Ухвала суду № 25677618, 13.08.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

13.08.12 Справа № 18/5009/7252/11.

Суддею Носівець В.В., розглянута заява Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про виправлення наказу у справі № 18/5009/7252/11:

за позовом: прокурора Василівського району Запорізької області (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Приморська, 32) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, 4)

до відповідача: приватного підприємця Димного Вадима Леонідовича (71600, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Нова, буд. 42)

про стягнення 11 642,51 грн. шкоди та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 11,35 га у контурі № 176, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради Василівського району, Запорізької області

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача (заявника): Най В.В., довіреність № 01-51/1282 від 13.08.2012 р.;

від відповідача: не прибув;

від прокуратури: Романов Р.О., посвідчення 83 від 06.08.2008 р.;

від ВДВС: не прибув;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 31.07.2012 р. надійшла заява Василівської районної державної адміністрації Запорізької області у справі № 18/5009/7252/11 про виправлення наказу.

В обґрунтування заяви позивач (заявник) посилається на ч.ч. 1, 2 ст. 117 ГПК України та ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". Вказує, що 24.04.2012 р. на адресу Василівської районної державної адміністрації Запорізької області від ВДВС Василівського РУЮ Запорізької області надійшла постанова від 13.04.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області №18/5009/7252/11 від 30.12.2011 р. про повернення на користь Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул.Чекістів, 4, код ЄДРПОУ 02140857) земельної ділянки сільськогосподарського призначення 11,35 га у контурі № 176, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради Василівського району, Запорізької області, самовільно зайнятої ПП Димним В.Л. Постанова про повернення виконавчого документа обґрунтована відсутністю в наказі заходів примусового виконання рішення, що передбачені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", які повинна здійснити виконавча служба. Вказаною заявою позивач (заявник) просить суд видати новий наказ на виконання резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. у справі № 18/5009/7252/11 щодо зобов'язання приватного підприємця Димного Вадима Леонідовича звільнити згідно акту приймання-передачі земельну ділянку сільськогосподарського призначення 11,35 га у контурі № 176, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради Василівської району, Запорізької області, зазначивши у виконавчому документі заходи примусового виконання, а саме, викласти текст наказу в такій редакції:

"Зобов'язати приватного підприємця Димного Вадима Леонідовича (71600, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Нова, буд. 42; ІПН 2369707698) звільнити на користь Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, 4, код ЄДРПОУ 02140857) земельну ділянку сільськогосподарського призначення 11,35 га у контурі № 176, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради Василівської району, Запорізької області. "

Ухвалою суду від 06.08.2012 р. вказану заяву прийнято судом до розгляду, судове засідання призначено на 13.08.2012 р. За письмовим клопотанням представника позивача (заявника) та прокурора фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача (заявника) у судовому засіданні 13.08.2012 р. на задоволенні заяви не наполягав.

Присутній у судовому засіданні прокурор не надав суду жодних пояснень щодо обставин, викладених позивачем у своїй заяві.

Відповідач та ВДВС Василівського РУЮ Запорізької області процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні 13.08.2012 р. не скористались, витребувані судом документи не надали, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 117 ГПК України, господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Судове засідання 13.08.2012 р. закінчено оголошенням ухвали.

Розглянувши матеріали справи та заяви, заслухавши пояснення представника позивача (заявника), суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. у справі №18/5009/7252/11 позов задоволено повністю. Вирішено на користь Василівської районної державної адміністрації повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення 11,35 га у контурі № 176, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради Василівської району Запорізької області, самовільно зайняту ПП Димним В.Л.; стягнути з ПП Димного В.Л. на користь Василівської районної державної адміністрації 11 642,51 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки; стягнути з ПП Димного В.Л. 2 352,50 грн. судового збору.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2011 р. у справі № 18/5009/7252/11, 30.12.2011 р. господарським судом Запорізької області видано відповідні накази.

Позивач 14.03.2012 р. звернувся в порядку ст. 117 ГПК України до суду та повідомив, що ВДВС відмовив у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із невідповідністю виконавчого документа вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження». Посилаючись на те, що судом не зазначене повне найменування позивача у наказі, Василівська РДА просила виправити наказ, оскільки повним найменуванням позивача є -Василівська районна державна адміністрація Запорізької області. В судове засідання жодний із представників сторін (в тому числі і заявника) та прокуратури не з'явилися. Суд перевіривши викладені обставини, з'ясував, що прокурором при звернені до суду було зазначено найменування позивача: «Василівська районна державна адміністрація», тобто без слів «Запорізької області». Прокурор, звертаючись в інтересах позивача та сам позивач, отримавши позовну заяву та направивши своїх представників до суду, не вбачали недоліків та порушень щодо зазначення скороченого найменування позивача. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.03.2012 р. повне найменування позивача -Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, однак щодо позивача вживається також і скорочене найменування -Василівська РДА.

Суд прийняв до уваги вимоги ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»щодо обов'язкового зазначення у виконавчому документі повного найменування стягувача та ухвалою від 26.03.2012 р. виправив допущену при оформлені наказу господарського суду Запорізької області від 30.12.2011 р. помилку, а саме абзац 2 було викладено у наступній редакції: "На користь Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Чекістів, 4, код ЄДРПОУ 02140857) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення 11,35 га у контурі № 176, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради Василівської району, Запорізької області, самовільно зайняту приватним підприємцем Димним Вадимом Леонідовичем (71600, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Нова, буд. 42; ІПН 2369707698)".

Позивач отримавши виправлений наказ, пред'явив його до виконання, але знову отримав від ВДВС постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Вбачаючи допущення судом помилок при видачі наказу, позивач вдруге звернувся із відповідною заявою до суду, оскільки органами ДВС відмовлено повторно у прийнятті виконавчого документа до провадження з огляду на відсутність у виконавчому документі заходів примусового виконання рішення.

Згідно ч. 2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Однак, як свідчить прохальна частина заяви вих. № 01-51/1194 від 25.07.2012 р., позивач (заявник) просить суд видати новий наказ на виконання резолютивної частини рішення від 07.12.2011 р. у справі № 18/5009/7252/11 та викласти текст наказу у запропонованій ним редакції.

Частина 2 статті 117 ГПК України містить чітко визначений перелік підстав для звернення до суду із заявою в порядку цієї статті. У даному випадку, із заяви Василівської районної державної адміністрації Запорізької області не вбачається яку саме, в цей раз, помилку допустив суд при оформлені і видачі наказу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі -Закон), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно із ст. 17 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Згідно із ч. 1 статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Частиною 1 ст. 117 ГПК України, наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вимоги до виконавчого документа, а саме, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб -платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб -громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи

можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", обов'язковою вимогою до виконавчого документа є зазначення в ньому резолютивної частини рішення. Наказ про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки № 18/5009/7252/11 від 30.12.2011 р. виданий у чіткій відповідності до змісту резолютивної частини рішення у справі № 18/509/7252/11. Нормами чинного ГПК України, а зокрема, статтею 117, на яку посилається заявник, не передбачено видачі господарським судом нового наказу на виконання резолютивної частини рішення в редакції, яка, на думку будь-кого із учасників судового процесу, є правильною та підлягає виконанню у примусовому порядку органами ДВС.

Доводи заявника про те що наказ суду має містити слова: зобов'язати приватного підприємця Димного Вадима Леонідовича звільнити земельну ділянку згідно акту приймання-передачі є хибними та спростовуються наступним.

Судом встановлено, що 13.04.2012 р. головним державним виконавцем Кропачевим І.Л. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу №18/5009/7252/11 від 30.12.2011 р. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова вмотивована відсутністю у виконавчому документі заходів примусового виконання рішення, що передбачені ст. 32 Закону. У визначений Законом строк вказану постанову не було оскаржено.

Приписами ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам… Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд, розглядаючи позов та досліджуючи матеріали справи, вирішив, що позов, заявлений на підставі ст. 125, 126, 157, 211, 212 Земельного кодексу України, є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки відповідач використовує земельну ділянку без правопосвідчувальних документів, а тому спірна земельна ділянка підлягає поверненню власнику із стягненням завданої шкоди.

З аналізу норм матеріального права, які регулюють спірні відносини, Господарського процесуального Кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що наказ господарського суду № 18/5009/7252/11 від 30.12.2011 р. про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки відповідає всім вимогам до виконавчого документа та підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Побудова правої конструкції такого змісту як «зобов'язати звільнити» або «звільнити», з системного аналізу норм діючого законодавства та безпосередньо ЗУ «Про виконавче провадження»дозволяє дійти висновку, що

- зазначення у рішенні та виконавчому документі про зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення зумовлює необхідність особистої участі боржника у виконанні рішення суду, з'ясування органами ДВС чи можливе виконання рішення без участі боржника та організація такого виконання або з'ясування, що виконання рішення без участі боржника неможливе, накладення на нього штрафу та закінчення виконавчого провадження;

- зазначення у рішенні та виконавчому документі про звільнення може полягати: у виселенні із визначеного рішенням приміщення та забороні користуватися цим приміщенням; у звільненні від певних осіб (особи), від майна, домашніх тварин, худоби, посівів, тимчасових або капітальних будівель (споруд), малих архітектурних форм; тощо.

Судом у даній справі не досліджувалося питання чи зайнята спірна земельна ділянка майном боржника, його домашніми тваринами або худобою, посівами, тимчасовими або капітальними будівлями (спорудами), малими архітектурними формами тощо, та чи потрібно спірну земельну ділянку від них звільняти та зобов'язувати безпосередньо боржника це робити.

Прокурор та позивач, звертаючись до суду та підтримуючи позов у суді, зазначали, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без правопосвідчувальних документів, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Відповідачу вносився припис про усунення такого порушення. За дане правопорушення відповідач притягався до адміністративної відповідальності. Однак, спірну земельну ділянку відповідач не повернув власнику, що і стало підставою для звернення із позовом до суду. Для такого випадку законодавець передбачив, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду, в порядку статті 212 Земельного кодексу України. Саме дані обставини були предметом спору та дослідження судом.

Відносно аргументу про необхідність звільнення земельної ділянки за актом приймання-передачі, суд зазначає наступне:

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку визначені ст. 126 Земельного Кодексу України. Зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (цивільно-правовою угодою, свідоцтвом про право на спадщину), право постійного користування -державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки -договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону або договором відчуження права оренди землі.

Факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки ПП Димним В.Л. (що підтверджується відсутністю документів на право користування земельною ділянкою та відсутністю державної реєстрації цих прав) доведений матеріалами справи.

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі", невід'ємною частиною договору оренди землі є акт приймання-передачі об'єкта оренди.

З огляду на вказане, суд зазначає, що передача земельної ділянки за актом приймання-передачі здійснюється на підставі укладеного сторонами договору, та є його невід'ємною частиною. Таким же чином відбувається і її повернення із користування. Однак, в даному випадку має місце самовільне зайняття спірної земельної ділянки, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок у користування, здійснюване без відведення землі в натурі й одержання документа, що посвідчує право користування землею. Боржник має повернути земельну ділянку, а не передати шляхом підписання акту приймання-передачі, і саме так вирішив суд.

Формулювання резолютивної частини рішення суду, яка і є змістом наказу, відповідає як дослідженим судом обставинам, так і нормам Земельного кодексу України.

Порядок і механізм примусового виконання рішень суду, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій тощо, якими слід керуватися органам ДВС при примусовому виконанні рішень, в тому числі господарських судів.

З огляду на викладене вище, суд визнав заяву Василівської районної державної адміністрації Запорізької області необґрунтованою та дійшов висновку, що в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86, 87, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви вих. № 01-51/1194 від 25.07.2012 р. Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про виправлення наказу -відмовити.

Додаток на адресу Василівської районної державної адміністрації Запорізької області:

- оригінал наказу від 30.12.2011 р. у справі № 18/5009/7252/11 про повернення спірної земельної ділянки, що був доданий до заяви вих. № 01-51/1194 від 25.07.2012 р.

Суддя В.В.Носівець