Постанова № 25676653, 15.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2012 р. Справа № 18/129-24/51-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А.суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012у справі № 18/129-24/51-2012господарського суду міста Києваза позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4до Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк"про зобов'язання передати нежитлове приміщення та стягнення сумиза участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5, дов. 20.11.2011 № 879318;

відповідача: Мосєйчук Т.Ф., без повноважень

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "СЕБ Банк" про зобов'язання передати нежитлове приміщення по акту приймання-передачі та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 632 742,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 18/129 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Борисенко І.В., судді -Ільєнок Т.В., Шипко В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 18/129 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 у справі № 18/129 скасовано, справу № 18/129 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

20.02.2012 позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив суд зобов'язати відповідача протягом 5 календарних днів з дати набрання чинності рішенням суду передати позивачу по акту приймання -передачі нежитлове приміщення магазину по продажу чоловічого та дитячого одягу, тимчасово переобладнаний з житлового приміщення № 3, загальною площею 132,40 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача заборгованість по орендним платежам в сумі 970 421,04 грн., інфляційні втрати в сумі 45 787, 46 грн., 3% річних в сумі 12 239,93 грн.

За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 у справі № 18/129-24/51-2012 (суддя Мандичев Д.В.) провадження у справі в частині стягнення 632 472,04 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору. Позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача передати позивачу по акту приймання-передачі нежитлове приміщення (приміщення магазину по продажу чоловічого та дитячого одягу, тимчасово переобладнаного з житлового приміщення № 3) загальною площею 132,40 кв.м., яке знаходиться на 1-му поверсі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 337 679,30 грн. основної заборгованості, 6 327,42 грн. інфляційних втрат, 12 239,93 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Кошіль В.В., судді -Моторний О.А., Шапран В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 у справі № 18/129-24/51-2012 скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду у даній справі, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 у справі № 18/129-24/51-2012 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Також, не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду у даній справі, ПАТ "СЕБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її змінити, зобов'язати Господарський суд міста Києва видати наказ на поворот виконання рішення.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, скаржник зазначає, що оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 та від 04.04.2012 були скасовані, а в позові відмовлено, то відповідачу має бути повернуто 639 390,54 грн. (632 742,04 грн. заборгованості, 6 412,45 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), стягнутих з нього на користь позивача.

Відзиви на касаційні скарги не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ФОП ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ "СЕБ Банк" задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

При вирішенні справи місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) 05.09.2008 укладений договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого Орендодавець передав Орендарю в тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення (приміщення магазину по продажу чоловічого та дитячого одягу, тимчасово переобладнаного з житлового приміщення №3) загальною площею 132,40 кв.м, яке знаходиться на 1-му поверсі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення відокремленого підрозділу банку.

Передача приміщення Орендарю в оренду здійснюється представниками сторін на підставі двостороннього акту приймання-передачі. Приміщення вважається переданим Орендарем в день підписання сторонами акту приймання-передачі. З дня підписання акту приймання-передачі починається обчислення строку оренди (п. 2.1 договору).

Розділом 4 договору сторони врегулювали орендну плату та порядок розрахунків.

12.11.2008, 23.02.2009, 21.05.2009 та 10.07.2009 сторонами укладались додаткові договори до договору від 05.09.2008, якими змінено розмір орендної плати.

Відповідно до п. 7.1 договору, після припинення строку оренди за цим договором та не продовження його на новий строк або у разі дострокового розірвання договору оренди з підстав ним передбачених, Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю в особі представника приміщення протягом 15-ти календарних днів з моменту закінчення строку оренди за цим договором або у разі його дострокового розірвання.

Приміщення вважається повернутим Орендодавцю в особі представника з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення. Акт приймання-передачі надається Орендарем Орендодавцю в особі представника у строки, передбачені п.7.1 цього договору оренди. У випадку не підписання Орендодавцем акту приймання-передачі протягом п'яти календарних днів з дня його отримання та не надання Орендодавцем в особі представника письмової мотивованої відмови від підписання акту протягом зазначеного строку, приміщення вважається переданим Орендарем та прийнятим Орендодавцем в особі представника на шостий календарний день з моменту отримання акту Орендодавцем (п.7.3 договору).

Обов'язки Орендаря щодо сплати орендної плати припиняються з дня фактичного звільнення Орендарем приміщення, який зазначається в акті приймання-передачі (п.7.4 договору).

Судами досліджено, що відповідач листом від 30.10.2009 № 7-8-1/4863 повідомив позивача про дострокове розірвання договору у зв'язку з відсутністю необхідності в оренді приміщення. У цьому ж листі відповідач гарантував проведення повного розрахунку за орендоване приміщення до дня його фактичного звільнення та забезпечення належної передачі приміщення за актом приймання -передачі.

Позивач, в свою чергу, листом від 16.12.2009 № 21-12/09 погодився з пропозицією відповідача достроково розірвати спірний договір та зазначив, що останнім днем користування приміщенням слід вважати 28.12.2009. Крім того, позивач одночасно на підставі п.п.7.1-7.5 договору просив повернути орендоване приміщення по акту приймання-передачі в тому ж стані, в якому воно було передане в оренду з урахуванням його нормального зносу.

Місцевим господарським судом встановлено: позивач листом від 21.12.2011 № 1-11/12-011 направив відповідачу для підписання оформлені (підписані) з його боку 2 примірника акта приймання-передачі спірного нежитлового приміщення від 21.12.2011 (на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 18/129 та постанови ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва від 07.11.2011), однак відповідачем вказані акти не підписані; відповідачем надано лист від 28.11.2011 № 6-3/7457 про направлення для підписання 2-х примірників акта приймання-передачі приміщення (на виконання постанови ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва від 07.11.2011), однак ці акти не містять як підпису уповноваженої особи відповідача так і підпису позивача відповідно.

Господарським судом міста Києва досліджено п. 9.3.6 договору, за умовами якого дія цього договору припиняється у випадку відмови Орендаря від цього договору оренди з підстав та за наслідками, передбаченими п. 9.4 цього договору оренди. У відповідності до положень п. 9.4.1 договору, правовідносини оренди припиняються на 31 календарний день з дня направлення Орендарем Орендодавцю в особі представника передбаченого першим абзацом цього пункту повідомлення. Зважаючи на положення вказаних пунктів договору та вказаний вище лист відповідача від 30.10.2009 № 708-1/4863 (направлений 31.10.2009) про відсутність необхідності в оренді приміщення та про розірвання договору на підставі п.п.9.3.6, 9.4, 9.4.1, дія спірного договору, на переконання суду першої інстанції, припинилась 01.11.2009.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість по орендним платежам за період з квітня по листопад 2011 на суму 337 679,30 грн., інфляційних втрат на суму 6327,42 грн. (часткове задоволення, здійснений судом перерахунок) та 3% річних в сумі 12239,93 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що доказів фактичного звільнення відповідачем орендованого по спірному договору оренди приміщення у заявлений період в порядку та строки, визначені пунктами 7.3 та 7.4 договору суду не надано, акт приймання -передачі орендованого приміщення від 21.12.2011, який листом від 21.12.2011 № 1-11/12-011 направлено відповідачу для підписання, останнім не підписано, а тому суд дійшов висновку, що у відповідача існує обов'язок по оплаті орендної плати за період з квітня по листопад 2011 року включно на суму 337 679,30 грн., що підтверджується виставленими позивачем відповідачу відповідними рахунками, наявними в матеріалах справи.

Суд відхилив посилання відповідача, що останнім звільнено 29.12.2009 та передано спірне приміщення позивачу.

Вказане, як зазначено судом, відповідач обґрунтував листом позивача від 29.12.2009, в якому останній просить не демонтувати обладнання приміщення, пояснювальною запискою від 31.08.2011 головного спеціаліста відповідача, договором перевезення від 18.11.2009, а також договором оренди спірного нежилого приміщення від 16.04.2010, укладеного між позивачем (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_7 (Орендар). Однак, суд звернув увагу, що обов'язок відповідача по сплаті орендної плати по договору оренди від 05.09.2008 припиняється саме внаслідок фактичного звільнення Орендарем приміщення, доказом чого згідно п. 7.3 вказаного договору є підписання відповідачем акта приймання-передачі, а не документи, які підтверджують вивезення відповідачем майна з орендованого об'єкту та наявність іншого договору оренди.

Що стосується задоволення позовної вимоги про зобов'язання передати нежитлове приміщення по акту приймання-передачі, то суд першої інстанції виходив з того, що згідно пунктів 7.1 та 7.3 договору оренди від 05.09.2008 після припинення строку оренди у Орендаря існує обов'язок повернути Орендодавцю орендоване приміщення по акту приймання -передачі, який на даний час відповідачем не виконано, хоча позивач і надсилала на його адресу відповідний акт, який підписано відповідачем не було.

Відносно заборгованості за період з 29.12.2009 по 31.03.2011 на суму 632 742,04 грн., суд першої інстанції виходив з наявного в матеріалах справи (долучено при новому розгляді справи) меморіального ордеру від 18.11.2011 № 147128839 на суму 639 390,54 грн. в графі "призначення платежу" якого вказано "борг згідно постанови ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва від 07.11.2011" та дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення вказаної суми на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сторони шляхом листування визначились вважати останнім днем користування спірним приміщенням - 28.12.2009, а тому договір оренди від 05.09.2008 є розірваним з 29.12.2009.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного суду першої інстанції висновку, що відповідачем було звільнено орендоване ним приміщення 29.12.2009, про що свідчать пояснювальна записка від 31.08.2011, договір оренди нежитлового приміщення від 16.04.2010 між позивачем та ФОП ОСОБА_7 про оренду спірного приміщення, договір перевезення від 18.11.2009, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.12.2009 про виконання ФОП ОСОБА_8 для ПАТ "СЕБ Банк" послуг по перевезенню вантажу з приміщення в АДРЕСА_1. Зважаючи на вказане, апеляційний господарський суд зауважив, що вказане приміщення у відповідача не перебувало в оренді весь спірний період і з 16.04.2010 було передано в оренду іншій особі, а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача передати приміщення позивачу по акту приймання-передачі є безпідставною.

Оскільки відповідачем, як посилається суд апеляційної інстанції, 29.12.2009 звільнено спірне приміщення, то позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 970 421,04 грн. за період з грудня 2009 по листопад 2011, на думку суду, є безпідставними, а тому висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення 632 472,04 грн. та задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості за період з квітня по листопад 2011 року, інфляційних втрат та 3% річних є помилковим.

З приводу вказаного вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Пунктом 9.3.1 договору передбачено, що дія цього договору оренди припиняється внаслідок розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін.

Судами попередніх інстанцій, як зазначалось вище встановлено, що сторони шляхом листування узгодили останній день орендування відповідачем спірного приміщення - 28.12.2009, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок суду першої інстанції про припинення дії спірного договору саме з 01.11.2009 помилковим з огляду на те, що кінцеву дату оренди приміщення було визначено сторонами за взаємною згодою, а тому, на переконання колегії суддів касаційної інстанції, зважаючи на приписи вказаного вище законодавства, сторони не були позбавлені права на самостійне врегулювання такого питання, як кінцева дата оренди приміщення.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що кінцевою датою користування спірним приміщенням є саме 28.12.2009, а тому договір, виходячи з вищезазначеного, є розірваним за взаємною згодою з 29.12.2009.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача передати нежитлове приміщення по акту приймання-передачі та стягнення 337 679,30 грн. основної заборгованості за період з квітня по листопад 2011 року, 6 327,42 грн. інфляційних втрат та 12 239,93 грн. 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами попередніх інстанції досліджено та встановлено, що приміщення вважається повернутим Орендодавцю в особі представника з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення. Акт приймання-передачі надається Орендарем Орендодавцю в особі представника у строки, передбачені п.7.1 цього договору оренди. У випадку не підписання Орендодавцем акту приймання-передачі протягом п'яти календарних днів з дня його отримання та не надання Орендодавцем в особі представника письмової мотивованої відмови від підписання акту протягом зазначеного строку, приміщення вважається переданим Орендарем та прийнятим Орендодавцем в особі представника на шостий календарний день з моменту отримання акту Орендодавцем (п.7.3 договору).

Обов'язки Орендаря щодо сплати орендної плати припиняються з дня фактичного звільнення Орендарем приміщення, який зазначається в акті приймання-передачі (п.7.4 договору).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Суд першої інстанції дослідив та дійшов правильного висновку, що незважаючи на надані відповідачем документи на підтвердження його не перебування в спірному приміщенні після 28.12.2009 (лист позивача від 29.12.2009, в якому він просить не демонтувати обладнання приміщення, пояснювальна записка від 31.08.2011 головного спеціаліста відповідача, договір перевезення від 18.11.2009, договір оренди спірного нежилого приміщення від 16.04.2010, укладеного між позивачем (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_7 (Орендар) доводи позивача про недотримання порядку повернення спірного орендованого приміщення в порядку, передбаченому розділом 7 договору від 05.09.2008 заслуговують на увагу, оскільки, з огляду на положення ст.ст. 526, 629, ч. 2 ст.795 ЦК України, обов'язок відповідача по сплаті орендної плати по договору оренди від 05.09.2008 припиняється саме після повернення Орендарем приміщення Орендодавцю, доказом чого є оформлений належним чином акт приймання-передачі (повернення) приміщення.

Надіслані відповідачем акти приймання-передачі приміщення відповідно до листа від 28.11.2011 № 6-3/7457 обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції як доказ в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України, оскільки, як встановлено місцевим господарським судом, направлені вказаним листом акти не містять підпису уповноваженої особи відповідача, а тому не можуть вважатись належним доказом повернення приміщення в розумінні розділу 7 договору.

Оскільки, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним господарським судом акти приймання-передачі (повернення) спірного приміщення сторонами належним чином в розумінні розділу 7 договору не оформлено, то вимоги позивача про зобов'язання передати нежитлове приміщення по акту приймання-передачі та стягнення з відповідача суми заборгованості по орендним платежам за період з квітня по листопад 2011 року є обґрунтованими. Вірним є також висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, суми інфляційних втрат за здійсненим перерахунком та 3% річних.

Відносно застосування місцевим господарським судом в даних правовідносинах положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України стосовно стягнення заборгованості за період з грудня 2009 по березень 2011, то такі дії суду є обґрунтованими з огляду на відсутність предмета спору в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 632 472,04 грн. з мотивів їх перерахування меморіальним ордером від 18.11.2011 №147128839.

Беручи до уваги вказане вище, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі в частині стягнення 632 472,04 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується касаційної вимоги ПАТ "СЕБ Банк" про зміну постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 шляхом зобов'язання Господарського суду міста Києва видати наказ про поворот виконання рішення, оскільки меморіальним ордером від 18.11.2011 №147128839 банком перераховано кошти на виконання рішення суду першої інстанції від 19.07.2011 та постанови ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва від 07.11.2011, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають з підстав відсутності обставин для їх задоволення зважаючи на викладене вище.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі заслуговують на увагу, тоді як доводи касаційної скарги ПАТ "СЕБ Банк" спростовуються викладеним вище.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 підлягає скасуванню, а Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 у даній справі -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 у справі №18/129-24/51-2012 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 у справі № 18/129-24/51-2012 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" (код ЄДРПОУ 14351016, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 10) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_2) судовий збір в сумі 10 638,29 грн. за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Повернути Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_2) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 924,71 грн.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА