Ухвала суду № 25667038, 09.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4890/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2010 № 0000082200 (05.10.2010 №0000092200) і податкового повідомлення-рішення від 24.12.2010 № 0000832300/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011р. позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить, зазначаючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися . Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" зареєстровано Бородянською районною державною адміністрацією 02.02.2006. та взято на податковий облік , індивідуальний податковий номер 338941210059.

Відповідачем проведено перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 та на підставі наданих до перевірки документів відповідачем складено акт від 26.08.2010 №557/23-33894121 (далі Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 №0000612300/0, яким збільшено суму податкового зобов'язання платника на суму 1865722,5 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач подав скаргою в порядку адміністративного оскарження .

За результатами адміністративного оскарження ДПА у Київській області прийняла рішення від 24.12.2010 №2715/10/25-017/315-1295, яким частково задовольнила скаргу позивача та скасувала податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 №0000612300/0.

Як наслідок, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 24.12.2010 №0000832300/2 на суму 174687,00 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням по сплаті ПДВ 116458,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 58229,00 грн.

Правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач обґрунтовує тим, що позивач згідно з актом списання від 30.06.2009 №10 здійснив списання зіпсованих матеріалів (прокладки, гофролотки, плівка поліетиленова, вкладиші поліетиленові) на рахунок 947 «Нестачі і витрати від псування цінностей»на суму 322539,00 грн. Відповідач вважає безпідставним віднесення до валових витрат, понесених на сплату ПДВ при придбанні зазначених матеріалів,оскільки вони є використаними не в господарській діяльності, та вбачає завищення позивачем валових витрат за 2009 рік на суму 322539,00 грн.

Крім цього, відповідач вважає, що на порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР Товариством неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 51949,77 грн. згідно з податковими накладними, які були виписані постачальниками у періоді з 01.01.2008 по 31.03.2009, який перевірений згідно з актом перевірки від 17.09.2009 №457/23-33894121, без наявності документального підтвердження запізнення отримання податкових накладних та підтвердження не включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ за вказаними податковими накладними у періоді, який був перевірений, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 51949,77 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з даним висновком суду першої інстанції , зважаючи на наступне.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, законодавець не встановлює, що період виникнення права платника податку на податковий кредит та дата складання податкової накладної обов'язково збігаються у часі.

В силу положень підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Позивач формував податковий кредит, включаючи до нього відповідні суми податку на додану вартість по мірі отримання податкових накладних від контрагентів, що узгоджується з нормами Закону.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови від надання податкових накладних, оскільки за змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР звернення з такими скаргами є правом платника, а не його обов'язком.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на податковий кредит може виникати як з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Отже, рішення податкового органу щодо визначення в цій частині податкових зобов'язань з податку на додану вартість є неправомірним.

Щодо правомірності віднесення Товариством до валових витрат за 2009 рік суми в розмірі 322539,00 грн. і, як наслідок, віднесення до податкового кредиту з ПДВ коштів у сумі 64508,00 грн., колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п. 5.2. ст..5 цього закону до складу валових витрат включаються:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1);

- суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону (п. 5.2.9).

Не включаються до складу валових, згідно п.5.3.1 ст.5 потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

- придбання лотерей, участь в азартних іграх;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Таким чином, відповідно до вказаної правової норми перелік потреб, не пов'язаних з господарською діяльністю є виключним.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що списані зіпсовані товари (прокладки, гофролотки, плівка поліетиленова, вкладиші поліетиленові) Товариство придбавало з метою їх використання саме у власній господарській діяльності, а саме для пакування власної продукції.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.