Ухвала суду № 25680504, 15.08.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/3416/12

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними , скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шепетівської ОДПІ про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 02.04.2012 року по 04.04.2012 року посадовими особами Шепетівської ОДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт №27/22/36681090 від 4 квітня 2012 року, на підставі висновків якого 18 квітня 2012 року податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000032200/728 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 1032,00 грн. Вважаючи дії податкового органу в частині відображення в акті перевірки висновків протиправними, просили визнати їх такими, а також визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 р.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року адміністративний позов задоволено частково - визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000032200/728, а в решті позову - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції -без змін, а розгляд справи проводити без участі представника позивача.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" є юридичною особою, ідентифікаційний код 36681090 (а.с. 12). В період з 02.04.2012 року по 04.04.2012 року посадовими особами відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої було складено акт №27/22/36681090 від 4 квітня 2012 року (а.с. 46-57).

У висновку акта перевірки зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" порушило п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198; п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України та "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України №41 від 25.01.2011 року, що призвело до завищення показників податкового кредиту, що стало наслідком завищення показників від'ємного значення показника суми податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року від 20.09.2011 року №9008022581 на суму 1032,00 грн. Як вбачається із ату перевірки, на думку податкового органу, у ТОВ "ТД "Шепетівський цукор" відсутні підстави для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 1032,00 грн. за серпень 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ "БС Консалтинг Юкрейн", так як господарські взаємовідносини не підтверджуються з боку постачальника, надані до перевірки документи з боку покупця оформлені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Цивільного, Господарського та Податкового кодексів України, крім того, наявна розбіжність за даними АС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України".

На цій підставі 18 квітня 2012 року податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000032200/728 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 1032,00 грн. (а.с. 59).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог п.44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 201.6. ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Судом першої інстанції на підставі дослідження податкової накладної від 11 серпня 2011 року №57; рахунку -фактури від 5 серпня 2011 року №СФ-050802; банківської виписки ШВ ХФ АТ "Брокбізнесбанк" за 11 серпня 2011 року; видаткової накладної від 11 серпня 2011 року №57; довіреності від 13 липня 2011 року №2118-07 на ім'я ОСОБА_2; прибутковий ордер від 11 серпня 2011 року №995; оборотно-сальдова відомість підприємства по рахунку №6310 за серпень 2011 року; картки рахунку №6310 за січень 2011 року - березень 2012 року; оборотно-сальдової відомості по рахунку №6310 за серпень 2011 року; вимоги на видачу ТМЦ зі складу підприємства №100-№105 від 5 вересня 2011 року; картки №140 складського обліку матеріалів встановлено наявність взаємних дій позивача та ТОВ "БС Консалтинг Юкрейн" на здійснення господарських відносин. Зазначені докази, на думку колегія суддів, підтверджують реальність господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом, і тим самим спростовують висновки податкового органу в цій частині.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу щодо непідтвердженості податкового кредиту відповідними документами та безтоварності господарських операцій.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень. Колегія суддів зауважує, що не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм процесуального права, які полягають в наступному.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до „Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.05 №34/5, нормативно-правовим актом визнається офіційний письмовий документ, ухвалений уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Акт про результати податкової перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Колегія суддів зауважує, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. У той же час, вчинені податковим органом дії, які оскаржуються в даній справі, а також акт, який прийнятий за результатами перевірки, не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію. Таким чином, суду першої інстанції слід було відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, а відкрите провадження у справі - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 157 зазначеного Кодексу, якою визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Аналогічна правова позиція висвітлена у Листі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і закрити провадження у справі (п. 4 ч.1 ст. 198 КАС України) з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Оскільки суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи (ч. 1 ст. 195 КАС України), колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині ухвали про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині ухвалу, якою провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, - закрити.

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Совгира Д. І.

Курко О. П.