Постанова № 25677218, 17.08.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року Справа № 2а/2370/2549/2012

15 год. 40 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді: Паламар П.Г.,

при секретарі: Овсієнко О.І.,

за участю: представника позивача Шкуніди А.В. - за довіреністю, представника відповідача Слободяника С.Д. -за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика»до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

18.07.2012 року приватне акціонерне товариство «Миронівська птахофабрика»(далі -позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просить визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 року № 0000342301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 13.06.2012 року № 105/22/30830662. Висновки податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Альянс Центр ББК»не мають ділової мети, не спричинили реального настання правових наслідків - є нікчемними і сума ПДВ за вказаними правочинами, віднесена безпідставно до податкового кредиту ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені документально.

Заперечуючи нікчемність укладених договорів, позивач зазначає, що відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, посилаючись на фіктивний характер відносин і нереальністю здійснюваних операцій. Однак фіктивність правочинів відповідно до ст. 234 ЦК України встановлюється судом. Крім цього, необхідною умовою нікчемності правочину відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України є його безпосередня спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним. Оскільки рішення суду про визнання правочину фіктивним відсутнє, позиція податкової інспекції не обґрунтована і не може бути визнана доведеною. Крім цього, позивач зазначив, що відповідачем не наведено жодного доказу, що свідчить про відсутність ділової мети у його діях.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, зазначивши, що доказом наявності ділової мети є звіт про рух ТМЦ, звіт про рух продукції та накладними, що містять інформацію про використання придбаного товару при виробництві продукції. Оскільки отриманий товар було використано у виробництві, економічний ефект від такого придбання був отриманий, ділова мета досягнута.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечення зазначив, що відповідно до договору № 10/01-1 від 10.01.2011 року продавець зобов'язаний надати покупцю товаросупровідні документи, податкову накладу, накладну (товарно-транспортну або товарну), сертифікат якості на кожну партію продукції. До перевірки документів, підтверджуючих транспортування продукції, не надано.

Під час перевірки відповідачем використано акт № 65/3-22-30-37118979 від 23.03.2012 року складений державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки. Відповідно до вказаного акту основним постачальником ТОВ «Альянс Центр ББК»є ТОВ «Укрліспром 2010», стан підприємства -прийнято рішення про припинення, свідоцтво ПДВ анульовано 17.11.2011 року, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання у вказаного товариства. Слідчим управлінням ДПС у м. Києві порушено кримінальну справу відносно осіб, які створили ТОВ «Укрліспром 2010» за ч. 2 ст. 205 та ч. 2, ч. 4 ст. 358 КК України.

Перевіркою ТОВ «Альянс Центр ББК»встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, у зв'язку з чим встановлено нікчемні правочини по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Альянс Центр ББК» та контрагентами покупцями, в тому числі і з ПрАТ «Миронівська птахофабрика».

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Миронівська птахофабрика»зареєстроване Канівською районною державною адміністрацією Черкаської області, як юридична особа 22.02.2000 року (ідентифікаційний код 30830662) та взято на облік як платник податків у Канівській ОДПІ Черкаської області Державної податкової служби.

Відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

У акті від 13.06.2012 року № 105/22/30830662 зазначено, що у ході перевірки було встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 п. 209.2 п. п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, абз. 2 п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках , затвердженому постановою КМУ від 12.01.2011 року № 11 в результаті чого ПрАТ «Миронівська птахофабрика»занижено суму податку на додану вартість, що залишається в його розпорядженні, зменшеної на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, всього на 514677 грн.

ПрАТ «Миронівська птахофабрика»має право відобразити, шляхом подання уточнюючих розрахунків, напрямок зарахування залишку від'ємного значення ПДВ в сумі 311023 грн., що виник внаслідок подання уточнюючого розрахунку за вересень 2011року, яким зменшено податкові зобов'язання на суму 368106 грн., зменшено позитивне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 311023 грн., яка відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник у попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Вказані висновки відповідач обґрунтовує тим, що позивачем до складу податкового кредиту у 2011 році включено суми ПДВ на підставі податкових накладних, що були складені за наслідками нікчемних правочинів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 року № 0000342301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 341312 грн.

Як зазначає у своєму запереченні та підтримує у судовому засіданні представник відповідача, вказані вище суми від'ємного значення бюджетного відшкодування було зменшено у зв'язку з тим, що ТОВ «Альянс Центр ББК»не мало можливості здійснити відповідні господарські операції з поставки товарів позивачу через відсутність у них необхідних майнових та трудових ресурсів, а також правочини з третіми особами, визнані податковими органами інших регіонів недійсними. Крім того, відповідач стверджує, що перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування. Наявність у позивача документального підтвердження розміру податкового кредиту не є достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (далі -ПК України).

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 209.2 ст. 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

В ході розгляду справи, судом на виконання вимог ст. 11 КАС України з метою перевірки реальності вчинених між позивачем та вищезгаданими контрагентами господарських операцій були витребовувані докази поставки позивачу товарів та надання послуг.

При встановленні судом реальності здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентом, суд дослідив наявні в матеріалах справи копії документів, а саме: договір поставки між позивачем та ТОВ «Альянс Центр ББК»№ 10/01-1від 10.01.2011 року та додаткові угоди до нього, податкових накладних, видаткових накладних на продукцію: чохли, костюми захисні, чоботи з утеплювачем, черевики, халати, брюки, матраци, ковдри, подушки, та інше банківських виписок, звітів про рух товарно-матеріальних цінностей, накладних на відпуск товарів у виробництво, звітів по основним засобам. Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у постачальника, яким, у свою чергу, виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видано первинні документи покупцеві, яким є позивач, податкові та інші накладні за сплачені суми покупцем за договором на виконання умов правочину.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладеного договору поставки між позивачем та ТОВ «Альянс Центр ББК», оскільки відсутні документи на транспортне перевезення обумовленого вказаним договором товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридичнавідповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 25.06.2012 року № 0000342301.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика»судовий збір в сумі 4150 (чотири тисячі сто п'ятдесят) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст.ст.184-187 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар