Постанова № 25686586, 06.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2012 року № 2а-5521/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій о.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариствао з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергокомплект" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергокомплект»- звернуся до суду з вимогами про:

визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Компанія «Енергокомплект»за результатом якої складено акт №516/23-304/36634119 від 23.12.2011 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Енергокомплект»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень 2011 року;

визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у подільському районі м. Києва, які полягають у визнанні нікчемними правочинів укладених між ТОВ «Компанія «Енергокомпект»та ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод», ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики імені Г.І. Петровського», ТОВ «Інжбуд груп»;

визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва , які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Енергокомплект»за квітень, серпень 2011 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларований податковий кредит та зобов'язання);

зобов'язання Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України в частині скасування відображення недостовірної інформації викладеної в акті №516/23-304/36634119 від 23.12.2011 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Енергокомплект»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатом позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Енергокомплект»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень 2011 року складно акт №516/23-304/36634119 від 23.12.2011, в якому відповідач робить висновок, що позивачем порушені вимоги ряду статей Цивільного кодексу України щодо реальності, та дійсності правочинів ТОВ «Компанія «Енергокомпект»з ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод», ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики імені Г.І. Петровського», ТОВ «Інжбуд груп». На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, щодо незаконного формування позивачем у вказаних періодах податкового кредиту по операціям з ТОВ «Інжбуд груп»та податкові зобов'язання з вказаними покупцями є недійсними. Позивач зазначає, що жодного рішення відповідач за наслідками вказаного акту перевірки ним не отримано, але на підставі такого акту відповідач неправомірно вніс зміни до електронної бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України. Позивач зазначає, що всі проведені ним у вказаних періодах операції з придбання та реалізації товару, у тому числі за участю постачальника ТОВ «Інжбуд груп»та вищевказаних покупців, носять реальний характер, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, і підстави вважати їх нікчемними відсутні.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби -заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що законодавством не передбачено можливості для оскарження як актів складених за результатом перевірок так і дій службових осіб вчинених у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки вони не мають обов'язкового характеру. Крім того відповідач зазначив, що позивач у вказаний період, господарською діяльністю не займався, не має трудових ресурсів, умов для виробництва, зберігання та транспортування товарів, а відтак провадив безтоварні операції. Також відповідач зазначає, що позивач діяв без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ :

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Енергокомплект»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень 2011 року, за результатом якої складено акт №516/23-304/36634119 від 23.12.2011 (далі -акт перевірки).

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.02 у справі № 1-1/2002 8-рп/2002 надано офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України і зазначено наступне.

Стаття 55 Конституції України, встановлюючи судовий захист прав і свобод людини і громадянина, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Правосуддя здійснюється виключно судами у відповідних формах.

Судовий захист прав і свобод необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно з частинами другою, третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Це означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, також вирішення питань, які мають правовий характер.

Проблема тлумачення норм щодо повноважень судів неодноразово досліджувалася Конституційним Судом України. Розкриваючи конституційний зміст права на судовий захист, Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 зазначив, що Конституцією України кожному гарантовано і забезпечено право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням від 01.10.1998 по справі № 13-рп/98 Конституційний Суд України констатував, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання згідно з частиною другою статті 124 Конституції України поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Конституційний Суд вирішив і у пункті 1.1 рішення від 07.05.2002 у справі № 1-1/2002 8-рп/2002 вказав, що положення про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, вирішення питань, що мають правовий характер.

Згідно із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, адміністративний суд виходить з того, що при вирішенні спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень має право і повинен з'ясувати усі обставини по справі, зокрема, підстави та порядок проведення перевірки, а також внесення відомостей податковим органом про результати перевірки до інформаційних баз, дослідити вчинені відповідачем дії та їх відповідність закону, перевірити порядок прийняття акту перевірки тощо.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі службового посвідчення серії УКМ №049344 виданого ДПІ у Подільському районі м. Києва Макаренко Миколою Вікторовичем -головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок збиткових та малоприбуткових платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у подільському районі м. Києва інспектором податкової служби І рангу згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст.. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Енергокомплект»з питань дотримання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень, серпень 2011 року.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до вимог пункту 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

Судом встановлено, що наказ про проведення зазначеної перевірки відповідачем не приймався та відповідно позивачу копію такого наказу та повідомлення про проведення перевірки не направлялось.

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин необхідних для проведення документальної перевірки, визначених ст. 78 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що податковий орган порушив вимоги ст. 78, 79 Податкового кодексу України, а саме: не надіслав позивачу повідомлення про проведення перевірки, в зв'язку з чим було порушено право останнього на надання первинних документів на запит відповідача та усунення порушень, якщо такі мали місце.

Відповідно до пп. 1.4.6 п. 1.4 ст. 1 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року N 266, документальна невиїзна перевірка - перевірка, яка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання.

Згідно пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (надалі - наказ N 984), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки податковим органом використовувались система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та рівні ДПА України, «ТАХ», «Аудит».

Також, при проведенні перевірки відповідачем використано акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інжбуд груп»від 13.12.2011 №504/23-304/37334659, копія якого долучена до матеріалів сап рви. Зокрема, в ході перевірки ТОВ «Інжбуд груп»податковим органом встановлено, неможливість фактичного здійснення ТОВ «Інжбуд груп»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст.. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інжбуд груп» з постачальниками та покупцями, відсутність об'єктів які підпадають під визначення ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України, фактично здійснив камеральну перевірку, змістом якої є арифметична перевірка заповнення даних, внесених платником податків у декларацію й правильності застосування коефіцієнтів, при цьому, назвавши її позаплановою невиїзною документальною перевіркою.

Суд звертає увагу, що висновки перевірки були зроблені лише на підставі даних податкових декларацій, наданих позивачем за період, що перевірявся, без врахування інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки, інші документи не витребовувалися

Наведене також вказує на те, що з порушенням норм чинного законодавства вчинені дії відповідача при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем не тільки встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але й є доказом його невиконання.

Крім того, згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Разом з цим, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. ст. 14 ПК України).

Окрім того, судом наголошується, що чинна форма "Р" податкового повідомлення-рішення згідно з додатком 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА №985 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за N 1440/18735 від 30.12.2010, передбачає місце для внесення даних про збільшення/зменшення податковим органом суми грошового зобов'язання.

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків акту внесена до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Отже відповідач, використовуючи висновки акту за результатами перевірки не вчинив жодних з передбачених законом дій, а саме не прийняв, а ні рішення, а ні довідку.

Суть висновків акту перевірки полягає в тому, що позивач в квітні, серпні 2011 року порушив вимоги ряду статей Цивільного кодексу України (ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656) щодо реальності та дійсності правочинів з постачальником ТОВ «Інжбуд груп»та з покупцями ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод», ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики імені Г.І. Петровського», а тому з боку ТОВ «Компанія «Енергокомплект»вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Інжбуд Груп», а з боку контрагентів-покупців -податкового зобов'язання.

Позивач надав суду копії документів - договори, податкові та видаткові накладні, реєстри податкових накладних, довіреності, копії банківських виписок щодо оплати товарів, які підтверджують проведення позивачем господарських операцій з зазначеними в акті контрагентами.

Таким чином, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем ТОВ «Інжбуд груп»

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з вказаними контрагентами, які були предметом перевірки.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з контрагенти позивача були фіктивними підприємством, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Недійсність податкового кредиту, сформованого по операціями з ТОВ «Інжбуд груп»для відповідача стала підставою і для визнання недійсними податкових зобов'язань позивача, які сформовані за фактом реалізації ТМЦ з іншими контрагентами (покупцями), які перелічені акті перевірки.

Аналізуючи в рамках невиїзної документальної перевірки лише декларації позивача та данні "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України", відповідач дійшов висновку, що право чини укладені між позивачем та вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Проте, окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини.

Так, згідно вказаної статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з зазначини контрагентами законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинення ним дій з проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Енергокомплект», за результатом якої складено акт перевірки від 23.12.2011 №526/23-304/36634119 та внесення відомостей за результатами перевірки позивача до інформаційних баз.

Відтак, суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи зміст частини 3 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про недоведеність відповідачем законності вчинених дій в частині внесення відомостей за результатами перевірки позивача до інформаційних баз, у зв'язку з чим, у суду наявні законні підстави для визнання таких дій протиправними, зобов'язання відповідача вирішити питання про вилучення неправомірно внесеної інформації, та, як наслідок, для часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва щодо проведення позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергокомплект" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень 2011 року, за результатом якої складено акт від 23.12.2011 №516/23-304/36634119.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва державної податкової служби внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України в частині скасування відображення інформації викладеної в акті від 23.12.2011 №516/23-304/36634119 про результати позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергокомплект" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень 2011 року.

4. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда