Постанова № 25686529, 05.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2012 року 11:17 № 2а-10801/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів Власенкової О.О., Патратій О.В., при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова»

до Державної фінансової інспекції України

про скасування пунктів вимоги

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова»(надалі -позивач, підприємство, КП ХКБМ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фінансової інспекції України (надалі -відповідач, ДФІ), в якому просить скасувати пункти 4,5,6,7 та 10 вимоги від 08.06.2011 року № 08/14/1229.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.10.2011 року провадження у справі зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

21.05.2012 року поновлено провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав та обгрунтовуюючи правомірність заявлених позовних вимог зазначив, що вимоги виставлені ревізором з перевищенням службових повноважень, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судових засіданнях і письмових запереченнях проти позову заперечив та не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, зазначив, що перевіркою були встановлені численні порушення норм законодавства, що призвело до матеріальних втрат на підприємстві, які повинні бути відшкодовані.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Головним контрольно-ревізійним управлінням України за період з 01.01.2009 року по 01.02.2011 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова», за результатами якої складено акт ревізії № 08-21/14 від 15.04.2011 року (надалі -акт ревізії).

На підставі вказаного акту на адресу позивача було надіслано вимогу від 08.06.2011 року № 08-14/1229, з пунктами 4,5,6,7 та 10 якої позивач не погоджується та звернувся з даним позовом з метою їх скасування.

Щодо п. 4 вказаної Вимоги, то ревізією встановлено порушення пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці»в частині неправильного визначення розміру надбавки до посадових окладів (тарифних ставок) за роботу в умовах режимних обмежень, що призвело до переплати заробітної плати, чим завдано шкоди (збитків) на суму 41,43 тис гривень.

Вказані порушення мали місце в необгрунтованих витратах коштів підприємства на оплату праці, які склали 30 205,02 грн. внаслідок зайвого нарахування 11-ти працівникам підприємства надбавки у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, з порушенням вимог п.2 Постанови №414, що з урахуванням платежів до державних цільових фондів склало 41434,57 грн.

Щодо встановлених порушень КП ХКБМ наголошує, що про визначенні розміру надбавок до посадових окладів згідно «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці»враховувалась постійна робота з відомостями (документами, виробами та ін.), що становлять державну таємницю та безпосереднє використання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що містять державну таємницю і передбачені державним замовленням. При цьому позивачем приймалися до уваги фактичні показники роботи працівника з матеріальними носіями секретної інформації.

Таким чином підприємство вважає що наявність доступу не є підставою як для призначення надбавки так і для визначення її розміру.

Тобто, позивач нараховував надбавки працівникам в залежності від фактичного обсягу роботи, пов'язаною з державною таємницею (час роботи / об'єм), внаслідок чого деяким працівникам нараховувались надбавки більші, ніж ті, які передбачені Положенням, а деяким -менші.

Суд не може погодитись із наведеними доводами підприємства, оскільки «Положенням про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», не передбачено встановлення різного розміру надбавки в залежності від фактичних показників роботи працівників з носіями секретної інформації.

Щодо п. 5 Вимоги, то ревізією встановлено зайве нарахування заробітної плати трьом зовнішнім сумісникам за фактично невідпрацьований час на загальну суму 18,84 тис. грн., чим порушено вимоги п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Внаслідок зайвого нарахування заробітної плати переплата внесків до державних цільових фондів становить 6,95 тис гривень.

Суд звертає увагу на те, що позивач не навів жодних доводів та не надав жодних доказів в заперечення наведених обставин.

В свою чергу представником ДФІ було надано до суду витяг з акту перевірки, який розцінюється судом в якості доказової бази.

Щодо п. 6 Вимоги, то ревізією встановлено, що згідно з даними залізничних накладних та бухгалтерських даних КП ХКБМ на територію м. Лозова було поставлено та розвантажено в період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року спецсталі марки «71»в кількості 1 510,85 тн. від постачальника Корпорація «Індустріальний Союз Донбасу». Відповідно до даних ЗАТ «ЛКМЗ»: актів приймання - передачі спецсталі на зберігання та даних позабалансового рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні», на територію отримано 1 387,10 тн., що не відповідає даним бухгалтерського обліку КП ХКБМ.

При співставленні даних залізничних накладних, прибуткових накладних КП ХКБМ на спецсталі, актів приймання - передачі на відповідальне зберігання з даними аналогічними ЗАТ «ЛКМЗ», отриманими в ході проведення зустрічної звірки, встановлено, що останнім не прийнято на відповідальне зберігання спецсталь, що надійшла в червні 2010 року по залізничним накладним 52450624 та 52450625 в загальній кількості 123,75 тн.

З приводу даного факту, при проведенні зустрічної звірки в ЗАТ «ЛКМЗ», надано копію листа від 01.07.2010 №152/417 на ім'я головного конструктора КП ХКБМ Вакуленка В.В., в якому зазначено, що 29.06.2010 року в вагонах №65045817 та №65946428 по сертифікатам якості 65001 і 65002 листи марки «71»вагою 123,75 тн. забраковані через розслоєння, тріщини та рваними.

Згідно з розділом 3 Договору № 1363 «Технічні умови»ТУ У 27.1-14313056-00, листи спецсталі повинні виготовлятись у відповідності до вимог даних технічних умов при науково-технічному супроводі і по технічній документації виробника, затвердженої УкрДержНДІ КМ «Прометей».

Згідно з п. 3.5 Технічних вимог до поверхні листів пред'являються наступні вимоги: на поверхні листів не допускається прокатні тріщини, вкатана окалина, закати, рванини.

При цьому, згідно з даними дефектоскопії КМ «Прометей», листи, поставлені Корпорацією «Індустріальний Союз Донбасу»на адресу КП ХКБМ у вищезазначених вагонах, мають порушення технічних вимог до їх поверхні.

В подальшому ЗАТ «ЛКМЗ»листом від 02.07.2010 №153/417 в додаток до листа від 01.07.2010 №152 направив до КП ХКБМ фотографії листа марки «71», отриманого 29.06.2010, та додатково направлено листа від 08.07.2010 №166/417, про відсутність відповіді підприємства на повідомлення про забракований лист.

Внаслідок зазначеного, в порушення умов п.5.1 Договору від 29.01.2010 №2010-002/1363 ХКБМ та ст.268 Господарського Кодексу України, відповідальними працівниками КП ХКБМ не вжито заходів щодо дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості П-7, при прийомці неякісної спецсталі на території ЗАТ «ЛКМЗ», що унеможливило відповідно до п.7.1 Договору з Корпорацією «Індустріальний Союз Донбасу», при неналежному виконанні останнім обов'язків в частині постачання товару, який не відповідає вищеописаним технічним умовам, відшкодувати КП ХКБМ збитки, спричинені постачанням неякісної спецсталі.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського Кодексу України, строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів (ч.8 ст.269 ГК).

Таким чином, за наявністю законодавчо визначених обмежень в терміні подачі позову, що випливає з поставки неякісного товару протягом 6 місяців КП ХКБМ в грудні 2010 року втратило можливість відшкодувати збитки заподіяні постачанням спецсталі, яка не відповідає ТУ.

Вартість 123,75 тн. спецсталі, яка не відповідає визначеним договором критеріям якості оплачено постачальнику Корпорація «Індустріальний Союз Донбасу»в сумі 2 450 250,00 грн. (з ПДВ). Вартість металобрухту броні при її реалізації покупцю ТОВ «Лемвест» становить 2 160 грн. за 1 тн. (з ПДВ), а за весь обсяг відповідно 267 300,0 грн. Отже, розмір матеріальної шкоди (збитків) в результаті придбання неякісної спецсталі, з врахуванням можливого отримання доходу від здачі її в брухт, становить 2 182 950,0 грн. (2 450 250,0 -267 300,0).

Вважаючи безпідставними обвинувачення відповідача позивач вказує, що під час контролю якості прокат, який мав металургійні дефекти, відсортовувався. Перед поставкою продукції з відхиленням від вимог ТУ, представниками «Індустріального Союзу Донбасу»та УкрДержНДІ КМ «Прометей»була проведена ультразвукова дефектоскопія кожного броньового листа з метою визначення ділянок листа, які можуть бути використані для виготовлення деталей.

Згідно спільному рішенню від 08.04.2011 року, яке було передано ревізорам під час перевірки, фахівці ЗАТ «ЛКМЗ»взяли у роботу листи, що були поставлені в вагонах № 65045817 та № 65946428.

Проте суд не може вважати доводи позивача такими, що спростовують доводи відповідача, так як такі доводи навпаки підтверджують факт придбання КП ХКБМ спецсталі, яка мала відхилення від технічних умов щодо якості, а факт взяття у роботу фахівцями ЗАТ «ЛКМЗ»зазначеного металу не дозволить уникнути зайвих витрат підприємства внаслідок неможливості в повній мірі використовувати дану спецсталь у виробництві.

Згідно п. 7 Вимоги вказано, що підприємством порушено п. 8 ст. 77 Господарського кодексу України.

Так, ревізією встановлено, що КП ХКБМ укладено договір з СПД ОСОБА_2 № 1439-ХКБМ від 26.03.2010 року щодо надання юридичних послуг в сумі 19 729,49 гривень, які було повністю оплачено в травні 2010 року. Оскільки фінансовим планом підприємства на 2010 рік спрямування коштів на оплату юридичних послуг не передбачено, то зазначена господарська операція призвела до шкоди підприємству на суму 19,73 тис. гривень.

Аргументовуючи правомірність своїх дій позивач вказує, що кошти сплачені за виконання договору, укладеного з СПД ОСОБА_2, щодо надання юридичних послуг з питання стягнення з ДП «Завод імені Малишева»на користь КП ХКБМ понесених матеріальних збитків у розмірі 197 294,90 грн. не були передбачені фінансовим планом КП ХКБМ на 2010 рік, тому що фінансовий план КП ХКБМ було сформовано і погоджено з керівним органом у червні 2009 року, а необхідність у послугах СПД ОСОБА_2 щодо стягнення збитків виникла у березні 2010р.

При цьому, аналіз запланованих показників фінансового плану КП ХКБМ на час укладення вказаного договору з СПД ОСОБА_2 показав, що КП ХКБМ матиме у зв'язку з відкриттям власної прохідної економію витрат на охорону (що також є адміністративними витратами КП ХКБМ) в розмірі 59,00 тис. грн. Тому непередбачена фінансовим планом виплата за надання юридичних послуг КП ХКБМ з боку СПД ОСОБА_2 в сумі 19,73 тис. грн. не порушила в цілому фінансовий план КП ХКБМ.

Наведені доводи позивача суд вважає необґрунтованими, тому що необхідність стягнення нанесених збитків не обов'язково передбачає залучення сторонніх фахівців, адже в штаті підприємства є юрист.

Також твердження позивача щодо перевищення повноважень ГоловКРУ при винесенні вимоги стосовно відшкодування матеріальної шкоди в порядку та розмірах, передбачених ст.ст. 130-136, а не направлення вимоги відповідно до п. 49 Порядку стосовно відшкодування матеріальної шкоди шляхом пред'явлення цивільних позовів спростовується тим, що відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Отже, вимоги зазначені у п. 4-7 листа-вимоги передбачають подання керівником об'єкта контролю цивільних позовів до винних осіб.

При цьому, суд не бере доводи позивача про те, що ГоловКРУ направило вимогу щодо повного відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в порядку ст.ст. 130-135 КЗпП, оскільки ГоловКРУ вимогою від 08.06.2011 №08-14/1229 зобов'язувало відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду в порядку та розмірах передбачених ст.ст. 130-136 КЗпП.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що твердження позивача стосовно скасування п.п. 4,5,6,7 спірної вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Пункту 10 Вимоги передували наступні обставини.

Згідно з бухгалтерськими даними КП ХКБМ та даними ЗАТ «ЛКМЗ», при виготовленні корпусів на 25 бронетранспортерів, зворотні відходи та кінцеві відходи спецсталі марки «71»склали 196,35 тн.

Як встановлено ревізією, списання зворотних відходів (броньованих листів, що не відповідають вимогам ТУ) в бухгалтерському обліку підприємства здійснено за дебетом рахунку 23 «Незавершене виробництво», тобто на собівартість виробництва бронетранспортерів, та кредитом рахунку 206 «Матеріали в переробці», що суперечить вимогам п.12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зі змінами) (надалі П(С)БО 16).

Вказані порушення призвели до необґрунтованого збільшення активу підприємства -незавершеного виробництва на суму списаних зворотних відходів в розмірі 3 239 775,00 грн.

Вважаючи вказані висновки безпідставними, позивач звертав увагу на те, що зворотні відходи не списувались за дебетом рахунку 23 «Незавершене виробництво». За дебетом 23 рахунку бухгалтерією КП ХКБМ проводилось списання броньових листів, що відповідає вимогам стандартів бухгалтерського обліку.

Також позивач вказує на невірність визначення відповідачем вартості відходів, оскільки при такому визначенні потрібно враховувати не вартість броньового листа, а вартість саме відходів, тому як отримані відходи не можуть бути вже використані в виробництві. Реалізувати їх можна тільки за ціною металобрухту.

Проте, суд не може погодитись із такими доводами позивача у зв'язку з наступним.

Відповідно до пп. 11-12 П(С)БО 16 виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Тобто, якщо відходи призначаються для реалізації, вони повинні оцінюватися за справедливою вартістю, якщо ж для використання на підприємстві - за оцінкою можливого використання. Ціну можливої реалізації може бути визначено за справедливою вартістю на підставі даних про закупівельні ціни на аналогічну продукцію постачальника чи довідки заготівельного підприємства (торгівельної організації). Ціну можливого використання може бути визначено за фактичною собівартістю чи за тією ж справедливою вартістю.

Таким чином, зворотні відходи є матеріальними цінностями, які мають обліковуватись в балансі як запаси. Оприбуткування їх на склад з виробництва оформляється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення). Облік та оприбуткування відходів у вартісній оцінці ведеться в бухгалтерії підприємства по дебету рахунку 209 «Інші матеріали», що передбачено вимогами Інструкції №291.

Фактично на підприємстві оприбуткування металобрухту, отриманого від списання спецсталі, здійснювалося в період його реалізації та відображалось на рахунку 281 «Товари», що не вплинуло на своєчасність та правильність визначення доходів від реалізації.

Як встановлено судом, списання броньованих листів на рахунок бухгалтерського обліку 23 «Незавершене виробництво»відбувалось в повному обсязі, включаючи ту частину металу, яка перетворилась на відходи. В той же час обсяг зазначених відходів в бухгалтерському обліку не відображався.

Таким чином бухгалтерський облік підприємства не відображав реальну інформацію щодо складу та вартості активів.

Враховуючи наведене суд звертає увагу на те, що визначити суму активів підприємства із врахуванням вартості незавершеного виробництва є неможливим, оскільки неможливо визначити кількість зворотних та кінцевих відходів, так як такі показники не відображалися в бухгалтерському обліку позивача.

Таким чином вартість завищення незавершеного виробництва складає 3 239 775,00 грн. (196,35 тн. х 16 500 грн.).

Крім того, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що зазначену суму обраховано неправильно (вказано вартість броні, а не відходів), так як вказано саме вартість незавершеного виробництва, до складу якої вже входить вартість броні, як зворотнього відходу.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Вєкуа Н.Г.

Суддя Власенкова О.О.

Суддя Патратій О.В.

Постанова складена в повному обсязі 12.07.2012р.