Постанова № 25666760, 15.08.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

15 серпня 2012 року Справа № 5004/656/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - приватного сільськогосподарського підприємства "СТИР-АГРОБУД" на рішення господарського суду Волинської області від 05.07.12 р. у справі № 5004/656/12 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг", м.Київ

до приватного сільськогосподарського підприємства "СТИР-АГРОБУД", с.Боратин Луцького району

про стягнення 259 026,03 грн.

За участю представників:

Позивача - Бащук Тарас Віталійович ( довіреність № Д028/12 від 16.05.2012 р. )

Відповідача (скаржника) - не з'явився

Відповідно до розпорядженя в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р. у справі № 5004/656/12, у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 5004/656/12 судді Савченка Г.І., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Крейбух О.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.07.12 р. у справі №5004/656/12 (суддя Вороняк А.С.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг" до приватного сільськогосподарського підприємства "СТИР-АГРОБУД" про стягнення 259 026,03 грн. -задоволено частково.

Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "СТИР-АГРОБУД'' (юридична адреса Волинська область Луцький район, с. Боратин, вул. Шкільна, 62, код ЄДРПОУ 34745534) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, 5 код ЄДРПОУ 34003114) неоплачену вартість предмета лізингу у розмірі 216 211,55 грн..

Провадження у справі в частині стягнення 42 814,48 грн. заборгованості по оплаті лізингових платежів та відсотків припинено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі п. 11.6 договору лізингу позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу сплатити неоплачену вартість предмета лізингу на дату розірвання договору у розмірі 216 211,55 (із розрахунку 27 022,39 у.о.(неоплачена вартість майна станом на дату розірвання договору) * 8.0012 (офіційний курс гривні до долара США на дату розірвання договору) = 216 211,55 грн.).

Тому суд першої інстанції визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача неоплаченої вартості предмета лізингу на дату розірвання договору у розмірі 216 211,55 грн. (оскільки матеріали справи свідчать, що неналежне виконання лізингоодержувачем зобов'язань, що стало підставою для розірвання договору та застосування передбаченої умовами договору відповідальності) правомірною та обґрунтованою.

На момент розгляду спору відповідачем було сплачено заборгованість по лізингових платежах та відсотках в сумі 42 814,48 грн., що підтверджується реєстром розрахункових документів за період з 13.05.2008 року по 02.07.2012 рік та довідкою №56-3-1-00/794 від 04.07.2012 року виданою АТ "Райфайзен Банк Аваль" про те, що через філію ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" м.Луцьк, рахунок 260040701 - 12.06.2012 року надійшли кошти в сумі 42 814,48 грн., тому місцевий господарський суд прийшов до висновку, що провадження у справі в цій частині стягнення слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись прийнятим рішенням, відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство "СТИР-АГРОБУД" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення з врахуванням ринкових цін вартості предмету лізингу (арк.справи 96-97).

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що після розірвання 05.02.2010р. позивачем договору фінансового лізингу КL 0805142 від 13 травня 2008 року ПСП «Стир-агробуд»продовжувало сплачувати платежі, що підтверджується самим позивачем. Зокрема ПСП «Стир-агробуд» після розірвання договору перерахувало на рахунок позивача 220628,96 грн. Вказані кошти позивач зарахував як 148710,15 грн. - оплаті лізингових платежів, 1201,08 грн. - оплати компенсацій понесених витрат, 5854,26 грн. пені та 64863,47 грн. - нарахованого штрафу.

Вважає, що перераховані ПСП «Стир-агробуд» грошові кошти на рахунок ТзОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»після розірвання договору фінансового лізингу не можуть бути зараховані останнім в якості штрафу та пені, а повинні бути перераховані у несплачену вартість предмету лізингу.

Стверджує, що на момент подачі позовної заяви та розгляду справи в суді першої інстанції договір фінансового лізингу вже був розірваним, а отже стягувати з ПСП «Стир-агробуд»неоплачену вартість предмету на умовах договору фінансового лізингу КL 0805142 від 13 травня 2008 року є незаконним та суперечить вимогам ст.ст. 611, 633 ЦК України.

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тому скаржник вважає, що при винесенні оспорюванного рішення судом не було встановлено фактичної вартості предмету лізингу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р. апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "СТИР-АГРОБУД" прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 95).

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду 14.08.2012р. письмовий відзив (вх.№8934/12, Д2) на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника.

Зазначає, що розмір штрафу та пені передбачений договором фінансового лізингу №КL0805142 від 13.05.2008р., зокрема відповідно до п.10.2. договору лізингу за невчасне виконання зобов'язань, передбаченими пунктами 2.4, 2.6, 3.1., 3.2. і 6.4 даного договору, лізингоодержувач зобов'язується виплатити пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати (якщо прострочено було черговий лізинговий платіж, то розмір такого платежу розраховується відповідно до умов п. 3.9. договору). Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього договору. Оплата пені не звільняє лізингоодержувача від виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п.11.6. договору лізингу «...Коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати, від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися, до кінця строку лізингу, або розірвати договір. Після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також: лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов 'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо)».

Стверджує, що зарахував отримані після розірвання договору лізингу кошти, а саме: в першу чергу штрафні санкції та компенсація витрат на вчинення виконавчого напису, а в другу чергу прострочені лізингові платежі, керуючись ст. 534 ЦК України.

Вимоги відповідача встановити ринкову вартість предмету лізингу вважає недоречними, адже позивач не заявляв вимоги про стягнення збитків.

Вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Волинської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (арк.справи 106-108).

Відповідач не забезпечив явку свого представника в призначене на 15.08.2012р. судове засідання, надіслав лист (Вх.№8788/12, Д-1 від 08.08.2012р.) з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги, у зв»язку з перебуванням директора товариства у відряджені.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою від 30.08.2012р. суд не зобов»язував конкретну особу з»явитися у судове засідання, а уповноваженого представника юридичної особи, який мав здійснювати представницькі повноваження ПСП «СТИР-АГРОБУД»

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.08.2012р. представник ТзОВ "УКІО Банк Лізинг" заперечив апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 05.07.12 р. у справі № 5004/656/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

13 травня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" (лізингодавцем) уклало з приватним сільськогосподарським підприємством "СТИР-АГРОБУД'' (лізингоодержувачем) договір фінансового лізингу № KL 0805142 (арк.справи 22-28), відповідно до п.1.1. якого лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, набуває (купує) у продавця майно, вказане лізингоодержувачем, і надає лізингоодержувачу на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов»язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього договору, майно передається у власність лізингоодержувачу.

Як визначено в преамбулі цього договору, лізинговий платіж -це платіж в грошовій формі, сума якого по уточненому графіку платежів повинна сплачуватись лізингоодержувачем лізингодавцю і яка складається з суми відшкодування частини вартості майна і винагороди лізингодавця.

За умовами п. 4.2 передача майна оформлюється шляхом складання та підписання продавцем, лізингодавцем та лізингоодержувачем акту приймання-передачі майна в фінансовий лізинг.

Предмет договору лізингу (майно) -вантажний автомобіль КАМАЗ-45143, новий, 2008 р.в., № шасі ХТС53215R82332680, передано відповідачу відповідно до акту приймання-передачі від 23.05.2008р. (арк.справи 30).

Відповідно п.п. 3.1, 3.2 договору всі платежі лізингоодержувач виконує в строки і на умовах, вказаних в спеціальних умовах фінансування і уточненому графіку платежів, перераховуючи кошти на рахунок лізингодавця. Якщо в уточненому графіку платежів є формула розрахунку платежів, то лізингоодержувач на дату оплати самостійно розраховує суми, які підлягають оплаті, відповідно до наведеної формули, і оплачує їх. Усі необхідні платежі за договором повинні бути сплачені в повному обсязі на дату, вказану в уточненому графіку платежів, якщо платіж буде оплачений частково, то такий платіж буде вважатися неоплаченим. Якщо строк оплати чергового лізингового платежу відповідно до уточненого графіка платежів припадає на неробочий день (вихідний, святковий або ін.), то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

23.05.2008 року сторонами укладено уточнений графік платежів до договору (арк.справи 31), який містить наступні положення: "** Враховуючи той факт, що грошове зобов'язання в графіку платежів за цим договором визначено грошовим еквівалентом у.о. і розраховується за формулою (у.о. х К х (С/К), де К - офіційний курс гривні до у.о. на дату оплати за майно, С - офіційний курс гривні по відношенню до у.о. на дату платежу, "х" знак множення, "/" знак ділення. Якщо значення, що утворилось в результаті ділення показника С на показник К, менше одиниці, то результат такого ділення прирівнюється до одиниці) та встановлений офіційний курс гривні по відношенню до у.о. може змінюватись, під час дії цього договору, платежі в гривнях в уточненому графіку платежів носять тимчасовий характер і виражені враховуючи офіційний курс гривні до у.о. на дату оплати за майно. Платежі змінюються за умови зміни офіційного курсу у.о. та розраховуються в гривні відповідно до вищезазначеної формули. Датою платежу є дата, вказана в уточненому графіку платежів".

"Примітка: У випадку, коли позитивний результат віднімання офіційного курсу гривні по відношенню до у.о., встановленим НБУ на дату платежу, відрізняється від середнього курсу купівлі у.о. за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу більше або дорівнює 0,1 (нуль цілих одна десята) гривень, то в усіх вищенаведених формулах показник С буде означати середній курс купівлі у.о. за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу.

Згідно уточненого графіку під у.о. розуміється долар США.

Згідно п. 8.3.1 договору лізингоодержувач зобов'язався своєчасно згідно уточненого графіку платежів платити лізингові платежі за даним договором.

За умовами договору винагорода лізингодавця визначена як сума в грошовій формі, яку оплачує лізингоодержувач лізингодавцю за надання майна в лізинг. Розмір винагороди лізингодавця встановлюється беручи до уваги встановлену в цьому договорі річну норму відсотків і розраховується від несплаченої вартості предмета лізингу.

З уточненого графіку платежів вбачається, що відсотки за надання майна в лізинг складають 14 % річних.

Пунктом 3.7 договору визначено, що одержану оплату за договором лізингодавець розподіляє в такій черговості:

1) погашаються суми сплачені за лізингоодержувача, що підлягають компенсації лізингодавцю;

2) нарахована неустойка (пеня, штрафи);

3) сума винагороди лізингодавця (відсотки);

4) вартість не викупленого майна.

Сторони домовилися, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити, вказаний у цьому пункті договору, порядок погашення.

Відповідно до п. 11.5 договору цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. Істотними порушеннями зокрема вважається коли лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізинговою платежу або більш ніж один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим договором.

26.01.2010р. позивач надіслав рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача повідомлення за № 55/01 від 26.01.2010р. (арк.справи 34-36) про розірвання договору з 05.02.2010р. та вимагав повернути майно (предмет лізингу) не пізніше 08.02.2010р., заплатити борг по простроченим лізинговим платежам, сплати неоплачену вартість предмета лізингу, а також сплатити штраф в розмірі 30% неоплаченої вартості предмета лізингу.

Керуючись п.3.7 договору лізингу позивач зарахував отримані після розірвання договору лізингу кошти (177 814,48 грн.) в якості оплати лізингових платежів та відсотків у розмірі 105 895,67 грн., компенсації за понесені витрати на вчинення виконавчого напису у розмірі 1201,08 грн., в якості оплати по нарахованій пені в розмірі 5 854, 26 грн. та оплати нарахованого штрафу у розмірі 64 863, 47 грн.

У зв'язку із неповерненням приватним сільськогосподарським підприємством "СТИР-АГРОБУД'' предмету лізингу, 01.06.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис за реєстраційним номером 1106 (арк.справи 37) про повернення майна -предмета фінансового лізингу -автомобіль "КамАЗ-45143", 1-одиниця, 2008 р.в., шасі ХТС 53215R82332672, державний реєстраційний номер АА6233НІ (Технічна характеристика: Колісна формула 6х4, вантажопідйомність 10 000 кг., об"єм платформи 15,4 куб.м., платформа самосвальна з двостороннім розвантаженням, напрям навантаження вліво, вправо, споряджена маса автомобіля 9 205 кг., повна маса автомобіля 19 355 кг., двигун КАМАЗ 740.31(240), потужність двигуна 176 квт (240 к.с.), КПП КАМАЗ 152, 10 ступенів, зчеплення фрикційне, суху, дводискове, мод. 17, підвіска ресорна, кабіна без спального місця, паливний бак 210 л., передпусковий підігрівач ПЖД 15.8106-01, колеса дскові, шини 10.00 R20(280R508)) вартістю 120 108, 17 грн. без ПДВ лізингодавцю за несплачені лізингові платежі за користування предметом лізингу 107 495,45 грн., пені 2 669,09 грн., неоплачена вартість предмету лізингу 216 211,55 грн., штраф 64 863,46 грн., а всього 391 239, 55 грн.

Згідно з п.11.6 договору коли лізингоодержувач істотно порушує даний договір, то лізингодавець має право вимагати щоб лізингоодержувач через певний час, але не пізніше п'ятнадцяти робочих днів, усунув вчинене порушення, якщо це можливо за даних обставин. Коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи) які залишилися, до кінця строку лізингу або розірвати договір. Після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо). Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані в якому одержав його беручи до уваги нормальний знос. Коли лізингоодержувач не прибув, щоб передати предмет лізингу, то лізингодавець має право узяти його одноособово.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання зі сплати лізингових платежів та відсотків виконав належним чином, вже після звернення з позовом до суду першої інстанції, лізингові платежі за вказаний період сплатив в повному обсязі в сумі 42 814,48, з яких: 42 310 грн. - заборгованість по лізингових платежах грн., 504,48 - заборгованість по відсотках.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі п. 11.6 договору позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу сплатити неоплачену вартість предмета лізингу на дату розірвання договору у розмірі 216 211,55 (із розрахунку 27 022,39 у.о.(неоплачена вартість майна станом на дату розірвання договору) *8,0012 (офіційний курс гривні до долара США на дату розірвання договору) = 216 211,55 грн.) грн.

Оскільки матеріали справи свідчать про неналежне виконання лізингоодержувачем зобов'язань, що стало підставою для розірвання договору та застосування передбаченої умовами договору відповідальності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача неоплаченої вартості предмета лізингу на дату розірвання договору у розмірі 216 211,55 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідач доказів на спростування обставин неповернення предмета лізингу та сплати його неоплаченої вартості, ні суду першої, ні апеляційної інстанцій не надав, наведеного позивачем розрахунку не спростував. Належних доказів погашення заборгованості (окрім сплати 42 814, 48 грн. лізингових платежів та відсотків (винагороди лізингодавця)) за договором фінансового лізингу №KL 0805142 від 13.05.2008 року по оплаті неоплаченої вартості предмета лізингу на дату розірвання договору, в матеріалах справи відсутні.

Твердження апелянта про порушення позивачем черговості зарахування платежів не містять правового обґрунтування.

Нормами ст. 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Умовами договору лізингу (п.3.7.) встановлено, що одержані оплати за цим договором лізингодавець розподіляє в такій черговості: погашаються суми сплачені за Лізингоодержувача, що підлягають компенсації лізингодавцю; нарахована неустойка (пеня, штрафи); сума винагороди лізингодавця (відсотки); вартість не викупленого майна. Сторони домовилися, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити, вказаний у цьому пункті договору, порядок погашення.

Отже, місцевим господарським судом правомірно зазначено, що виходячи із умов договору лізингу черговість зарахування лізингових платежів відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що, всупереч ст.623 ЦК України, судом першої інстанції не було встановлено ринкову вартість предмету лізингу.

Відповідно до ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Однак колегія суддів вважає, що дане твердження не містить правового обґрунтування, адже позивачем заявлялися вимоги про стягнення несплачених лізингових платежів та відсотків, а також неоплаченої вартості майна. Вимоги про стягнення збитків не заявлялися.

У відповідності до ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку, що оскільки на момент розгляду спору відповідачем сплачено заборгованість по лізингових платежах та відсотках в сумі 42 814,48 грн., що стверджується реєстром розрахункових документів за період з 13.05.2008 року по 02.07.2012 рік (арк.справи 74) та наданою позивачем довідкою №56-3-1-00/794 від 04.07.2012 року (арк.справи 77) виданою АТ "Райфайзен Банк Аваль" про те, що через філію ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" м.Луцьк, рахунок 260040701 - 12.06.2012 року надійшли кошти в сумі 42 814,48 грн., тому провадження у справі в цій частині стягнення слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 259 026,03 грн., з них 42 814, 48 грн. несплачені лізингові платежі та відсотки, 216 211, 55 грн. неоплаченої вартості майна підлягають до часткового задоволення в розмірі 216 211, 55 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "СТИР-АГРОБУД" на рішення господарського суду Волинської області від 05.07.12 р. у справі № 5004/656/12 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Дужич С.П.