Постанова № 25675609, 01.08.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 року Справа № 2а/0370/2340/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,

за участю представника позивача Максимчука Ю.В.,

представника відповідача Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Плесо» до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Плесо» звернулось з позовом до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2012 року №0000052301, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 48698,80 грн., та №0000042301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 327500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Між позивачем та ПП «Універсалбуд» було укладено договір підряду №48 08.09.2008 року щодо виконання комплексу робіт по реконструкції кінотеатру під кафе-бар з танцювальним залом та більярдною в урочищі «Гряда» смт. Шацьк Шацького району Волинської області. Актом від 17.04.2012 року №20/22/21746637 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПВКП «Плесо» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведенню взаєморозрахунків ПВКП «Плесо» з ПП «Універсалбуд» було встановлено, що ПП «Універсалбуд» не мало необхідних умов для виконання постачання та здійснення робіт. Таким чином, взаємовідносини між ПВКП «Плесо» та ПП «Універсалбуд» не спричинили реального настання правових наслідків. Внаслідок цього позивачем неправомірно було оприбутковано основні засоби (меблі) на загальну суму 192000 грн., а також неправомірно нараховано амортизацію на меблі отриманні від ПП «Універсалбуд», а також завищено податковий кредит на суму 262000 грн.

Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки господарські операції з ПП «Універсалбуд» мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства та не були взяті до уваги відповідачем.

Відповідачем надано заперечення, яке обґрунтовано наступним. Проведеною позаплановою перевіркою невиїзною перевіркою з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по проведенню взаєморозрахунків з ПВКП «Плесо» з ПП «Універсалбуд» за період з третього кварталу 2009 року по четвертий квартал 2011 року було встановлено, що позивачем в порушення податкового законодавства віднесено до складу податкового кредиту, витрати по господарських операціях з ПП «Універсалбуд», які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також безпідставно нараховано амортизаційні витрати на товари та роботи отримані від ПП «Універсалбуд». Крім того у ПП «Універсалбуд», згідно матеріалів перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова, відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Таким чином, безтоварність господарських операцій та відсутність правових наслідків даних операцій між вказаними вище контрагентами має наслідком визнання таких правочинів недійсними та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. На підставі викладеного вище, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в запереченні та просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю. При цьому судом враховано наступне.

Судом встановлено наступне. Працівниками Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції з 03.04.2012 року по 09.04.2012 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПВКП «Плесо» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведенню взаєморозрахунків ПВКП «Плесо» з ПП «Універсалбуд». За результатами перевірки було складено акт №20/22/21746637 від 17.04.2012 року. Перевіркою було встановлено безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Універсалбуд» щодо виконання останнім комплексу робіт по реконструкції кінотеатру під кафе-бар з танцювальним залом та більярдною в урочищі «Гряда» смт. Шацьк Шацького району Волинської області, відповідно до договору підряду №48 від 08.09.2008 року. Внаслідок укладення правочину, який не спричинив настання реальних правових наслідків, позивачем безпідставно збільшено балансову вартість об'єкту та було нараховано амортизацію на отриманні меблі, крім того було встановлено завищення податкового кредиту в сумі 262000 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських відносинах з ПП «Універсалбуд».

Вказані висновки базуються на тому, що ПП «Універсалбуд» в період, за який проводилась перевірка було задіяно в ланцюгу безтоварних операцій та не мало власних виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, а відтак фінансово-господарська діяльність ПП «Універсалбуд» здійснювалась поза межами правового поля.

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем не було надано посадовим особам відповідача актів виконаних будівельно-монтажних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезення будівельних матеріалів, доручення на отримання будівельних матеріалів, договорів, актів виконаних робіт на оренду вантажного автотранспорту, документів, які підтверджують навантажувально-розвантажувальні роботи.

За наслідками перевірки відповідачем були складено податкові повідомлення-рішення 08.05.2012 року №0000052301, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 48698,80 грн., та №0000042301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 327500 грн.

Перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства була здійснена протягом квітня місяця 2012 року, після набрання чинності Податковим кодексом України, приписами, якого після 01.01.2011 року регламентовано порядок проведення перевірок податковими органами. Отже, до правовідносин щодо відповідності чинному законодавству України дій посадових осіб відповідача при здійсненні перевірки та порядку винесення податкових повідомлень-рішень слід застосовувати положення Податкового кодексу України.

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Таким чином, приписами Податкового кодексу України посадовим особам податкового органу надано достатній об'єм повноважень для встановлення всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення. При цьому, положеннями того ж таки законодавчого акту встановлено чіткий порядок дій посадових осіб податкового органу у разі ненадання платником податків необхідних документів.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з наведених вище приписів належним та допустимим доказом відмови платника податків від надання уповноваженим особам органу державної податкової служби первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів є належним чином оформлений акт.

Судом було встановлено, що під час здійснення перевірки позивача зазначений акт не складався. Відтак, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивачем під час перевірки не було надано відповідних первинних документів.

Водночас позивачем до позовної заяви на підтвердження реальності господарських операцій щодо виконання ПП «Універсалбуд» комплексу робіт по реконструкції кінотеатру під кафе-бар з танцювальним залом та більярдною в урочищі «Гряда» смт. Шацьк Шацького району Волинської області, було надано акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року по зазначеному об'єкту на загальну суму 1572000 грн., та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року на загальну суму 1572000 грн. Зазначені суми відповідають загальній сумі договору підряду №48 від 08.09.2008 року.

Також позивачем надано суду видаткові накладні №1958 від 20.08.2009 року, №15552 від 25.08.2009 року, №15553 від 28.08.2009 року, №1554 від 31.08.2009 року та податкова накладна №0246 від 31.08.2009 року.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень статті 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.2 договору підряду №48 від 08.09.2008 року встановлено, що підрядник забезпечує доставку на умовах «франко-будмайданчик» необхідних для виконання робіт будівельних матеріалів та комплектуючих виробів, транспорту і будівельної техніки, а також гарантує і забезпечує їх доброякісність та технічну відповідність і справність.

Таким чином, у спірних правовідносин поставка будівельних матеріалів та обладнання була здійснена в межах укладеного договору підряду, а не внаслідок виконання окремого правочину на придбання таких товарів.

Відтак, твердження відповідача про обов'язковість товарно-транспортних накладних чи інших документів, що підтверджують транспортування та отримання будівельних матеріалів чи обладнання є безпідставними та необґрунтованими, оскільки доставка та використання таких товарів підтверджується підписаним сторонами актом виконаних будівельних робіт.

Крім того, реальність господарських взаємовідносин, що виникли між позивачем та ПП «Універсалбуд» щодо виконання комплексу робіт по реконструкції кінотеатру під кафе-бар з танцювальним залом та більярдною в урочищі «Гряда» смт. Шацьк Шацького району Волинської області підтверджується актом готовності зазначеного об'єкту до експлуатації, наявного у матеріалах справи.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час здійснення спірних операцій) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла на час здійснення спірних операцій) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону визначено, що під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до пункту 8.1.2 цієї ж норми, амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, а також право на амортизаційні відрахування є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а відтак свідчать про правомірність здійснених позивачем амортизаційних відрахувань, а також правомірність включення до складу податкового кредиту витрат за досліджуваною господарською операцією.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкових повідомлень-рішень №0000052301, №0000042301 від 08.05.2012 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття рішень, отже, оскаржувані повідомлення-рішення винесені протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області від 08.05.2012 року №0000052301 та №0000042301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 03 серпня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер