Рішення № 25677177, 10.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/5219-2012 10.08.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - лізинг", м. Бровари

до відповідача Публічного акціонерного товариства "АСТРА БАНК", м. Київ

про стягнення 103 858,12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Граб Ю.І. - юрисконсульт

від відповідача: Проскуряков Н.В. - юрисконсульт

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 10.08.12р. справу № 5011-32/5219-2012 передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 12 год. 50 хв. 13.06.2012р. по 12 год. 20 хв. 15.06.2012р., згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належній правовій оцінці, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма - лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "АСТРА БАНК" про стягнення інфляційних в сумі 73 732,49 грн. та трьох процентів річних в сумі 30 125,63 грн. за прострочення виконання горошового зобов'язання згідно Договору оперативного лізингу транспортних засобів № 20081022 від 11.03.2008 року.

Позивач вказує на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому наполягає на задоволенні його позовних вимог.

Відповідач, письмово на листі надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та обґрунтовує його наступним:

· враховуючи відсутність вини, він вважає необґрунтованими вимоги щодо сплати інфляційних збитків за період судового розгляду справи та трьох процентів річних, оскільки тільки наявність вини може бути підставою для виникнення відповідальності;

· починаючи з дати винесення постанови Вищим господарським судом України у справі № 3/115-09/4 від 16.11.2011р. відповідач не отримував жодної вимоги про сплату заборгованості із зазначенням відповідних реквізитів для сплати.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 11.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма - лізинг", далі Лізингодавець, та Публічним акціонерним товариством "АСТРА БАНК", далі Лізингоодержувач, було укладено договір оперативного лізингу транспортних засобів № 20081022, далі Договір, предметом якого (п 1.1.) були транспортні засоби, які Лізингодавець передав у користування Лізингоодержувачу, а останній взяв на себе зобов'язання оплатити користування ними.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009р., яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2010р., вказаний договір було розірвано.

В ході розгляду Господарським судом Київської області справи № 3/115-09/4 за позовом Відкритого акціонерного товариства "АСТРА БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - лізинг" про стягненя 100057, 25 грн., останнім було заявлено зустрічну позовну заяву з вимогами про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "АСТРА БАНК" заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 376 570,42 грн., пені в сумі 14 052,89 грн. за період з січня 2009р. по травень 2009р., трьох процентів річних у сумі 1 756,61 грн. за той же період, інфляційних в сумі 9 394,25 грн. за період з 01.11.2009р. по 01.04.2009р. в зв'язку з простроченням договірних зобов'язань.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. скасовано рішення Господарського суду Київської області по даній справі від 11.05.2011р., яким в задоволенні зустрічного позову відмовлено, та прийняте нове, яким позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено. Вказана постанова в цій частині залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011р.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини.

Оскільки боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, тому позивач, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього інфляційних в сумі 73 732,49 грн. за період з 01.06.09р. по 01.02.12р. та трьох процентів річних в сумі 30 125,63 грн. за період з 01.06.09р. по 01.02.12р., відповідно до наданого розрахунку.

Факти, встановлені вищевказаними рішеннями господарських судів не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як визначено у ч. другій статті 35 ГПК України, а тому мають для суду при розгляді даної справи обов'язковий характер.

Так, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. у справи № 3/115-09/4 зазначено -"…….встановлено факт невиконання зобов'язань ВАТ "Астра Банк" по сплаті лізингових платежів за листопад 2008 - березень 2009 року частково, а за квітень 2009р. в повному обсязі. Матеріали справи не містять доказів про сплату ВАТ "Астра Банк" лізингових платежів за листопад 2008р. -березень 2009р. в повному обсязі, та доказів сплати лізингових платежів за квітень-травень 2009 року. Акту приймання-передачі транспортних засобів, що передбачено умовами договору від Лізингоодержувача до Лізингодавця в судовому засіданні сторонами не надано….".

Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобов'язання є іншими засобами захисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Так, відповідно до ст. ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Судова практика, як це визначено у постанові Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606, вказує на те, що три процента річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Зокрема те, що інфляційні та три процента річних не є додатковими вимогами за законодавством. В цій постанові зазначено, що стягнення з боржників інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним ними зобов'язанням - обґрунтовані.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Втім, вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Щодо викладених в запереченнях відповідача обставин, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Частина друга вказаної статті встановлює обов'язок особи щодо доведення вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

· в даному випадку протиправною поведінкою відповідача є саме прострочення щодо сплати заборгованості за договором (ч. 3. ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 806, ч. 3 ст. 815 ЦК України);

· наявність збитків полягає в не одержанні позивачем доходів, на які він розраховував при укладанні спірного договору та які б мав отримати у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності відповідачем (ч. 2 ст. 224 ГК України);

· причинний зв'язок полягає у недодержанні своїх обов'язків відповідачем, що призвело до порушення прав позивача та завдання йому збитків у вигляді неодержаного доходжу;що ж до вини, то законодавець зазначає, що відсутність власної вини в цивільному праві доводиться особою, яка порушила зобов'язання, тобто в даному випадку відповідачем. Доктрина цивільного права передбачає, що боржник буде вважатися винним доти, доки не доведе свою невинність.

Відповідних доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у простроченні грошового зобов'язання суду не надано.

Посилання відповідача на не отримання від позивача жодної вимоги про сплату заборгованості починаю сичи з дати винесення постанови Вищим господарським судом у справі № 3/115-09/4, а саме з 16.11.2011р. спростовуються приписами ст. 129 Конституції України, ст. ст. 105, 115 ГПК України.

Крім того факт порушення зобов'язання відповідачем встановлений рішеннями судів різних інстанцій, про які викладено вище.

Враховуючи викладене, посилання позивача на приписи частини другої статті 625 ЦК України ґрунтуються на законі. Винесення судом рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошове зобов'язання. Грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися позивачем по день фактичного стягнення з боржника заборгованості, оскільки до цього дня існує матеріально правовідношення (зобов'язання), на яке поширюється вимога статті 625 ЦК України.

За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 73 732,49 грн. та трьох процентів річних в сумі 30 125,63 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2 077,17 грн. покладаються на відповідача у справі - Публічне акціонерне товариство "АСТРА БАНК", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.08.12 р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ч. 3. ст. 11 Закону України про фінансовий лізинг", ст. ст. 526, 598, 599, 600, 601, 602, 603, 604, 605, 606, 607, 608, 609, 614, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 202, 224 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 33, 35, ст. ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85, 105, 115 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - лізинг" до Публічного акціонерного товариства "АСТРА БАНК" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АСТРА БАНК", 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 16-В, код ЄДРПОУ 35590956, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - лізинг", 07400, м. Бровари, провулок Оболонський, буд. 4, код ЄДРПОУ 31033785, інфляційні в сумі 73 732, 49 грн., три проценти річних в сумі 30 125, 63 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 077, 17 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -15.08.12р.

Суддя Ю.О.Підченко