Ухвала суду № 25678569, 02.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" серпня 2012 р. м. Київ К-60247/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 02.08.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємство „Барський спиртовий комбінат" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009

у справі № 2а-7536/08

за позовом Державного підприємства „Барський спиртовий комбінат"

до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької

області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Барський спиртовий комбінат" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №8516/23/0000012900/0 від 20.11.2007, №502/23/0001212300/1 від 24.01.2008, №2899/23/0000012900/2 від 24.03.2008, №5058/23/0001932300/3 від 28.05.2008.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2008 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Державне підприємство „Барський спиртовий комбінат" звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень - вересень 2007 року та складено акт №183/23/00376372 від 19.11.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №8516/23/0000012900/0 від 20.11.2007, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 293051 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.2. п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено суми бюджетного відшкодування за серпень місяць 2007 року на суму 198154 грн. та за вересень місяць 2007 року на суму 94897 грн.

Позивачем за серпень місяць 2007 року заявлено до відшкодування податок на додану вартість у розмірі 476545 грн., за вересень місяць 2007 року заявлено до відшкодування податок на додану вартість у розмірі 273734 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем суми ПДВ задекларовані до відшкодування у деклараціях за серпень-вересень 2007 року у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, що податковий кредит на суму 293051 грн. виник за умови фактичної сплати в липні - серпні 2007 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінено фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому місяці, коли виникла подія, визначена пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", - або сплата коштів постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг).

А тому позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в тому періоді, коли ним отримано податкові накладні від постачальників.

В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закон України „Про податок на додану вартість" пов'язує право на його виникнення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державного підприємство „Барський спиртовий комбінат" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № 2а-7536/08 задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2008 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємство „Барський спиртовий комбінат" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № 2а-7536/08 скасувати.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2008 у справі № 2а-7536/08 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко