Рішення № 25677457, 17.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2012 р.Справа № 5017/1681/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Смірнова К.П. виписка з договору про надання правової допомоги від 04.05.2012р., ордер № 25111 від 04.05.2012р.

Від відповідача: Кульшик К.В. за довіреністю № 020/7-975 від 28.10.2011р.; Барабанов О.В. за довіреністю № 020/7-978 від 31.10.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом компанії Williston Impex Corp. до державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Компанія Williston Maritime S.A. звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" (далі по тексту -ДП „Одеський морський торговельний порт") про зобов'язання відповідача здійснювати справляння всіх портових зборів із теплоходу ZOYA з урахуванням знижок, передбачених для суден типу „Б" згідно із постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями). Позовні вимоги обґрунтовані невизнанням з боку відповідача факту належності теплоходу ZOYA до суден типу „Б" виходячи із класифікації, визначеної у постанові Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями), що мало наслідком неправильне справляння позивачем суми портових зборів за заходи вказаного судна до Одеського порту.

У зв'язку із допущеною позивачем помилкою при виготовленні позовної заяви, за клопотанням компанії Williston Impex Corp. господарським судом згідно із ухвалою від 15.06.2012р. було визначено правильною назвою позивача по справі „Williston Impex Corp.".

В процесі розгляду справи позивачем заявлені ним позовні вимоги були неодноразово змінені та доповнені. Так, на підставі заяви від 25.06.2012р. позивач просить суд зобов'язати ДП „Одеський морський торговельний порт" здійснювати справляння всіх портових зборів із теплоходу ZOYA, належного компанії Williston Impex Corp., з урахуванням знижок, передбачених для суден групи „Б" згідно із постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями), а також зобов'язати ДП „Одеський морський торговельний порт" здійснити перерахунок справлених портових зборів з теплоходу ZOYA за заходи, здійсненні цим судном для вантажно-пасажирських операцій за період з 21.12.2011р. до вирішення даної справи, з урахуванням знижок, передбачених для суден групи „Б" згідно із постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями). Вказана редакція позовних вимог компанії Williston Impex Corp. є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Відповідач повністю заперечує проти пред'явлених компанією Williston Impex Corp. позовних вимог, наголошуючи на тому, що згідно із класифікаційними документами та роз'ясненнями Російського морського регістру судноплавства судно ZOYA не може бути віднесене до суден групи „Б" виходячи із положень постанови Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями). Крім того, ДП „Одеський морський торговельний порт" на підтвердження своєї позиції по справі наголошувало, що за останній захід вказаного судна до порту Одеса з нього було справлено портові збори як з судна, належного до групи „Д", оскільки теплохід не здійснював будь-яких операцій на території порту, що унеможливлює віднесення теплоходу ZOYA до судна групи „Б".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до класифікаційного свідоцтва № 11.61038.180, виданого 09.08.2011р. Російським морським регістром судноплавства, судно ZOYA (прапор Белізу), реєстровий номер 785471, номер ІМО 7724265, тип судна „RoRo cargo", належить компанії Williston Impex Corp. Із названого свідоцтва вбачається, що при експлуатації даного судна владою Белізу встановлено постійні обмеження згідно із „Переліком всіх обмежень при експлуатації пасажирського судна" (f.2.1.23) № 11.61037.180 від 09.08.2011р. У графі „Інші характеристики" даного класифікаційного свідоцтва зазначено, що судно обладнане для перевезення 60 (шістдесяти) пасажирів (водіїв вантажних автомобілів). Рівень відповідності Класифікаційним правилам вважається рівним RS, відповідно до зазначених вище умов.

Згідно із свідоцтвом про безпеку пасажирського судна № 11.60306.187, виданого 09.08.2011р. Російським морським регістром судноплавства, судно ZOYA, прапор Белізу, номер ІМО 7724265, відповідає переліченим у свідоцтві вимогам, які пред'являються до безпеки людського життя на морі, визначених Міжнародною конвенцією з охорони людського життя на морі 1974 року (із змінами згідно з протоколом від 1988 року).

Крім того, виходячи із свідоцтва про управління безпекою № 12.0007.180 від 21.02.2012р. та міжнародним свідоцтвом про охорону судна № 12.0005.180 від 21.02.2012р., що видані Російським морським регістром судноплавства, тип судна ZOYA визначено як пасажирське судно.

З посиланням на вищевикладені суднові документи, позивач як власник судна ZOYA стверджує, що останнє придатне для здійснення вантажно-пасажирських операцій та може бути кваліфіковано як пором. В свою чергу, в процесі здійснення торговельного мореплавства із використанням даного судна, теплоходом ZOYA здійснювались регулярні заходи до порту Одеса, що мало наслідком справляння із даного судна портових зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 12.04.2012р. позивач повідомив ДП „Одеський морський торговельний порт" про факт належності теплоходу ZOYA до суден групи „Б" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями), внаслідок чого просив здійснювати із названого судна справляння всіх портових зборів з урахуванням знижок, передбачених для суден даної категорії. В свою чергу відповідач, за результатами розгляду наданих компанією Williston Impex Corp. класифікаційних документів щодо теплоходу ZOYA, листом від 07.05.2012р. за вих. № 020п/5-475 повідомив позивача, що вказане судно не може бути віднесено до суден групи „Б", оскільки визначений у класифікаційному свідоцтві тип судна «RoRo Сargo" дозволяє віднести вказане вантажне судно до групи „А".

Таким чином, віднесення відповідачем теплоходу ZOYA до суден групи „А" згідно із постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями) та, відповідно, відмова ДП „Одеський морський торговельний порт" здійснювати справляння портових зборів щодо цього теплоходу як з судна, належного до групи „Б", і зумовили звернення компанії Williston Impex Corp. до суду із даними позовними вимогами.

Відповідно до ст. 15 Кодексу торговельного мореплавства України торговельне судно в цьому Кодексі означає самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що використовується зокрема для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі.

Згідно зі ст. 73 Кодексу торговельного мореплавства України морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

В силу положень ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями) портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором: вантажні судна, що заходять у порти для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди (група А); пасажирські судна, включаючи швидкісні судна на підводних крилах та пороми, що заходять у порти для виконання вантажно-пасажирських операцій, криголами, які не належать порту та не орендовані ним (група Б); судна, що заходять у порт вимушено, для постачання, карантинних потреб, а також судна, що прямують на ремонт на судноремонтні підприємства (бази) України (груда Д). Нарахування портових зборів здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. Для розрахунку всіх видів зборів умовний об'єм суден РО-РО, РО-ФЛОУ, ОБО, ЛО-РО, контейнеровозів, худобовозів, ліхтеровозів, автомобілевозів застосовується з коефіцієнтом 0,7 за умови використання зазначених суден відповідно до їх спеціалізації. Тип судна та його спеціалізація визначаються за судновими документами.

Аналогічні за змістом приписи викладено у п.п. 1, 3 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 р. N 214 (у редакції наказу Міністерства транспорту України від 15 грудня 2000 р. N 711), з наступними змінами та доповненнями).

Якщо звернутись до визначення поняття та складу суднових документів, яке наведено в українському законодавстві, вбачається наступне. Відповідно до ст. 35 Кодексу торговельного мореплавства України судно повинно мати зокрема такі основні суднові документи: обмірне свідоцтво (для суден, що підлягають технічному нагляду класифікаційного товариства); свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент); свідоцтво про право власності на судно; класифікаційне свідоцтво; обмірне свідоцтво (для суден, що підлягають технічному нагляду класифікаційного товариства); свідоцтво про мінімальний склад екіпажу; список осіб суднового екіпажу (суднова роль); список пасажирів, що перебувають на судні; судновий журнал; машинний журнал (для суден з механічним двигуном); санітарний журнал; суднове санітарне свідоцтво; пасажирське свідоцтво, якщо судно перевозить більше 12 пасажирів; дозвіл на право користування судновою радіостанцією, журнал (щоденник радіослужби) та інші документи відповідно до Регламенту радіозв'язку; свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для цілей, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 15 цього Кодексу; журнал реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню моря. Судно, що плаває за кордон, повинно також мати документи, передбачені міжнародними договорами України.

Згідно з приписами ст. 38 Кодексу торговельного мореплавства України свідоцтво про придатність до плавання, обмірне свідоцтво, пасажирське свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку, свідоцтво про відповідність спеціальним вимогам для суден, що перевозять небезпечні вантажі, а також інші суднові документи, що передбачені міжнародними договорами України з питань безпеки мореплавства, видає класифікаційне товариство за дорученням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту. З дозволу класифікаційного товариства окремі категорії суден можуть не мати обмірного свідоцтва або свідоцтва про вантажну марку.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що визначення групи судна для здійснення справляння з нього портових зборів за розмірами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями), має здійснюватись, за загальним правилом, виходячи із типу судна, визначеного судновими документами. Виняток становлять зокрема випадки вимушеного заходу суден до порту для постачання, карантинних потреб, а також судна, що прямують на ремонт на судноремонтні підприємства (бази) України, коли група судна визначається відповідно до мети заходу судна до порту. Таким чином, з огляду на правові позиції сторін по справі, господарський суд зазначає, що істотним питанням, дослідження якого має вирішальне значення для правильного вирішення даного спору по суті, є встановлення типу належного позивачу судна ZOYA.

Так, якщо звернутись до класифікаційного свідоцтва № 11.61038.180, виданого 09.08.2011р. Російським морським регістром судноплавства, типом судна ZOYA визначено „RoRo Cargo", тобто вантажне судно із горизонтальним способом навантаження (накатне судно). Судно обладнане для перевезення 60 (шістдесяти) пасажирів (водіїв вантажних автомобілів). Рівень відповідності класифікаційним правилами вважається рівним RS, відповідно до зазначених умов.

В свою чергу, листом від 02.08.2011р. за № 000394 міжнародний реєстр торгового флоту Белізу „IMMARBE" підтвердив, що судну ZOYA надано дозвіл здійснювати короткі міжнародні рейси між портами України й Туреччини протягом не більше 48 годин та на відстані не більше 20 міль від найближчого берега із пасажирами/водіями в кількості до 60 осіб на борту згідно зі Свідоцтвом по безпеку пасажирського судна та Свідоцтвами про звільнення від оподаткування № 11.60307.187, № 11.60308.187, № 11.60309.187, № 11.60310.187 та № 11.60311.187, виданими Російським морським реєстром судноплавства від імені уряду Белізу. Викладені характеристики судна ZOYA підтверджені Російським морським регістром судноплавства згідно із листом останнього від 02.08.2012р. за № 180-341-7.3/1826.

З огляду на наведені характеристики теплоходу ZOYA, наведені у його класифікаційному свідоцтві, господарський суд зазначає, що вказане судно придатне для здійснення вантажно-пасажирських операцій, як-то одночасне перевезення вантажів, що підлягають навантаженню горизонтальним (накатним) способом, та перевезення пасажирів у кількості до 60 осіб.

В свою чергу, якщо звернутись до свідоцтва про безпеку пасажирського судна № 11.60306.187, виданого 09.08.2011р. Російським морським регістром судноплавства, вбачається, що теплохід ZOYA за своїм типом відноситься до пасажирських суден.

Так, згідно із пп. і) п. а) Правила 12 частини В глави І Консолідованого тексту Міжнародної конвенції по охороні людського життя на морі 1974 року (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -СОЛАС-74) свідоцтво, що іменується Свідоцтвом про безпеку пасажирського судна, видається пасажирському судну, яке відповідає відповідним вимогам глав ІІ-1, ІІ-2, ІІІ, ІV і V та будь-яким іншим відповідним вимогам огляду та огляду для поновлення свідоцтва.

В свою чергу, відповідно до п. f Правила 2 частини А глави І СОЛАС-74 пасажирським судном є судно, що перевозить більш ніж дванадцять пасажирів. Положеннями п. 13 Правила 2 частини 2 глави ІІ-1 СОЛАС-74 встановлено, що пасажирським ро-ро судном є пасажирське судно з вантажними приміщенням із горизонтальним способом навантаження, вивантаження або приміщеннями спеціальної категорії, визначеними у правилі ІІ-2/3.

З огляду на той факт, що теплоходу ZOYA Російським морським регістром судноплавства було видано Свідоцтво про безпеку пасажирського судна № 11.60306.187, виданого 09.08.2011р., тобто документ, видача якого передбачена вимогами СОЛАС-74 виключно пасажирським суднам, а також враховуючи, що назване судно призначене в тому числі для безпечного перевезення більш ніж 12 пасажирів, господарський суд дійшов висновку, що судно ZOYA може бути кваліфіковане як пасажирське.

В свою чергу, із вищенаведених положень СОЛАС-74 випливає, що теплохід ZOYA є саме судном типа „пасажирське ро-ро", оскільки є пасажирським судном з вантажними приміщенням із горизонтальним (накатним) способом навантаження.

Більш того, належність теплоходу ZOYA до пасажирських суден підтверджується свідоцтвом про управління безпекою № 12.0004.180 від 20.02.2012р. та міжнародним свідоцтвом про охорону судна № 12.0002.180 від 20.02.2012р., що видані Російським морським регістром судноплавства.

Викладене також підтверджується змістом листа Російського морського регістру судноплавства від 02.08.2012р. за № 180-341-7.3/1826, у відповідності до якого вказаним класифікаційним товариством за дорученням уряду Белізу щодо судна ZOYA було видано Пасажирське свідоцтво із переліком обмежень, а також відповідні Свідоцтва про управління безпекою та Міжнародні свідоцтва про охорону судна як для пасажирських суден.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Положеннями ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши в сукупності наявні у матеріалах справи суднові документи щодо теплоходу ZOYA, а також вимоги конвенції СОЛАС-74, на підставі якої названому судну Російським морським регістром судноплавства було видано низку документів, зокрема Свідоцтво про безпеку пасажирського судна № 11.60306.187, виданого 09.08.2011р., свідоцтво про управління безпекою № 12.0007.180 від 21.02.2012р., господарський суд дійшов висновку, що теплохід ZOYA, належний позивачу, відноситься до суден типу „пасажирське ро-ро" та придатний для здійснення вантажно-пасажирських операцій.

При цьому, судом відхиляються посилання ДП „Одеський морський торговельний порт" на необхідність обов'язкового визначення словесного значення типу судна ZOYA як „пасажирське ро-ро" у класифікаційному свідоцтві останнього виходячи із положень конвенції СОЛАС-74 з огляду на те, що приписи названої конвенції не містять відповідних імперативних застережень.

Більш того, зважаючи на твердження відповідача щодо належності судна ZOYA виключно до вантажного типу суден, суд звертає увагу ДП „Одеський морський торговельний порт" на той факт, що положеннями СОЛАС-74 передбачена видача для вантажних суден саме свідоцтва про безпеку вантажного судна, яке, в даному випадку, судновласнику теплоходу ZOYA не видавалось.

Судом також відхиляються посилання відповідача на лист Російського морського регістру судноплавства № 180-341-7.5/1671 від 16.07.2012р., з якого вбачається, що тип пасажирських накатних суден у їх класифікаційному свідоцтві має бути визначений виключно як „пасажирське ро-ро", оскільки вказані доводи в тому числі спростовуються виданими даним класифікаційним товариством свідоцтвами, в яких тип судна ZOYA визначено як пасажирське.

Таким чином, в процесі розгляду даної справи господарським судом за наслідком правового аналізу суднових документів теплоходу ZOYA встановлено факт належності цього судна до типу „пасажирське ро-ро", яке придатне для здійснення вантажно-пасажирських операцій.

В свою чергу, як було зазначено по тексту рішення вище, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями) до суден групи Б належать зокрема пасажирські судна, включаючи швидкісні судна на підводних крилах та пороми, що заходять у порти для виконання вантажно-пасажирських операцій, в той час як до суден групи А належать виключно вантажні судна.

Таким чином, встановлені в процесі розгляду даної справи ознаки теплоходу ZOYA як судна типу „пасажирське ро-ро", призначене для проведення вантажно-пасажирських операцій у торговельному мореплавстві, що може бути кваліфіковане як пором, дозволяють суду дійти висновку про належність теплоходу ZOYA до суден групи Б відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями). Викладене, в свою чергу, свідчить про безпідставність відмови ДП „Одеський морський торговельний порт" від віднесення названого теплоходу до суден групи Б під час заходу даного судна до порту для проведення вантажно-пасажирських операцій.

Вказаний висновок суду свідчить, що портові збори, сплата яких судновласником (його уповноваженою особою) є обов'язковою при заході до морських портів України з теплоходу ZOYA, належного компанії Williston Impex Corp., за загальним правилом мають справлятись як з судна, віднесеного до групи „Б" відповідно до положень постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями), що має наслідком покладення відповідного обов'язку на ДП „Одеський морський торговельний порт".

При цьому, як було встановлено судом при вирішенні даного спору, протягом 2012р. року судно ZOYA здійснювало захід до порту Одеса для простою та постачання, без наміру здійснювати будь-які вантажно-пасажирські операцій. В результаті викладеного, протягом даного заходу ДП „Одеський морський торговельний порт" було правомірно нараховано позивачу до сплати портові збори за захід теплоходу ZOYA як за судно, належне до групи „Д" відповідно до положень постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями). З викладених обставин суд зазначає, що позовні вимоги в частині покладення на відповідача обов'язку в будь-якому разі справляти портові збори з теплоходу ZOYA як з судна, належного до групи „Б", є некоректними з юридичної точки зору, оскільки такі вимоги не передбачають винятків із загального правила справляння портових зборів відповідно до типу судна, встановлених постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями), зокрема у випадку заходу судна до порту вимушено, для постачання, карантинних потреб, а також на ремонт на судноремонтні підприємства (бази) України.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність у ДП „Одеський морський торговельний порт" обов'язку здійснювати справляння портових зборів з теплоходу ZOYA, належного позивачу, за умови здійснення ним заходу до порту Одеса для здійснення вантажно-пасажирських операцій, як з судна, віднесеного до групи „Б" відповідно до положень постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями).

В свою чергу, вимоги позивача про покладення на відповідача обов'язку застосування знижок, передбачених для суден групи „Б", суд оцінює як некоректні з юридичної точки зору з огляду на наступне. Положеннями постанови Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями) передбачено можливість застосування знижки до суден групи Б в залежності від операцій, які вони здійснюють при заходженні до порту. Таким чином, покладення на ДП „Одеський морський торговельний порт" безумовного обов'язку застосування до теплоходу ZOYA всіх без виключення знижок, передбачених для суден групи „Б", без конкретизації операцій, які здійснюються цим судном, суперечить вимогам діючого законодавства.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги компанії Williston Impex Corp. в частині зобов'язання відповідача здійснювати справляння всіх портових зборів із теплоходу ZOYA з урахуванням знижок, передбачених для суден групи „Б" згідно із постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями), підлягають задоволенню частково шляхом покладення на ДП „Одеський морський торговельний порт" обов'язку здійснювати справляння портових зборів з теплоходу ZOYA за умови заходу даного судна до порту Одеса для здійснення вантажно-пасажирських операцій, як з судна, що у відповідності до вищезазначеного підзаконного нормативного акту відноситься до суден групи „Б".

Що стосується позовних вимог про зобов'язання ДП „Одеський морський торговельний порт" здійснити перерахунок справлених портових зборів з теплоходу ZOYA за заходи, здійсненні цим судном для вантажно-пасажирських операцій за період з 21.12.2011р. до вирішення даної справи, з урахуванням знижок, передбачених для суден групи „Б" згідно із постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями), господарський суд зазначає наступне.

Позовні вимоги у названій частини з боку компанії Williston Impex Corp. взагалі не були належним чином обгрунтовані, зокрема позивачем не було наведено посилань на конкретну норму закону, яка б передбачала наявність правових підстав для зобов'язання ДП „Одеський морський торговельний порт" здійснити перерахунок фактично сплаченої суми портових зборів у зв'язку із невірно визначеним типом судна на користь управненої сторони -компанії Williston Impex Corp. Господарський суд звертає увагу позивача на тому, що обґрунтованість позовних вимог зобов'язального характеру повинна ґрунтуватись виключно на наявності правових підстав зобов'язаної сторони для вчинення певних дій на користь управненої сторони.

Суд зазначає, що у випадку набуття відповідачем за рахунок компанії Williston Impex Corp. грошових коштів внаслідок отримання плати за портові збори за заходи судна ZOYA у більшому розмірі ніж той, що мав бути сплачений позивачем відповідно до типу судна та змісту операцій, що здійснювались ним у порту Одеса, позивач вправі захистити свої порушені права у передбачений законодавством спосіб, що кореспондує змісту порушеного права.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ДП „Одеський морський торговельний порт" здійснити перерахунок справлених портових зборів з теплоходу ZOYA за заходи, здійсненні цим судном для вантажно-пасажирських операцій за період з 21.12.2011р. до вирішення даної справи, з урахуванням знижок, передбачених для суден типу „Б" згідно із постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями) є такими, що взагалі не носять будь-якого правового обґрунтування, а також не відповідають встановленим законом способам захисту порушених прав. З викладених обставин господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог компанії Williston Impex Corp. у названій частині.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, керуючись до ст.ст. 15, 35, 38, 73, 84 Кодексу торговельного мореплавства України, п.п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями), п.п. 1, 3 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 р. N 214 (у редакції наказу Міністерства транспорту України від 15 грудня 2000 р. N 711), пп. і) п. а) Правила 12 частини В глави І, п. f Правила 2 частини А глави І, п. 13 Правила 2 частини 2 глави ІІ-1 Консолідованого тексту Міжнародної конвенції по охороні людського життя на морі 1974 року (з наступними змінами та доповненнями), господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог компанії Williston Impex Corp. шляхом зобов'язання ДП „Одеський морський торговельний порт" здійснювати справляння портових зборів з теплоходу ZOYA за умови заходу даного судна до порту Одеса для здійснення вантажно-пасажирських операцій, як з судна, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (з наступними змінами та доповненнями) відноситься до суден групи „Б".

Судові витрати зі сплати судового збору покладаютьсь на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 35, 38, 73, 84 Кодексу торговельного мореплавства України, п.п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (із наступними змінами та доповненнями), п.п. 1, 3 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 р. N 214 (у редакції наказу Міністерства транспорту України від 15 грудня 2000 р. N 711), пп. і) п. а) Правила 12 частини В глави І, п. f Правила 2 частини А глави І, п. 13 Правила 2 частини 2 глави ІІ-1 Консолідованого тексту Міжнародної конвенції по охороні людського життя на морі 1974 року (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати державне підприємство „Одеський морський торговельний порт" /65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01125666/ здійснювати справляння портових зборів з теплоходу ZOYA, належного компанії Williston Impex Corp., за умови здійснення ним заходу до порту Одеса для здійснення вантажно-пасажирських операцій, як з судна, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України „Про портові збори" № 1544 від 12.10.2000р. (з наступними змінами та доповненнями) відноситься до суден групи „Б". Наказ видати.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" /65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01125666/ на користь компанії Williston Impex Corp. /50th Street, Global Plaza Tower, 19th Floor, Suite H, Panama City, Panama/ в особі уповноваженого представника Альперіна Вадима Олександровича /м. Одеса, вул. Сонячна, 5/ судовий збір в сумі 1 073 грн. /одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 17.08.2012р.

Суддя Желєзна С.П.