Постанова № 25677276, 13.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2012 р. Справа № 5021/2090/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В.суддівКролевець О.А. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:Сіденко Л.В. -за дов. від 03.01.2012р. № 30/510 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"на рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2011р.та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.12.2011р.у справі№ 5021/2090/2011 господарського суду Сумської областіза позовомДержавної екологічної інспекції в Сумській областідоПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"простягнення 5 498,24 грн.,

У відповідності до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 13.08.2012р. № 03.07-05/603 для розгляду справи № 5020/2090/2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Саранюк В.І.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в Сумській області (далі -позивач) звернулася до господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі -відповідач, ПАТ "Сумигаз") про стягнення 5 198,24 грн. шкоди за самовільне водокористування.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.11.2011р. (суддя Зайцева І.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. (головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Ільїн О.В., Камишева Л.М.), позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 20, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 42, 43, 46, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, з огляду на встановлення факту здійснення відповідачем самовільного використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що апеляційним судом в порушення норм процесуального права прийнято постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, зокрема Буринської міської ради, а суд першої інстанції прийняв рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, 10.-30.03.2011р. Державною екологічною інспекцією в Сумській області проведено планову перевірку дотримання ПАТ "Сумигаз" вимог природоохоронного законодавства, в тому числі з питань охорони та раціонального використання водних ресурсів, в результаті якої встановлено факт здійснення Буринським цехом ГГ Конотопського УЕГГ ПАТ "Сумигаз" самовільного водокористування, а саме: забір води з колодязя для задоволення господарсько-побутових потреб виробничої бази за допомогою побутової насосної станції, що є порушенням статей 48-50 Водного кодексу України.

За наслідками перевірки позивачем складено акт від 10.-30.03.2011р., протокол від 15.03.2011р. № 016082 про адміністративне правопорушення відносно посадової особи відповідача - начальника Буринського ЦГГ Конотопського УЕГГ ПАТ "Сумигаз" та винесено постанову від 15.03.2011р. № 016082 про накладення на вказану посадову особу адміністративного стягнення.

На підставі матеріалів проведеної перевірки та листа ПАТ "Сумигаз" від 04.05.2011р. № 14/294, позивачем згідно положень пункту 9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі -Методики), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, який дорівнює 5 498,24 грн.

В силу приписів пункту 9 статті 44, статей 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

В пункті 1.7. Методики визначено, що спеціальне водокористування -це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. В свою чергу, самовільне водокористування -це здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

Згідно статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у порушенні правил спеціального водокористування.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено факт здійснення відповідачем в порушення вимог статей 48, 49 Водного кодексу України самовільного водокористування (спеціального водокористування без наявності дозволу на нього), що підтверджується складеними позивачем актом перевірки від 10.-30.03.2011р., протоколом від 15.03.2011р. № 016082 про адміністративне правопорушення, постановою від 15.03.2011р. № 016082 про накладення адміністративного стягнення, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 5 498,24 грн.

За таких обставин, позивачем належним чином підтверджено наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного водокористування, наявність причинного зв'язку між такою поведінкою та заподіяною державі шкодою в розмірі 5 498,24 грн. При цьому, відповідач не довів відсутність в його діях вини у заподіянні шкоди.

Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно наявності правових підстав для відшкодування завданої відповідачем шкоди, заподіяної внаслідок самовільного водокористування, а відтак і для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи скаржника стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та прийняття ним постанови, що стосується прав та обов'язків осіб, незалучених до участі у справі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду даної справи.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених господарськими судами обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо наявності підстав для задоволення позову.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. у справі № 5021/2090/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк