Ухвала суду № 25667272, 07.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1409/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранде Дольче»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранде Дольче»до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранде Дольче»звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000082301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранде Дольче»зареєстроване виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 07 серпня 2007 року та перебуває на податковому обліку в Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

У період з 05.12.2011 року по 09.12.2011 року посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 24.06.2011 року про призначення по кримінальній справі № 11/079002 позапланової документальної перевірки ТОВ «Гранде Дольче»та на підставі статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Гранде Дольче»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Реал Альянс», ТОВ «Торгівельна Компанія «Альянс»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт від 16.12.2011 року № 499/78/230-35013469.

Так, під час перевірки повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року було встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 130366,00 грн., в т.ч. за січень 2009 року на суму 24166,00 грн., за лютий 2009 року на суму 3000,00 грн., за березень 2009 року на суму 4000,00 грн., за квітень 2009 року на суму 1417,00 грн., за травень 2009 року на суму 9200,00 грн., за червень 2009 року на суму 15000,00 грн., за серпень 2009 року на суму 1533 грн., за вересень 2009 року на суму 46400,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 16000,00 грн., за листопад 2009 року на суму 9650 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що полягали у визначенні показників податкового кредиту за податковими накладними, виписаними за результатами нікчемних право чинів, тобто порушення вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000082301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 130366,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 32591,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у Київській області від 06.03.2012 року № 307/10/10-206/41-176 податкове повідомлення рішення Фастівської ОДПІ від 04.01.2012 року № 0000082301 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Проте, позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства сформовано податковий кредит.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Матеріали справи свідчать, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; оптова торгівля іншими продуктами харчування; виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів.

Так, між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»було укладено договір з відповідального зберігання товарів.

На підтвердження факту надання послуг між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»підписано документи первинного бухгалтерського обліку, зокрема, податкові накладні, за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг.

За результатами перевірки господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом -ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» податковий орган дійшов висновку, що укладений між підприємством правочин не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемним.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на даних кримінальної справи № 79002/11, порушеної за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 366 Кримінального кодексу України.

Так, під час слідства було встановлено, що впродовж 2008-2010 років група осіб організувала схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Для функціонування даної схеми особами, без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, які умисно ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах, у тому числі ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», яке було створено та зареєстровано на ОСОБА_3, яка є засновником та директором ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»з моменту його реєстрації.

Перевіркою також встановлено, що ОСОБА_3 господарською діяльністю вказаного підприємства не займалася, де знаходиться ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» не знає, де знаходяться первинні бухгалтерські документи ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» їй не відомо, печатки на вказане підприємство остання не отримувала та звітність до органів податкової служби не надавала, на вчинення зазначених дій доручень нікому не надавала.

Отже, податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не керівником ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», а невідомими особами.

Колегія суддів бере до уваги наступне.

Законом України «Про податок на додану вартість»у п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В силу ж п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджено Порядок заповнення податкової накладної.

Так, відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За наведених правових норм та, враховуючи встановлений факт підпису податкових накладних не ОСОБА_3, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Крім того, про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вчинення господарських операцій невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обов'язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, які містять інформацію щодо господарських відносин позивача із ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентом, з огляду на те, що відповідні документи підписані невстановленою особою, а товарність операцій під час розгляду справи судом позивачем доведено не було.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранде Дольче»залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 10 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.