Ухвала суду № 25678554, 02.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2012 року м. Київ К-23514/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 18.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009

у справі № 3/29а

за позовом Львівського швейного підприємства „Силует" Українського товариства

глухих „УТОГ"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Львівського швейного підприємства „Силует" Українського товариства глухих „УТОГ" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 18.01.2008.

Постановою господарського суду Львівської області від 18.02.2008 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009 постанову господарського суду Львівської області від 18.02.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ПП „Текстпромпостач", ПП „Промагростиль", ТОВ „Торгівельна група „Компонент Лтд" за липень 2007 року та складено акт перевірки № 15/23-4/03972666 від 17.01.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 18.01.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року на 11315 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 5657, 50 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", неправомірно включено до складу податкового кредиту за липень 2007 року податок на додану вартість в розмірі 11315, 30 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за серпень 2007 року на суму 11315, 30 грн.

На підставі отриманих ДПІ у Личаківському районі м. Львова відповідей на запити щодо зустрічних перевірок позивача контрагентів позивача по третьому ланцюгу в схемі постачання встановлено, що провести зустрічну перевірку ТОВ „Торгівельна група „Компонент Лтд" неможливо, підприємство звітності до податкового органу не подає.

Відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ „Торгівельна група „Компонент Лтд" не задекларувало за липень 2007 року податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10968, 65 грн. та не сплатило його до бюджету.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.5 п 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постачальник товару, з яким у позивача були проведені господарські операції, включив до податкових зобов'язань всі суми, що були включені позивачем до податкового кредиту.

Відповідачем не доведено безтоварний характер господарських операцій, обізнаність позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

За умови факту здійснення господарської операції та наявності належним чином оформлених накладних, оскільки відповідно до положень п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 18.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009 у справі № 3/29а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова відхилити.

Постанову господарського суду Львівської області від 18.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009 у справі № 3/29а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко