Постанова № 25676293, 16.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9894/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лазарєва В.В.

при секретарі Кутафіній К.Ю.

за участю:

представника позивача Ляпун І.О.

представника відповідача Буханцова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа - ОСОБА_3 про скасування постанови від 18 січня 2012 року про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (далі - ДВС), третя особа - ОСОБА_3, в якому просило скасувати постанову відповідача від 18 січня 2012 року про відкриття виконавчого провадження в частині накладання арешту на нерухоме майно: АДРЕСА_1, наданого в іпотеку АТ «УкрСиббанк», звільнити з-під арешту та заборони відчуження предмет іпотеки з адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача виключити запис про арешт нерухомого майна - предмета іпотеки з адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.04 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 156-НЖ, згідно умов якого банк надав кредит - грошові кошти у національній валюті в сумі 100000,00 доларів США. Строк виконання зобов'язання за кредитним договором - до 24 жовтня 2014 року.

З метою забезпечення виконання договірних зобов'язань 25.10.04 було укладено договір іпотеки № 156/156-НЖ, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Никоненко Т.В., згідно якого ОСОБА_3 передала в іпотеку АТ «УкрСиббанк» житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Про що 26.10.04 в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено відповідний запис.

18 січня 2012 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа № 2-155/11, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_3 в тому числі і на вищевказаний предмет іпотеки.

Позивач, посилаючись на ст.ст. 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження» вважає, що підстави для звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями відсутні. У зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування чого зазначив, що арешт майна боржника був застосований для забезпечення реального виконання рішення. Крім того, представник відповідача зазначив, що ДВС не здійснювало дії щодо опису та реалізації майна, у зв'язку з чим права позивача не порушені.

Третя особа до судового засідання не прибула. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ідентифікаційний код: 09807750, зареєстровано 28.10.1991р. (а.с. 30-31) Згідно п. 1.1 розділу 1 статуту ПАТ «УкрСиббанк», останнє є правонаступником всіх прав та обов'язків акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (а.с. 7-29).

25 жовтня 2004 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 156-НЖ, згідно умов якого банк надав кредит - грошові кошти у національній валюті в сумі 100000,00 доларів США. Строк виконання зобов'язання за кредитним договором - до 24 жовтня 2014 року. (а.с. 32-36).

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання своїх зобов'язань за договором, між тими ж сторонами укладено договір іпотеки № 156/156-НЖ, який посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Никоненко Т.В., згідно якого ОСОБА_3 передала в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 40-44).

26 жовтня 2004 року до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис про реєстрацію обтяження нерухомого майна - будинок літера А-3 з усіма надвірними побудовами та спорудами, жила площа - 90,5 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 номер РПВН: НОМЕР_1 (а.с. 45).

18 січня 2012 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 30676248 з примусового виконання виконавчого листа № 2-155/11, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя 05.12.11, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_3 в тому числі і на вищевказаний предмет іпотеки (а.с. 48).

21 січня 2012 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було зареєстровано обтяження (арешт) на вищезазначене нерухоме майно, згідно постанови від 18.01.2012р. (а.с. 50-52).

Про вказані обставини позивачу стало відомо із заяви третьої особи, що надійшла на адресу банка 27.07.12 разом із постановою ДВС про відкриття виконавчого провадження від 18.01.12 та витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 46, 48-49, 50-52).

Отже, передбачений законом строк звернення до суду із даним позовом позивачем не порушено.

Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, в редакції Закону України від 12 травня 2011 року №3319-VI, (далі за текстом Закон № 606) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98 від 24.03.1998 правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Згідно зі ст. 19 Конституції, на підставі якої органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, як орган державної влади, при накладанні арешту на вищезазначене нерухоме майно повинен був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 52 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно із ч. 1 ст. 54 Закону № 606 звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

У відповідності до ч. 3 вищезазначеної статті, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: 1) виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (ч. 4 ст. 54 Закону № 606).

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 (далі за текстом Закон № 898) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закон № 898 іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч. 7 ст. 3 Закону № 898).

У відповідності до ст. 7 Закону № 898 за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 ст. 33 Закону № 898 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону № 606 про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Частиною 7 зазначеної статті визначено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що нерухоме майно - будинок, літера А-3 з усіма надвірними побудовами та спорудами, жила площа - 90,5 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки на який позивач має пріоритет, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ДВС про зняття арешту з вищезазначеного нерухомого майна підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про зобов'язати відповідача виключити запис про арешт нерухомого майна - предмета іпотеки з адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 60 Закону № 606 у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно із п. 1.4 Положення «Про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. № 31/5 адміністратором Реєстру заборон (далі - Адміністратор) є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон.

Пунктом 1.5 вказаного Положення визначено, що реєстраторами Реєстру заборон є: 1) державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; 2) державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, а саме те, що відповідач не наділений повноваженнями вносити записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо реєстрації або вилучення обтяжень об'єктів нерухомого майна, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача виключити запис про арешт нерухомого майна - предмета іпотеки з адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Також, не підлягають задоволенню вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про скасувати постанову відповідача від 18 січня 2012 року про відкриття виконавчого провадження в частині накладання арешту на нерухоме майно: АДРЕСА_1, оскільки зняття арешту з відповідного нерухомого майна є належним та повним захистом порушених прав позивача.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 зазначеної статті КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність присудити позивачу з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа - ОСОБА_3 про скасування постанови від 18 січня 2012 року про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зняти арешт з майна, яке є предметом застави за договором іпотеки № 156/156-НЖ від 25.10.2004 року, а саме: будинок, літера А-3 з усіма надвірними побудовами та спорудами, жила площа - 90,5 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер РПВН: НОМЕР_1, накладений згідно постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2012 року № ВП 30676248.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» понесені судові витрати у розмірі 6 (шість) грн. 33 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 16 серпня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена у повному обсязі 21 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Лазарєв В.В.