Рішення № 25666510, 14.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.12 Справа№ 5015/3044/12

За позовом: Державного підприємства "Калуське лісове господарство", с.Вістова Калуського району Івано-Франківської області

до відповідача: Державного підприємства „Дрогобицьке лісове господарство", м.Дрогобич Львівської області

про: стягнення 11 560,00 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: Мушинський В.Т. (довіреність від 07.08.2012р. №1/8)

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Державне підприємство "Калуське лісове господарство" (с.Вістова Калуського району Івано-Франківської області) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства „Дрогобицьке лісове господарство" (м.Дрогобич Львівської області) про стягнення 11 560,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, отримавши від позивача товарно-матеріальні цінності на підставі накладних, не сплатив їх вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 11 560,00 грн.

Ухвалою суду від 24.07.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2012 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві.

В судове засіданні 14.08.2012р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, подав відзив на позовну заяву (вх..№ 17096/12 від 06.08.12р.), в якому позовні вимоги визнав, подав клопотання про розстрочення виконання рішення суду, обгрунтовуючи дане клопотання важким фінансовим становищем відповідача.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідач отримав від позивача товару на загальну суму 11560,00 грн. згідно накладних: від 19.04.2011 року на суму 3520 грн., №1 від 19.04.2011 року на суму 600 грн., №2 від 19.04.2011 року на суму 2000 грн., №1 від 19.04.2011 року на суму 1020 грн., №1 від 19.04.2011 року на суму 4420 грн. та довіреності на отримання товару №259 від 19.04.2012 року. (копії накладних та довіреності містяться в матеріалах справи).

Відпуск товару оформлявся нарядом на відпуск лісопродукції № 0235 від 19.04.2011 року.

Факт наявності заборгованості відповідач визнав, підписавши з позивачем акт звірки розрахунків за 2011 -2012 рр.

Позивачем на адресу відповідача 29.02.2012 року надіслано вимогу № 61 про оплату 11 560,00 грн. боргу, про що свідчить повідомлення про вручення пощтового відправлення від 03.03.2012 року .

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 11560,00 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно накладних. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка -виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 12.09.1996, № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України").

При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Жодних доказів в обгрунтування важкого фінансового становища відповідачем не надано.

Беручи до уваги наведене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, наявність вини відповідача у виникненні спору, суд прийшов до висновку, що заява Державного підприємства „Дрогобицьке лісове господарство" про розстрочку виконання рiшення господарського суду Львiвської областi є необгрунтованою, не підтвердженою належними доказами та такою, що не підлягає до задоволення.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Дрогобицьке лісове господарство" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Стрийська, буд. 29, ідентифікаційний код 00992390) на користь Державного підприємства „Калуське лісове господарство" (77351, Івано-Франкеівська область, Калуський район, село Вістова, вул.Невідома, 1, ідентифікаційний код 20562527) 11560,00 грн. основного боргу, 1609,5 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 17.08.2012 р.

Суддя Король М.Р.