Рішення № 25678298, 14.08.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р. Справа № 5019/1083/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора міста Рівного (далі -Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області (далі -Рада) та товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі -ТОВ "Рівнетеплоенерго") до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-В" (далі -ТОВ "Житлобуд-В") про стягнення заборгованості в сумі 51 593 грн. 97 коп.,

за участю представників:

Ради: не з'явився,

ТОВ "Рівнетеплоенерго": Михайлова В.О. за дов. від 3 січня 2012 року № 03-05/17,

ТОВ "Житлобуд-В": Трибущука В.С. (директор),

прокуратури: Дудкіної О.А. за посв. від 10 листопада 2011 року № 90,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2012 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 листопада 2009 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та відповідачем був укладений договір на відпуск теплової енергії № 975. Оскільки ТОВ "Житлобуд-В" не в повному обсязі виконало взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати теплової енергії, поставленої йому у жовтні 2011 року -квітні 2012 року, заборгувавши таким чином ТОВ "Рівнетеплоенерго" 49 147 грн. 34 коп., Прокурор, посилаючись на статті 525-526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 175, 193, 216-217 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 1 676 грн. 90 коп. пені, 309 грн. 08 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 460 грн. 65 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 26 червня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1083/12, розгляд якої було призначено на 12 липня 2012 року.

Ухвалою суду від 12 липня 2012 року розгляд справи відкладено на 26 липня 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 26 липня 2012 року, на адресу суду надійшла заява ТОВ "Рівнетеплоенерго" від 26 липня 2012 року № 03-05/1867 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останнє просило стягнути з відповідача 44 369 грн. 51 коп. основного боргу, 1 676 грн. 90 коп. пені, 309 грн. 08 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 460 грн. 65 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 26 липня 2012 року було оголошено перерву до 2 серпня 2012 року.

До початку вищезазначеного судового засідання на адресу суду надійшла заява ТОВ "Рівнетеплоенерго" від 1 серпня 2012 року № 03-05/1782 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останнє просило стягнути з відповідача 40 159 грн. 70 коп. основного боргу, 1 676 грн. 90 коп. пені, 309 грн. 08 коп. інфляційних втрат, а також три проценти річних у розмірі 460 грн. 65 коп. Вказана заява також прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні, призначеному на 2 серпня 2012 року, було оголошено перерву до 14 серпня 2012 року.

У судові засідання, призначені на 12 липня 2012 року, 26 липня 2012 року, 2 серпня 2012 року та 14 серпня 2012 року, Рада не забезпечила явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надала, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направила.

Представники ТОВ "Рівнетеплоенерго" та прокуратури в судовому засіданні 14 серпня 2012 року позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 1 серпня 2012 року № 03-05/1782, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт наявності заборгованості ТОВ "Житлобуд-В" перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за договором на відпуск теплової енергії від 11 листопада 2009 року № 975 у розмірі, зазначеному в акті звірки взаєморозрахунків, підписаному між сторонами 1 серпня 2012 року, а також повідомив суд про відсутність будь-яких проплат з його боку щодо погашення даної суми на момент вирішення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2009 року між ТОВ "Житлобуд-В" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" був укладений договір на відпуск теплової енергії № 975, за умовами якого, з урахуванням додатку № 2 до цього договору, останнє зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а ТОВ "Житлобуд-В", у свою чергу, -прийняти та оплатити її за встановленими тарифами в терміни, передбачені даною угодою (а.с. 9-11).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.4 цього договору теплова енергія подається споживачу за адресою: місто Рівне, вулиця Відінська, 10.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно загальних відомостей про об'єкти споживача, що є невід'ємною частиною договору № 975 від 11 листопада 2011 року, загальна площа об'єкту відповідача -гуртожитку, розташованого за адресою: місто Рівне, вулиця Відінська, 10, становила 3 371,20 м2 (а.с. 11).

Водночас згідно з пунктом 4.4 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає позивачу звіт про фактичне споживання теплової енергії до 25 числа поточного місяця. У разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим методом: по опаленню та вентиляції -згідно з навантаженням, зазначеним в договорі; по гарячому водопостачанню -по пропускній здатності вузла вводу при швидкості 2 м/с.

Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, при цьому споживач самостійно отримує рахунок. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів -не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим (пункти 5.3-5.4 договору).

Судом також встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "Рівнетеплоенерго" протягом жовтня 2011 року -квітня 2012 року надало відповідачу теплову енергію на загальну суму 88 153 грн. 14 коп. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи довідками відповідача про кількість використаної теплової енергії, поданих ТОВ "Рівнетеплоенерго" на підставі пункту 4.4 договору (а.с. 33-40), а також рахунками за послуги теплопостачання, виставленими постачальником у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року (а.с. 17-23).

Про належне виконання ТОВ "Рівнетеплоенерго" своїх зобов'язань за цим договором щодо відпуску теплової енергії також свідчить відсутність з боку ТОВ "Житлобуд-В" претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості теплової енергії, наданої йому у вищезазначений період, виконав лише частково, сплативши позивачу у лютому 2012 року 8 022 грн. 41 коп., у березні 2012 року -12 673 грн. 63 коп., у квітні 2012 року -9 309 грн. 76 коп., у травні 2012 року -9 000 грн. 00 коп. Вказаний факт підтверджується наданою ТОВ "Рівнетеплоенерго" довідкою по оборотам по ТОВ "Житлобуд-В (а.с. 16), виписками з особового рахунку ТОВ "Рівнетеплоенерго" (а.с. 73, 75-89), а також наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями відповідача (а.с. 62).

Крім того, після порушення провадження у даній справі ТОВ "Житлобуд-В" в рахунок погашення заборгованості за договором від 11 листопада 2009 року № 975 додатково сплатило ТОВ "Рівнетеплоенерго" 8 987 грн. 64 коп., що підтверджується виписками з особового рахунку ТОВ "Рівнетеплоенерго" (а.с. 66, 74) та наданими відповідачем копіями квитанцій від 21 липня 2012 року № k8/L11 і № k8/L/12, а також копією квитанції від 26 липня 2012 року № k6/Q/2 (а.с. 63-64). Вказані проплати були враховані ТОВ "Рівнетеплоенерго" при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог від 1 серпня 2012 року № 03-05/1782.

Відтак судом встановлено, що сума основного боргу відповідача за договором від 11 листопада 2009 року № 975 на момент вирішення вказаного спору складає 40 159 грн. 70 коп. Даний факт також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 1 серпня 2012 року, копія якого міститься у матеріалах даної справи (а.с. 93).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 11 листопада 2009 року № 975, яка складає 40 159 грн. 70 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення даної заборгованості перед ТОВ "Рівнетеплоенерго", суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог Прокурора про стягнення з ТОВ "Житлобуд-В" зазначеної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданих йому послуг щодо відпуску теплової енергії, Прокурор просив суд стягнути з ТОВ "Житлобуд-В" 1 676 грн. 90 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 11 листопада 2011 року по 10 квітня 2012 року, з яких: 63 грн. 17 коп. -пеня, нарахована з 11 листопада 2011 року по 10 грудня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 4 958 грн. 45 коп., 150 грн. 56 коп. - пеня, нарахована з 11 грудня 2011 року по 10 січня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 11 437 грн. 14 коп., 316 грн. 60 коп. -пеня, нарахована з 11 січня 2012 року по 10 лютого 2012 року на суму основного боргу в розмірі 24 049 грн. 72 коп., 476 грн. 66 коп. -пеня, нарахована з 11 лютого 2012 року по 10 березня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 38 705 грн. 76 коп., 264 грн. 55 коп. -пеня, нарахована з 11 березня 2012 року по 22 березня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 51 914 грн. 67 коп., 405 грн. 36 коп. -пеня, нарахована з 23 березня 2012 року по 10 квітня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 51 914 грн. 67 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3.3 договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також трьох процентів річних від простроченої суми та сплати основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 676 грн. 90 коп. пені підлягає задоволенню.

Також на підставі вищезазначеної норми договору Прокурор просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 460 грн. 65 коп., з яких: 12 грн. 23 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 листопада 2011 року по 10 грудня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 4 958 грн. 45 коп., 29 грн. 14 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 грудня 2011 року по 10 січня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 11 437 грн. 14 коп., 61 грн. 11 коп. - три проценти річних, нараховані з 11 січня 2012 року по 10 лютого 2012 року на суму основного боргу в розмірі 24 049 грн. 72 коп., 92 грн. 01 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 лютого 2012 року по 10 березня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 38 705 грн. 76 коп., 131 грн. 91 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 березня 2012 року по 10 квітня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 51 914 грн. 67 коп., 134 грн. 25 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 квітня 2012 року по 10 травня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 54 593 грн. 52 коп.

Крім того, Прокурор просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 309 грн. 08 коп., нараховані на вищезазначені суми заборгованості за період з 11 листопада 2011 року по 1 березня 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-В" (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 10, ідентифікаційний код: 32625509) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код: 36598008) 40 159 (сорок тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 70 коп. основного боргу, 1 676 (одну тисячу шістсот сімдесят шість) грн. 90 коп. пені, 309 (триста дев'ять) грн. 08 коп. інфляційних втрат, а також три проценти річних у розмірі 460 (чотириста шістдесят) грн. 65 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-В" (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 10, ідентифікаційний код: 32625509) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 серпня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко