Постанова № 25659733, 15.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/1816/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Вельковський С.В. (довіреність від 30.11.2011 б/н),

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «БМУ-Термо» до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання незаконною бездіяльність та визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 06 лютого 2012 року № Ю-106,

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «БМУ-Термо» до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання незаконною бездіяльність та визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 06 лютого 2012 року № Ю-106 в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська щодо не надіслання дочірньому підприємству «БМУ-Термо» вимог із зазначенням суми заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 01 лютого 2011 року та на 01 березня 2011 року;

- визнати незаконною та недійсною вимогу від 06 лютого 2012 року № Ю-106.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що дочірнє підприємство «БМУ-Термо» перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська як платник страхових внесків. 14 лютого 2012 року позивачем отримана вимога від 06 лютого 2012 року № Ю-106 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску розмір якої станом на 01 лютого 2012 року становить 680795,36 грн.

Зазначена вимога винесена з порушенням норм діючого законодавства України, що порушує передбачені законом права позивача як платника єдиного внеску, тому вимога від 06 лютого 2012 року № Ю-106 підлягає визнанню недійсною з моменту винесення з огляду на наступне.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску встановлений Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5. Зокрема п.6.3 вищевказаної Інструкції встановлює, що органи Пенсійного фонду України надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях - розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску; в) якщо платник на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку «а» вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податкових деклараціях фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням - розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску. У випадку «б» та/або «в» вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

З 01 січня 2011 року на адресу позивача від відповідача не надходили вимоги із зазначенням суми заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 01 лютого 2011 року та на 03 березня 2011 року. Тим самим, відповідачем порушено порядок стягнення заборгованості та періодичність надіслання вимог про сплату боргу платникові внеску, встановлений Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Також, в порушення порядку заповнення оскаржуваної позивачем вимоги, відповідачем не вказаний термін на оскарження цієї вимоги. За таких обставин, винесена відповідачем вимога від 06 лютого 2012 року № Ю-106 не відповідає за формою вимогам Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 27 вересня 2010 року № 21-5.

Крім того, актом звірки від 23 листопада 2011 року, проведеної між позивачем та відповідачем відносно зарахування управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська сум, сплачених дочірнім підприємством «БМУ-Термо» в рахунок погашення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 23 листопада 2011 року, виявлені розбіжності між призначенням платежу, вказаних у платіжних дорученнях позивача - дочірнього підприємства - «БМУ-Термо» та фактичним зарахуванням відповідачем сплачених сум. Так із акту звірки позивачу стало відомо, що відповідачем змінено напрямок зарахування платежів, здійснених позивачем в рахунок погашення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З 01 січня 2011 року станом на дату звернення позивача до суду на адресу дочірнього підприємства «БМУ-Термо» не надходило жодного повідомлення від органу Пенсійного фонду про суми розподілу сплачених позивачем грошових коштів.

Відповідачем в даному випадку допущено порушення п. 6.10 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, надав письмові заперечення проти позову від 15 березня 2012 року № 2762/07-20 в яких зазначив, що згідно ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 вказаного Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом до Пенсійного фонду України.

В порушення зазначених норм Закону дочірнє підприємство «БМУ-Термо» не сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у позивача почала утворюватись з лютого 2011 року, після подачі звіту за січень 2011 року.

Станом на 01 лютого 2011 року дочірнє підприємство «БМУ-Термо» не мало заборгованості по єдиному соціальному внеску, тому вимога станом на 01 лютого 2011 року не формувалась. Станом на 01 березня 2011 року заборгованість дочірнього підприємства «БМУ-Термо» склала 182172,49 грн. На суму боргу була сформована вимога від 09 березня 2011 року № 42У. У березні 2011 року позивач перерахував кошти у сумі 103668,52 грн., тому сума несплаченого боргу зазначеного у вимозі від 09 березня 2011 року № 42У станом на 01 квітня 2011 року залишилась 78503,97 грн., яка була включена у наступну вимогу від 07 квітня 2011 року № Ю - 114У.

06 лютого 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на адресу позивача була надіслана вимога від 06 лютого 2012 року № Ю-106 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску. Дана вимога була виписана згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Вимога вважається надісланою юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Ствердження позивача відносно зміни призначення платежу та напрямок його зарахування не відповідає дійсності. В призначенні платежу, відповідно до платіжних доручень встановлено перерахування єдиного внеску. Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська не змінювало призначення платежу, всі суми за платіжними дорученнями були спрямовані на сплату єдиного внеску.

Посилання позивача на те, що з 01 січня 2011 року та по теперішній час на адресу дочірнього підприємства «БМУ-Термо» не надходило жодного повідомлення від органу Пенсійного фонду про суми розподілу сплачених позивачем грошових коштів не відповідає дійсності. Додаток 8 до вказаної вище інструкції складається при наявності розподілу суми коштів, а саме, при наявності однієї суми та наявності заборгованості по недоїмці, пені та штрафним санкціям, як це передбачено в додатку. Тобто перерозподіл суми на погашення проводиться тільки при наявності трьох складових, а саме: недоїмки, пені та штрафних санкцій. За відсутністю трьох складових перерозподіл не провадиться, а відповідні суми йдуть на погашення у порядку календарної черговості їх виникнення. Тому, управлінням складено та надіслано позивачу повідомлення від 10 січня 2012 року про розподіл суми сплачених коштів, а саме перерозподіл суми на погашення недоїмки та штрафної санкції.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини не прибуття суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно ч.2 ст.6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.8 ст.9 зазначеного Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до ст.25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Порядок стягнення заборгованості з платників встановлений Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року за №21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 (далі Інструкція).

Згідно з п.6.3 Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку «б» та/або «в» вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що дочірнє підприємство «БМУ-Термо» (ідентифікаційний код 30921326) з 18 квітня 2000 року зареєстровано Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області в якості юридичної особи (а.с. 9).

06 лютого 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська була сформована та надіслана на адресу позивача вимога про сплату боргу № Ю-106, відповідно до якої заборгованість дочірнього підприємства «БМУ-Тером» станом на 01 лютого 2012 року становить 680795,36 грн. (а.с. 23).

Зазначена вимога була отримана позивачем 14 лютого 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23 зворотній бік).

Оскаржувана вимога про сплату єдиного внеску від 06 лютого 2012 року № Ю-106 була сформована на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу станом на 01 лютого 2012, відповідно до вимог п.6.4 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року за №21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289.

Суд вважає, що вимога управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська відповідає нормам діючого законодавства, порушень при її формуванні та надісланні судом не встановлено, з огляду на наступне.

Оскаржувана вимога винесена повноважним на те органом, в установлений законом строк.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01 лютого 2011 року дочірнє підприємство «БМУ-Термо» не мало заборгованості по єдиному соціальному внеску, у зв'язку із чим управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська вимога станом на 01 лютого 2011 року на адресу позивача не формувалась та відповідно не надсилалась.

Станом на 01 березня 2011 року заборгованість позивача по єдиному внеску склала 182172,49 грн. На зазначену суму боргу відповідачем була сформована та надіслана дочірньому підприємству «БМУ-Термо» вимога від 09 березня 2011 року № 42У (а.с. 37). У березні 2011 року позивачем було перераховано кошти у сумі 103668,52 грн., у зв'язку із чим сума несплаченого боргу, вказаного у вимозі від 09 березня 2011 року № 42У станом на 01 квітня 2011 року залишилась в розмірі 78603,97 грн., та була включена у вимогу від 07 квітня 2011 року № Ю-114У (а.с. 28), яка отримана позивачем 18 квітня 2011 року (а.с. 28 зворотній бік).

За таких обставин суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно бездіяльності з боку відповідача щодо не надіслання на адресу дочірнього підприємства «БМУ-Термо» вимог із зазначенням суми заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 01 лютого 2011 року та 01 березня 2011 року. Відповідно, необґрунтованими є також доводи позивача про порушення відповідачем періодичності надіслання вимог про сплату боргу платникові єдиного внеску, що в свою чергу, на думку позивача призвело до порушення його прав на ознайомлення із вимогами та їх узгодження, оскільки перша вимога на адресу позивача була сформована та надіслана станом на 01 березня 2011 року. Відповідно, позивачу було відомо про суму нарахованого єдиного внеску ще у березні 2011 року, однак дочірнім підприємством «БМУ-Термо» вимога від 09 березня 2011 року № 42У у встановленому законом порядку оскаржена не була.

Стосовно доводів позивача щодо порушення порядку заповнення вимоги про сплату боргу, а саме те, що була не заповнена графа «Дата набрання чинності вимоги про сплату боргу», суд зазначає, що формальне порушення заповнення бланку вимоги про сплату єдиного внеску не є підставою для скасування такої вимоги і тим самим не сплати позивачем існуючої заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Посилання позивача на зміну призначення відповідачем платежу та напрямок його зарахування суд не бере до уваги, оскільки відповідачем не змінювалось призначення платежу (сплата єдиного внеску), а всі суми були спрямовані на сплату єдиного внеску, що підтверджується карткою особового рахунку.

Відповідно до пункту 6.10 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року за №21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного періоду орган Пенсійного фонду складає повідомлення про суми розподілу сплачених коштів за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. Корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.

Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано службовій особі юридичної особи або фізичній особі - підприємцю, особі, яка забезпечує себе роботою самостійно, під підпис або надіслано простим поштовим відправленням. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо не надходження на його адресу з 01 січня 2011 року повідомлень про суми розподілу сплачених коштів, оскільки додаток 8 до Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року за №21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 складається при наявності розподілу суми коштів та наявності заборгованості з недоїмки, пені та штрафних санкцій. За відсутності зазначених складових, а саме недоїмки, пені і штрафних санкцій, перерозподіл не провадиться, а відповідні суми зараховуються на погашення заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення, тобто, органом Пенсійного фонду здійснюється не перерозподіл, а зарахування сплачених грошових коштів за призначенням платежу «сплата страхових внесків» в порядку календарної черговості виникнення недоїмки, враховуючи відсутність застосування до позивача фінансових санкцій та не нарахування пені.

Тому управлінням пенсійного фонду України в Жовтневому районі у м. Луганську 10 січня 2012 року було складено та надіслано на адресу відповідача повідомлення про розподіл суми сплачених коштів від 06 грудня 2011 року та від 16 грудня 2011 року, а саме про перерозподіл суми сплачених коштів на погашення недоїмки та штрафної санкції, які отримані відповідачем 12 січня 2012 року (а.с. 24-27).

Крім того, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року у справі № 2а/1270/2740/2012 за позовом дочірнього підприємства «БМУ-Термо» до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання дій протиправними та зобов'язання зарахувати перераховані грошові кошти у відповідності з призначенням платежу, адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з неодноразовими неявками представника позивача в судові засідання. Зазначена ухвала є такою, що набрала законної сили (а.с. 69).

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 15 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 20 серпня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20 серпня 2012 року.

Суддя Р.С. Твердохліб