Постанова № 25660545, 16.08.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року Справа № 2а/2370/2171/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Мишенка В.В.,

при секретарі - Ільченко С.М.,

за участю: представників позивача Казіміренко Я.А. та Вікторова Є.О. - за довіреностями, представника відповідача Манжари Д.С. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства «Агрофірма «Іскра»про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до дочірнього підприємства «Агрофірма «Іскра»про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2011 році в сумі 185397 грн. 00 коп. та пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в сумі 2298 грн. 96 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування».

Представники позивача наполягали на задоволенні адміністративного позову повністю, з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову повністю, з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Дочірнє підприємство «Агрофірма «Іскра»зареєстроване як юридична особа 19.10.2000 року за № 10000016303, ідентифікаційний код 31214624.

У 2011 році у відповідача повинно було працювати вісім інвалідів, проте позивачем встановлено, що в порушення вимог статтей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» шість робочих місць інвалідами зайняті не були.

Вартість одного робочого місця за звітній період на підприємстві становить 30899 грн. 50 коп. В зв'язку з чим, загальна сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів, враховуючи пеню в розмірі 2298 грн. 96 коп. - становить 187695 грн. 96 коп. У встановлений законодавством термін, до 15 квітня 2012 року, визначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконаний норматив у 2011 році відповідач Черкаському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів не сплатив.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року № 875-XII (надалі за текстом -«Закон № 875-XII»).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

З аналізу зазначених норм вбачається, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Отже, чинним законодавством передбачений обов'язок повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вільних робочих місць (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно наданого відповідачем для відділення Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у звітному періоді склала 199 осіб.

Згідно наказу відповідача № 1-а від 12.01.2012 року на підприємстві створено шість спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

На виконання статті 19 Закону № 875-XII, на підприємстві були створені робочі місця для інваліда, що підтверджується звітами про наявність вакансій (форма № 3-ПН) станом на 20.07.2011 року, 10.08.2011 року та 25.09.2011 року.

Цими ж звітами підтверджується той факт, що протягом 2011 року підприємство звітувалося перед Золотоніським міськрайонним центром зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування інваліда.

Крім того, з листа виконавчого комітету Броварківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 99 від 02.07.2012 року, листа управління праці та соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації № 129/01-10 від 02.07.2012 року, а також листа Золотоніського міськрайонного центу зайнятості № 1164/04 від 02.07.2012 року вбачається, що протягом 2011 року особи з обмеженими можливостями, які були зареєстровані в Золотоніському МРЦЗ як безробітні, на заявлені вакансії ДП «Агрофірма «Іскра»не направлялись, в зв'язку з відсутністью таких за місцем проживання та можливістю працювати на таких роботах відповідно до рекомендацій довідок МСЕК.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства про порядок атестації та створення робочих місць інвалідів на підприємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену у встановленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому підприємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Таким чином, суд наголошує, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, але Законом на нього покладено обов'язок інформувати належним чином відповідні органи про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

Дана позиція підтверджена постановою Верховного Суду України від 26 червня 2012 року № 21-105а12.

Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Статтею 2442 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, враховуючи, що відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст. ст. 158-159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко