Ухвала суду № 25655181, 07.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18164/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Грищенко Т.М., суддів -Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі -Киш С., розглянувши у відкритому судовому засіданні згідно ч. 1 ст.41 КАС України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакра-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакра-Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дії протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакра-Україна» звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0001672330.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неповним зясуванням обставин справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи.

Як встановлено судом, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пакра-Україна»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Арісто Авто»з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р.,

За наслідками даної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 15.11.2011 р. № 531/1-23-30-33295229, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість за червень 2011 р. на загальну суму 117019, 00 грн.

Подані заперечення позивача на Акт перевірки не були розглянуті відповідачем, про що зазначається в листі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 24.11.2011 року № 19607/10/23-304.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0001672330, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 117020,00 грн., в т.ч. за основним платежем 117 019,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і повязані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Пакра-Україна» (Замовником) та ПП «Арісто Авто» (Виконавцем) було укладено договір купівлі-продажу (Товару) від 18.01.2011 р. № 290111. Предметом даного договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставити у встановлений строк Товари у власність Покупцю, ціни, кількість й асортимент яких вказані у накладних, а Покупець зобов'язується прийняти Товари і оплатити їх відповідно до Договору.

За наслідками зазначених правовідносин, позивачем до складу податкового кредиту в червні 2011 р. було віднесено суму ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагента ПП «Арісто Авто»в загальному розмірі ПДВ - 117020,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від ДПІ у Святошинському районі м. Києва надійшов Акт від 18.10.2011 р. № 314/13-50/33641076 документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача ПП «Арісто Авто»з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 30.00.2011 р.

Згідно з даним Актом перевірки, ПП «Арісто Авто»обліковується в ДПІ у Святошинському районі м. Києва, стан «9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Свідоцтво платника ПДВ від 12.09.2005 р. № 36392419 анульовано 01.07.2011 р. у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей.

Також, відповідно до вищезазначеного Акта, податковий кредит ПП «Арісто Авто»сформований за рахунок проведення взаємовідносин з підприємствами, які мають ознаки фіктивності.

Згідно висновків Акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва, фінансово-господарська діяльність ПП «Арісто Авто»не здійснювалась. Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Арісто Авто»та контрагентами відсутні та встановлено, що контрагенти-покупці використовували ПП «Арісто Авто»для здійснення діяльності спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам.

Крім того, за результатами Акта від 18.10.2011 р. № 314/23-50/33641076 встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ПП «Арісто Авто»та контрагентами. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

За результатами ретельного аналізу АРМ «Бест-Звіт»та АІС «Співставлення» податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» та отриманих матеріалів було встановлено, що значна сума податкового кредиту ПП «Арісто Авто»за червень 2011 року сформована за рахунок проведення взаємовідносин з підприємством, яке має ознаки фіктивності.

У зв'язку з вищевикладеним, у ПП «Арісто Авто» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників і підприємств-покупців за травень, червень 2011 року, в розумінні п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом позивача ПП «Арісто Авто», при здійсненні його перевірки, не було надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Судом зазначено, що в ході перевірки позивача та його контрагента, не підтверджено наявності поставок товарів (надання послуг) від підприємства-постачальника підприємству-покупцю, а отже такі дії здійснені без мети настання реальних наслідків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або імпорту; г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, звітності по податку на додану вартість ПП «Арісто Авто»за червень 2011 року не подавалось, відповідно до чого контрагентом позивача ПП «Арісто Авто»податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем в червні 2011 р. не визначалося та до Державного бюджету не сплачувалося.

Виходячи з вищенаведеного, контрагентом позивача здійснювалась діяльність, спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки, як було встановлено судом, даним контрагентом податкові зобовязання по правовідносинах із позивачем в червні 2011 р. для сплати до державного бюджету не визначалися, та відповідно не сплачувалися.

Колегія звертає увагу, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Арісто Авто» було анульовано наступного місяця (липень 2011 р.) після включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ 117 019,00 грн., у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей, та вказана сума ПДВ 117 019,00 грн. не була відображена контрагентом в податковій звітності за вказаний період (червень 2011 р.), що також свідчить про укладення ПП «Арісто Авто» господарських договорів без мети настання реальних наслідків та отримання прибутку, а з метою надання податкової вигоди третім особам.

Таким чином, до державного бюджету не поступили кошти з податку на додану вартість по господарських правовідносинах між позивачем та ПП «Арісто Авто» в сумі 117 019,00 грн., які в свою чергу були включені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 р.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції щодо правомірності висновків відповідача, викладені а Акті перевірки, доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 12, 41, 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакра-Україна"- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2012 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.