Постанова № 25673307, 06.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 р.Справа № 2-а-4878/08/2170

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» - Прокопенко Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні з вимогою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні № 0003352301/0 від 07.07.2008 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 182 696,13 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на доводи позовної заяви зазначаючи про відсутність порушень при визначені ним суми бюджетного відшкодування та вказує на невідповідність спірного рішення вимогам діючого законодавства в сфері оподаткування.

16.02.2009 року Херсонським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою позовні вимоги задоволені та суд постановив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні № 0003352301/0 від 07.07.2008 року.

Судові витрати суд присудив на користь позивача з Державного Бюджету України.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що позивачем в порушення п. 1.3 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по яким неможливо підтвердити факт сплати до бюджету контрагентами позивача таких сум.

В зв'язку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 07.07.2008 р. відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003352301/0 від яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 182 696,13 грн.

Оскаржуване рішення прийняте на підставі акту перевірки від 27.06.2008 р. №2071/23-2/32125693 «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Екобіотек-Україна»за період: жовтень, грудень 2007 року, січень 2008 року».

Зазначеним актом встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на 10 181,65 грн. за грудень 2007 р. на 73 737 грн. та за січень 2008 року на 98 777,48 грн. при посиланні на зустрічні перевірки яким не встановлено факту надходження до бюджету податку на додану вартість по ланцюгу постачальників позивача: ПП «Юрконсул»та по ланцюгу ПП «Екопромстрой», ПП «Агро-партнер»та ПП «Оріон-Маркет».

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого за господарськими операціями з ПП «Юрконсул», ПП «Агро-партнер», ПП «Оріон-Маркет».

Також судом першої інстанції визнано безпідставним посилання податкового органу на зустрічні перевірки контрагентів позивача, оскільки такі перевірки не є обов'язкової умовою відшкодування ПДВ.

З такого суд першої інстанції посилаючись на положення п. 1.3 ст. 1, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визнав оскаржуване рішення протиправним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до п. 4 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

За такого оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог виходячи з наступного.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата цього податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Крім того, у разі безтоварності здійснених операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 22 квітня 2010 року по справі № К-19664/09.

Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 вищезгаданого Закону бюджетне відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до підп. 7.7.2 а) п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такої різниці (від'ємне значення), яка сплачена у попередньому податковому періоді постачальникам, а також відповідно до п.п. 7.4.1 ст.7 та 6.1 ст. 6 цього Закону сплачена постачальником до бюджету.

Отже, зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару або послуг, як вважає суд. Цей висновок можна зробити й з самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, існує прямий зв'язок між сплатою - надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, надходження відповідної суми до бюджету, а вже потім відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді ПДВ.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в своїй «Довідці, про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету" від 20.10.2006 року.

В даному ж випадку, як вбачається з акту перевірки від 27.06.2008 р. №2071/23-2/32125693 в ланцюгу постачання позивача є ПП «Юрконсул»та по ланцюгу ПП «Екопромстрой», ПП «Агро-партнер»та ПП «Оріон-Маркет» які суму ПДВ, отриману від позивача в складі ціни за продану продукцію до бюджету не сплачували.

Тобто надмірної сплати не було, хоча позивач і сплатив ПДВ в ціні товару та має документальні підтвердження цієї сплати.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПАУ №350 від 18.08.2005 року, передбачено проведення обов'язкових зустрічних перевірок по ланцюгу постачання по тих постачальниках платника ПДВ, у яких суми зобов'язань по ПДВ у податковому періоді по операціях з даним платником становить 30 і більше відсотків від загальної суми податкових зобов'язань в цьому періоді. Метою таких перевірок є, відповідно до п.1.2.5 Методичних рекомендацій, встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту включення постачальниками сум податку на додану вартість, які підлягають підтвердженню, до складу податкових зобов'язань з ПДВ, а результатом - підтвердження, збільшення або зменшення заявленої до відшкодування суми ПДВ, чи повна відмова у його наданні.

Отже, згідно з вимогами нормативних актів, що регулюють порядок підтвердження заявлених до відшкодування сум, без здійснення перевірки по ланцюгу постачання отримання платником бюджетного відшкодування неможливе.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування по господарським операціям з ПП «Юрконсул»та по ланцюгу ПП «Екопромстрой», ПП «Агро-партнер»та ПП «Оріон-Маркет»суперечить як нормам Закону України «Про податок на додану вартість», так і фактичним обставинам справи.

За такого актом перевірки вірно встановлено порушення позивачем вимог п. 1.3 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, що обумовлює правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0003352301/0.

Таким чином, суд першої інстанцій при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та таке є підставою для скасування оскаржуваної постанови та винесення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення -скасувати та постановити по справі нове рішення яким в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано колегією суддів 13.03.2012 року

Головуючий суддя: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П., Семенюк Г.В.