Рішення № 256845, 17.10.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.10.2006

Справа №2-29/11988-2006

За позовом – Державного підприємства Агрофірми „Прибережна”, с. Медведєва, Чорноморський район.

До відповідача – Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Роздольненський”, с.Ковильне, Роздольненський район.

Про стягнення 102 078,00 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Жестерьова І.Г. – головний бухгалтер, довіреність від 16.10.2006р. №01-9.

Від відповідача – Калінін В.В. – представник, довіреність від 15.09.06р. №327.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АРК з позовом до відповідача – СВК „Роздольненський” про стягнення суми заборгованості у розмірі 95 400,00 грн., штрафні санкції у сумі 6678,00 грн.; зобов’язати відповідача повернути каменерізну машину в комплекті з рельсами в технічно справному стані.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час користування каменерізною машиною на підставі договору оренди, відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині своєчасної сплати орендних платежів, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість по орендній платні, яку він самостійно не погашає.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 599,20 грн.

Крім того, відповідач подав заяву про відстрочку виконання рішення, у зв’язку з тяжким фінансовим станом.

За клопотанням сторін строк вирішення спору продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався у порядку ст.77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

встановив:

29.03.2002р. між Державним підприємством Агрофірмою „Прибережна” та відповідачем укладений договір про надання техніки в оренду № 26 (далі договір а.с.8).

Відповідно до п.1 договору, СВК „Роздольненський” бере в оренду каменерізну машину в комплекті з рельсами з оплатою за оренду в місяць 2000 штук каміння – ракушки. Оплата здійснюється з 01.05.2002р. Строк оренди встановлений з 01.04.2002р. по 01.04.2003р.

Орендар повертає каменерізну машину в комплекті з рельсами орендодавцю після закінчення строку дії договору.

Відповідно до акту прийому-передачі від 29.03.2002р. відповідач прийняв вказану каменерізну машину в комплекті з рельсами (а.с. 9).

Додатковою угодою від 29.03.2003р. сторони зазначеного договору продовжили строк його дії до 01.04.2004р. (а.с. 11).

Додатковою угодою від 29.03.2004р. сторони продовжили строк дії договору № 26 до 01.04.2005р. (а.с. 12).

У позовній заяві позивач визначив, що заборгованість складає 102078,00 грн., де 95400,00 грн. – заборгованість, 6678,00 грн. – штрафні санкції.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В договорі оренди зазначено, що відповідач зобов’язаний був у період з 01.05.2002р. по 01.04.2005р. (35 місяців) передати позивачу в якості орендної плати 70000,00 штук каміння ракушки.

Довідками про надходження каміння ракушки, складеною відповідачем підтверджується, що відповідач передав позивачу каміння ракушку лише у розмірі 14500 штук (а.с.73).

Позивач у довідці про надходження каміння ракушки зазначив, що кількість не переданого каміння ракушки 55500 штук. Та визначив, що заборгованість відповідача у грошовій формі складає 66600,00 грн. Заборгованість розрахована позивачем з використанням ринкової ціни за 1 штуку каміння ракушки у розмірі 1,20 грн. Відповідачу таку ринкову вартість не оспорює.

Крім того, позивачем у цій довідці розраховані штрафні санкції у розмірі 4662,00 грн. (7% від суми заборгованості), відповідно до ст. 231 ГК України.

Викладені розрахунки прямо суперечать розрахунку доданому до позовної заяви, крім того сума заборгованості та штрафних санкцій суттєво відрізняється від суми, зазначеної у прохальній частини позову, у зв’язку з чим суд вважає, що саме сума 66600,00 грн. є дійсною заборгованістю відповідача.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що він неодноразово повідомляв позивача про повернення каменерізної машини, оскільки договір оренди фактично діяв до 01.04.2005р., докази його розірвання або визнання недійсним відсутні, також відповідач не представив суду відповідний акт передачі каменерізної машини позивачу.

Суд встановив, що за період з 01.05.2002р. по 01.04.2003р. відповідач не передав позивачу 17 900 штук каміння; за період з 01.04.2003р. по 01.04.2004р. - 21200 штук; за період з 01.04.2004р. по 01.04.2005р. – 18000 штук, що складає загалом 55500 штук.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, встановлено, що відносно цивільних відносин, які виникли після набрання чинності ЦК України, положення ЦК України застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності ЦК України.

Відносини між сторонами виникли на підставі договору оренди від 29.03.2002р. та продовжують існувати після 01.01.2004року, отже застосуванню підлягає ЦК України.

Стаття ст.526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 2-5 ст 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що позовні вимоги у сумі 21480,00 грн. – вартість не переданого каміння ракушки у кількості 17900 штук, у період з 01.05.2002р. по 01.04.2003р., та вимоги у сумі 4800,00 грн. - вартість не переданого у квітні та травні 2003 року каміння ракушки у кількості 4000 штук, не може бути стягнута з відповідача у зв’язку із спливом строку позовної давності.

Враховуючи положення п.1 договору оренди та те, що позивач звернувся до суду із позовом 10.07.2006р. про що свідчить штемпель на позові, трирічній строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості у сумі 26280,00 грн. (21480,00 грн. +4800,00 грн.) сплив у наступному порядку:

за не поставлений камінь у травні 2002р. – у червні 2005 року;

за не поставлений камінь у червні 2002р. – у липні 2005 року;

за не поставлений камінь у липні 2002р. – у серпні 2005 року;

за не поставлений камінь у серпні 2002р. – у вересні 2005 року;

за не поставлений камінь у вересні 2002р. – у жовтні 2005 року;

за не поставлений камінь у жовтні 2002р. – у листопаді 2005 року;

за не поставлений камінь у листопаді 2002р. – у грудні 2005 року;

за не поставлений камінь у грудні 2002р. – у січні 2006 року;

за не поставлений камінь у січні 2003р. – у лютому 2006 року;

за не поставлений камінь у лютому 2003р. – у березні 2006 року;

за не поставлений камінь у березні 2003р. – у квітні 2006 року;

за не поставлений камінь у квітні 2003р. – у травні 2006 року;

за не поставлений камінь у травні 2003р. – у червні 2006 року.

Таки чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню в сумі 40320,00 грн.

Відповідно до п.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до

державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких

допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З довідки про надходження каміння (а.с.74) вбачається, що позивачем розраховані штрафні санкції відповідно до ст. 231 ГК України у сумі 4662,00 грн. від суми заборгованості 66600,00 грн.

Стаття 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд вважає, що вимога про стягнення штрафних санкцій також не підлягає задоволенню, оскільки позивачем пропущений річний строк позовної давності.

При цьому, позивач не надав суду заяви про поновлення строку позовної давності, тоді як відповідачем зроблена відповідна заяви про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 82 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Судом встановлено, що відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані, в наслідок зупинення робот у кар’єрі у зв’язку відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку де розташований кар’єр, при цьому матеріали справи підтверджують, що відповідач робить усі необхідні дії для отримання вказаних документів (а.с. 47-51).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач тривалий час позбавлений можливості вести господарську діяльність із здобичі каміння ракушки.

За викладених обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та відстрочити виконання рішення на 3 місяця.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог у порядку ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Роздольненський” (АР Крим, с.Ковильне, Роздольненський район, вул. 30-річча Перемоги,1, код в ЄДРПО України 00854239) на користь Державного підприємства Агрофірми „Прибережна” (АР Крим, с. Медведєва, Чорноморський район, вул. Новая,1, код в ЄДРПО України 00413015) заборгованість у сумі 40320,00 грн., відстрочивши виконання рішення на строк 3 місяця.

3. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Роздольненський” (АР Крим, с.Ковильне, Роздольненський район, вул. 30-річча Перемоги,1, код в ЄДРПО України 00854239) на користь Державного підприємства Агрофірми „Прибережна” (АР Крим, с. Медведєва, Чорноморський район, вул. Новая,1, код в ЄДРПО України 00413015) 403,20 грн. державного мита та 46,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Зобов’язати Сільськогосподарський виробничий кооператив „Роздольненський” (АР Крим, с.Ковильне, Роздольненський район, вул. 30-річча Перемоги,1, код в ЄДРПО України 00854239) повернути Державному підприємству Агрофірмі „Прибережна” (АР Крим, с. Медведєва, Чорноморський район, вул. Новая,1, код в ЄДРПО України 00413015) каменерізну машину в комплекті з рельсами в технічно справному стані.

5. В частині стягнення заборгованості та штрафних санкцій у сумі 61758,00грн. – у позові відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.