Ухвала суду № 25667609, 15.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10282/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Міщука М.С.

суддів: Гром Л.М., Денісова А.О.

секретар Духно І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -ДПІ або відповідач) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(далі -ДП НАЕК «Енергоатом»або позивач) до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

9 липня 2010 року ДП НАЕК «Енергоатом»звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом щодо визнання недійсними податкові повідомлення-рішення № 0008362308/0 від 03.12.2009 року, № 0008362308/1 від 11.02.2010 року, № 0008362308/2 від 23.04.2010 року та № 0008362308/3 від 13.07.2010 року, кожним з яких були визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 346 864 772 грн. 00 коп., у тому числі: 172 670 952 грн. 00 коп. -основного платежу та 174 193 820 грн. 00 коп. -штрафних (фінансових) санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ним при визначенні оподатковуваного прибутку (валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань) не були порушені вимоги чинного законодавства України. Також позивач вказує, що в матеріалах перевірки відповідачем зазначені відомості, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13 липня 2011 року позов ДП НАЕК «Енергоатом» задовольнив виходячи з того, що виявлені перевіркою порушення були спростовані в ході розгляду справи по суті.

В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками виявлених у актах перевірок порушень та у спосіб, передбачений законодавством України. У зв'язку з цим податкові повідомлення-рішення, якими нараховано ДП НАЕК «Енергоатом» суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій є правомірними та скасуванню не підлягають.

Перевіривши наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку ДП «НАЕК «Енергоатом»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2017/23-08/24584661 від 20.11.2009 року (далі -Акт перевірки або Акт).

Згідно з підпунктів 3.1.1, 3.1.2 та 3.1.3 розділу 3 Акту було виявлено порушення, які полягали в тому, що позивачем в податкових деклараціях з податку на прибуток невірно були визначені суми валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету.

За наслідками виявлених порушень 3 грудня 2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008362308/0, яким, позивачу за виявлені порушення пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.1, підпункту 4.1.3 пункту 4.1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.8 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.3, частини 4 підпункту 5.3.9 статті 5, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.3.2 п.7.3, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 та підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі -Закон України № 334/94-ВР) (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), а також підпункту «б»пункту 4.2.2 статті 4 і пунктів 17.1.3 та 17.1.6 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетом і державними цільовими фондами»від 20.12.2000 року № 2181-III (далі -Закон України № 2181) (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) ДПІ було нараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 346 864 772 грн. 00 коп., у тому числі основний платіж -172 670 952 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій -174 193 820 грн. 00 коп.

За результатами оскарження даних рішень в адміністративному порядку в органах державної податкової служби, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0008362308/1 від 11.02.2010 року, № 0008362308/2 від 23.04.2010 року та № 0008362308/3 від 13.07.2010 року, якими суми податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій не змінено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ДП НАЕК «Енергоатом»було донараховано суми податкового зобов'язання прийняті протиправно, оскільки будь-яких порушень при включенні сум в податкових деклараціях з податку на прибуток до складу валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань при здійсненні господарської діяльності позивача в ході розгляду даної справи виявлено не було, а ДПІ не змогла довести дані порушення. Як наслідок зазначається, що відсутність порушення податкового законодавства є підставою для скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у періоді, що перевірявся, ДП «НАЕК «Енергоатом»та його відокремлені підрозділи -не юридичні особи, зокрема ВП «Запорізька АЕС», ВП «Рівненська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС»були платниками податку на прибуток -консолідовано, податку на додану вартість - централізовано, інших податків -за місцем знаходження на обліку.

Згідно Акту перевірки до числа порушень податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем віднесено заниження валового доходу по приросту ядерного палива в активній зоні.

Так, зокрема відповідач вважає, що позивачем -ДП «НАЕК «Енергоатом»порушено пункт 5.9 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (стор. 12 17, 40, 41 Акту), а саме, не включено до складу валового доходу (витрат) за 2007 та 2008 рік приріст (убуток) балансової вартості ядерного палива на суму 585 919 833 грн., у тому числі: за 2007 рік 280 423 812 грн., за 2008 рік -305 496 021 грн. Вказане заниження валового доходу виникло через не включення до приросту (убутку) балансової вартості запасів ядерного палива в активній зоні (паливо, яке завантажено у реактор).

Відповідно занижено податок на прибуток всього у сумі 146 479 958 грн., у тому числі: за 2007 рік 70 105 953 грн., за 2008 рік 76 374 005 грн.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно абзацу 16 пункту 5.9 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 16.06.2005 року, затверджено перелік запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості яких здійснюється за наслідками звітного (податкового) року. Ядерне паливо, що використовується на АЕС позивача, входить до переліку таких запасів, визначеного вказаною постановою.

Свіже ядерне паливо (СЯП) за місцезнаходженням на АЕС розподіляється на дві групи: СЯП у вузлах свіжого ядерного палива (фактично склад) та СЯП в активній зоні (паливо, яке завантажено у реактор).

Поняття, критерії віднесення активів до категорії запасів визначені Положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси", затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 7581/4044 (надалі -П(С)БО №9 "Запаси").

Відповідно до пункту 6 П(С)БО №9 "Запаси" для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Пунктом 5 вищезазначеного П(С)БО №9 "Запаси" та наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 року „Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів" визначено критерії віднесення активів до категорії запасів, а саме: запаси визнаються активом, якщо їх вартість може бути достовірно визначена.

Вищезазначене у повній мірі підтверджується відповідачем як вбачається із змісту абзацу 5 стор. 13 Акту перевірки.

Разом з цим висновки Акту прямо суперечать його змісту.

Оскільки ядерне паливо, завантажене у активну зону реактора АЕС, вже використовується у виробничому процесі, його повторне використання, або використання з перервами за технологією є неможливим, воно не відповідає критеріям віднесення до категорії запасів, його вартість не можна достовірно визначити, відповідно, воно не приймає участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за п. 5.9 Закону №334/94-ВР.

За специфікою виробництва електричної та теплової енергії атомними електростанціями позивача незавершеного виробництва при їх виготовленні бути не може взагалі.

Ядерне паливо в активній зоні не знаходиться на переробці, в незавершеному виробництві, та в залишках готової продукції, його наступне (крім технологічного) повторне або інше використання неможливе, тому відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону №334 облік його приросту (убутку) не передбачений.

Отже, за специфікою виробництва не врахування при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів (матеріалів) ядерного палива в активній зоні в повній мірі узгоджується з нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до листа-роз'яснення ДПА України № 6694/6/15-1116 від 18.10.2001 року (а.с.125 том. 2), що був наданий ДП НАЕК «Енергоатом», ядерне паливо в активній зоні (завантажене в реактор) не відповідає критеріям віднесення до категорії запасів, тому вартість зазначеного палива не враховується при веденні платником податку обліку приросту (убутку) балансової вартості ядерного палива. Разом з цим враховується балансова вартість залишків таких запасів у вузлах свіжого ядерного палива (на складі).

Згідно з підпунктом «д»пункту 4.4.2 статті 4 Закону України № 2181, не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

При цьому, в судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій відповідачем не було надано доказів наявності іншого податкового роз'яснення вищого пріоритету чи узагальнюючого податкового роз'яснення іншого змісту стосовно порушеного питання податкового обліку ядерного палива в активній зоні, а отже в діях позивача відсутні порушення, які визначені податковою в цій частині.

Ядерне паливо в активній зоні не знаходиться на переробці, в незавершеному виробництві, та в залишках готової продукції, тому відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України № 334/94-ВР облік його приросту (убутку) на кінець звітного податкового періоду не передбачений, що вказує на безпідставність висновку відповідача про порушення пункту 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, у зв'язку з галузевими особливостями виробництва електричної і теплової енергії незавершене виробництво при її виготовленні відсутнє як таке, в зв'язку з чим вартість ядерного палива в активній зоні реактора не враховується при проведенні розрахунку приросту (убутку) запасів. Крім того, ядерне паливо в активній зоні не знаходиться на переробці, в незавершеному виробництві, та в залишках готової продукції, тому відповідно до п. 5.9 Закону України № 334/94-ВР облік його приросту (убутку) не передбачено.

Даний висновок підтверджується також позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 17.11.2011 року, яка міститься у матеріалах справи.

У зв'язку з цим, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті саме особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Судом також встановлено, що ядерне паливо в активній зоні за даними бухгалтерського обліку по ВП «Запорізька АЕС»(далі - ВП ЗАЕС) не відповідає даним відповідача, зазначеним в Акті перевірки. Так, за даними бухгалтерського обліку ВП ЗАЕС, вартість ядерного палива в активній зоні на початок 2007 року складає 665 526 642 грн., а не як зазначено відповідачем на стор. 16 Акту перевірки у зведеній таблиці за 2007 рік у розмірі 660 949 236 грн. Відповідно сума занижених скоригованих валових доходів, що визначена в Акті перевірки, не відповідає фактичним обставинам справи.

Перевіркою ВП «Запорізька АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом»відповідачем встановлено завищення валових витрат на суми перерахунку курсових різниць по кредиторській заборгованості за товари до 2003 року.

Зокрема, згідно Акту перевірки, в порушення вимог підпункту 7.3.2, 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України № 334/94-ВР (стор. 18 -25, 51 - 57 Акту) ВП «Запорізька АЕС»(управління виробничо-технологічної комплектації) віднесено до складу валових доходів прибуток від перерахування кредиторської заборгованості по підприємству-нерезиденту gton Worldwide Limited LTD»(Гібралтар) у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні на загальну суму 5 329 824 грн.00 коп., та віднесено до складу валових витрат збиток від перерахунку заборгованості по підприємству-нерезиденту Remington Worldwide Limited LTD, яка виражена у іноземній валюті у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні на загальну суму 54 045 888 грн. 00 коп., в результаті чого завищено валові доходи суму 5 329 824 грн. 00 коп. та завищено валові витрати на суму 54 045 888 грн. 00 коп.

Відповідно позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 13 511 472 грн.00 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що у ВП «Запорізька АЕС»станом на 01.10.2007 року на бухгалтерському рахунку 63.22 «Розрахунки з іноземними постачальниками»обліковувалася кредиторська заборгованість перед підприємством Limited Ltd" у сумі 95 344 000 грн.00 коп. (18 880 000 дол. США), що підтверджується висновками акту перевірки.

За період, який перевірявся відповідачем (з 01.10.2007 року по 30.06.009 року) перерахована балансова вартість заборгованості з віднесенням у податковому обліку на валові доходи - 5 329 824 грн.00 коп. і валові витрати 54 045 888 грн.00 коп.

Заборгованість позивача перед кредитором виникла згідно з договором уступки права вимоги від 07.10.2002 року № 01/02-ц, укладеним між ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання «Електрокераміка»(Росія, Санкт-Петербург) - «Цедент»та «Remington Worldwide Limited Ltd»(Гібралтар) -«Цесіонарій»та підтверджена рішенням Арбітражного суду м. Санкт-Петербурга і Ленінградської області від 24.12.2002 року у справі № 7455/00.

Відповідно до пункту 7.3.6 статті 7 Закону України № 334/94-ВР, з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Згідно з пунктом 7.3.6 Закону України від 24.12.2002 року № 349-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»облік балансової вартості іноземної валюти здійснюється за оцінкою її середньозваженої вартості відповідно до правил національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку.

Пунктом 8 розділу Перехідних положень зазначеного Закону передбачено, що визначення курсових різниць із заборгованості, яка виникла до набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. Вказаний закон набрав чинності з 01.01.2003 року.

Операцій за вантажно-митними деклараціями та банківськими виписками по вказаному договору в бухгалтерському обліку ВП «Запорізька АЕС»не відображалось. Первісною датою виникнення кредиторської заборгованості по «Remington Worldwide Limited Ltd» у бухгалтерському обліку, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 року № 996, є проведення операцій за первинними документами, які були відображені в обліку ВП «Запорізька АЕС у березні 2000 року за договором комісії з ДП «Укренергомашкомплект»м. Київ № 193(3)99У від 02.04.1999 (п/о 1/15/29, п/о 1/15/32).

При проведенні перевірки на запит №47 від 26.10.2009 та запит №65 від 04.11.2009 представникам ДПА у Запорізькій області були надані підтверджуючі документи щодо виникнення та погашення кредиторської заборгованості перед Worldwide Limited Ltd», а саме:

- рішення АС від 24.12.2002 року зі справи № 7455/00;

- рішення ГС від 22.04.2005 року зі справи № 19/12;

- договір від 07.10.2002 року №01/02-ц поступки права вимоги;

- авізо від 31.12.2007 року №869 з додатками;

- авізо від 17.05.2008 року № 149 з додатками;

- оборотно-сальдові відомості по pax.63.22 помісячно.

Надання бухгалтерією ВП ЗАЕС вищезазначених документів підтверджується реєстром № 147 від 28.10.2009 та реєстром № 173 від 05.11.2009, що не було спростовано і не заперечувалось відповідачем при розгляді справи у суді першої інстанції.

Щодо розрахунків з ДП «Укренергомашкомплект», у запиті №65 від 04.11.2009 цей контрагент зазначений не був.

Копія аудиторського висновку "ЗапоріжАудит - консульт" від 05.01.2006 (копія наявна в матеріалах справи).

Оскільки, заборгованість перед Limited Ltd»виникла до 01.01.2003, то відповідно до п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону №334 до внесення в нього змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 24.12.2002 № 349-IV (далі - Закон України №349), заборгованість в іноземній валюті була перерахована в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв в останній робочий день звітного періоду, а в податковому обліку результати перерахування балансової вартості цієї заборгованості були віднесені до складу валових доходів і валових витрат.

Таким чином, враховуючи те, що заборгованість позивача перед підприємством n Worldwide Limited Ltd" у сумі 95344000 грн.00 коп. (18880000,00 дол. США) виникла до 01.01.2003 р., висновок відповідача про завищення валового доходу на суму 5329824 грн.00 коп. та про завищення валових витрат на суму 54045888 грн.00 коп. позивачем є безпідставним.

Згідно Акту перевірки (стор. 57-60), ВП «Запорізька АЕС»(управління виробничо-технологічної комплектації) в порушення вимог підпункту 7.3.2, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР віднесено до складу валових витрат збиток від перерахунку заборгованості по підприємству-нерезиденту Rechme Handelsges»(Австрія), яка виражена у іноземній валюті на загальну суму 2 669 722 грн., у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні, в результаті чого завищено валові витрати за 2008 рік на суму 2 669 722 грн.

Відповідно занижено податок на прибуток за 2008 рік на суму 667 430 грн.

Як вбачається з матеріалів справи в обліку ВП «Запорізька АЕС»станом на 01.12.2008 року на рахунку 63.22 «Розрахунки з іноземними постачальниками» обліковувалася кредиторська заборгованість перед підприємством Rechme Handelsges»(Австрія) у сумі 314 403 грн. 24 коп. (42 091,74 євро).

У грудні 2008 року постачальником Rechme Handelsges» відповідно до вантажно-митної декларації (ВМД) №11202/8/000889 від 25.11.2008 року було здійснено постачання клапанів на суму 12 794 745 грн. 90 коп. (1 591 241,63 євро).

Позивачем 11.12 2008 р. було проведено оплату Rechme Handelsges»(Австрія) на суму 15 778 870 грн. 92 коп. (1 633 333,37 євро) і передано до ВП «Запорізька АЕС»згідно з авізо від 18.12.2008 року № 442.

При відображені оплати була визначена балансова вартість іноземної валюти.

Відповідно до підпункту 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України № 334/94-ВР, витрати, понесенні (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються в сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню в зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Враховуючи те, що першою подією відбулося оприбуткування клапанів, валові витрати позивачем було відображено за курсом, зазначеним в вантажно-митній декларації. Далі, при сплаті заборгованості, була визначена балансова вартість іноземної валюти відповідно до вимог підпункту7.3.2 пункту7.3 статті7 Закону України № 334/94-ВР та здійснено коригування валових витрат.

В Акті перевірки зазначено, що станом на 01.11.2008 року заборгованість по підприємству -нерезиденту "Rechme Handelsges»відсутня.

Таке твердження відповідача не відповідає дійсності з наступних причин. В обліку відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»станом на 01.11.2008 року на рахунку 37.1 «Розрахунки по виданим авансам з іноземній валюті»обліковувалася дебіторська заборгованість за підприємством -нерезидентом Rechme Handelsges»на суму 11 010 721 грн.65 коп., яка виникла в жовтні 2008 року, що було доведено відповідними доказами позивача.

В Акті зазначено -отримання клапанів здійснено на суму 24 713 315 грн. 61 коп. (3 308 758,46 євро, при курсі 7,46906 грн. за євро).

В обліку відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»отримання клапанів від Rechme Handelsges»здійснено відповідно до ВМД № 11202/8/000832 від 05.11.2008 року на суму 23 525 269 грн. 22 коп., вартість яких складається:

- 11 010 721 грн. 65 коп. (1633 333,37 євро) за курсом передоплати -6,741258 грн. за євро (авізо № 380 від 31.10.2008);

- 12 514 547 грн. 57 коп. (1 675 425,11 євро) за курсом ВМД 7,46906 грн. за євро.

В Акті також зазначено -що суму кредиторської заборгованості передано для оплати на ВП «Запорізька АЕС»ДП «НАЕК «Енергоатом». Хоча в обліку відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»-суму оплати було передано по авізо ДП НАЕК «Енергоатом»до ВП «Запорізька АЕС»для закриття кредиторської заборгованості.

В обліку відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»відображення заборгованості проведені у жовтні 2008 року по Дебету рахунку 37.1 «Розрахунки по виданим авансам в іноземній валюті»по постачальнику-нерезиденту Rechme Handelsges»(Австрія) згідно авізо від 31.10.2008 р. № 380.

Приймаючи до уваги викладене, суд першої інстанції прийняв правильне рішення, що висновки відповідача з зазначеного питання є необґрунтованими.

Відповідачем встановлені порушення, здійснені Дирекцією ДП НАЕК «Енергоатом», які полягали у завищенні валових витрат на суми капітальних ремонтів основних засобів.

Зокрема, згідно Акту перевірки (стор. 35 - 40) в порушення підпункту 5.3.2. пункту 5.3 статті 5 підпункту 8.1.2 пункту 8.1 та підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР ДП «НАЕК «Енергоатом»видані аванси ЗАТ «Укратоменергобуд» за договором № 01-08 (2208-4/05-НАЕК) від 28.03.2008 року, які пов'язані з капітальним ремонтом електрообладнання, що входить до складу основних фондів, відображено у складі валових витрат по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року на загальну суму 84 173 589 грн.00 коп., що призвело до завищення валових витрат на 55 318 756 грн.00 коп., в тому числі:

1 півріччя 2008 року на 84 173 589 грн.00 коп.;

3 квартали 2008 року на 83 679 239 грн.00 коп.;

2008 рік на 55 318 756грн. 00 коп.;

та до заниження валових витрат за 1 квартал 2009 року на 11 943 196 грн.00 коп.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України № 334/94-ВР , господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, що понесені платником податків при здійсненні господарської діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону України № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно із статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Правила ведення податкового обліку визначені у статті 11 Закону України № 334/94-ВР. Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що позивач перерахував у 2008 році кошти у вигляді попередньої оплати за виконані роботи згідно банківських виписок:

від 18.04.2008 року на суму 20 000 000 грн.00 коп. (з ПДВ);

від 29.04.2008 року на суму 40 000 000 грн.00 коп. (з ПДВ);

від 22.05.2008 року на суму 21 001 000 грн.40 коп. (з ПДВ);

від 18.06.2008 року на суму 20 007 306 грн.00 коп. (з ПДВ);

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені проводками:

Д-т 37.1.1 «Розрахунки за виданими авансами за роботи в національній валюті»- К-т 31 «Рахунки в банках». При цьому, у податковому обліку по першій події відображені валові витрати.

Тобто, згідно правил ведення податкового облік передбачених статтею 11 Закону України № 334/94-ВР позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат перераховані кошти у вигляді попередньої оплати (авансів) ЗАТ «Укратоменергобуд».

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.3.2. пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР відповідно до якого не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону є безпідставним.

Дана норма не може застосовуватись до позивача, оскільки він не займається діяльністю, пов'язаною з видобутком корисних копалин та результати робіт, що виконані за договором, не є нематеріальним активом.

Підтвердженням факту виконаних робіт по поліпшенню (ремонту) деталей (комплектуючих) основних фондів є акт виконаних робіт, який надається відокремленому підрозділу -отримувачу, значно пізніше ніж здійснена попередня оплата, відповідно у підприємства були всі законні підстави відображати валові витрати на підставі підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України № 334/94-ВР.

Порушення вимог податкового законодавства не доведено відповідачем, оскільки висновок про те, що «вартість виконаних робіт, згідно вище перелічених актів була передана до відокремлених підрозділів згідно авізо, де в основному в подальшому були включені до складу основних фондів чи до рядка 04.10 декларацій відокремлених підрозділів, як ремонти основних засобів», викладений в Акті перевірки (стор. 37) в порушення пункту 1.7 наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(далі -Порядок № 327) не містить чіткого, об'єктивного факту виявлених порушень, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а також, відомостей про те, як вони були відображені на відокремлених підрозділах, як ремонти чи були включені до складу основних фондів сумарно та пооб'єктно.

При перерахуванні коштів у вигляді авансів позивач не мав можливості точно встановити під які акти виконаних робіт (наданих послуг) будуть зараховані проавансовані витрати, тому він правомірно відносив до складу валових витрат усі перерахування ЗАТ «Укратоменергобуд»у вигляді попередньої оплати на підставі підпункту 11.2.1 статті 11 Закону України № 334/94-ВР і лише в момент надання відокремленому підрозділу -отримувачу акта виконаних робіт, зазначений в акті розмір попередньої оплати сторнувався з валових витрат дирекції компанії ДП НАЕК «Енергоатом і передавався до відокремленого підрозділу позивача.

Дана обставина підтверджується матеріалами перевірки відповідача (стор 36 -37 Акту).

Висновками Акту також підтверджено, що в момент фактичного отримання результатів робіт (актів виконаних робіт) ДП НАЕК «Енергоатом»сторнує валові витрати попередньо включені до їх складу у вигляді авансів сплачених та передає їх по авізо до відокремленого підрозділу -отримувача зазначених робіт. При цьому, відокремлений підрозділ -отримувач, відображає ці витрати у складі валових витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів в межах лімітів, передбачених підпункту 8.7.1 статті 8 Закону України № 334/94-ВР, або ж відносить ці витрати на збільшення балансової вартості основних фондів. Абзаци 3 та 4 підпункту 8.7.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР визначають, що виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації. Відповідачем не зазначено жодного документального підтвердження, на підставі якого позивачем здійснені порушення податкового законодавства.

Крім того, судом встановлено, що відхилень показників валових витрат за даними позивача і відповідача встановлено не було, що також зазначено у таблиці на стор. 32 Акту перевірки.

Згідно результатів перевірки № 1/23-5/19355964 від 12.11.2009 року, що здійснювалась ДПА у Запорізькій області, ВП " Запорізька АЕС" завищено валові витрати на суми безнадійної дебіторської заборгованості, термін позовної давності якої минув у минулих податкових періодах.

Це порушення зафіксовано в Акті перевірки (стор. 46 - 50) як порушення позивачем підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5, пункту 1.25 статті 1 Закону № 334/94-ВР, оскільки ним у 4 кварталі 2008 року віднесено до складу валових витрат суми простроченої безнадійної дебіторської заборгованості у розмірі 4 100 316 грн. по підприємству ВАТ КТПК «Дніпро», термін позовної давності якої минув у минулих податкових періодах, а не у звітному 2008 році, в результаті чого завищено валові витрати за 2008 рік у розмірі 4 100 316 грн.

Судом першої інстанції правомірно було встановлено, що висновки відповідача про закінчення строків позовної давності не мають відношення до питання віднесення позивачем до складу валових витрат в 2008 році вказаних вище 4 100 316 грн. заборгованості, оскільки, як з'ясовано судом та не заперечується відповідачем платник податків (позивач) скористався своїм правом на звернення до суду з позовом про захист майнових інтересів з межах такого строку. Факт звернення з позовом до суду спростовує твердження відповідача про пропуск строку позовної давності.

Відповідно до підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Згідно з пунктом 1.25 Закону України № 334/94-ВР безнадійна заборгованість -заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

- прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:

- фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

- фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

- прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

За результатами ведення претензійно-позовної роботи позивача (ВП «Запорізька АЕС») у відношенні дебіторської заборгованості ВАТ КТПК "Дніпро" було прийнято ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.06.2004 р. у справі № 25/56 відповідно до якої, майнові вимоги з боку ВП ЗАЕС визнані в сумі 4 199 017 грн. 24 коп. і включені до реєстру вимог конкурсних кредиторів.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 30.06.2004 року у справі № 25/56 ВАТ КТПК «Дніпро» визнано банкрутом.

28.04.2004 року Господарським судом Запорізької області прийнято постанову у справі №25/56 про ліквідацію ВАТ КТПК «Дніпро»та припинення провадження у справі.

Згідно з листом Головного міжрегіонального управління статистики міста Києва № 21-10/5976 від 12.12.2005 р., ВАТ КТПК «Дніпро» виключено з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, дата ліквідації 05.11.2004 року.

За таких обставин дебіторська заборгованість ВАТ КТПК «Дніпро»у сумі 4 199 017 грн. 24 коп. відповідає критеріям безнадійної заборгованості для відображення в бухгалтерському та податковому обліку, як заборгованість, яка є непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, оголошеного банкрутом у порядку, встановленому законом, або при ліквідації (знятті з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Щодо періоду віднесення позивачем суми безнадійної заборгованості до складу валових витрат, суд звертає увагу, що згідно з наказом ВП «Запорізька АЕС»від 28.12.2004 року № 832 в грудні 2004 року, на суму заборгованості по ВАТ КТПК «Дніпро»був нарахований резерв сумнівних боргів, отже, заборгованість вчасно виключена з активу балансу ВП «Запорізької АЕС».

За внутрішніми організаційно-розпорядчими документами у позивача процедура списання дебіторської заборгованості передбачає узгодження факту списання з Експертною комісією з питань погашення дебіторської і кредиторської заборгованості ДП НАЕК «Енергоатом» і ухвалення остаточного рішення робочої групи з розгляду питань дебіторської і кредиторської заборгованості, що було прийнято в грудні 2008 року (протокол від 03.12.2008 року № 197).

Повний пакет первинних документів, який дозволяє відобразити операцію з списання заборгованості ВАТ КТПК «Дніпро»як безнадійної в бухгалтерському обліку (за рахунок резерву сумнівних боргів), а також у податковому обліку, надійшов до бухгалтерії ВП ЗАЕС у грудні 2008 року. При цьому позивачем не були порушені вимоги підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5, пункту 1.25 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

Відповідачем зроблений висновок про завищення валових витрат у 4 кварталі 2008 року, однак не враховано, що з урахуванням вимог Закону № 2181, ВП «Запорізька АЕС»занижено валові витрати на суму 4 100 316 грн. у 4 кварталі 2007 року, який входить у період перевірки з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року.

Таким чином, відповідачем при складанні Акту необґрунтовано зроблено висновок з цього питання, не виконані вимоги законодавства з питань податкового контролю в частині забезпечення всебічного вивчення під час проведення перевірок діяльності платників податків та їх взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, визначені «Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання -юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень», затверджені наказом ДПА України від 11.09.2008 № 584 "Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення".

Згідно результатів перевірки ВП "Хмельницька АЕС" від 13.11.2009 року №1463/23-4/21313677, що здійснювалась Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ,

ВП «Хмельницька АЕС» завищено валові витрати на внески на благодійність, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Зокрема, відповідачем в Акті зазначено (стор. 63, 64), що у другому кварталі 2008 року ВП «Хмельницька АЕС»завищені показники рядка 05.2 Декларації «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»на суму 2 314 988 грн. 00 коп. витрат на благодійництво та порушена частина 4 підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України № 334/94-ВР. Разом з тим, відповідач посилається на порушення ВП «Хмельницька АЕС»пункту 5.1, підпунктів 5.2.2 та 5.3.9 статті 5 Закону України № 334/94-ВР «в результаті чого суб'єктом господарювання до складу валових витрат віднесено витрати на благодійництво в сумі 2 314 988 грн., які не пов'язані з веденням господарської діяльності».

В Акті перевірки також зазначено, що в результаті аналізу оборотно-сальдової відомості по валових витратах 30.06.2008 року на підставі документу, який має назву „Бухгалтерська довідка по дебету рахунку 949 „Інші витрати операційної діяльності" та кредиту рахунку 685 „Розрахунки з різними кредиторами", підприємством до складу валових витрат в ІІ кварталі 2008 року віднесено суму в розмірі 2 314 988 грн., як визначено підприємством „благодійна допомога".

Відповідно до рекомендацій ДП НАЕК «Енергоатом», керуючись вимогами підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР «ВП Хмельницька АЕС» включено у ІІ кварталі 2008 року до складу валових витрат благодійну допомогу у сумі 2 314 988 грн., надану у 2006 році неприбутковим установам та організаціям, які підтвердили свій статус неприбуткових та надали копії рішень органів Державної податкової служби про внесення їх до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

При виправленні вищевказаної помилки ВП «Хмельницька АЕС»керувався пунктом 5.1 статті5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181 (із змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин), за яким платник податків має право у межах строку давності, визначеного статті 15 Закону, виправити будь-яку помилку, самостійно виявлену в раніше поданих деклараціях.

Оскільки відповідачем зроблений висновок, про те, що благодійна допомога може бути визнана дебіторською заборгованістю, суд вважає, що посилання відповідача на «Положення (стандарти) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», а також на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»у цьому випадку є необґрунтованими, так як благодійна допомога за своєю суттю не може бути визнана дебіторською заборгованістю, в тому числі і за правилами податкового обліку.

Це твердження ґрунтується на вимогах Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», яке передбачає, що дебіторська заборгованість -це заборгованість, яка виникає у ході операційного циклу та буде погашена у майбутньому, а дебітори це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів або інших активів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач правомірно, враховуючи вимоги статті 5.2.2 Закону України № 334/94-ВР включив витрати на благодійництво в сумі 2 314 988 грн., до складу валових, а твердження відповідача з цього приводу є необгрунтованими та не відповідають чинному податковому законодавству, а саме п. 5.2.2 Закону України № 334/94-ВР.

Згідно Акту перевірки (стор. 71 - 73 ), позивачем завищено амортизаційні відрахування, нараховані на витрати по виготовленню основних засобів, понесені за рахунок цільової надбавки до загального тарифу на електроенергію; завищено суму амортизаційних відрахувань на проведену індексацію основних фондів.

Зокрема, за результатами перевірки ВП «Рівненська АЕС» від 12.11.2009 року №64/35-30/05425046, що здійснювалась ДПА в Рівненській області позивачем в порушення підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України № 334/94-ВР до складу амортизаційних відрахувань включено амортизацію, нараховану на витрати по виготовленню основних засобів, понесені за рахунок цільової надбавки до загального тарифу на електроенергію, що відпускається ДП НАЕК „Енергоатом". Загальна сума нарахованої таким чином амортизації становить 2 404 444 грн.

Також, перевіркою ВП "Южно-Українська АЕС" від 12.11. 2009 року №103 /23-01/20915546, що здійснювалась Южноукраїнською ОДПІ, на порушення п.п.8.1.1, п.8.1.2 п.8.1,ст.8 Закону України №334/94-ВР ВП „Юно-Українська АЕС" ДП НАЕК «Енергоатом»завищено суму амортизаційних відрахувань всього на суму 1297906 грн., у тому числі амортизаційні відрахування в сумі 103276 грн. на проведену індексацію основних фондів: в 1 кварталі 2008 року в сумі 46148 грн., в 1 кварталі 2009 року в сумі 57128 грн., а всього завищено суму амортизаційних відрахувань на суму 1 295 843 грн.

Крім того, згідно Акту перевірки в частині амортизаційних відрахувань, встановлено завищення позивачем амортизаційних відрахувань на 3 700 287 грн., та відповідно заниження податку на прибуток в сумі 925 072 грн.

Цільова надбавка до тарифу на виробництво електроенергії була введена починаючи з 01 січня 1998 року відповідними постановами НКРЕ на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.1997 року № 1323. Згідно з положеннями вказаної постанови, коригувалася ціна одиниці готової продукції, яку відпускали атомні станції, надбавка зараховувалася на спеціальний рахунок і мала цільове використання - для виконання робіт, закупівлі обладнання і комплектуючих, необхідних для добудови енергоблоків.

Відповідачем згідно Акту перевірки зроблено висновок про те, що кошти вказаної цільової надбавки, отримані при реалізації електроенергії є цільовими коштами та не є власними коштами (власними активами) ДП НАЕК "Енергоатом", що підтверджується включенням цільової надбавки до загальнодержавних податків і зборів відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" та до спеціального фонду Державного бюджету України. Одночасно придбання (виготовлення) основних засобів ВП "Рівненська АЕС" за рахунок цільової надбавки не призвело до збільшення зобов'язань та зменшення власного капіталу ДП НАЕК "Енергоатом".

До Закону України «Про систему оподаткування»збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію включений Законом України від 22.05.2003 року № 849-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік»та деяких інших законодавчих актів». Розділом ХІІ вказаного закону частина перша статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»була доповнена пунктом 26, яким запроваджено новий обов'язковий загальнодержавний платіж.

Одночасно цим же Законом були внесені зміни до Закону України № 334/94-ВР, якими починаючи з 06.06.2003 року до складу об'єкта оподаткування віднесено суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію. А не цільова надбавка до тарифу на виробництво електроенергії, починаючи з І кварталу 1998 р. входила до складу валового доходу платників податку на прибуток -енергогенеруючих підприємств, у тому числі й позивача.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

В Акті перевірки відповідача перелік основних засобів вказаний на стор. 73. Дата введення в експлуатацію вказаних основних засобів -1998 -2002 роки, тобто, до введення в дію Закону України від 22.05.2003 № 849-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік». Витрати на виготовлення основних засобів були понесені позивачем за рахунок власних коштів, тому віднесення їх до складу витрат, що підлягають амортизації відповідає вимогам Закону.

Відповідачем не зазначено в Акті та не було доведено в судових засіданнях, на підставі яких первинних документів була визначена вартість основних фондів придбаних (збудованих) за рахунок цільової надбавки при добудові енергоблоку № 4 Рівненської АЕС, та яка саме сума цільової надбавки є складовою вартості основного засобу, що на думку відповідача була безпідставно віднесена до складу витрат, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України № 334/94-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Згідно підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 цього Закону, амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

При цьому, нарахування амортизації в податковому обліку на придбаний об'єкт основних фондів фактично починається після збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів на суму витрат з придбання відповідного основного фонду, та фактично припиняється після зменшення цієї балансової вартості на відповідну суму витрат.

Згідно підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України № 334/94-ВР, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів, балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 8.3.5 пункту 8.3 статті 8 Закону України № 334/94-ВР, облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Згідно з підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України № 334/94-ВР, сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 статті 8 Закону, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, для основних фондів груп 2, 3 та 4 нарахування амортизації здійснюється з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Чотири підігрівачі низького тиску (ПНТ-300) були оприбутковані на відокремленому підрозділі позивача («Южно-Українська АЕС») 03.11.1997 року, 12.05.1998 року, 28.05.2004 року, 06.06.2006 року.

Згідно підпункту 8.4.8 пункту 8.4 статті 8 вказаного Закону, у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Згідно підпункту 8.4.8 пункту 8.4 статті 8 Закону України № 334/94-ВР, у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Будь яких інших норм та правил щодо зменшення груп основних фондів 2, 3 і 4 Законом не передбачено.

Законом України № 334/94-ВР не передбачений обов'язок платника податку сторнувати (коригувати, зменшувати) амортизаційні відрахування, нараховані для кожного розрахункового кварталу в межах норм амортизації, визначених пунктом 8.6 Закону, на вартість основних фондів, у разі неоплати придбаних основних фондів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог пункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

Твердження відповідача про не проведення позивачем розрахунків за поставлене обладнання не відповідає дійсності, оскільки встановлено, що відокремленим підрозділом "Южно-Українська АЕС" здійснено оплату бартером в сумі 3 448 479 дол. США, що складає 87% від вартості відвантажених ПНТ-3000. Даний факт підтверджується наданими позивачем належними доказами.

Крім того, у Акті перевірки зазначено, що відповідно до протоколу №34 від 30.10.2007 року. засідання робочої групи з питання погашення дебіторської і кредиторської заборгованості на ВП «ЮУАЕС»визнано, що кредиторська заборгованість перед "Shiran General Trade Ltd" (Isle of Man) (Фірма) в сумі 12 669 530 грн.00 коп., яка виникла в 1997-1998 року по контракту № ВЭО-144 від 20.01.1998 року є заборгованістю, строк позовної давності якої минув. В податковому обліку підприємства списання даної заборгованості відображено в ІІ кварталі 2006 року в валових доходах.

За таких обставин обґрунтування висновку про порушення позивачем підпункту 8.1.1, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України № 334/94-ВР при нарахуванні амортизаційних відрахувань в сумі 1 295 843 грн. відповідачем не доведено.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України № 334/94-ВР , платник податку, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Позивач є консолідованим платником податку на прибуток починаючи з 2003 року, в т.ч. весь період діяльності, що був охоплений перевіркою.

Згідно з абзацу 3 підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України № 334/94-ВР сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Враховуючи викладене, суми донарахованого податковими повідомленнями-рішеннями податку на прибуток повинні визначатись окремо також по відокремлених підрозділах за відповідний звітний (податковий) період розрахунково (виходячи із загальної суми податку, нарахованого платнику податку), з розподіленнням пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань донарахованих платнику податку.

Відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень нарахування не розподілені по відокремлених підрозділах пропорційно питомій вазі суми валових витрат та амортизаційних відрахувань таких підрозділів.

Щодо застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 174 193 820 грн.00 грн. судом встановлено наступне.

Згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, штрафні (фінансові) санкції застосовані у відповідності із підпунктом 17.1.3 та підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.

Відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Застосування відповідачем на пункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, як на підставу застосування щодо позивача штрафних санкцій, є необгрунтованим, оскільки відповідачем не надано доказів засудження посадової особи позивача за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків.

Також відповідачем не доведено фактів встановлення декларування позивачем переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, також, з урахуванням вище викладеного, наданих представниками сторін доказів та матеріалів, суд приходить до висновку про необґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій згідно з пунктом 17.1.3 та пунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Разом з цим, представниками позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

При розгляді даної справи колегія суддів враховує також, що в апеляційній скарзі відповідача відсутнє практично будь-яке обґрунтування порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при винесенні ним рішення від 15.07.2011 року. Як вбачається, відповідач при складанні апеляційної скарги обмежився лише стислим викладом (дублюванням) змісту Акту перевірки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.