Рішення № 25682583, 22.08.2012, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-3976/11

Справа №2/422/1730/2012р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвій А.О.

за участю: представника позивача -Копач Р.В., представника відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі -Позивач) звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП банк»(правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та ОСОБА_3 (далі -Відповідач -1) було укладено Кредитний договір за № МL-300/0377/2007 (надалі Кредитний договір), згідно умов якого Відповідач-1 отримала кредитні кошти у розмірі 176 746 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №176 від 18.07.2007 року. Згідно з умовами договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна»прийняло право вимоги за Кредитним договором. Пунктом 1.4.1 ч.2 Кредитного договору встановлено, що повернення відповідної частини Кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником щомісяця у розмірі платежу та не пізніше дати платежу, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим Договором. Відповідно до п.3 ч.1 Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 13, 99 % річних.

Для забезпечення повного і своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_4 (далі -Відповідач -2) та позивачем було укладено Договір поруки № SR-300/0377/2007 від 18.07.2007 року, відповідно умов якого, Відповідач -2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання Відповідачем -1 всіх боргових зобов'язань перед Позивачем за Кредитним договором. Пунктом 1.9.1 ч.2 Кредитного договору встановлено, що незважаючи на інші положення цього Договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частці у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим Договором ( в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7 та ст.3 цього Договору) чи іншими укладеними з Банком договорами та/або документів забезпечення (надалі -«Вимога»). Відповідно до положень п.п. 4.1.1 ч.2 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами в визначені цим Договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум. Згідно п.4.1.2 ч.2 Кредитного договору за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів позичальник, крім пені, передбаченої п. 4.1.1 цього Договору, додатково сплачує на користь Банка штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25 грн. А також, відповідно до п.4.1.3 ч.2 Кредитного договору за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів позичальник, крім пені та штрафу, передбачених п.п.4.1.1 та 4.1.2 цього Договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50грн.

Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а за відповідачами, як солідарними боржниками, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Кредитним договором, перед ТОВ « ОТП Факторинг Україна», станом на 01.06.2011року утворилась заборгованість, яка складає 570 783, 26 доларів США, що за курсом НБУ на 01.06.2011року ( 7, 9715 грн. -1долар США) складає 4 549 998 грн. 76коп. з урахуванням: залишку заборгованості за кредитом -165 073, 07доларів США, що за курсом НБУ на 01.06.2011року (7, 9715 грн. - 1долар США) складає 1 315 879 грн. 98коп.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом -23 928, 01 доларів США, що за курсом НБУ на 01.06.2011року ( 7, 9715 грн. -1долар США) складає 190 742 грн. 13 коп., пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором складає -381 782, 18 доларів США, що за курсом НБУ на 01.06.2011року (7, 9715 грн. -1долар США) складає 3 043 376 грн. 65коп. Оскільки відповідачі добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажають, позивач змушений був звернутися до суду і просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості у розмірі 4 549 998 грн. 76 коп. та судові витрати по справі, а саме: судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно -технічний розгляд справи у розмірі 120 грн.

До початку розгляду справи по суті представник позивача уточнила позовні вимог шляхом зменшення їх розміру, а саме: просила стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»суму боргу за Кредитним договором № МL-300/0377/2007 від 18.07.2007року у розмірі 1 139 116 ( один мільйон сто тридцять дев'ять тисяч сто шістнадцять) 56 коп. та судові витрати по справі, а саме: судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно -технічний розгляд справи у розмірі 120 грн.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав уточнені позовні вимоги, і пояснив про обставини описані вище, просить позов задовольнити.

Представник Відповідача - ОСОБА_3 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі з посиланням на ту обставину, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № МL-300/0377/2007 від 18.07.2007 року відповідачами було передано в іпотеку нерухоме майно -домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Станом на сьогоднішній день позивач, як кредитор, реалізував своє право задоволення вимоги через процедуру вчинення виконавчого напису на таке нерухоме майно,а тому задоволення позову про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором призведе до подвійного стягнення з відповідачів.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час та день судового розгляду справи по суті сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що 18 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП банк»та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір за № МL-300/0377/2007 (а.с. 10-15).

Із матеріалів справи вбачається, що Публічне Акціонерне товариство «ОТП Банк»є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» (а.с. 19-40).

Із матеріалів справи вбачається, що Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № МL-300/0377/2007 належним чином, перерахувавши кошти у розмірі 176 746 доларів США на поточний рахунок відповідача, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 176 від 18.07.2007 року (а.с.15).

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними позовних вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з умовами договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 12.11.2010року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна»прийняло право вимоги за Кредитним договором. Відповідно до п.3 ч.1 Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 13, 99 % річних.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язані може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі умов, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»за вказаним Кредитним договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

В свою чергу згідно кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобов'язаний: 1) сплачувати заборгованість перед кредитним товариством; 2) сплачувати проценти за користування кредитом; 3) додаткову плату за користування кредитом при несвоєчасному його поверненні.

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника, боржник і поручитель відповідають перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення виконання умов Кредитного договору № МL-300/0377/2007 від 18.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки № SR-300/0377/2007 від 18.07.2007 року, згідно умов якого, поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором, в повному обсязі. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання Боргових зобов'язань як до боржника так і до поручителя, чи до обох одночасно (а.с.14).

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Пунктом 1.4.1 ч.2 Кредитного договору встановлено, що повернення відповідної частини Кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником щомісяця у розмірі платежу та не пізніше дати платежу, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим Договором. Відповідно до п.3 ч.1 Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 13, 99 % річних

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або кодексом. Пунктом 1.9.1 ч.2 Кредитного договору встановлено, що незважаючи на інші положення цього Договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частці у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим Договором ( в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7 та ст.3 цього Договору) чи іншими укладеними з Банком договорами та/або документів забезпечення (надалі -«Вимога»). Відповідно до положень п.п. 4.1.1 ч.2 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, позичальник зобов'язаний сплати Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені Договором.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно п.4.1.2 ч.2 Кредитного договору за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів позичальник, крім пені, передбаченої п. 4.1.1 цього Договору, додатково сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25 грн. А також, відповідно до п.4.1.3 ч.2 Кредитного договору за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів позичальник, крім пені та штрафу, передбачених п.п.4.1.1 та 4.1.2 цього Договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за своєю правовою природою законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, та з відповідачів підлягає стягненню за Кредитним договором № МL-300/0377/2007 від 18.07.2007 року заборгованість у розмірі 1 139 116 (один мільйон сто тридцять дев'ять тисяч сто шістнадцять) 56 коп.

Посилання представника відповідача на те, що оскільки право кредитора на стягнення спірних сум вже реалізоване ним шляхом звернення стягнення на нерухоме майно через примусове виконання виконавчого напису, то стягнення заборгованості за вказаними договорами фактично призведе до подвійного стягнення спірних грошових коштів, суд вважає необґрунтованими з огляду на нижченаведене.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»№ 5 від 30 березня 2012 року наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, судом встановлено, що на підставі виконавчого напису № 1390 від 22.02.2010 року Ленінським ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції було звернуто стягнення на нерухоме майно -домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 64). Грошові кошти, отримані від примусової реалізації такого домоволодіння, у розмірі 370 735 грн. 42 коп. було зараховано позивачем в рахунок загальної заборгованості за вказаним кредитним договором № МL-300/0377/2007 від 18.07.2007 року.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання відповідачів перед кредитором (позивачем) виконано лише частково, а сума уточнених позовних вимог у розмірі 1 139 116 (один мільйон сто тридцять дев'ять тисяч сто шістнадцять) 56 коп. є пред'явленою вже із врахуванням означених 370 735 грн. 42 коп., що були спрямовані позивачем на погашення загальної заборгованості відповідачів за вказаним кредитним договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Підстави, зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, не передбачають підставою припинення зобов'язання вчинення виконавчого напису. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Таким чином, саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пеню за несвоєчасну сплату кредиту. При цьому, наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Судом також встановлено, що в даному випадку кредитний договір № МL-300/0377/2007 від 18.07.2007 не містить застережень щодо припинення обов'язку відповідачів щодо погашення кредитної заборгованості у випадку вчинення виконавчого напису. Крім того, згідно вимог ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження, а відтак твердження представника відповідача про ймовірність подвійного стягнення спірних сум є помилковими.

Також на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів також слід стягнути на користь позивача судові витрати, що були ним понесені, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судового збору у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. Суд позбавлений можливості стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у зв'язку із тим, що статті 81,83 ЦПК України виключені на підставі Закону України «Про судовий збір»№ 3674-VI (3674-17) від 08.07.2011 року.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями -задовольнити.

2.Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (і.п.н.НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»(ЄДРПОУ 36789421) суму заборгованості за кредитним договором № МL-300/0377/2007 від 18.07.2007 року у розмірі 1 139 116 ( один мільйон сто тридцять дев'ять тисяч сто шістнадцять) 56 коп.

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (і.п.н.НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»(ЄДРПОУ 36789421) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1 700( одна тисяча сімсот) грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. В. Мовчан