Рішення № 25677942, 07.08.2012, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

07.08.2012р. Справа №18/1372/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД", вул.Чкалова, 20/4, м.Миколаїв, 54017

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22-а, м.Полтава, Полтавська область, 36000 в особі філії "Лохвицький райавтодор", вул.Куйбишева, 22-а, м.Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення 4 817,65 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Представники:

від позивача: Фуртатов К.М. дов. б/н від 18.04.2012р.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Лохвицький райавтодор" 4150,10 грн. - процентів за користування чужими коштами, 192,00 грн. - 3% річних, 192,00 грн. втрат від інфляцій.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, на виклик суду не з"явився хоч був належним чином повідомлдений про час, дату та місце проведення судового засідання, витребувані господарським судом відзив та докази по справі не надав.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Роглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд позовні вимоги задовольняє частково виходячи з наступного:

Господарським судом Полтавської області 24 квітня 2012 року по справі №18/487/12 винесено рішення та стягнуть з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Лохвицький райавтодор" заборгованість за договором від 289.07.2011року з яких основний борг в сумі 63 999,92 грн, пеня - 5026,45 грн., 3% річних - 1136,16 грн., інфляційні втрати - 511,95 грн та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Рішення господарського суду від 24.04.2012 року набрало законної сили 05.05.2012 року. Відповідачем рішення суду виконано тільки в рамках примусового виконавчого провадження про що позивач підтверджує платіжним дорученням №u911699 від 07.06.2012р.

Оскільки відповідач невчасно виконав рішення господарського суду по справі №18/487/11 позивач просить суд за порушення виконання грошового зобов"язання з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Лохвицький райавтодор" 4150,10 грн. - процентів за користування чужими коштами, 192,00 грн. - 3% річних, 192,00 грн. втрат від інфляції за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Статтею 598 ЦУК України встановлено що, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на те, що діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення, відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню та зупинення його на підставі п. 15 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" на період участі боржника у процедурі погашення заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Ваховуючи, що відповідач належним чином не виконав своє зобов"язання в частині оплати вартості за поставлений товар та приписи ст. 625 ЦК України суд приходить до висновку про правомірне нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД".

При проведенні розрахунів 3% річних та втрат від інфляційних процесів визначено визначено розмір грошового зобов'язання Полтавського Облавтодора за період з дати останнього нарахування річних (15.03.2011) та втрат від інфляційних процесів (лютий 2012) по дату фактичного виконання боржником свого зобов'язання, тобто по 07.06.2012, враховуючи його збільшення шляхом винесення рішення господарським судом.

При визначенні грошового зобов'язання позивач виходив з наступних періодів та сум:

1. 63999,92 грн. - основна заборгованість Полтавського Облавтодора перед

Новотрейдом на 15.03.2012, що встановленії рішенням господарського суду у справі

№ 5016/2994/2011(3/188). До набрання рішення господарського суду Полтавської області

законної сили 05.05.2012 грошовим зобов'язанням є тільки сума основного боргу .

2. Наступний період розпочинається 05.05.2012, з набуттям рішення господарського

суду законної сили. Вся сума зобов'язання за цією постановою набула природи грошового

зобов'язання та склала 72283,98 грн.

Таким чином, внаслідок ухвалення судового рішення (набуття ним законної сили) сума у розмірі 72283,98 грн. була трансформована у грошове зобов'язання, невиконання якого допускає можливість застосування до відповідача вимог частини 2 статті 625 ЦК України.

Сума 3% за період з 16.03.2011 по 05.05.2012 на суму 63999,92 грн.складає 273,5

грн.

Сума 3% річних за період з 05.05.2012 по 07.06.2012 на суму 72283,98 складає /202,00 грн> (розрахунок додається).

Отже, сума 3% річних за прострочення виконання Полтавським Облавтодором грошового зобов'язання в_дєріод з 16.03.2012 по дату виконання такого зобов'язання (07.06.2012) складає 475,55 грн.

Інфляційні нарахування здійснені позивачем наступним чином:

Оскільки останній місяць, за який нараховувались інфляційні втрати, був лютий 2012 року, то наступний період розраховується з березня 2012 року по дату набрання рішення господарського суду законної сили. В цей період втрати від інфляційних процесів на суму 63999,92 грн. склали 192,00 грн. (розрахунок додається).

-Заборгованість за рішенням суду по справі №18/487/12 збільшилась та станом на 05.05.2012. склала 2283,98 грн. Оскільки індекс інфляції за період з 05.05.2012 по 07.06.2012. склав 99,7% то втрати від інфляційних процесів за цей період не нараховуються.

Сума, на яку збільшилася заборгованість Полтавського облавтодора через інфляційні процеси складає/192,00 грн.

Суд вважає, що вимоги щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Підставою позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів позивачем зазначено положення Цивільного кодексу України, згідно якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, а також твердження позивача про можливість застосування аналогії закону до правовідносин купівлі-продажу, а саме шляхом нарахування позивачем (покупцем) процентів у розмірі (на рівні облікової ставки Національного банку України), передбаченому пунктом 1 частини 1 статті 1048 ЦивільногоЦивільного кодексу України, на суму основного боргу.

Згідно з частиною 3 статті 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобовязаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Однак, ані умовами договору поставки №28/07 від 28.07.2011 року, ані законом, який регулює спірні правовідносини, не визначено розмір процентів за користування покупцем чужими коштами.

В свою чергу, частина 1 статті 8 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

В свою чергу, частина 1 статті 8 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тимитими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

Водночас, висновок суду першої інстанції про те, що подібність відносин поставки і позики полягає у користуванні грошовими коштами не відповідає змісту статтей 655,1046, 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Слід зазначити, що чинним законодавством не визначено, що до договору купівлю-продаж застосовуються положення про позику, як і не передбачено цього договором поставки №28/07 від 28.07.2012р. та статтями 1046-1049 Цивільного кодексу України, якими врегульовано відносини позики. Не випливає цього із характеру спірних (консенсуальних) відносин сторін.

В свою чергу, відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На відміну від договору позики, за яким у власність позичальника передаються грошові кошти з обовязком повернути таку ж суму коштів з процентами, нарахованими на суму позики (статті 1048,1049 Цивільного кодексу України), за договором купівлі-продажу кошти перераховувалися в рахунок оплати вартості придбаного товару.

Таким чином, договори купівлі-продажу і позики є не подібними, а різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, в звязку з чим застосування судом положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин сторін та фактичним обставинам справи.

Колегія суддів також звертає увагу, що передача грошових коштів у позику є фінансовою послугою, яка може надаватися лише фінансовими установами (пункт 6 статті 4 та статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг"). Позивач, не маючи статусу фінансової установи, не має права надавати позику зі сплатою процентів та вимагати їх сплати. Відтак, в даному випадку існує невідповідність правовідносин позики та поставки товару за договором купівлі-продажу також в частині субєктного складу таких правовідносин.

Вищенаведеним спростовується твердження позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Лохвицький райавтодор" (36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-А, код ЄДРПОУ 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4, код ЄДРПОУ 34889044) три відсотки річних в розмірі 475,55 грн., інфляційні витрати в розмірі 192,00 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1609,50 грн. судового збору..

3. В частині стягнення процентів за користування чужими коштами в розмірі 4150,10 грн. - відмовити

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 14.08.2012р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.