Постанова № 25667669, 24.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12835/11/0170/20

24.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Курапової З.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 27.01.2012 у справі № 2а-12835/11/0170/20

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 24.07.2012 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Державна податкова інспекція у м. Ялта Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку за травень-серпень 2011 року в сумі 488,00 гривень.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою -підприємцем виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 02.02.2011 згідно довідки з ЄДР (а.с.8), з 02.02.2011 зареєстрований у якості платника єдиного податку, що підтверджується заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 14.02.2011, свідоцтвом про сплату єдиного податку серії З № 366872 (а.с. 10-11).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, підстави, строки сплати єдиного податку передбачені Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (що був чинним у період виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 2 Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

При цьому, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно абз. 7 п. 2 Указу відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Пункт 5 зазначеного Указу передбачає, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплату єдиного податку (86 грн. в місяць та 43, 00 грн. за найманого працівника) провів у не повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості по єдиному податку за травень - серпень 2011 року у розмірі 516,00 грн.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст. ст. 95-99 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає \ контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Позивачем надіслано на адресу відповідача податкову вимогу №956 від 26.04.2011 на суму 101,00 грн., яка отримана останнім 16.06.2011. Після направлення податкової вимоги, заборгованість платника податків була сплачена частково у сумі 28,00 грн., при цьому зобов'язання відповідача щодо сплати перед бюджетом податків, зборів та інших обов'язкових платежів зростали, та за період травень - серпень 2011 року, з урахуванням сплаченої частки, становлять 488,00 грн.

Судова колегія вважає, що сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня. після граничного строку її сплати. Тому суд першої інстанції помилково пов'язує набуття грошовим зобов'язанням якості податкового боргу з моментом його узгодження чи з моментом направлення податковим органом податкової вимоги. З моментом узгодження грошового зобов'язання виникає обов'язок сплати такого зобов'язання до бюджету у встановлений податковим кодексом строк, а з моментом направлення податкової вимоги - право податкового органу, звернутися до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом.

Слід зазначити, що ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1037 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків»не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішення суду першої інстанції.

Таким чином судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідив повно та всебічно обставини справи, не встановив характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову є помилковим.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 у справі № 2а-12835/11/0170/20 - скасувати.

3. Прийняти нову постанову:

"Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг у розмірі 488,00 грн. до місцевого бюджету м. Ялта на р/р 31515970700039, код платежу 18050400 в УГК в АРК, МФО 824026, ОКПО 34740850.".

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська