. (з додатками та уточненими розрахунками) підприємством ТОВ «Дніпровська торгівельно-економічна компанія»включено до податкового кредиту суми по податку на додану вартість, які сформовано за рахунок єдиного контрагента-постачальника ТОВ «Ровеньківська торгово-маркетингова компанія». Відповідно до довідки ГВПМ ДПІ в м. Красний Луч від 09.06.2011р. вих..№ 4969/7/26-1216 місцезнаходження платника податків ТОВ «Ровеньківська торгово-маркетінгова компанія»не встановлено, на підставі чого державному реєстратору було направлено повідомлення за ф.18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 10.06.2011р. № 8. Відсутність ТОВ «Ровторгмаркет»за юридичною адресою м. Ровеньки вул. Комуністична, 6-а, підтверджується також поясненням директора ТОВ «ТД «Маяк»Ляшенко О.В., яка є керівником підприємства-власника споруди, яка знаходиться за вищевказаною адресою та пояснює, що серед СГД-орендарів ТОВ «Ровеньківська торгово-меркетінгова компанія»не значиться.

В ході розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за фактом створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з ціллю прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України встановлено, що засновником ТОВ «Ровеньківська торгово-маркетінгова компанія» ОСОБА_4 здійснено дії з реєстрації вказаного товариства за обіцяну грошову винагороду, він ніякого відношення до діяльності зазначеного підприємства не мав, статутний фонд не формував, документи про фінансово-господарську діяльність не підписував, директора підприємства не призначав та не доручав представляти інтереси підприємства будь-кому. Інший засновник ТОВ «Ровеньківська торгово-маркетінгова компанія»ОСОБА_5 пояснив, що дав згоду на реєстрацію на його ім'я підприємства за проханням раніше невідомої жінки за обіцяну грошову винагороду. З метою реєстрації товариства він у березні 2011 року прибув у місто Луганськ, де в нотаріальній конторі підписав документи, які потім передав жінці та більше з нею не зустрічався.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що чітко простежується ланцюг задекларований підприємствами щодо поставки товарів: ТОВ «Ровеньківська торгово-маркетингова компанія»- ТОВ "Дніпровська торговельно-технологічна компанія" - ТОВ «Нафтозахист Україна», а відтак на думку відповідача угоди укладені між ТОВ «НАфтозахист Україна»та ТОВ «Дніпровська торговельно-технологічна компанія»та його постачальника ТОВ «Ровеньківська торгово-маркетінгова компанія»не спричинили реального настання правових наслідків, що позбавляє позивача на формування податкового кредиту.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Суд звертає увагу, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між : ТОВ «Ровеньківська торгово-маркетингова компанія» - ТОВ "Дніпровська торговельно-технологічна компанія" та між ПП „Фобос Транс" - ПП „Селтік Юг" - ТОВ «Югтехенерго»не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дніпровська торгівельно-технологічна компанія»укладено договір поставки від 27.04.2011 №ДГ-100П/Н (а.с. 64-66), згідно якого ТОВ «Дніпровська торгівельно-технологічна компанія»зобов'язалось поставити позивачу товар на умовах, у кількості та за ціною відповідно до специфікації (додатків) до даного договору (а.с. 67-68) .

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеним договором на суму 4 836 243,46 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 806 040,58 грн.) підтверджується видатковими накладними: №1 від 29.04.2011, №2 від 29.04.2011 (а.с. 69-70), актом прийому-передачі (а.с. 71), податковими накладними (а.с. 72-73).

Матеріалами справи підтверджується оплата виконаних робіт на підставі платіжних доручень, а також підтверджується випискою банку по особовому рахунку.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту у квітні 2011 року.

При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, поставлений позивачу товар був в подальшому проданий на підставі договору комісії №100 К/Н від 20.05.2011 комісіонером за дорученням позивача, як комітента, про що свідчать акти прийому-передачі, звіти комісіонера, акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), рахунки-фактури, платіжні доручення, митні декларації, видаткові накладні та виписані позивачем податкові накладні.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Дніпровська торговельно-технологічна компанія»виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ «Дніпровська торгівельно-технологічна компанія») зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Судом встановлено, що вказаний договір у судовому порядку недійсними не визнавався. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку він нікчемними не визнавався. Натомість, договір був фактично виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст.215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачами не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на докази, зібрані в межах розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за фактом створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з ціллю прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Краснолучського міського суду Луганської області від 17.10.2011 скасовано постанову про порушення кримінальної справи №12/11/8018 стосовно ОСОБА_3 по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності «Ровеньківська торгово-маркетінгова компанія»(а.с. 76-83). Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання вказаного договору, акту прийому-передачі та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Дніпровська торгівельно-технологічна компанія»припинена не була.

Отже, позивачем придбано у ТОВ «Дніпровська торгівельно-технологічна компанія»товар на загальну суму 4 836 243,46 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 806 040,58 грн.) включення до податкового кредиту позивачем в квітні 2011 року податку на додану вартість у сумі 806 040,58 грн. по операціях за договором укладеним з ТОВ «Дніпровська торгівельно-технологічна компанія»на підставі отриманих від «Дніпровська торгівельно-технологічна компанія»податкових накладних відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" отже висновки акту перевірки від 24.11.2011 №2435/23-04/33156387 про заниження позивачем податку додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в квітні 2011 року на загальну суму 806 040,58 грн. не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Дніпровська торгівельно-технологічна компанія»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на встановлені судом обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у квітні 2011 року на суму 806040,58 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 №0008922304 безпідставним та неправомірним

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з виписаних ТОВ «Дніпровська торгівельно-технологічна компанія», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтозахист Україна" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 №0008922304.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 14.08.2012.