Ухвала суду № 25667652, 24.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1297/12/0170

24.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Курапової З.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В.) від 13.02.2012 у справі № 2а-1297/12/0170

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 6688, 18 грн. заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2012 адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим заборгованість в розмірі 4770,43 грн. на р/р 2560870447612 в КРУ ВАТ "Державний ощадний банк України" МФО 324805 ЄДРПОУ 22259661.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2012 в частині не задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 24.07.2012 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 6688,18 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач, в супереч вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не сплатив страхові внески у встановлений строк, а також, до нього застосовані фінансові санкції, які підлягають стягненню.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач зареєстрований як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим за №24317210.

Відповідно до п.4,6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом (п. 6 ст. 20 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не сплачував страхові внески загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009, 2010 роки.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків у відповідача перед позивачем утворилася недоїмка у розмірі 4770,43 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (п. 2 ст. 106 Закону України №1058).

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Пунктом 8 ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

За несплату у встановлений строк внесків, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату боргу №Ф429С від 01.06.2011 у сумі 3585,60 грн. та вимога про сплату боргу №Ф277С 07.05.2011 у сумі 1184,83 грн.

Відповідач всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не подав розрахунок страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування в строки встановлені законодавством, в зв'язку з чим Управлінням на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до відповідача було застосовано штрафні санкції згідно рішення про застосування фінансових санкцій від 11.07.2011 № 728 на суму 553,63 грн.; рішення про застосування фінансових санкцій від 11.07.2011 № 729 на суму 717,12 грн.; рішення про застосування фінансових санкцій від 11.07.2011 № 730 на суму 223, 65 грн.; рішення про застосування фінансових санкцій від 11.03.2011 № 225 на суму 423,20 грн.

Матеріали справи свідчать, що вказані рішення були узгоджені з відповідачем у встановленому діючим законодавством порядку, однак, всупереч вимогам ст. 106 Закону № 1058, узгоджені суми фінансових санкцій на сьогоднішній день не погашені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення фінансових санкцій, встановлених рішеннями Управлінні Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим №728, № 729, 730 від 11.07.2011 та № 225 від 11.03.2011, суд першої інстанції виходив з протиправності цих рішень, оскільки вони були прийняти на підставі норм ст. 106 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що були виключені з 01.01.2011 відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 01.01.2011, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011.

Відповідно, з 01.01.2011 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту п. 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, при застосуванні п. 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011, слід ураховувати норми ст. 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, ч.1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

Отже, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011, нараховувати штрафи та пені, визначені ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 суперечить ст. 58 Конституції України незважаючи на зміст п. 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду від 09.11.2011 у справі №К/9991/28551/11.

На підставі викладеного, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2012 у справі № 2а-1297/12/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська