Постанова № 25659783, 20.08.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4282/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Татарбунарського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів витрачених на навчання, проживання та виплати допомоги по безробіттю у розмірі 10500,16 грн., -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернувся Татарбунарський районний центр зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів витрачених на навчання, проживання та виплати допомоги по безробіттю у розмірі 10500,16 грн., які не були ним повернуті у добровільному порядку.

В судовому засіданні 16.08.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином сповіщений про день, час та місце слухання справи (а.с.38), а тому на підставі положень ч.4 ст.128 КАС України справа слухалась за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Позивач на підставі ст.18 Закону України «Про зайнятість населення»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.19 цього ж Закону здійснює повноваження щодо стягнення в судовому порядку із осіб, які отримали одноразову допомогу по безробіттю в разі невиконання умов договору або закону, а тому на підставі положень ч.1 ст.17, п.п.5 ч.4 ст.50 КАС України може звертатись до суду з приводу здійснення владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач - ОСОБА_1 18.10.2011 року звернулася до Татарбунарського районного центру зайнятості, як безробітна. Згідно її заяви від 25.10.2011 року (а.с.10) їй було призначено статус безробітної з виплатою по безробіттю, відповідно до ст..2 Закону України «Про зайнятість населення»та п.п.2,4 ст.22, п.2 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Крім того, ОСОБА_1 було направлено на професійне навчання по спеціальності «перукар»(перукар-модельєр) за рахунок центру зайнятості, згідно укладеного між ними договору №167а/11 від 28.11.2011 року (а.с.12-13).

Згідно результатів перевірки позивача було встановлено, що ОСОБА_1 за період знаходження на обліку як безробітна в Татарбунарському районному центрі зайнятості та отримуючи виплати по безробіттю одночасно працювала в жовтні 2011 року в ПП «Таврія-I»м.Іллічівськ, що підтверджується витягами з наказів ПП «Таврія-I»(а.с.19-20).

Таким чином, за час перебування відповідача на обліку в Татарбунарському районному центрі зайнятості, ОСОБА_1 незаконно отримала кошти на навчання, проживання та допомогу по безробіттю на загальну суму 10500,16 грн. за період з 03.10.2011 року до 31.10.2011 року.

Згідно п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Татарбунарським районним центром зайнятості було видано наказ №11 від 21.05.2012 року про стягнення з відповідача незаконно отриманих коштів, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис (а.с.3).

На час розгляду справи судом, сума незаконно отриманих коштів на навчання, проживання та допомогу по безробіттю на загальну суму 10500,16 грн. відповідачем повернута не була.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що з 03.10.2011 року по 15.10.2011 року працювала касиром в ПП «Таврія-I»м.Іллічівськ Одеської області, але їй не сподобалось і вона вирішила повернутися додому в м.Татарбунари та знайти роботу там. 16.10.2011 року відповідач на роботу в ПП «Таврія-I»не з`явилася та була впевнена, що її звільнили, оскільки при прийнятті на роботу вона писала дві заяви -про прийняття на роботу та одночасно про звільнення, не проставивши дати подання заяви, крім того, не була ознайомлена з наказом про прийняття на роботу та не підписувала його, тому була впевнена, що відпрацьовує випробний термін.

Згідно витягів з наказів про прийняття та звільнення з роботи відповідача з`ясовано, що вона працювала в ПП «Таврія-I»з 03.10.2011 року до 31.10.2011 року (а.с.19-20).

Відповідно до положень п.1 ст.2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Зайняті особи не можуть бути визнані безробітними.

Відповідач, не вирішивши у встановленому законом порядку про припинення трудових відносин з ПП «Таврія-І»м.Іллічівськ, 18.10.2011 року звернулась до Татарбунарського РЦЗ із заявою про встановлення їй статусу безробітного та отримання відповідних компенсацій, що позбавляло її права на встановлення їй такого статусу та отримання допомоги по безробіттю та оплати вартості навчання та проживання за рахунок коштів Фонду державного соціального страхування на випадок безробіття.

Згідно положень п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг стягується з особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Під час офіційного з`ясування обставин справи судом не встановлено підстав для звільнення відповідача від відповідальності та доказів сплати відповідачем суми незаконно отриманих коштів витрачених на навчання, проживання та виплати допомоги по безробіттю, а тому на підставі положень ст.36 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Суд встановивши ґрунтовність позовних вимог суб`єкту владних повноважень на підставі ч.2 ст.162 КАС України повинен винести постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати слід розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Татарбунарського районного центру зайнятості Одеської області суми коштів витрачених на навчання, проживання та виплати допомоги по безробіттю у розмірі 10500,16 грн.: на р/р № 37179304900475, одержувач - Татарбунарський районний центр зайнятості, код 20949410, ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011 суму в розмірі 2732,16 грн.; на р/р № 37173300900475, одержувач - Татарбунарський районний центр зайнятості, код 20949410, ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011 суму в розмірі 7768,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 20 серпня 2012 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.