Постанова № 25686124, 19.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2012 року 10:00 № 2а-6058/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ВІТОС ПРИНТ»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ВІТОС ПРИНТ»(надалі -позивач, Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001892203 та № 0001902203 від 24 квітня 2012 року та визнання протиправним дії податкового органу щодо проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ».

Також, представник позивача звертав увагу на порушення відповідачем норм Податкового кодексу України, які визначають підстави проведення перевірок, в зв'язку з чим просив визнати дії податкового органу щодо проведення перевірки Товариства протиправними.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ПП «ВІТОС ПРИНТ»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагенту позивача -ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ»за товари згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Між ПП «ВІТОС ПРИНТ»та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ» в лютому-квітні 2011 року було здійснено ряд господарських операцій з поставки товарів на підставі усних договорів, відповідно до яких ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ»поставляв на адресу позивача товари, а позивач приймав такі товари та здійснював оплату за них.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ВІТОС ПРИНТ»з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ», за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1347/22-03/19137061 від 11 квітня 2012 року.

Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 138.5.1 п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 188 851,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року в розмірі 105 614,00 грн.; за ІІ квартал 2011 року в розмірі 83 237,00 грн. та порушено п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 156 871,00 грн.

Вказанні порушення відповідач обґрунтовує тим, що позивачем протиправно віднесенно до валових витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентом позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ»за І та ІІ квартали 2011 року та лютий-квітень 2011 року відповідно.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що відповідач не визнає суми податкового кредиту та валових витрат, тому що від ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ», в якому була наведена інформація про те, що зазначене підприємство має ознаки фіктивності та зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

На підставі викладеного, відповідачем сформульовано висновок, що суми податку на додану вартість, протиправно віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за господарськими операціями з зазначеним контрагентом, а суми валових витрат неправомірно задекларовані з тих же підстав.

24 квітня 2012 року податковим органом на підставі Акту перевірки, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001902203 та № 0001892203, якими Товариству визначено суму податку на прибуток в розмірі 188 852,00 грн., з який 188 851,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податку на додану вартість в розмірі 156 872,00 грн., з яких 156 871,00 грн. -основний платіж та 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ»було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало та має свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ПП «ВІТОС ПРИНТ»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналогічні норми містилися в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема згідно з пунктом 5.1 ст. 5 цього Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові накладні, виписані на адресу ПП «ВІТОС ПРИНТ».

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні витяги з журналу реєстрації доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на оптовому складі з додатком на 23 арк. (посвідчує наявність придбаного у контрагента товару на складі), рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був і є зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації ДПІ Печерського району м. Києва, зафіксованої у акті про неможливість проведення зустрічної звірки, яка заключається у висновку про фіктивність ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ».

Зокрема вказаний висновок був сформований у зв'язку з наступним.

Як вказує податковий орган, в провадженні СУ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 50-6270, порушена 03 лютого 2012 року прокуратурою м. Києва відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк»за фактом умисного ухилення від сплати податків особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ч.З ст.212, ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

В ході проведення досудового слідства встановлено, що службові особи ПАТ КБ «Інтербанк»за період з 01 жовтня 2009 року по 01 вересня 2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Геленс Хантер», ТОВ «Юкрейнексендж», ТОВ «ТД Астера Ком», ТОВ «Арис Груп», ТОВ «Білдвест», ТОВ «Шапрон», ТОВ «Брондо», ТОВ «Тілан», ТОВ «Гаронна», ТОВ «Торгінвест-Люкс», ТОВ «Ракурс - Плюс», ТОВ Престижінвестсервіс»завищили суму витрат від операції з векселями у результаті чого занизили податок на прибуток у сумі 5 452 989,5 грн.

Також як вказує відповідач, в ході подальшого проведення досудового слідства в результаті проведених оперативно - розшукових заходів направлених на встановлення осіб, які мають відношення до реєстрації та подальшої незаконної діяльності вищевказаних підприємств встановлено підприємство ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ», яке має ознаки фіктивності, зареєстровано з метою прикриття незаконної діяльності та використовуються реально - діючими СПД як інструмент мінімізації податкових зобов'язань.

Суд не бере до уваги вказані доводи, оскільки такі доводи не підтверджені жодним належним та допустимим доказом; відповідачем не обґрунтовано зв'язок ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ»із вищевказаними підприємствами, а також вплив такого зв'язку із правомірністю формування податкового кредиту та валових витрат позивача.

Також суд вважає на необхідне зазначити про оскарження в судовому порядку ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ»дій ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення / непроведення зустрічної звірки та оформлення її результатів. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року по справі № 2а-2228/12/1070 позов задоволено, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки визнано протиправними. Вказана постанова не набрала законної сили.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ».

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «ВІТОС ПРИНТ»з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ», за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, суд зазначає наступне.

Як свідчать обставини справи, до перевірки позивачем не було надоно первинних документів, що підтверджують проведення взаємовідносин між ПП «ВІТОС ПРИНТ»та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДИНГ»у зв'язку із їх відсутністю. Така відсутність пояснюється їх втратою 23 березня 2012 року, про що було заявлено позивачем в Солом'янський РУ ГУ МВС України в м.Києві, заяву зареєстровано за номером ЖРЗПЗ №5307 від 23 березня 2012 року.

26 березня 2012 року позивачем до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було подано заяву, в якій повідомлялося про втрату вищевказаних документів.

На думку позивача, при проведенні перевірки відповідачем не було враховано дану обставину, а також норми п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України, внаслідок чого терміни проведення перевірки не були перенесені до відновлення втрачених документів.

Проте, суд не може погодитись із такими доводами та звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень п. 45.5 ст. 45 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Суд звертає увагу, що оцінка можливості проведення перевірки є виключною компетенцією податкового, відповідно рішення перенесення термінів проведення перевірки приймається податковим органом на їх розсуд.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо неправомірності дій відповідача при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки.

Також суд зазначає, що втрачені документи станом на час розгляду даної справи позивачем поновлені, а їх копії наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, в зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки позивача, то суд вважає такі вимоги безпідставними та не знаходить правових обґрунтувань для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 24 квітня 2012 року № 0001892203 та № 0001902203.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Приватного підприємства «ВІТОС ПРИНТ».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 24 липня 2012 року