Ухвала суду № 25655219, 16.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2549/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Феросплав»до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феросплав»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000612311 та № 0000622311 від 09 лютого 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановити нову, якою відмовити в задоволені вимог адміністративного позову повністю.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феросплав» зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією від 01 грудня 2009 року та з 09 грудня 2009 року взято на податковий облік в Державній податковій інспекції в Солом'янському районі міста Києва як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Солом'янському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Феросплав» з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Евротрейд-Холдінг»за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, про що складено Акт №752/23-11/36882889 від 25 січня 2012 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 25 988 грн.; та п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 32 485 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийнято податкові повідомлення -рішення від 09 лютого 2012 року № 0000612311 та № 0000622311, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 32 485 грн., в тому числі за основним платежем - 25 988 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6 497 грн. та збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 40 606 грн., в тому числі за основним платежем - 32 485 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -8 121 грн.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Апелянт в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень посилався на ту обставину, що суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «Євротрейд-Холдінг»за товари, віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат неправомірно, оскільки, господарські операції між позивачем та ТОВ «Євротрейд-Холдінг»не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентом ТОВ «Євротрейд-Холдінг», зокрема фактична поставка товару за Договором, повна сплата його вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем неправомірно, без достатніх для того підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, з огляду на наступне.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Феросплав»(покупець) та ТОВ «Євротрейд-Холдінг»(продавець) укладено усний договір купівлі - продажу, відповідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити згідно рахунку -фактури від 01 жовтня 2010 року № 1 феромарганець марки ФМн-88.

Згідно з видатковою накладною № 169 від 01 жовтня 2010 року ТОВ «Євротрейд-Холдінг»поставило ТОВ «Феросплав»феромарганцю марки ФМн-88 на загальну суму 155 930, 52 грн., в тому числі ПДВ 25 988, 42 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2012 року № 0000612311 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 32 485 грн. прийняте за порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність нарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Так, п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30 травня 1997 року № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 25 червня 2012 року ТОВ «Евротрейд-Холдінг»зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому постачальником товару (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Фактичне виконання договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно копії виписки банку від 01 жовтня 2010 року ТОВ «Феросплав»перерахувало ТОВ «Евротрейд-Холдінг», грошові кошти у розмірі 155 9630, 52 грн.

Також, в подальшому, що також не заперечується відповідачем, придбаний у ТОВ «Евротрейд-Холдінг»товар був реалізований кінцевим споживачам.

Стосовно висновків щодо порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки, як зазначено вище, господарські операції позивача з ТОВ «Евротрейд-Холдінг»носили реальний характер, а позивач отримував товар для подальшого використання товару у власній господарській діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися незаконним.

Також, судова колегія звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000612311 та № 0000622311 від 09 лютого 2012 року з порушенням вимог чинного на момент призначення та проведення перевірки Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

З матеріалів справи видно, що в зв'язку з надходженням постанови від 23 червня 2011 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 21113пр-2, слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області, капітана податкової міліції Гайдара А.В., про призначення документальної позапланової перевірки, Державною податковою інспекцією в Солом'янському районі м. Києва на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, було призначено перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Евротрейд-Холдінг»за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

Відповідно до пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: …отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 86.9 ст. 86 ПКУ встановлено, що в разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Разом з тим п. 86.9 ст. 86 та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп. 78.1.11 п. 78.11 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки, яка була призначена постановою про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності від 23 червня 2011 року, винесеною слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області, в рамках кримінальної справи № 21113пр-2, та відповідно до положень Кримінально процесуального кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкових повідомлень-рішень № 0000612311 та № 0000622311 від 09 лютого 2012 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення № 0000612311 та № 0000622311 від 09 лютого 2012 року прийняті без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та прийняття їх в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.