Постанова № 25667465, 15.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2974/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Гром М.Л., Денісова А.О. Духно І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електросервіс»(далі ТОВ «Електросервіс»або позивач) на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області (далі -УПФ або відповідач) до ТОВ «Електросервіс»про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 58 995 грн. 34 коп., -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2011 року УПФ звернулось до Київського окружного адміністративного суду із вказаним позовом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги УПФ зазначає, що відповідач як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначено пенсії на пільгових умовах, зобов'язаний щомісячно відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 20 вересня 2011 року позов УПФ задовольнив.

В апеляційній скарзі ТОВ «Електросервіс»посилається на те, що він частково виплатив пенсії своїм працівникам, яких віднесено до окремої категорії громадян, що мають право на пільгові пенсії.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Електросервіс»зареєстроване як юридична особа -суб'єкт підприємницької діяльності 23.05.2000 року виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області, ідентифікаційний код 30951637, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.8), та перебуває на обліку в УПФ як страхувальник.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач за період 01.01.2011 року по 25.05.2011 року має заборгованість перед УПФ по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»за Списком №1 в сумі 58 995 грн. 34 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Електросервіс»зобов'язане сплачувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки даний обов'язок покладається на нього чинним законодавством.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно перерахунку за 2010 рік, який міститься у розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, позивачем зазначено, що фактичні витрати на виплату пенсії ОСОБА_5 за 2010 року склали 24 212 грн. 00 коп. (стовп. 9 розрахунку).

Згідно пункту 6.1. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»затвердженої Постановою № 21-1 від 19.12.2003 року Правління Пенсійного фонду України (далі Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Розмір відшкодування у 2010 році складає 80% від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році.

Додержуючись встановленого порядку обчислення стовпця 12 розрахунку має складатися наступним чином: 24 212 грн. 00 коп. х 80% = 19 369 грн. 60 коп.

Проте позивачем у перерахунку за 2010 рік відносно ОСОБА_5 у стовпці 12 наведена сума 21 790 грн. 80 коп., безпідставне завищення складає 2 421 грн. 20 грн. (21 790 грн. 80 коп. -19 369 грн. 60 коп.).

Стаття 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року № 1788-XII передбачає, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Суд першої інстанції не застосував спеціальну норму права -статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої пенсії конкретній категорії осіб надаються із зменшенням загальновстановленого пенсійного віку. Замість спеціальної норми суд посилається на загальну норму права, яка у даному конкретному випадку не може бути підставою для законного обґрунтування прийнятої постанови.

Згідно постанови від 20.09.2011 року на користь позивача стягнута сума 48 723 грн. 00 коп. по розрахунку на 2011 рік та перерахунку за 2010 рік фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_6 та ОСОБА_7: 48 723 грн. 00 коп. = (3 133 грн. 99 коп. + 636 грн. 42 коп.) х 5 + 27 632 грн. 95 коп. + 2 238 грн. 00 коп.

Висновок суду про обґрунтованість розрахунку відшкодування за цих осіб не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до пенсійної справи ОСОБА_6, яка була пред'явлена представником позивача в суді, зазначена особа отримала пенсію за віком досягнувши 49 років оскільки є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС та додатково надала підтверджуючі документи про наявність стажу роботи за списком № 1 не менше 10 років.

Згідно частини 1 статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для даної особи загальновстановлений пенсійний вік зменшується на 11 років (робота у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років + 3 роки додатково як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який відпрацював на роботі за списком №1 не менше 10 років). Тобто згідно закону ОСОБА_6 досяг загальновстановленого пенсійного віку у 49 років.

Пункт 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій відбувається до набуття особою права на пенсію за віком.

Твердження УПФ про отримання ОСОБА_6 пенсії призначеної на пільгових умовах та посилання суду першої інстанції на пункт «а»статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»в обґрунтування своєї постанови суперечить цій нормі закону.

Статтею 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»встановлено, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком чоловіки після досягнення 50 років. Таким чином нема жодних правових підстав включати до розрахунку та стягувати на користь позивача суму відшкодування нараховану за ОСОБА_6 у розмірі 43 302 грн. 90 коп. (3 133 грн. 99 коп. х 5 + 27 632 грн. 95 коп.).

Також судом першої інстанції безпідставно встановлена законність стягнення суми відшкодування відносно ОСОБА_7 у розмірі 5 420 грн. 10 коп., оскільки даній особі була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, проте ОСОБА_7 досяг пенсійного віку, що є підставою припинення нарахування відшкодування.

Відповідно до даних паспорта ОСОБА_7 (міститься в матеріалах справи), він народився та проживав у с. Неданчичі Ріпкінського району Чернігівської області до 02.06.1999 року.

Згідно постанови № 106 від 23.07.1991 року KM Української PCP «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»зазначений населений пункт віднесений до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином на підставі частини 2 статті 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для даної особи загальновстановлений пенсійний вік зменшується на 6 років.

Згідно встановленого порядку, відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах припиняється з досягненням відповідною особою загальновстановленого пенсійного віку. ОСОБА_7 народився 16.11.1955 року.

Враховуючи строк зменшення загальновстановленого пенсійного віку ця особа досягла такого віку у 54 роки, а саме 13.11.2009 року.

Зазначений факт був проігнорований та не досліджений судом. Таким чином у позивача немає жодних правових підстав включати до розрахунку та стягувати його користь суму у розмірі 5 420 грн. 10 коп. (3 182 грн. 10 коп. + 2 238 грн. 00 коп.) відшкодування пенсії нарахованої ОСОБА_7 Неправильне застосування судом норми матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач безпідставно завищив кількість місяців, які відповідна особа відпрацювала на підприємстві. Як слід таке завищення прямо вплинуло у бік збільшення на частку плати відповідача (стовп. 13 розрахунку).

Судом першої інстанції таке завищення визнано припустимим, проте не визначено підстав для обґрунтування законності такого завищення, яке прямо вплинуло на розмір нарахованого відшкодування.

Під час розгляду справи відповідач визнав позовні вимоги частково лише у сумі законного нарахованого відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах відносно двох осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_5 (розрахунок 2 міститься в матеріалах справи).

Стаж роботи ОСОБА_5, що покладений позивачем в розрахунок не відповідає стажу зазначеному у довідці про роботу зі шкідливими умовами праці за списком № 1, що видана апелянтом, а саме зазначена особа працювала у апелянта повних 23 місяці. Незважаючи на це у розрахунку позивача містяться відомості про стаж роботи на підприємстві протягом 35 місяців, тобто порушено порядок обчислення стажу.

З матеріалів справи вбачається, апелянтом до суду був наданий розрахунок на 2010 рік та перерахунок за 2009 рік з супровідним листом № 3335/02 від 18.11.2010 року, що надані апелянту позивачем (містяться в матеріалах справи). Цей розрахунок свідчить про те, що у листопаді 2010 року УПФ відносно тих самих осіб виконувало розрахунки у відповідності до наданих довідок про роботу зі шкідливими умовами праці за списком №1. Тобто застосовувало дійсний період стажу роботи на підприємстві, що забезпечувало законність сум відшкодування.

Суд першої інстанції ігноруючи пункт 6.2. Інструкції № 21-1, яким встановлений порядок зарахування стажу роботи на підприємстві, визнав правомірним застосування позивачем недостовірних даних, що відрізняються від даних офіційно наданих апелянтом.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи чоловіки, зайняті повний робочий на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, -за списком № 1 після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином законом встановлений необхідний спеціальний стаж роботи -120 календарних місяців, за відсутності якого зазначена пенсія не може бути призначена, тобто 7 календарних років (84 місяці) праці за списком № 1 при обчисленні стажу роботи у полуторному розмірі не дає підставу вважати цей строк як десятирічний.

Десятирічний стаж зазначений позивачем у стовп. 7 розрахунку, як необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах, у відповідності до пункту 6.2. Інструкції № 21-1 стаж роботи з останнього місця роботи зараховується у повному розмірі, отже для визначення частки плати апелянта враховується стаж, що відповідає 23 календарним місяцям відпрацьованим за списком № 1 з загального спеціального стажу визначеного пунктом «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»затвердженої постановою № 21-1 від 19.12.2003 року Правлінням Пенсійного фонду України (зі змінами) (далі Інструкція № 21-1), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Наданий позивачем розрахунок на 2011 рік та перерахунок за 2010 рік містить позначку, що даний документ є додатком № 7 до пункту 6.4. до Інструкції № 21-1.

Проте Інструкція № 21-1 зі змінами, станом на 25.07.2011 року містить в собі додаток № 7 іншої форми та змісту.

Пунктом 7.2. Постанови № 9-4 від 11.05.2010 року Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження змін до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»встановлена нова редакція Додатку 7 до Інструкції № 21-1.

Позивач по справі надсилаючи розрахунок на 2011 року користувався додатком, який був прийнятий Постановою № 14-5 від 10.10.2006 року Правління Пенсійного фонду України та на даний час втратив свою чинність на підставі прийнятої Постанови № 9-4 від 11.05.2010 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджуючи матеріали справи не надав належну оцінку обставинам справи, що прямо впливає на правильне вирішення справи, як наслідок, посилаючись на розрахунок як доказ наявної заборгованості, порушив норму матеріального права, оскільки наданий Позивачем розрахунок суперечить вимогам закону.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 6634 грн. 91 коп.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням вищеназваних норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електросервіс» задовольнити частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нову про стягнення з ТОВ «Електросервіс»на користь Управління пенсійного фонду України в м. Славутич Київської області відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 6634 грн.91 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Денісов А.О.

Кучма А.Ю.