Постанова № 25685683, 20.08.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/949/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року

12 год. 20 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.

за участю сторін:

представника позивача - Пущенська О.А. (за довіреністю)

представник відповідача - Бароєв Ф.С. (за довіреністю)

представник відповідача - Кирилюк В.О. (за довіреністю)

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент»(код ЄДРПОУ 31519010) до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Цемент»(надалі -ТОВ «Цемент») до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області (надалі -ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002522301 від 14.11.2012 р., зазначивши що, висновки в акті перевірки є не вірними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, так як позивач правомірно за підсумками попередніх податкових років включив від'ємне значення об'єкта оподаткування до витрат за І квартал 2011 р. та врахував такі збитки у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком, стосовно зменшення валових витрат по взаємовідносинам з ПП ВКФ «Внешком»то представник позивача зазначив, що висновки інспекторів ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами. Також позивач вказує, що під час формування податкового кредиту ним було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством, що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0002522301 від 14.11.2012 р. підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні зазначили, що позов вважають необґрунтованим та просили в його задоволенні відмовити, аргументуючи тим, що у позивача відсутні підстави для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І та ІІ квартал 2011 р. від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 р., а також позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по контрагенту ПП ВКФ «Внешком», тому як перевіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок послуг позивачу, а правовідносини між позивачем та ПП ВКФ «Внешком»виникли без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування несплати податків, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0002522301 від 14.11.2012 р. прийняте на підставі встановлених порушень, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

11.06.2001 р. зареєстровано ТОВ «Цемент», ідентифікаційний код юридичної особи -31519010, місцезнаходження юридичної особи: 65055, Одеська область, м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 70, номер запису в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1 556 120 0000 004580 (аркуші справи 10-11).

У судовому засіданні встановлено, що на підставі направлень виданих ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податковими інспекторами згідно із ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу в.о. начальника ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 1772 від 05.09.2011 р. та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2011 р., у період з 22.09.2011 р. по 02.11.2011 р. була проведена планова виїзна перевірка TOB «Цемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. (том І аркуші справи 156, 157, 158, 159, 160, 161).

За результатами даної перевірки було складено акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Цемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. за № 5916/23-1/31519010 від 09.11.2011 р. (том І аркуші справи 56-123).

На підставі вищевказаного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002522301 від 14.11.2012 р., яким встановлено порушення ТОВ «Цемент» п.п. 138.1.1 п.138.1 п. 138.2 п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139, п. 151.1 ст. 151 Податкового Кодексу України та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 70 381 424 грн. 00 коп. (том І аркуш справи 46).

Вказані висновки акта мотивовано тим, що на думку перевіряючих позивач не мав права під час формування податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р. включати до рядку 06.6 -«від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»загальну суму від'ємного значення за І квартал 2011 р. - 35501684 грн. 00 коп., а зобов'язаний був включати лише витрати, що виникли саме у І кварталі 2011 року без врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками 2010 року. За даними ДПІ у рядку 06.6 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»повинно складати 35501684 грн. 00 коп. (від'ємне значення отримане за І квартал 2011 р.) (том І аркуш справи 74).

Як вбачається із декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 р. (рядок 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»), позивачем задекларовано суму у розмірі 68 892 524 грн. 00 коп. (том І аркуші справи 41-42).

Представник відповідача пояснив, що податкові органи обґрунтовують свою позицію тим, що 01.04.2011 р. вступив у силу розділ III Податкового кодексу України 01.04.2011 р. в якому відсутнє посилання на облік у ІІ кварталі 2011 р. від'ємного значення об'єкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у І кварталі 2011 р. у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 р. не включається.

Суд зазначає, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств»починається з 1 квітня 2011 р.

Станом на І квартал 2011 р. питання щодо оподаткування прибутку підприємств регулювалось Законом України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., відповідно до приписів якого, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачаєтьсь, що у 2011 р. сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 р., підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Згідно принципів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 р. бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

Судом встановлено, що у рядку 04.9. декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 р., позивачем зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у сумі -68 892 524 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, суд робить висновок, що позивачем було правомірно сформовано склад об'єкту оподаткування за І квартал 2011 р. з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року та від'ємне значення отримане за І квартал 2011 р.), у судовому засіданні представник відповідача з цього приводу не заперечував, та правомірність формування від'ємного значення об'єкту оподаткування І кварталу 2011 р. не оскаржував.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів з 01.04.2011 р. встановлений статтею 150 Податкового кодексу України, в якій зазначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року, здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році»Розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України встановлює, що п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 р. з урахуванням наступного:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 р. є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення, підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 р.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ - ІV кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судом встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 р. у складі витрат рядок 04 (сума 194 203 410 грн. 00 коп.) позивачем зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 06.6 -від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) у сумі 104 394 208 грн. 00 коп. (том І аркуш справи 22).

Суд не може погодитись з думкою представника податкового органу про те, що до складу ІІ кварталу 2011 р. включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 р., без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 р. з 2010 р., тому як, такі висновки протирічать принципам ст. 13. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 р. відповідно до якої, звітним періодом для складання фінансової звітності, є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Крім того, подібне тлумачення положень Податкового кодексу є хибним, адже обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 р., зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема як, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 р. з 2010 р.»

В свою чергу, підсумки результатів розрахунку об'єкта оподаткування І кварталу 2011 р. повинні формуватись у тому числі і відповідно до вимог абз. першого п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р., відповідно до якого, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Тобто, підприємство повинно сформувати валові витрати у першому кварталі 2011 року у тому числі і сумою від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами 2010 р.

Відповідно до п. 46.6. ст. 46 Податкового Кодексу України, якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування, змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган державної податкової служби повинен здійснити заходи, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.

Оприлюднена центральним органом державної податкової служби нова форма звітності ніяким чином не передбачає застосування «змін»щодо особливостей «обліку без відображення збитків попередніх років»у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 р.

Сформований за підсумками І кварталу 2011 р. результат розрахунку об'єкта оподаткування включає збитки 2010 р., сформовані наростаючим підсумком попередніх звітних періодів. Такий результат є неподільним по роках, півріччях, кварталах, місяцях, декадах, тижнях, днях жодною нормою чинного законодавства не передбачено вичленення із результатів розрахунку об'єкта оподаткування за І квартал 2011 р. від'ємних значень попередніх податкових періодів.

У п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України не вбачається заборони на врахування, починаючи з ІІ кварталу 2011 р., збитків, які виникли до 01.01.2011 р. отже, суд вважає, що такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави зробити висновок, що ТОВ «Цемент»правомірно включило до витрат ІІ календарного кварталу 2011 р. суму від'ємного значення результату розрахунку за підсумками І кварталу 2011 р., проте ДПІ у Суворовському районі м. Одеси допустилась розширеного тлумачення податкового законодавства деталізуючи його норми власними доповненнями.

Суд вважає, що відповідач неправомірно деталізує податкове законодавство власними доповненнями, та навіть при наявності неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платника податків, слід застосовувати в порядку п. 56.21 ст. 56 закріплений п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України принцип презумпції правомірності рішень платника податку, а саме: в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також в акті перевірки зазначається, що за результатом аналізу господарських правовідносин між позивачем та ПП ВКФ «Внешком»податковим органом, було використано наступні акт перевірки № 2150/23-513/31185861 від 31.08.2011 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ВКФ «Внешком»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень 2011 року», згідно якого встановлено відносини між ТОВ «Цемент»та ПП ВКФ «Внешком»у травні 2011 р.

Під час проведення перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси зроблено висновок, що позивачем в порушення вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1 п.138.2 п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 , п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України завищено валові витрати за 2 квартал 2011 року на суму 1 488 900 грн. 00 коп. Дані висновки обґрунтовуються тим, що в розділі 15 акту перевірки № 2150/23-513/31185861 від 31.08.2011 р. зазначається, що відповідно службової записки ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси. № 4766/23-53 від 02.08.2011 р. ПП ВКФ «Внешком» за юридичною адресою не знаходиться, про що складено відповідний акт. Крім того проведеними заходами виробничі та складські приміщення, а також автотранспорт означеного підприємства не встановлені, проведеним аналізом встановлено, що підприємство здійснює діяльність, відмінну основного виду діяльності, заявленого при реєстрації. У зв'язку із наведеним відповідачем було зроблено висновок, що ТОВ «Цемент»відображені в податковій звітності правові взаємовідносини із ПП ВКФ «Внешком» без мети реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215 . п 1 ст. 216, ст. 228, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Цемент»з ПП ВКФ «Внешком».

З висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП ВКФ «Внешком» укладено договір доручення № 4.2-0021/09 від 30.10.2009 р. предметом якого було виконання дій щодо забезпечення розмитнення вантажу за .дорученням та рахунок заводу ТОВ «Цемент», інформаційного забезпечення про склад вантажу, а також надання послуг по організації перевезення вантажу з границі Україна - Росія до заводу ТОВ «Цемент»м. Одеси, забезпечення проведення перевірки кількості та якості вантажу з допомогою незалежної міжнародної інспекторної компанії SGS, забезпечення розвантаження вантажу на станції Ліски м. Одеси, здійснення при необхідності зберігання ватажу на станції Ліски м. Одеси за рахунок заводу ТОВ «Цемент», навантажений на автомобілі та перевезення вантажу на завод ТОВ «Цемент», інформування експортеру про отримання вантажу та відправлення йому необхідних документів (том І аркуші справи 162-164).

В ході виконання умов вищевказаного договору, були складені та підписані наступні документи: додаток № 1 від 04.11.2009 р. до договору доручення № 4.2-0021/09 від 30.10.2009 р.; додаток № 2 від 05.11.2009 р. до договору доручення № 4.2-0021/09 від 30.10.2009 р.; додаток № 3 від 11.11.2009 р. до договору доручення № 4.2-0021/09 від 30.10.2009 р.; додаток № 5 від 27.10.2010 р. до договору доручення № 4.2-0021/09 від 30.10.2009 р.; додаток № 6 від 03.01.2011 р. до договору доручення № 4.2-0021/09 від 30.10.2009 р.; додаток № 7 від 08.02.2011 р. до договору доручення № 4.2-0021/09 від 30.10.2009 р.; додаток № 8 від 09.02.2011 р. до договору доручення № 4.2-0021/09 від 30.10.2009 р.; акти про виконані роботи від 31.05.2011 р., 24.05.2011 р., 31.05.2011 р., акти приймання-передачі виконаних послуг від 31.05.2011 р. (том І аркуші справи 165-176).

У судовому засіданні в якості доказів правомірності формування валових витрат по податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ВКФ «Внешком»позивач в якості доказів, що свідчать про реальність наданих транспортних послуг надав:

податкові накладні: № 2 від 31.05.2011 р., № 3 від 31.05.2011 р., № 4 від 31.05.2011 р, № 5 від 31.05.2011 р., № 6 від 31.05.2011 р. згідно яких продавець -ПП ВКФ «Внешком», покупець -ТОВ «Цемент»(том І аркуші справи 189-193);

карточку рахунок: 6.3.1 по контрагенту ПП ВКФ «Внешком»за травень 2011 р. (том І аркуші справи 194196).;

звіти по зважуванню (вугілля, вапняк, глина) за період 01.05.2011 р. -31.05.2011 р. (том І аркуші справи 197-232);

виписка по рахунку позивача з 01.05.2011 р. до 31.05.2011 р., рух коштів по рахунку позивача за період 31.05.2011 р. -04.05.2011 р. (том І аркуші справи 233, 236-237);

платіжні доручення № 6, 7 від 26.05.2011 р.; № 1920, 1919, 1918, 1921 від 31.05.2011 р.; № 1889 від 30.05.2011 р.; № 1849, 1848 від 23.05.2011 р.; № 1798, 1797, 1796, 1784 від 20.05.2011 р.; № 1731, 1730 від 19.05.2011 р.; № 1719 від 18.05.2011 р.; № 1700, 1699, 1698 від 17.05.2011 р.; № 1673 від 16.05.2011 р.; № 1643 від 13.05.2011 р.; № 1620, 1619 від 12.05.2011 р.; № 1576, 1575 від 10.05.2011 р.; № 1494, 1492, 1491 від 04.05.2011 р. (том І аркуші справи 234, 235, 238-250, том ІІ аркуші справи1-13);

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивачем було надано до суду товарно-транспортні накладні в яких містяться відомості щодо типу вантажу, марок автомобілів, на яких здійснювалося його перевезення, прізвищ водіїв, найменування замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пунктів навантаження та розвантаження вапняку, глини, вугілля, технологічні перевезення (том ІІ аркуші справи 14-194, 231-251, том ІІІ аркуші справи 1-163). Вказані відомості підтверджують товарність і реальність виконання господарського правочину сторонами. У судовому засіданні було допитано директора контрагента позивача ПП ВКФ «Внешком»який пояснив, що ПП ВКФ «Внешком»надає послуги щодо перевезення вантажів на ринку України понад 10 років, являється одним із лідерів в цій галузі та відмічений національним бізнес-рейтингом програми визначення лідерів за офіційними даними Державної статистики. У своїй господарській діяльності використовує вантажні автомобілі 3 з яких находяться на балансі підприємства, а 3 використовуються за договором оренди, з позивачем співпрацюють більше 5 років. Також директором ПП ВКФ «Внешком»були названі прізвища водіїв, які працюють на його підприємстві. Названі прізвища співпали з прізвищами водіїв зазначених в товарно-транспортних накладних. Також директор ПП ВКФ «Внешком»пояснив, що на подвір'ї ТОВ «Цемент»знаходиться відео спостереження за допомогою якого можна прослідкувати, що вантажні автомобілі заїздили із вантажем на територію, що підтверджує реальність вчинення господарських відносин.

Представником позивача у судовому засіданні в якості товарності та реальності наданих послуг було надано договір № 47 від 01.04.2011 р. про надання автопідприємством послуг підприємству згідно умов якого ТОВ «Блаз»надає послуги по забезпеченню ПП ВКФ «Внешком»медичним контролем та інструктажем водіїв ПП ВКФ «Внешком»стосовно щоденного контролю технічного стану транспортних засобів ПП ВКФ «Внешком»та надає місце стоянки, послуги технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів ПП ВКФ «Внешком»; відомості про матеріально-технічне забезпечення суб'єкта господарювання, його кваліфікаційні та інші можливості для забезпечення здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом; подорожні листи; договір суборенди № 4 від 01.03.2011 р. метою оренди якого було облаштування офісного приміщення ПП ВКФ «Внешком», акт приймання-передачі приміщення в суборенду до договору суборенди № 4 від 01.03.2011 р.; тимчасові реєстраційні талони на транспортні засоби; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, акт № 3162/23-10/31185861 від 20.05.2011 р. про результати планової виїзної перевірки ПП ВКФ «Внешком»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2010 р., в якому вказується, що перевіркою встановлено, що фактично ПП ВКФ «Внешком» знаходиться за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Базарна, 100, кв. 1 (том ІІ аркуш справи 195-196, 197, 198-202, 218, 219, 221-230, 178-180).

Крім того, як свідчать обставини справи на момент здійснення господарських операцій ПП ВКФ «Внешком»мав повну податкову правосуб'єктність, адже підприємство було зареєстроване як юридична особа (Свідоцтво серії А 01 № 168131), був зареєстрований як платники податку на додану вартість (Свідоцтво № 100008566, НБ № 047978), предметом діяльності ПП ВКФ «Внешком»згідно статуту у новій редакції зареєстрованого 09.07.2008 р. за № 15561050007018382 зокрема, є надання транспортних послуг.

Згідно ліцензії Серія АВ № 374292 виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті ПП ВКФ «Внешком»має право на зайняття господарською діяльністю щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та дозволений вид робіт -внутрішні перевезення вантажів, строк дії даної ліцензії з 26.09.2007 р. по 25.09.2012 р. Програмою визначення лідерів за офіційними даними Державної статистики ПП ВКФ «Внешком»зайняло «6»місце в Одеській області серед підприємств по напрямку «Діяльність автомобільного вантажного транспорту»(том ІІІ аркуші справи 164-168).

У зв'язку із наведеним ПП ВКФ «Внешком»мав певний правовий статус та право у спірний період нараховувати податок на додану вартість і видавати податкові накладні.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність реальності вчинених господарських операцій, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та відповідно на нікчемність цих правочинів з наступних підстав.

Для висновку про нікчемність угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагентів на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

Крім цього, посилання податкового органу на нікчемність спірного договору з підстав ст. 228 Цивільного кодексу України суперечить положення вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпний і відповідач не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж контролюючий орган вважає спірний договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільству, останній може бути визнаний судом недійсний відповідно до вимог ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

До того ж слід відзначити, що якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, з загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Цієї ж позиції підтримується Верховний суд України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

Таким чином, на момент перевірки позивача сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що угода укладена між позивачем та ПП ВКФ «Внешком» не має ознак нікчемності, висновки податкової викладені в акті є припущеннями, адже головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність встановлена законом, реальність настання правочину доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Окрім зазначеного, жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи податкової служби.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесеного відповідачем рішення до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент»(код ЄДРПОУ 31519010) до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002522301 від 14.11.2012 р. - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002522301 від 14.11.2012 р. прийняте державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 70 381 424 (сімдесят мільйонів триста вісімдесят одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «20» серпня 2012 року.

Суддя Я.В. Балан

20 серпня 2012 року.

.