Рішення № 25681819, 21.08.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц/0590/8757/2012 Головуючий у 1 інстанції Сенчишин Ф. М.

Категорія 34 Доповідач Соломаха Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Шигірта Ф.С.

при секретарях Риндіній Н.С., Яменко А.Г.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 (третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3) до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 травня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначав, що 12 липня 2010 року о 18 години 40 хвилин в м. Донецьку на вул. Антропова з вини відповідача, який керував автомобілем ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_4, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої був пошкоджений автомобіль DACIA Solenza реєстраційний номер НОМЕР_3, яким він керував на підставі відповідного запису в свідоцтві про реєстрацію транспортного запису та який належить його брату ОСОБА_3

Внаслідок пошкодження автомобіля йому, як володільцю автомобіля, заподіяна матеріальна шкода в розмірі 12 319 грн., а також моральна шкода, яку він оцінює в 6 000 грн.

Просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь:

- на відшкодування матеріальної шкоди - 12 319 грн.;

- на відшкодування моральної шкоди 6 000 грн.;

- на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору - 123,19 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн. (а.с. 6-8).

Ухвалою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 15 лютого 2011 року за клопотанням відповідача ОСОБА_4 та згодою позивача до участі у справі в якості співвідповідача залучено Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»)(а.с. 36).

Ухвалою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2011 року, яка постановлена на місці з занесенням до журналу судового засідання, до участі у справі в якості третьої особи на боці позивача залучено ОСОБА_3 (а.с. 39-93).

В судовому засіданні 05 квітня 2011 року після проведення автотоварознавчої експертизи позивачем були збільшені позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, до 16 693,04 грн. та про відшкодування понесених судових витрат на 928,80 грн., що складають витрати по проведенню експертизи, про що до суду була подана письмова заява (а.с. 87).

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди - 16 693,04 грн., на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, - 1 000 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору - 131,69 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн., по сплаті витрат на проведення експертизи - 928,80 грн., всього 18 873,53 грн. (а.с. 120-122).

З таким судовим рішенням не погодився відповідач ОСОБА_4, подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 125-128).

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 06 липня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_4 була задоволена, рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 травня 2011 року скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 153-155).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2012 року за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1, до якої приєднався ОСОБА_3, рішення апеляційного суду Донецької області від 06 липня 2011 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 188-189).

При новому розгляді справи в судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання правових послуг адвоката від 04 липня 2011 року (а.с. 147), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1, його представник - адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 07 серпня 2012 року (а.с. 212), третя особа ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у судові засідання 07 та 21 серпня 2012 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності юридичної особи від 06 квітня 2012 року за № 178-2012 (а.с. 223), надіслав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив розглянути справу без участі представника страхової компанії, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити та залишити без змін рішення апеляційного суду Донецької області від 06 липня 2011 року (а.с. 219-222).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4, його представника - адвоката ОСОБА_5, позивача ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 12 липня 2010 року о 18 годині 40 хвилин в Будьоннівському районі м. Донецька на вул. Антропова навпроти будинку № 5 сталося зіткнення транспортного засобу DACIA Solenza реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням позивача ОСОБА_1 з таким, що рухався у попутному напрямку автомобілем ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ № 315716 автомобіль DACIA Solenza реєстраційний номер НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_3 Згідно запису у свідоцтві ОСОБА_1 має право керувати зазначеним автомобілем (а.с. 9).

Автомобіль ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_4 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ЯНА № 613674 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_4, дії якого не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Наявність вини відповідача ОСОБА_4 в ДТП обумовлює виникнення зобов'язання відшкодувати завдану при ДТП шкоду потерпілому. Стягуючи завдану позивачу внаслідок ДТП шкоду з відповідача ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована, суд послався на те, що на звернення ОСОБА_3 до страховика у виплаті страхового відшкодування було відмовлено, що між позивачем та страховиком відповідача договірні відносини відсутні, що вибір особи, яка має здійснити відшкодування, є правом позивача, що повне відшкодування завданої позивачеві шкоди, навіть за наявності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі ст. 1194 ЦК України покладається на відповідача, що відповідає не тільки вимогам закону, а й основоположним засадам розумності та справедливості, що наведене не перешкоджає відповідачеві звернутися з відповідним регресним позовом до свого страховика.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між учасниками ДТП регулюються ст. 1188 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 03 серпня 2010 року у справі № 3-1758/10 про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП встановлено, що 12 липня 2010 року о 18 годині 40 хвилин в Будьоннівському районі м. Донецька на вул. Антропова навпроти будинку № 5 сталося зіткнення транспортного засобу DACIA Solenza реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням позивача ОСОБА_1 з таким, що рухався у попутному напрямку автомобілем ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Зазначеною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зокрема, суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 не були порушені вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Згідно зазначеної норми водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Як встановлено судом ОСОБА_1 зазначені вимоги Правил дорожнього руху не порушив, оскільки зіткнення сталося під час маневру автомобіля ОСОБА_4 зі смуги зустрічного руху на смугу руху автомобіля ОСОБА_1 (а.с. а.с. 83-85).

Відповідач ОСОБА_4 брав участь у розгляді справи № 3-1758/10 про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої була винесена постанова Будьоннівського районного суду м. Донецька від 03 серпня 2010 року. Копію зазначеної постанови ним отримано 09 серпня 2010 року, про що є відмітка в матеріалах справи № 3-1758/10, яка була досліджена судом апеляційної інстанції. До теперішнього часу зазначена постанова ним не оскаржена та є діючою.

Скасовуючи рішення апеляційного суду Донецької області від 06 липня 2011 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 через недоведеність вини відповідача ОСОБА_4 в ДТП, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 27 червня 2012 року, посилаючись на вимоги частини 3 ст. 61 ЦПК України, постанову Будьоннівського районного суду м. Донецька від 03 серпня 2010 року, зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що шкода в результаті дорожньо-транспортної пригоди завдана позивачу з вини ОСОБА_4

Відповідно до частини 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ДТП сталося з вини відповідача ОСОБА_4, дії якого не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відповідач ОСОБА_4 на порушення зазначених вимог, перед зміною напрямку руху не переконався, що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, що потягло за собою зіткнення автомобіля під керуванням позивача з його автомобілем.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 про недоведеність його вини в ДТП є необгрунтованими. Посилання відповідача ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що він не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху за цим ДТП, не спростовують висновків суду, оскільки під час розгляду цивільних справ наявність або відсутність вини кожного з володільців джерела підвищеної небезпеки встановлюється не лише постановою по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності певної особи, але й на підставі інших доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України є пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Не можна вважати не винною за будь-яких обставин у ДТП особу, відносно якої не порушувалось кримінальної справи і не складався протокол про адміністративне правопорушення.

Висновок суду першої інстанції щодо винних дій відповідача ОСОБА_4, крім постанови від 03 серпня 2010 року, підтверджується також матеріалами справи № 3-1758/10 про адміністративне правопорушення, а саме, схемою наслідків ДТП, копія якої долучена до матеріалів цивільної справи (а.с. 64-65) , згідно якої:

- автомобіль під керуванням ОСОБА_9 рухався по відношенню до бордюрного каменя паралельно на відстані 1,1 м, що узгоджується з гальмівним шляхом автомобіля;

- автомобіль під керуванням ОСОБА_4 рухався під кутом по відношенню до правого бордюрного каменя; відстань до бордюрного каменя від переднього колеса складає 1,35м, від заднього - 1,5м, при тому, що від місця зіткнення (місце осипу скла), яке розташовано на відстані 2,9-2,1м від правового бордюрного каменя, автомобіль під керуванням ОСОБА_4 проїхав 4,4 м;

- на автомобілі під керуванням ОСОБА_1 зафіксовані пошкодження переднього бамперу, лівої передньої фари, тоді як на автомобілі під керуванням ОСОБА_4 - заднього бамперу з правого боку.

Зазначена схема наслідків ДТП обома учасниками ДТП підписана без застережень.

З урахуванням ширини автомобіля ВАЗ 21099 - 1 650 мм (а.с. 73) та зазначеній на схемі ширини всієї дороги 6,2 м схемою підтверджуються пояснення позивача ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку позаду нього, об'їхав по зустрічній смузі руху затор, що створився попереду у зв'язку із поворотом автомобіля ВАЗ, зупинився перед автомобілем ВАЗ, що виконував поворот ліворуч, та попереду позивача, але на зустрічній смузі руху, а коли автомобіль ВАЗ виконав поворот ліворуч автомобіль під керуванням ОСОБА_4, який створював перешкоду автомобілям, що рухалися в зустрічному напрямку, здійснив маневр та різко виїхав знову на смугу руху автомобіля під керуванням позивача безпосередньо перед його автомобілем. Він не встиг загальмувати та вдарив лівою передньою частиною свого автомобіля в праву частину заднього бамперу автомобіля під керуванням ОСОБА_4

Відповідально до частин 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

На виконання вимог частини 4 ст. 10 ЦПК України апеляційним судом відповідачу та його представнику було роз'яснено їх право заявити клопотання про призначення по справі автотехнічної експертизи. Проте клопотання про призначення такої експертизи відповідачем та його представником не заявлено, посилаючись на відсутність такої необхідності.

Виходчи з принципу диспозитивності цивільного судочинства суд не має права збирати докази за власною ініціативою.

Відповідачем не надано суду доказів щодо відсутності його вини в ДТП.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 про те, що в позовній заяві позивач посилався, як на підставу своїх позовних вимог, на ст. 1187, ст. 1167 ЦК України, а суд, задовольняючи позовні вимоги застосував вимоги ст. 1188, ст. 1166 ЦК України, на які позивач не посилався, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити, в тому числі зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Зазначення в позовній заяві правових підстав позову процесуальним законодавством не передбачено, а тому при їх визначенні суд зобов'язаний виходити лише з обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд має уточнити підстави позову й застосувати норму закону, яка їм відповідає, незалежно від відсутності посилань на це позивача.

Як розтлумачив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну. Оскільки в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ № 315716 - автомобіля DACIA Solenza реєстраційний номер НОМЕР_3 є запис про те, що позивач ОСОБА_1 має право керувати зазначеним автомобілем (а.с. 9), то він володіє автомобілем DACIA Solenza реєстраційний номер НОМЕР_3 на законній підставі і має право вимагати відшкодування в повному обсязі завданих пошкодженням цього майна збитків, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Притягнутий до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог, власник автомобіля ОСОБА_3 пояснив, що належний йому автомобіль перебуває у фактичному володінні позивача, він повністю підтримує позовні вимоги позивача і згоден з тим, щоб відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням автомобіля, було здійснено на користь саме позивача.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На теперішній час автомобіль DACIA Solenza реєстраційний номер 572 36 ЕН не відремонтований.

На підтвердження розміру шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля, позивачем надано висновок експертного дослідження № 1017/27 від 12 березня 2011 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля DACIA Solenza реєстраційний номер 572 36 ЕН на дату оцінки складає 16 693,04 грн. (а.с. 48-51).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказів, які б спростовували розмір шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ДТП, відповідачі суду не надали.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок пошкодження автомобіля, позивачу заподіяна матеріальна шкода в розмірі 16 693,04 грн.

Однак, покладаючи обов'язок по відшкодуванню шкоди завданої внаслідок ДТП лише на відповідача ОСОБА_4, суд першої інстанції не врахував, що до правовідносин, що виникли між сторонами, потрібно було також застосувати положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника автомобіля ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_4, в період з 30 квітня 2010 року по 29 квітня 2011 року була застрахована страховиком - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0623773 від 27 квітня 2010 року (а.с. 25). Відповідно до вказаного полісу, страховик, яким є ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу, та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався до страховика - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за виплатою страхового відшкодування, у виплаті якого йому було відмовлено листом від 06 жовтня 2010 року за № 5706 через недоведеність вини страхувальника у ДТП (а.с. 26).

Відповідач ОСОБА_4 наполягає на притягненні до відповідальності страховика і ухвалою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 15 лютого 2011 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», а тому незалежно від того чи наполягає потерпілий на відшкодуванні шкоди його заподіювачем, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування, суд повинен урахувати відповідальність страховика відповідно до закону, що судом першої інстанції зроблено не було, та саме з цих підстав ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 червня 2012 року справа була направлена на новий апеляційний розгляд (а.с. 188-189).

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що вибір особи, яка має здійснити відшкодування, є правом позивача, суперечить вимогам ст. 1194 ЦК України. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 про неправильне тлумачення вимог ст. 1194 ЦК України, неврахування відповідальності страховика є обґрунтованими.

Зазначене порушення судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для зміни рішення суду.

Відповідно до ст. 29 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З направленої ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до апеляційного суду копії страхової справи встановлено, що про страховий випадок страховик був повідомлений в день ДТП - 12 липня 2010 року, тобто з дотриманням вимог ст. 33 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

18 серпня 2011 року ОСОБА_3 подав до страхової компанії заяву про виплату йому страхового відшкодування (а.с. 229). Цього ж дня представником страховика від ОСОБА_1 було взято пояснення про обставини настання події (а.с. 230) та за участю аварійного комісара був оглянутий пошкоджений транспортний засіб DACIA Solenza реєстраційний номер НОМЕР_3, про що складено протокол огляду транспортного засобу від 18 серпня 2011 року (а.с. 231).

Проте листом від 06 жовтня 2010 року за № 5706 потерпілому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що не доведена вина ОСОБА_4 в ДТП і цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 не настала (а.с. 232-233).

Відповідно до ст. 6 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, про доведеність вини ОСОБА_4 в заподіянні позивачу шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, яка була застрахована і страховик зобов'язаний відшкодувати оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0623773 від 27 квітня 2010 року ліміт відповідальності страховика складає 25 500 грн.(а.с. 25).

Матеріальна шкода, завдана пошкодженням автомобіля DACIA Solenza реєстраційний номер НОМЕР_3, згідно висновку експертного дослідження № 1017/27 від 12 березня 2011 року складає 16 693,04 грн. (а.с. 48-53), тобто не перевищує ліміт відповідальності страховика.

В запереченнях співвідповідача - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» останній посилається на те, що у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи письмові заперечення співвідповідача - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо відшкодування страховиком витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у зв'язку із неявкою представника співвідповідача у судове засідання 07 серпня 2012 року апеляційним судом на виконання вимог частини 4 ст. 10 ЦПК України ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» був направлений лист № 22ц/0590/8757/2012 від 08 серпня 2012 року, в якому співвідповідачу пропонувалося надати до апеляційного суду копію страхової справи, в тому числі акт оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля DACIA Solenza реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 218).

В судове засідання апеляційного суду 21 серпня 2012 року представник співвідповідача - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не з'явився, повістку про явку до суду згідно його листа від 13 серпня 2012 року отримав 13 серпня 2012 року.

Згідно відповіді ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 13 серпня 2012 року за № 3899 оцінка пошкоджень автомобіля ОСОБА_1 не проводилася, оскільки страхувальник був визнаний невинним у вчиненні ДТП (а.с. 226).

Тобто після виконання судом вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України доказів на підтвердження своїх заперечень, які б спростовували розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля DACIA Solenza реєстраційний номер НОМЕР_3, який визначений висновком експертного дослідження № 1017/27 від 12 березня 2011 року, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суду не надано, співвідповідач у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України ухилився від доведення обставин, на які посилався, а тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів та виходить з висновку експертного дослідження № 1017/27 від 12 березня 2011 року (а.с. 48-53).

Відповідно до ст. 12.1 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0623773 від 27 квітня 2010 року франшиза складає 510 грн. (а.с. 25), а тому страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу DACIA Solenza реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 16 183,04 грн. (16 693,04 - 510,00), яке підлягає стягненню з ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», якою була застрахована цивільна-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4, як власника забезпеченого транспортного засобу ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_4.

Згідно ст. 35.1. Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» заяву про страхове відшкодування страховику подає потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, а тому стягнення страхового відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_1, який під час ДТП керував транспортним засобом на відповідній правовій підставі, не суперечить вимогам закону.

Не відшкодованою позивачу страховою компанією залишається матеріальна шкода в розмірі франшизи в сумі 510 грн., яка на підставі ст. 1194 ЦК України підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_4

Відповідно до ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що моральна шкода йому заподіяна внаслідок пошкодження транспортного засобу, володільцем якого він є.

Відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, передбачено п. 3 частини 2 ст. 23 ЦК України, тобто така шкода відповідно до ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовується самою особою, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки вина відповідача ОСОБА_4 в ДТП, а відповідно і в пошкодженні майна, що перебуває у володінні позивача, доведена, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, є законним та обгрунтованим.

Внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_4 було пошкоджено майно, що перебуває у володінні позивача, до теперішнього часу транспортний засіб не відновлений, внаслідок чого позивач на протязі двох років з 12 липня 2010 року по теперішній час позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, що вимагало та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто завдавало та завдає йому моральних страждань. Оскільки зазначена моральна шкода страховиком відповідно до ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодовується, таке відшкодування здійснюється за рахунок відповідача ОСОБА_4, який є винним в ДТП.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи грошову компенсацію на відшкодування позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер, глибину та обсяг душевних страждань позивача, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, небажання відповідача в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, загальний розмір завданої позивачеві майнової шкоди, та виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, оцінив моральні страждання позивача в 1 000 грн.

З таким розміром грошової компенсації погодився позивач і рішення суду ним в цій частині не оскаржується.

Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір грошової компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля, що перебуває у володінні позивача, є розумним, виваженим та справедливим.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 про те, що суд порушив вимоги ст. 11 ЦПК України, що суд не вправі був розглядати вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не зазначив їх у заяві про збільшення позовних вимог, є необґрунтованими.

05 квітня 2011 року після отримання судом висновку експертного дослідження № 1017/27 від 12 березня 2011 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди до 16 693,04 грн. та про відшкодування йому витрат на проведення судової експертизи на 928,80 грн. (а.с. 87). При цьому позивач не відмовлявся від своїх первісних вимог про відшкодування йому моральної шкоди, не просив залишити їх без розгляду. Ухвала суду про закриття в цій частині провадження у справі або про залишення цих позовних вимог без розгляду в матеріалах справи відсутня.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вину відповідача ОСОБА_4 в ДТП, правильно визначив розмір завданої йому матеріальної та моральної шкоди, проте обов'язок по відшкодуванню завданої шкоди в порушенням норм матеріального права поклав лише на відповідача ОСОБА_4, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди внаслідок ДТП в розмірі 16 183,04 грн. покладається на страховика, а в розмірі 510 грн., що складає різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням, та відшкодування моральної шкоди покладається на відповідача ОСОБА_4

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачені судовий збір з позовних вимог майнового характеру в розмірі 123,19 грн. та з позовних вимог немайнового характеру в розмірі 8,50 грн. (а.с. 3-4), що відповідало розмірам, встановленим ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України.

Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення майнових вимог позивача за рахунок страховика в розмірі 16 183,04 грн. та за рахунок відповідача ОСОБА_4 в розмірі 510 грн. та задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

З цих задоволених позовних вимог підлягає сплаті судовий збір за законодавством, що діяло на час сплати, за рахунок відповідача ОСОБА_4 в розмірі 13,60 грн. (1% від задоволених майнових вимог у розмірі 510 грн. = 5,10 грн. та 8,50 грн. від задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди) та за рахунок співвідповідача - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в розмірі 161,83 грн. (1% від задоволених майнових вимог у розмірі 16 183,04 грн.), з яких на користь позивача 118,09 грн. (123,19-5,10) та на користь держави в розмірі 43,74 грн.

Крім того, при зверненні до суду позивачем сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (а.с. 1-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів».

Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не пов'язана із сумою задоволених позовних вимог, а тому вони підлягають відшкодуванню позивачу в повному обсязі за рахунок обох відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: за рахунок відповідача ОСОБА_4 в розмірі 3,67 грн. (510 х 120 : 16 693,04)., за рахунок співвідповідача - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в розмірі 116,33 грн. (16 183,04 х 120 : 16 693,04).

Позивачем також понесені витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 928,80 грн., що підтверджується квитанцією від 10 березня 2011 року (а.с. 47), які також підлягають відшкодуванню позивачу в повному обсязі за рахунок обох відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: за рахунок відповідача ОСОБА_4 в розмірі 28,38 грн. (510 х 928,80 : 16 693,04)., за рахунок співвідповідача - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в розмірі 900,42 грн. (16 183,04 х 928,80: 16 693,04).

Таким чином, на відшкодування понесених позивачем судових витрат з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню 45,65 грн. (13,60 + 3,67 + 28,38) та із співвідповідача ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 1 134,84 грн. (118,09 + 116,33 + 900,42).

З відповідача ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 43,74 грн.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 травня 2011 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 (третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3) до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ідентифікаційний код 24175269, юридична адреса: 04050 м. Київ вул. Глибочицька, 44) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Донецька) на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 16 183 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят три) гривні 04 коп., на відшкодування понесених судових витрат - 1 134,84 (одна тисяча сто тридцять чотири) гривні 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Донецька) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Донецька) на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, - 510 (п'ятсот десять) гривень, на відшкодування моральної шкоди - 1 000 (одну тисячу) гривень, на відшкодування судових витрат - 45 (сорок п'ять) гривень 65 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ідентифікаційний код 24175269, юридична адреса: 04050 м. Київ вул. Глибочицька, 44) на користь держави судовий збір в розмірі 43 (сорок три) гривні 74 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Ф.С. Шигірт