Постанова № 25684903, 15.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/3794/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чабаненко С.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної республіки Крим про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, згідно якого просило: визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АРК з надсилання позивачеві податкової вимоги № 597 від 20.02.2012; визнати протиправною і скасувати податкову вимогу ДПІ в м. Сімферополі АРК № 597 від 20.02.2012.

В обґрунтування позову вказано, що дана податкова вимога відповідачем прийнята на підставі актів фактичної перевірки від 23.01.2012 №№ 0009/01/01/23/14360570, 0012/01/01/23/14360570, 0015/01/01/23/14360570, 0018/01/01/23/14360570, та податкових повідомлень-рішень від 30.01.2012, прийнятих за результатами перевірок, №№ 0000102303, 0000202303, 0000212303, 0000222303, які позивачем оскаржені до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Отже, в порушення вимог ст. 56 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкову вимогу № 597 від 20.02.2012 за неузгодженим грошовим зобов'язанням, що, на думку позивача є підставою для його скасування.

В судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не прибув, та згідно ч. 6 ст. 128 КАС України справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.

На підставі наданих письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини.

Податковою вимогою № 597 від 20.02.2012 ДПІ в м. Сімферополі, що є предметом оскарження у даній справі, позивача повідомлено про наявність податкового боргу по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обліку готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 3 432,00 грн.

Як зазначає позивач, податкова вимога надіслана відповідачем у зв'язку з несплатою штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 30.01.2012 №№ 0000102303, 0000202303, 0000212303, 0000222303 на загальну суму 3 432,00 грн., з якими позивач не погодився та 13.02.2012 оскаржив їх до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. З наданих позивачем доказів (ар.с. 23 - конверт) вбачається, що вказані податкові повідомлення-рішення він отримав 31.01.2012. Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано суду докази на підтвердження наведених у позові обставин щодо оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України, зокрема ст. 56 Кодексу, суд розцінює критично, виходячи з наступного.

Так, дійсно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Проте, п. 56.5 ст. 56 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платника податків повідомити контролюючий орган про оскарження податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення, та щодо виконання такого обов'язку позивачем не надані підтвердження.

Згідно п. 56.17.1 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Строк оскарження податкового повідомлення-рішення визначений п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, а також був вказаний й у податкових повідомленнях-рішеннях, на які послався позивач, а саме - 10 календарних днів за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 54.3.3 ст. 54 Податкового кодексу України, Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час прийняття контролюючим органом податкової вимоги, передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

З досліджених письмових доказів та наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що відповідачем оскаржувана податкова вимога видана з дотриманням вимог Податкового кодексу України, оскільки у встановлений Кодексом 10 денний строк з дня отримання податкових повідомлень-рішень позивач не повідомив про оскарження рішення контролюючого органу, не розпочав процедуру оскарження рішення та не сплатив нараховані податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції.

Таким чином, на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України відповідачем була надіслана позивачеві податкова вимога, що оскаржується позивачем у даній справі.

Крім цього, суд зауважує, що ст. 60 Податкового кодексу України, встановлена процедура відкликання податкової вимоги, зокрема податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (п.60.1.4. ст. 60 ПКУ).

Таким чином, за відсутності такого судового рішення на час розгляду даної справи, підстави для відкликання податкової вимоги відсутні.

Пунктом 1 ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з аналізу наведених фактичних обставин, досліджених доказів та правових норм, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про правомірність дій та податкової вимоги від 20.02.2012 № 597 ДПІ у м. Сімферополь, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної республіки Крим про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Чабаненко