Ухвала суду № 25668600, 15.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року справа №2а/1270/2669/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,

при секретарі: Косторміній Г.С.,

за участю сторін:

від позивача: Білоконь О.П.,

від відповідача : не з*явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Бізон" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 р. у справі № 2а/1270/2669/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Бізон" до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Державної податкової служби про скасування податклвого повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Державної податкової служби про скасування податклвого повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 р. у справі № 2а/1270/2669/2012 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовльнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ТОВ «Автоцентр «Бізон» зареєстрований як юридична особа Станично-Луганською РДА 11.09.2006 року відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію №621083 Серія АОО, відповідно до довідки ЕДРПОУ основними видами діяльності підприємства за КВЕД є оптова торгівля автомобілями, автомобільними деталями та приладами, роздрібна торгівля автомобілями, посередництва в торгівлі автомобілями, діяльність автомобільного вантажного транспорту. Відповідно до Уставу засновниками підприємства «Автоцентр «Бізон» є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

ТОВ «Автоцентр «Бізон» взято на податковий облік 11.09.06 за №920 ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області.

У період з 13.02.12 по 24.02.12 відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Автоцентр «Бізон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011 за результатами якої складено акт №6/23/34489796 від 12.03.12.

Відповідно до акту перевірки встановлені порушення серед яких: п.п 9.1.2, 9.1.5 п.9.1 ст. 9, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України; п.1.1 ст. 1, п.3.1 ст. 3, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.п.168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000851701 від 23.03.2012 яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 31 879,00грн, з них за основним платежем - 27 228,10грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4650,90грн.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій по винесенню оскарженого податкового повідомлення-рішення судом першої інстанції зазначено та погоджено колегією суддів, що у відповідності до п. п. 41.1.1. ПКУ контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Підпунктом 75.1.2. ст.75 ПК України визначено поняття документальної перевірки.

Пунктом 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 75 ПК України визанчено проаво органів державної податкової служби камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підстави та порядок складання податкових повідомлень-рішень передбачений статтею 58 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач при складанні та надісланні податкового повідомлення-рішення №0000851701 від 23.03.2012 діяв у відповідності до вимог законодавства.

Стосовно вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0000851701 від 23.03.2012, суд першої інстанції зазначив наступне.

ОСОБА_3 є засновником та директором ТОВ «Автоцентр «Бізон» та одночасно зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради як фізична особа-підприємець 05.11.2002 року та у 2008-2010 роках знаходився на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок, що підтверджується відповідними свідоцтвами. Види діяльності: здача приміщень в оренду, оренда рухомого та нерухомого майна, роздрібна торгівля автозапчастинами.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з 07.07.2011 року ФОП ОСОБА_3 зареєстрований як платник податку на додану вартість та знаходиться на обліку у ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, працює на загальній системі оподаткування з 01.07.2011.

Позивачем з ПП ПП ОСОБА_3 були укладені наступні договори: №1 від 26.02.08 (оренди нежитлових приміщень), №2 від 26.02.08 (оренди земельної ділянки) №1 від 27.12.10 (оренди нежитлових приміщень), №2 від 27.12.10 (оренди земельної ділянки).

Як вбачається із договору №1 оренди нежилих приміщень від 26.02.08 приватний підприємець ОСОБА_3 передав в оренду ТОВ «Автоцентр «Бізон» на платній основі нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, орендна плата становить 4900,00грн. на місяць без ПДВ.

В подальшому на протязі 2008-2010 років до зазначеного договору були укладені додаткові угоди, якими підвищувалась орендна плата та продовжувався термін дії договору.

Відповідно до договору №2 оренди площадки від 26.02.2008 року приватний підприємець ОСОБА_3 передав в оренду ТОВ «Автоцентр «Бізон» на платній основі земельну ділянку, як площадку для розміщення автомобілів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається із земельної ділянки площею 250кв.м. орендна плата становить 2000,00грн. на місяць без ПДВ.

В подальшому на протязі 2008-2010 років до зазначеного договору також були укладені додаткові угоди, якими підвищувалась орендна плата та продовжувався термін дії договору.

27 грудня 2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «Автоцентр «Бізон» було укладено два договори оренди нежитлових приміщень та земельної ділянки, як площадки для розміщення автомобільної техніки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з додатковими угодами до зазначених договорів.

По договору оренди №1 від 26.02.08 (нежитлові приміщення) приватному підприємцю ОСОБА_3 за перевіряємий період було виплачено 333 726,10 грн., по договору оренди №2 від 26.02.08 (земельна ділянка) - 158155,00грн., по договору оренди №1 від 27.12.10 (нежитлові приміщення) - 177 000,00грн., по договору оренди №2 від 27.12.10 (земельна ділянка) - 60 000,00грн., всього - 728 876,10грн.

Згідно зі ст. 6 ЗУ № 1251-ХІІ об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Статтею 14 вказаного Закону визначені загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) в перелік яких входить, зокрема податок на доходи фізичних осіб.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV визначає, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3) та доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті (пп.3.1.3 п. 3.1. ст.3).

Підпунктами 4.2.7 та 4.2.9 п. 4.2 ЗУ № 889-ІV передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього Закону, а також дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 164.2 ст. 164 передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються у тому числі дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду; дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

ОСОБА_3 отримав за період з 2008 по 2011 рік доход за здачу майна в оренду (нежитлових приміщень та земельної ділянки) у розмірі 728 876,10грн., що підтверджується актами звірки.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо правомірності здачі нерухомого майна та погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

З відповіді Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області вбачається, що земельна ділянка, яку ОСОБА_3 надав в оренду позивачу не належить йому на праві власності, він користується нею відповідно до договору оренди землі від 26.02.2008 року №2 (який додано до відповіді). Зазначений договір укладено між фізичною особою - громадянином ОСОБА_3 та Луганською міською радою, та яким не передбачено право орендаря ОСОБА_3 надавати орендовану земельну ділянку в суборенду. Також зазначено, що договори оренди земельної ділянки, які були укладені між ПП ОСОБА_3 та ТОВ «Автоцентр «Бізон» в установленому законом порядку не реєструвались.

Відповідно договорів №1 від 26.02.08 та №1 від 27.12.10 про оренду нерухомого майна, то суд приймає доводи представника відповідача, що укладені вони були без наявності належним чином оформленого свідоцтва на право власності, яке б давало право ОСОБА_3 здавати в оренду зазначені житлові приміщення. Вказана позиція відповідача підтверджується довідкою БТІ у м. Луганську, в якій зазначено, що в АДРЕСА_1 розташована недобудована станція технічного обслуговування та автомагазин з вхідним ганком, яка зареєстрована за громадянином ОСОБА_3 лише 20.05.2011 року.

Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що громадянин ОСОБА_3 одночасно є засновником та керівником ТОВ «Атоцентр «Бізон» та фізичною особою-підприємцем.

Свою підприємницьку діяльність, і як засновник, і як працівник, і як фізична особа-підприємець здійснював фактично на підприємстві ТОВ «Автоцентр «Бізон» за одною адресою: АДРЕСА_1 та мав можливість складати первинні документи від імені обох господарюючих суб'єктів.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів реальності господарської операції по здаванню в оренду підприємцем-фізичною особою свого майна.

Колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Бізон" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 р. у справі № 2а/1270/2669/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Бізон" до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Державної податкової служби про скасування податклвого повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 р. у справі № 2а/1270/2669/2012- залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивна частина 15 серпня 2012 року, повний текст буде виготовлений 20 серпня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.