Рішення № 25666562, 13.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.12 Справа№ 5015/6304/11

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

До відповідача-1: ПП «Біанка», м.Львів

До відповідача-2 : Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Львів

Про стягнення 27119,45 грн. вартості недоврахованої електричної енергії

В судове засідання з'явились:

від позивача: Свідрик Г.- представник

від відповідача-1: Біликівська А.- директор

від відповідача-2 : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Іванило О.П.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ПАТ «Львівобленерго» до ПП «Біанка»про стягнення 27119,45 грн. вартості недорахованої електричної енергії.

Під час розгляду справи до участі у справ в якості відповідача-2 було залучено фізичну особу підприємця ОСОБА_1.

Враховуючи подання ПП «Біанка»нових доказів та залучення судом до участі у справі другого відповідача, 10.01.2012 року позивачем було подано уточнення позовних вимог в яких він просить стягнути з ПП «Біанка»22477,14 грн., а з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 4642,31 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених у попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні судом оглянуто оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, наданих в судових засіданнях поясненнях та долучених до справи доказах.

Відповідач-1 проти позову заперечує, посилається на ті обставини, що вже протягом тривалого часу в кіоску за адресою м.Львів вул.. Наукова,29 не здійснює жодної господарської діяльності, а кіоск був переданий в оренду, а згодом перейшов у власність фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1

Відповідач-2 проти позову заперечує посилаючись на той факт, що під час оренди та придбання кіоску у власність він вже був підключений до електромережі і йому не було відомо що використання електроенергії здійснюється з порушенням ( а.с.75), а також зазначив, що не був присутнім при складанні акту, акт не отримував, нікого не уповноважував на участь у складанні акту; не був належно повідомлений про час та місце проведення засідання комісії та просив відмовити в позові повністю.

07.01.2012 року представником відповідача-2 було подано клопотання про припинення провадження у справ в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 з тих підстав, що Акт про порушення правил користування електричною енергією стосовно відповідача-2 не складався.

Суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання з підстав його необґрунтованості.

Під час розгляду справи судом витребовувались у відповідачів документи, які підтверджують факт укладення договорів оренди та договору купівлі-продажу, а саме -додатки до договорів які б містили ціну та порядок здійснення розрахунків , а також докази, що підтверджують проведення між сторонами розрахунків за оренду купівлю-продаж майна.

Оскільки зазначені документи відповідачами не подавались, 06.03.2012 року позивач подав уточнення позовних вимог в яких, з огляду на те, що договори оренди та купівлі-продажу не містять всіх істотних умов ( а відтак є неукладеними), просив стягнути вартість недорахованої електричної енергії в сумі 27119,45 грн. з відповідача-1.

12.03.2012 року , після поданих позивачем уточнень , представником відповідача-1 було подано додаткові угоди до договорів оренди та договору купівлі-продажу які містили ціну та порядок розрахунків.

Ухвалою суду від 19.03.2012 року провадження у справі було зупинено а матеріали справи були направлені в слідчі органи з метою перевірки та встановлення винних у самовільному підключенні електроенергії і споживанні її без приладів обліку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року скасовано ухвалу господарського суду про зупинення провадження у справі. Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2012 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року у справі №5015/6304/11 залишено в силі.

Ухвалою суду від 23.07.2012 року провадження у справі поновлено.

08.08.2012 року в судове засідання представником відповідача-1 було подано клопотання про вилучення з матеріалів справи пояснень директора ПП «Біанка»Біликівської А.Р. взятих Франківським районним відділенням ГУМВС України у Львівській області та клопотання про відмову в задоволенні уточнених позовних вимог від 05.03.2012 року. В задоволенні клопотання про вилучення з матеріалів справи документів судом відмовлено, оскільки положеннями ГПК України не передбачено право сторін на вилучення з матеріалів справи будь-яких документів.

Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2012 року свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно вартості недоврахованої електричної енергії підтримала, від поданих раніше уточнень позовних вимог відмовилася з огляду на долучення відповідачем-1 до матеріалів справи додатків до документів, що підтверджують факт укладення договорів оренди та договору купівлі-продажу.

Відповідач-2 в судові засідання участь свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

В попередніх судових засіданнях сторони обґрунтували свої позиції, подали додаткові письмові пояснення стосовно позовних вимог, подали документи, в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, враховуючи сплив строку розгляду справи, встановлений ст.69 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір без участі представника відповідача-2 з врахуванням його доводів і обґрунтувань, викладених в попередніх судових засіданнях, за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 13.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

23.09.2010 року при огляді схеми обліку кіоску за адресою: АДРЕСА_1 працівниками ВАТ «Львівобленерго»виявлено самовільне підключення електроустановок до мережі, яка не є власністю споживача та споживання електроенергії без відповідного договору про що був складений акт №23518 про порушення ПКЕЕ . Акт було складено на ПП «Біанка»оскільки особа, яка допустила представників енергопостачальної організації в приміщення кіоску для проведення перевірки, ОСОБА_4 надала енергоінспекції документи (договір оренди землі, дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, свідоцтво про державну реєстрацію) з яких вбачалося , що власником приміщення було ПП «Біанка».

У зв'язку з відмовою представника споживача підписати акт , останній був запрошений на засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ листом від 29.09.2010 року №30/5417 (том І а.с.12-13). До листа було долучено Акт про порушення ПКЕЕ та схему-додаток до акту.

ПП «Біанка»не скористалося своїм правом бути присутнім на засіданні комісії, про яке було повідомлене належним чином. В судовому засіданні директор ПП «Біанка»Біликівська А.Р. повідомила суд , що зазначений лист -повідомлення про засідання комісії нею був переданий ОСОБА_1 Протокол засідання комісії та розрахункові документи були направлені на адресу ПП «Біанка»листом від 11.10.2010 року №30/5560 (том І а.с.14-19). За твердженням директора ПП «Біанка», наданими в судовому засіданні, зазначені вище документи нею були передані фізичній особі підприємцю ОСОБА_1

За результатами розгляду Акту №23518 про порушення Правил користування електроенергією (ПКЕЕ) позивачем проведено нарахування недоврахованої електроенергії на суму 27119,45 грн., яку він просив стягнути з ПП «Біанка».

В процесі судового розгляду справи стало відомо, що з січня 2007 року кіоск у м.Львові по вул.. Науковій,29 ПП «Біанка»здало в оренду фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, а 26.07.2010 року зазначений кіоск був йому проданий згідно договору купівлі-продажу.

Ухвалою суду від 30.11.2012 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було залучено до участі у справі в якості відповідача-2.

З огляду на викладене, позивачем було уточнено позовні вимоги в яких він просить стягнути з відповідачів вартість недорахованої електроенергії солідарно.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п.5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р., договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші природні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими природними ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Як вбачається із матеріалів справи, кіоск , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був переданий ПП «Біанка»(Орендодавець) в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 (Орендарю) на підставі договорів № 2 від 10 січня 2007 року та № 3 від 01 вересня 2008 року ( том І а.с.31-34,136-137 ). Умовами зазначених договорів передбачено, що оплата за енергозабезпечення здійснюється за рахунок орендаря.

Таким чином,в період з січня 2007 року по липень 2010 року кіоск , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був переданий в оренду ОСОБА_1, що підтверджується договорами і не заперечується відповідачами. Оскільки ані власник майна, ані орендар договору на постачання електроенергії не укладали, електроенергія відповідачем-2 споживалася самовільно та безобліково, що є порушенням у сфері електроенергетики.

26 липня 2010 року між ПП «Біанка»(Продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу металевого кіоску, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п.6 Договору купівлі-продажу від 26.07.2010 року передбачено, що договір на постачання електроенергії Покупець укладає самостійно і сам сплачує за неї. Таким чином, 23.09.2010 року під час проведення перевірки працівниками енергопостачальної організації, кіоск , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебував у власності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами справи ( том І а.с.35-36,138) і не заперечується відповідачами.

З огляду на викладене, електроенергія в кіоску, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 споживалась безобліково саме ФОП ОСОБА_1, який здійснював там свою підприємницьку діяльність. Зазначене підтверджує відповідач-2 у відзиві на позовну заяву (том І а.с.75), письмових поясненнях (том І а.с.92,115). В судових засіданнях відповідач-2 пояснював, що на його думку, оплата за електроенергію включалась в орендну плату, проте такі доводи спростовуються додатками до договорів оренди (том І а.с.136-137) згідно яких розмір орендної плати складав одну гривню в місяць, що виключає можливість зарахування оплати за електроенергію в розмір орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, виявлене енергоінспекцією порушення полягало у самовільному підключенні до електромережі за умови відсутності договору на постачання електроенергії.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно ч.2 п.5.1 Правил користування електроенергією споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідачем-2 не надано суду доказів оплати електроенергії в період з 2007 року по вересень 2010 року. Таким чином, відповідач-2 не спростував факту безоплатного споживання електроенергії без договору, як і не заперечив такого факту.

Всі заперечення відповідача-2 зводяться до відсутності Акту про порушення ПКЕЕ стосовно нього і не повідомлення його про час і дату засідання комісії.

Проте, слід зазначити наступне, що 23.09.2010 року при огляді схеми обліку кіоску за адресою: АДРЕСА_1 працівниками ВАТ «Львівобленерго»виявлено самовільне підключення електроустановок до мережі та споживання електроенергії без відповідного договору про що був складений акт №23518 про порушення ПКЕЕ . Акт було складено на ПП «Біанка»оскільки особа, яка допустила представників енергопостачальної організації в приміщення кіоску для проведення перевірки, ОСОБА_4 надала енергоінспекції документи (договір оренди землі, дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, свідоцтво про державну реєстрацію) з яких вбачалося , що власником приміщення було ПП «Біанка». Таким чином, особа яка допустила працівників позивача до перевірки, своїми навмисними діями надала їм неправдиву інформацію стосовно власника кіоску, що й стало причиною складання Акту не на фізичну особу підприємця ОСОБА_1, який на той час був власником кіоску і фактично безоплатно користувався електричною енергією без договору і приладів обліку.

Факт самовільного підключення до електромереж позивача при відсутності договірних відносин з постачання електроенергії не заперечується відповідачами. Доводи відповідача-2, що він не здійснював самовільного підключення у зазначений позивачем період, матеріалами справи не підтверджуються.

Відповідно до вимог пункту 6.41 Правил користування електричною енергією у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.

Тобто, за своєю правовою природою акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією факту порушення, яке було виявлено при проведені перевірки дотримання споживачем зазначених Правил.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що акт від 23.09.2010 № 023518 (том І а.с.2-3) про порушення ПКЕЕ є одним із доказів, на який посилається позивач, про самовільне підключення струмоприймачів споживача до мереж енергопостачальника. Зазначений доказ не спростований відповідачами у справі.

Доводи відповідача-2 про невідповідність змісту вищезазначеного акту ПКЕЕ, суд відхиляє, оскільки дефекти акту не спростовують факту порушення ПКЕЕ, що знайшло своє відображення у зазначеному акті.

Крім того, рішення комісії постачальника електроенергії та протокол, яким воно оформлено, за своїми ознаками не належить до ненормативних актів, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією. Зазначені акти можуть бути використані в якості доказу у разі звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду і підлягають оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 ГПК України.

Матеріали справи не містять заперечень відповідачів ані щодо встановлення факту самовільного підключення без договору та приладів обліку електроенергії, ні доказів оплати використаної відповідачем-2 електроенергії в період з 2007 по 23.09.2010 року ( по день проведення перевірки і відімкнення кіоску від мережі).

Щодо заперечень відповідачів до перерахунку обсягу фактично спожитої електричної енергії та його вартості, слід зазначити наступне:

Відповідно до п 6 Постанови КМУ від 08.02.06, № 122 "Про затвердження Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії" на підставі акта виявлених порушень енергопостачальник розраховує розмір завданих внаслідок викрадення електричної енергії збитків та надсилає споживачеві електричної енергії рахунок для їх оплати.

За приписами п.п. 6.42, 6.43 Правил, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. Розрахунок розміру шкоди, завданої енергопостачальнику внаслідок викрадення електроенергії, встановлюється Методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії та його вартості здійснюється відповідно Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.06 N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.06 № 782/12656.

Відповідно до п.п.2.2, 2.3 Методики, обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ, розраховується на підставі акта порушень, який складається відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури. Розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється за тарифами для споживачів відповідної групи та класу напруги, які діяли під час порушення споживачем ПКЕЕ; за величиною розрахункового добового споживання електричної енергії; за кількістю днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням.

Правилами п. 2.6 Методики передбачена можливість визначення величини у разі виявлення у споживача самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до мережі електропередавальної організації та за умови відсутності Договору, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення. При цьому для розрахунку загального обсягу електричної енергії, спожитої самовільно береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення.

Розрахунок за актом №023518 від 23.09.2010 року здійснено позивачем за період з 23.09.2009року по 23.09.2010 року з повним дотриманням Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричної енергії. Проте, як вбачається із поданого позивачем розрахунку обсягу вартості електричної енергії, що підлягає до стягнення, при проведені розрахунку позивачем допущено округлення обсягу електроенергії в сторону збільшення, що потягло за собою завищення її вартості. Згідно проведеного судом перерахунку, до стягнення підлягає 26170,24 грн.

Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законом відповідальність, зокрема цивільну (ст. 27 Закону України "Про електроенергетику").

Самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку та укладення договору є підставою для стягнення з винної сторони її вартості згідно з приписами ст.ст.1212 і 1213 ЦК України (Оглядовий лист ВГСУ від 30.12.2011 №01-06/1872).

Відповідно до ст..1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набутне майно відшкодовується його вартість (ч.2 ст.1213 ЦК України). Відтак, виходячи з положень наведених норм та матеріалів справи, обов'язок сплатити кошти за недовраховану електроенергію покладається на відповідача-2, який безоплатно споживав електроенергію.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Жодних належних і допустимих доказів правомірності споживання електроенергії в період з 23.09.2009 року по 23.09.2010 року відповідач-2 суду не надав, жодних клопотань стосовно неможливості надання таких доказів суду не надходило.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши всі матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи практику застосування законодавства Вищою судовою інстанцією, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належними і допустимими доказами і підлягають до задоволення частково .

Судові витрати покласти на відповідача-2 пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного Акціонерного Товариства «Львівобленерго»( 79026 м.Львів, вул.. Козельницька,3 ,код ЄДРПОУ 00131587) 26170,24 грн. вартості недоврахованої електричної енергії; 261,70 грн. державного мита та 227,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решта частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Суддя Н. Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.08.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.