Ухвала суду № 25655419, 07.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1000/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський автоцентр КАМАЗ»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання дій протиправними та рішеннь незаконними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0005042320 від 27.10.2011 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5297,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1324,25 грн.; скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000732200 від 27.10.2011 повністю.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

13.10.2011 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Чернігівський автоцентр КАМАЗ»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, за результатами якої було складено акт № 2929/23/14350235 від 13.10.2011.

Перевіркою було встановлено порушення:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п.6.1 ст.6, п.16.4 ст.16 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6338 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 5297 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 1041 грн.;

- п. 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.4., п.8. Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470, внаслідок чого було занижено суму податку з доходу нерезидента за 2010 рік всього у сумі 7373 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартали 2010 року на суму 968 грн., за 2010 рік на суму 7373 грн. (а.с. 85-86)

Актом перевірки було встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6338 грн., що складається з сум за 3 квартал 2008 року в сумі 5297 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 1041 грн. Правопорушення, виявлені за 2 квартал 2010 року в сумі 1041 грн., позивач не оскаржує, а тому загальна сума оскарження позивачем становить 5297,00 грн. з податку на прибуток підприємства та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1324,25 грн.

За даними акту перевірки пункт 3.1.2. «Валові витрати»позивачем в зв'язку з порушенням п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було завищено валові витрати за III квартал 2008 року в сумі 21189 грн.

Дана сума розбіжностей (21189 грн.) складається з двох сум:

- сума витрат за І-й квартал 2008 р. - 12493 грн.;

- сума витрат за ІІ-й квартал 2008 р. - 8696 грн.

Вищевказані витрати було виключено з валових витрат відповідних періодів, в яких вони виникли (І та ІІ квартал 2008 року) та віднесено валові витрати до податкової декларації за 9 місяців 2008 року.

Витрати в сумі 21189 грн. помилково відображені в рядку декларації 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», замість рядка 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів».

Розглядаючи нарахування податку на прибуток підприємства в цілому за 2008 рік, сума витрат, зазначена в податковій декларації, не перевищує фактичні валові витрати за 2008 рік по головній книзі підприємства.

Таким чином, витрати понесені в І та II півріччях 2008 року в сумі 21189 грн., що відображені в декларації за 9 місяців, не вплинули на загальну суму оподаткованого прибутку за 2008 рік.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0005042320 від 27.10.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 7923,00 грн., з них: 6338 грн. за основним платежем та 1585 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000732200 від 27.10.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4941,00 грн., з них: 3953 грн. за основним платежем та 988 грн. -за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, 18.10.2011 ТОВ «Чернігівський автоцентр КАМАЗ»подало до ДПІ у м.Чернігові заперечення до нього та оскаржила податкове повідомлення-рішення до органів Державної податкової служби. Зазначені скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апелянта є безпідставними та не спростовують правомірності рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат належать суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 16.4 статті 16 зазначеного Закону податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що платник податку відповідно до положень підпункту 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»має право включити суми витрат, невраховані у попередніх податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок, до валових витрат в будь-якому наступному податковому періоді та відобразити це у податковій декларації за відповідний період. Тобто, дії позивача при зарахуванні витрат в сумі 21189 грн. до валових витрат в декларації на прибуток підприємств за 9 місяців є правомірними, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0005042320 від 27.10.2011 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5297,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1324,25 грн. є неправомірним.

04.10.2010 між позивачем (замовник) та нерезидентом ТОВ «Моден технолоджіс груп»(виконавець) було укладено договір № 35/09 «внедрения системы управления складским комплексом ООО «Черниговского автоцентра КАМАЗ».

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду копію договору (а.с. 193-195), календарний план впровадження і оплати системи управління складом (а.с. 196-197), договори специфікацій поставляємого програмного забезпечення і виконаних робіт (а.с. 198), копію додаткового договору (а.с. 199), акт здачі-прийому виконаних робіт (а.с. 203), що підтверджують факт реального виконання умов договору.

Відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;

в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг»;

г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця);

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону;

є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Тобто, вищевказаною правовою нормою визначено перелік підстав отримання коштів, які слід розуміти під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, для цілей цієї статті. А тому отримана нерезидентом (ТОВ «Моден технолоджіс груп») за надані ним резидентові (позивачу) послуги не вважається доходом з джерелом походження з України в порядку наведеної норми Закону. Отже, висновки суду першої інстанції про неправомірність нарахування ТОВ «Чернігівський автоцентр КАМАЗ»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4941,00 грн., є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6338 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 5297 грн.; не занижено суму податку з доходу нерезидента за 2010 рік всього у сумі 7373 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б підтверджували вимоги апеляції та спростовували правомірність оскаржуваної постанови суду першої інстанції, відповідач суду не надав.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.